| Основні поняття
|
| Автономізація
| Самоврядування певної частини держави на основі загальнодержавного закону (конституції)
|
| Самостійники
| Учасники визвольного руху, що виступали за отримання Україною самостійності (від брошури Міхновського «Самостійна Україна»
|
| Регіональні «республіки»
| Державні утворення на території України в 1918 р., запроваджені радянською владою. (Донецько – Криворізька, Одеська, Таврійська)
|
| Генеральний секретаріат
| Вищий розпорядницький орган державної влади в Україні з 15 липня 1917 р. до січня 1918 р. (Голова – В.Винниченко)
|
| Народний секретаріат
| Перший радянський уряд України, утворений у Грудні 1917 р. на з’їзді рад у Харкові.
|
| Українізація армії
| Процес утворення національної української армії
|
| Універсали ЦР
| Акти законодавчого характеру вищого органу влади в Україні, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії 1917-1918 рр.
|
| І універсал
| Автономія України у складі Росії, надання прав національним меншинам
|
| Розробка закону про землю, створення української скарбниці
|
| Проголошення необхідності скликання Українських установчих зборів
|
| Центральна Рада – найвищий державний орган в Україні
|
| ІІ універсал
| Визнання Тимчасовим урядом Генерального Секретаріату
|
| ЦР зобов’язувалася відмовитись від самочинного введення автономії
|
| Формування української армії відбувалося під контролем командування Росії
|
| ІІІ універсал
| Проголошення УНР, влада в Україні належить УЦР та Генеральному Секретаріату
|
| Призначення виборів до Українських Установчих Зборів на 27 грудня 1917 р.
|
| Скасування приватної власності на землю, проголошення демократичних свобод, 8-годинного робочого дня, установлення держконтролю за виробництвом
|
| ІV універсал
| Проголошення самостійної, вільної, суверенної держави – УНР, уся влада належить лише українському народу, установлення мирних відносин із сусідніми державами
|
| Органи влади в УНР – УЦР і ГС, перейменований у Раду народних міністрів
|
| Передбачалось створення міліції, відновлення промисловості, проведення земельної реформи в інтересах селян
|
| | | |
| Основні персоналії
|
| П.Скоропадський
| Військовий, обраний почесним військовим отаманом Вільного Козацтва.(1917 р.) Гетьман Української держави (квітнень-грудень 1918 р.)
|
| Д.Вітовський
| визначний український військовий, державний діяч, полковник УГА. Керівник Листопадового повстання 1918 у Львові. Державний секретар військових справ ЗУНР.
|
| Є.Петрушевич
| український громадсько-політичний діяч, президент і диктатор Західної Області Української Народної Республіки.
|
| С.Петлюра
| Секретар Генерального Секретаріату у військових справах Центральної Ради, один з організаторів Директорії і головний отаман військ УНР
|
| В.Винниченко
| український письменник, політичний діяч. Один з організаторів ЦР, голова ГС, голова Директорії. Автор творів «Закон», «Великий секрет», «Пророк», «Над», «Відродження нації
|
| В.Боженко
| Командувач Таращанського полку під час вступу більшовиків до Києва
|
| Н.Махно
| керівник селянського збройного руху на півдні України в 1917-1921 рр. Воював практично з усіма владами і режимами, обстоюючи інтереси селян
|
| Ю.Тютюнник
| Генерал, один з керівників Другого «зимового походу» армії УНР
|
| К.Левицький
| визначний український громадсько-політичний і державний діяч, обраний головою уряду ЗУНР - Державного Секретаріату ЗУНР-30УНР.
|
| Ф. Лизогуб
| Голова Ради Міністрів – уряду Української Держави часів
П. Скоропадського
|
| Основні поняття
|
| Гетьманат
| Державне утворення під час правління гетьмана П. Скоропадського у 1918 р.
|
| Директорія
| Тимчасовий орган державної влади УНР, створений у результаті скинення гетьмана П. Скоропадського
|
| Українська Галицька армія
| Збройні сили ЗУНР, утворені в ході українсько-польської війни 1918-1919 рр.
