позбавлених батьківського піклування 4 страница

2003. - 145 с. - Бібліогр.: С. 133-136.

13. Семенов О. С. Особистісне самовизначення школяра в діяльності комплексного

позашкільного навчально-виховного закладу: Дис.... канд. пед. наук: 13.00.07 /

Національний педагогічний ун-т ім. М. П. Драгоманова. - К., 2000. - 219 с. - Бібліогр.:

С. 175-190.

14. Указ Президента України «Про організацію літнього оздоровлення та відпочинку

дітей у 2007 році» від 04.05.2007 р. № 377/2007. - Режим доступу:

http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? - Заголовок з екрану.

Тема 6. УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИХ СИС-

ТЕМ

План

1. Генеза «якість», її похідні. Базові ознаки якості.

2. Основні чинникі, що забезпечують якість освіти

3. Освітні послуги, суб’єкти надання освітніх послуг. Документи, що

регламентують надання освітніх послуг.

4. Напрями підвищення управління якості соціально-педагогічних

системКлючові слова та поняття: якість, якість освіти, освітні послуги.

Надання послуг, управління якістю, чинники, підходи, напрями.

1. Генеза «якість», її похідні. Базові ознаки якості.

Якість як показник високої ефективності праці в суспільстві, джерело

національного багатства і фактор виходу з соціальних та економічних криз.

Базові ознаки якості (ефективність політики управління; можливості

реагування на зовнішні фактори).

Підвищення управління якістю соціально-педагогічних систем –

необхідна умова покращання життя суспільства, основа демократизації

політичного устрою, модернізації економіки, розвитку культури

інноваційного мислення, встановлення фундаментальних цінностей буття

людини.

Найважливіший показник успіху соціальних установ.

2. Основні чинники, що забезпечують якість освіти (професійна

підготовка суб’єктів викладання, які забезпечують якість освіти; навчально-

методичне забезпечення процесу підготовки фахівців (навчальні посібники,

методичні розробки, дистанційні курси та ін.); наявність системи контролю й

оцінювання викладання, рівня знань суб’єктів навчання, що відповідає

сучасним вимогам; застосування в навчально-виховному процесі сучасних

освітніх технологій (активних методів навчання, інтернет-технологій тощо);

залучення суб’єктів навчально-виховного процесу до активної науково-

дослідної діяльності; відповідність освітніх програм сучасним вимогам;

наявність контактів суб’єктів навчально-виховного процесу з провідними

вітчизняними та іноземними фахівцями (за професійним спрямуванням);

належне матеріально-технічне забезпечення навчально-виховного процесу

підготовки майбутніх фахівців; стимулювання самостійної роботи суб’єктів

навчально-виховного процесу тощо).

3. Освітні послуги, суб’єкти надання освітніх послуг. Документи, що

регламентують надання освітніх послуг Узагальнення трактування «освітня

послуга» (специфічні економічні блага, які надаються особистості для

задоволення її різноманітних освітніх потреб і які становлять взаємну

зацікавленість суспільства і кожного індивіда зокрема в їх подальшому

використанні в професійній діяльності).

Таким чином, освітні послуги є специфічними відносно інших

нематеріальних послуг, тому що наслідки від споживання цих послуг є

благом не тільки для індивіда, але й для економіки і суспільства в цілому.

Управління освітою, зокрема її якістю, складний, багатогранний і нелінійний

процес, який має постійно координувати й коригувати суб’єкти управління

відповідно до соціально-педагогічних умов його функціонування.

4. Напрями підвищення управління якості соціально-педагогічних

систем.

До основних напрямів підвищення якості соціально-педагогічних систем

відносяться: формулювання політики соцільних інститутів, визначення процедур

забезпечення якості;

 затвердження, моніторинг та періодичний перегляд змісту державних

і галузевих програм;

 система оцінювання якості;

 забезпечення якості соціальних педагогів;

 навчальні ресурси та підтримка особистості; інформаційні системи;

оприлюднення інформації).