|
| Західноукраїнська Народна Республіка
| Українська держава, що виникла в листопаді 1918 р. у результаті розпаду Австро-Угорської імперії
|
| Соборність України
| Ідея об’єднання в єдиний державний устрій усіх етнічних українських земель. Уперше була здійснена в підписаному 22 січня 1919 р. Акті Соборності між УНР і ЗУНР
|
| Основні персоналії
|
| Х.Раковський
| український радянський державний діяч. Голова Раднаркому України (1919 - 1923). Обстоював ідею реальної автономії України, перебував в антисталінській опозиції, визнаний винним в антирадянській агітації і розстріляний.
|
| Л.Каганович
| Генеральний секретар ЦК КП(б)У у 1925-1928 рр.
|
| О.Шумський
| ідеолог українського національного відродження, нарком освіти України, багато уваги приділяв питанням українізації. Виступав за виведення української освіти, науки і культури на європейський рівень.
|
| М.Скрипник
| державний діяч, голова Народного Секретаріату, нарком внутрішніх справ, юстиції, освіти Сприяв справі українізації, підтримував новаторські ідеї видатних українських митців.
|
| М.Волобуєв
| Автор статті «До проблеми української економіки»
|
| М.Хвильовий (Фітільов)
| У 20-ті роки - один з найпопулярніших письменників. Піддавав критиці сталінські форми і методи будівництва соціалізму в духовному житті. Виступав за піднесення національної свідомості. Брав участь у літературних дискусіях 1925 - 1928 рр.).
|
| Г. Юра
| Керівник Державного драматичного театру ім. І. Франко
|
| Л. Курбас
| режисер, актор, теоретик театру, драматург і публіцист. Співзасновник «Молодого театру», театру «Березіль»
|
| М.Бойчук
| Український художник, ректор Української академії мистецтв
|
| О.Довженко
| кінорежисер, письменник, сценарист, художник, один із засновників української кінематографії, його ім'ям названо Київську кіностудію художніх фільмів. «Зачарована Десна», «Потомки запорожців» («На зламі століть»)
|
| Основні поняття
|
| Націонал-комунізм
| Політичні погляди, що поширились у 20-ті рр. ХХ ст., їх прихильники намагалися примирити комуністичні ідеї із завданням національного розвитку України
|
| «Плуг»,«Гарт»
| Літературно-художнє об’єднання
|
| ВАПЛІТЕ
| (Вільна академія пролетарської літератури) Провідне літературне об’єднання в Україні у 20-х рр. ХХ ст.
|
| Українізація
| Політика ВКП(б), яка проводилась в Україні в 20-х – на початку 30-х рр.. ХХ ст.
|
| Коренізація
| Політика ВКП(б), спрямована на залучення на бік радянської влади української інтелігенції, селянства. Сприяла створенню видимості гармонійного та вільного розвитку республік у складі СРСР
|
| Автокефальна церква
| Церква, утворена в 1921 р. як поступка радянської влади в процесі українізації. Ліквідована в 1930 р.
|
| «Шахтинська справа»
| Перший судовий процес над групою фахівців вугільної промисловості Донбасу, що обвинувачувалися в створенні антирадянської шкідницької підпільної організації.
|
| ГОЕЛРО
| План електрифікації Росії (Дніпрогес)
|
| Основні поняття
|
| Форсована індустріалізація
| Система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки й зміцнення оборони країни
|
| Стаханівський рух
| Рух працівників-ентузіастів, що існував у 30-х рр. ХХ ст., назву отримав від ім’я вибійника О. Стаханова
|
| Колективізація
| Примусова система заходів, спрямованих на перетворення одноособових селянських господарств у великі колективні й радянські господарства
|
| Розкуркулення
| Примусове позбавлення власності селянських господарств у 30-ті рр. ХХ ст., складова частина примусової політики колективізації
|
| «Закон про п’ять колосків»
| Народна назва постанови «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», згідно з нею за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл з конфіскацією всього майна або позбавлення волі не менше 10 років
|
| Голодомор
| Соціально-господарське явище, що виявляється в позбавленні населення мінімуму необхідних продуктів харчування і призводить до зміни демографічної і соціальної структури населення регіонів, а іноді і країн
|
| Геноцид
| Дії, спрямовані на часткове чи цілковите знищення якої-небудь національності, етнічної чи релігійної групи населення
|
| Репресії
| Каральні заходи, покарання, жорстокі розправи з невдоволеними радянською владою, які охопили всі категорії населення, припадають на 30-ті рр. ХХ ст.
|
| «Розстріляне відродження»
| Поняття, що відбиває трагічну долю багатьох представників національно-культурного відродження 20-30 рр. ХХ ст., що стали жертвами репресій і переслідувань у роки сталінського режиму
|
| Основні персоналії
|
| О. Стаханов
| вибійник шахти «Центральна - Ірмине» видобув 102 тонни вугілля при нормі 7 тонн (1935р), його ім’я отримав трудовий рух 30-х рр. ХХ ст.
|
| П. Постишев
| радянський партійний і державний діяч. Особистий представник Й. Сталіна в Україні з необмеженими повноваженнями. За вказівкою Сталіна розгромив українське національне відродження, політику українізації. Виступав за застосування репресивних методів при проведенні колективізації, один з найголовніших, організаторів голодомору 1932-33 в Україні.
|
| С. Косіор
| державний та партійний діяч. Автор понад 300 праць з історії України початку XX ст., методології історичної науки. Генеральний, Перший секретар ЦК КПУ у 30-х рр. ХХ ст. Не зайняв принципових позицій під час хлібозаготівельної кампанії 1932 р., що призвело до голодомору в Україні.
|
| М. Скрипник
| державний діяч, голова Народного Секретаріату, нарком внутрішніх справ, юстиції, освіти Сприяв справі українізації, підтримував новаторські ідеї видатних українських митців.
|
| Й. Сталін
(Джугашвілі)
| радянський державний і політичний діяч. Один з організаторів жовтневого перевороту в 1917 р Нарком у справах національностей. Перший Генеральний секретар ЦК РКП(б). Єдиноособний керівник СРСР (1924-1953)
|
| Основні поняття
|
| Осадництво
| Інтенсивне заселення Галичини, Волині, Полісся, що у 20-30-ті рр. ХХ ст. знаходились у складі Польщі, поляками – осадниками
|
| Пацифікація
| Офіційна назва масових репресій стосовно українського населення Галичини, проведених польською владою
|
| Русофільство
| Течія серед населення українських земель, що входили до складу Чехословаччини, прихильники якої вважали, що русини (карпатоукраїнці) - це частина російського народу
|
| Русинство
| Течія серед населення українських земель, що входили до складу Чехословаччини, прихильники якої вважали себе окремою нацією - русинами, відмінною від українців
|
| Українофільство
| Течія серед населення українських земель, що входили до складу Чехословаччини, прихильники якої представляли більшість національної інтелігенції
|
| ОУН
| Організація, створена в1929 р. у Відні. Переросла в український політичний рух, виступала за створення самостійної України, уважала головним методом у боротьбі акти терору, експропріації і саботажу.
|
| Татарбунарське повстання
| Збройний виступ українських селян проти румунської окупації, жорстоко придушений владою
|
| Інтегральний націоналізм
| Тоталітарна форма націоналізму, обґрунтована у працях Донцова. Майбутня Українська держава, на його думку, повинна бути, тоталітарною, на чолі з верховним керівником і однією націоналістичною партією, а не демократичною
|
| Український монархізм
| Створення Української незалежної держави – конституційної монархії.
|
| Карпатська Україна
| Держава, проголошена 1939 р. після роздроблення Чехословаччини, була окупована Угорщиною за підтримки фашистської Німеччини
|
| Основні персоналії
|
| Є.Коновалець
| полковник Української галицької армії, голова проводу ОУН, один з організаторів корпусу січових стрільців, керував Українською військовою організацією у Львові
|
| Д.Донцов
| Ідеолог ОУН, розробив основи «українського інтегрального націоналізму», видав працю «Націоналізм», яка здійснила великий вплив на формування світогляду західноукраїнської молоді
|
| С.Бандера
| Член молодіжних організацій «Пласт» «Сокіл», УВО. Голова проводу ОУН, член уряду проголошеної у Львові Незалежної Самостійної Української Держави, очолював створений у Мюнхені провід закордонних частин ОУН. Вбитий агентом КДБ.
|
| А.Мельник
| український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, один з лідерів ОУН, співзасновником УВО
|
| В.Липинський
| Засновник консервативної течії в українській політичній думці та історіографії, ідеолог українського монархізму, лідер Українського союзу хліборобів-державників (УСХД)
|
| А. Шептицький
| Митрополит Української греко-католицької церкви
|
| А.Волошин
| визначний український громадсько-політичний і державний діяч, президент Карпатської України.
|
| Основні персоналії
|
| С.Тимошенко
| Командувач Українським фронтом у 1939 р.