Розкриємо більш детально визначені напрями.

1. Політика інститутів і процедури забезпечення якості. Соціальна

установа розробляє політику та процедури забезпечення якості її державних,

галузевих, обласних та ін. програм. Політика соціальних інститутів

спрямована на створення умов для самовизначення і самореалізації

особистості. Задля досягнення цієї мети інститут (соціальні установи)

розробляє і втілює стратегію постійного підвищення якості. Він відкрито

заявляє про свої наміри створити таку атмосферу і практику, які б визнавали

важливість якості та її забезпечення, передбачає участь всіх верств населення

та інших зацікавлених сторін у процесі забезпечення якості.

Стратегія, політика і процедури забезпечення якості мають офіційний

статус та підлягають оприлюдненню.

2. Затвердження, моніторинг та періодичний перегляд програм різного

рівня. Забезпечення якості програм включає: розробку й оприлюднення чітко

визначених результатів; гармонійну побудову програми; особливі вимоги до

різних верств населення та до різних видів закладів; процедури затвердження

та регулярного перегляду програм (за участі зовнішніх експертів); наявність

відповідних ресурсів; моніторинг успішності та досягнень особистості;

регулярне спілкування з працедавцями, представниками ринку праці та

відповідними організаціями.

3. Система оцінювання управління якості соціально-педагогічних ситем.

Стратегяю, методи, критерії оцінювання. Процедури оцінювання, рівень

досягнення запланованих навчальних результатів та інших цілей програми;

чіткі й оприлюднені критерії; об’єктивність оцінювання; безпека процесу

оцінювання, його відповідність задекларованим процедурам; дотримання

порядку їх виконання.

4. Забезпечення якості працівників (соціальних педагогів). Соціальні

педагоги є одними з основних ресурсів соціальних установ.

Соціальні інститути визначають процедури і критерії, які засвідчують,

що їх працівники мають відповідну кваліфікацію, високий фаховий рівень,

беруть активну участь у роботі; використовують такі процедури добору та

призначення на посаду, які дозволяють забезпечити необхідний рівень

компетентності соціальних педагогів; створюють умови і можливості для

вдосконалення їхньої фахової майстерності; проводять самооцінювання

соціальних педагогів.5. Навчальні ресурси та підтримка особистості. Соціальні інститути

гарантують, що наявні ресурси, які забезпечують цей процес (інформаційні

ресурси, індивідуальна допомога різних консультантів) відповідають змісту

відповідних програм, є достатніми, доступними для особистості, розроблені з

урахуванням їхніх потреб і постійно вдосконалюються.

6. Інформаційні системи. Соціальні інститути збирають, аналізують і

використовують інформацію, необхідну для ефективного управління якістю

соціально-педагогічних систем. Інформаційна система, яка забезпечує

моніторинг якості і відповідає потребам інституту, відображає: досягнення

вихованців; можливості та результати працевлаштування (за наявності ‒

соціальна допомога у придбанні житла по досягненню повноліття);

задоволення програмами, які виконують; наявні навчальні ресурси та їх

вартість; ключові показники діяльності соціальних інститутів.

Соціальні установи порівнюють себе із подібними як на теренах

України, так і Європейського простору, а також за його межами.

7. Оприлюднення інформації. Соціальні інститути регулярно

оприлюднюють останню об’єктивну інформацію (як кількісну, так і якісну)

про програми, що пропонують, відгуки працедавців, дані про склад сімей,

працевлаштування.

Принципи впровадження системи управління якістю соціально-

педагогічних систем (орієнтація на підвищення задоволеності усіх

користувачів освітніх послуг; провідна роль керівництва при одночасному

залученні всіх працівників до створення та функціонування СУЯ; стратегічне

планування якості; застосування процесного підходу та методології, відомої

як «плануй – виконуй – перевіряй – дій»; постійне удосконалення СУЯ на

основі системних вимірювань рівня досягнення критеріїв якості;

документування).

Дата добавления: 2015-08-17