|
| М.Кирпонос
| Командувач Південно-Західним фронтом, загинув під час Київської оборонної операції
|
| С.Ковпак
| один з організаторів партизанського руху в Україні. В його активі 5 рейдів по тилах ворога. Автор книги спогадів «Від Путивля до Карпат».
|
| О.Федоров
| Керівник партизанського з’єднання
|
| Т.Строкач
| Керівник Українського штабу партизанського руху
|
| О. Сабуров
| Керівник партизанського з’єднання
|
| А.Мельник
| український військовий і політичний діяч, полковник Армії УНР, один з лідерів ОУН, співзасновником УВО
|
| С. Бандера
| голова проводу Організації українських націоналістів (ОУН-Б), очолював створений у Мюнхені провід закордонних частин ОУН.
|
| Р. Шухевич
(Т. Чупринка)
| генерал-хорунжий. Входив до галицького крайового проводу ОУН Бандери. З 1942 р. - головнокомандуючий УПА.
|
| О.Довженко
| кінорежисер, письменник, сценарист, художник. Документальні фільми «Битва за нашу Радянську Україну», «Перемога на Правобережній Україні», твори «Перед боєм», «Україна в огні»
|
| О.Теліга
| поетеса, публіцист і політична діячка. Член ОУН. Очолювала новозасновану спілку письменників, виступала з доповідями, палко викривала політику Гітлера щодо України.
|
| О. Кошовий
| Керівник підпільної організації «Молода Гвардія» у м. Краснодон
|
| Основні поняття
|
| Депортація
| Примусове виселення населення з місця постійного проживання
|
| План «Ост»
| План війни фашистської Німеччини стосовно України. За ним передбачалося її перетворення на колоніальну країну, аграрно-сировинний додаток до рейху, «життєвий простір» для колонізації представниками «вищої раси»
|
| «Новий порядок»
| Жорстокий режим, установлений німецько-фашистськими загарбниками на окупованій території України, інших частинах СРСР, що супроводжувався масовими розстрілами і депортацією місцевого населення
|
| Рух Опору
| Антифашистський, національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти німецьких, італійських і японських окупантів та їх союзників
|
| Колабораціонізм
| Явище, що належить до періоду Другої світової війни. Співробітництво урядів окремих держав з окупаційним режимом
|
| квітень 1945 р.
| Україна стає співзасновницею ООН
|
| квітень-липень 1947 р.
| операція «Вісла»
|
| .Голод в Україні (1946-1947 рр)
|
| Об’єктивні причини
| Посуха та неврожай 1946 р.
|
| Зменшення посівних площ в наслідок війни
|
| Нестача техніки
|
| Низька продуктивність колгоспно-радгоспного виробництва
|
| Нестача спеціалістів, робочої сили
|
| Суб’єктивні
причини
| Економічна політика радянського керівництва в центрі й на місцях, яка нехтувала проблемами сільського господарства
|
| Надмірно високі обсяги й нереальні плани заготівель хліба
|
| Посилення репресій проти українського населення
|
| Експорт зерна до Польщі, Болгарії, Румунії, Чехословаччини, Східної Німеччини
|
| Використання державних ресурсів як допомоги почалося тільки навесні 1947 р., коли смертність населення від голоду набула масового характеру
|
| | | |
| Основні поняття
|
| Відбудова
| Період в історії УРСР та СРСР після визволення окупованих у роки Другої світової війни районів до початку 1950-х рр. Процес відновлення зруйнованого війною промислового потенціалу, соціально-культурної сфери, повернення до мирного життя
|
| Ждановщина
| Ідеологічний наступ сталінського керівництва на радянську (у т. ч. й українську) інтелігенцію в післявоєнний період, названо за ім’ям головного ідеолога того часу А. Жданова
|
| Космополітизм
| Теорія, що проповідує байдуже ставлення до історії своєї Батьківщини, національної культури. Відстоює тезу про загальнолюдське громадянство, культуру і традиції
|
| Лисенківщина
| Специфічний період у сільськогосподарській і біологічній науці й практиці, пов’язаний із проявом культу особистості президента ВАСГНІЛ, академіка АН УРСР Т. Лисенка, у результаті якого були знищені перспективні наукові дослідження
|
| Операція «Вісла»
| Депортація частини українського населення з Польщі на територію УРСР, частини – у Західну Польщу. Операція була проведена в 1947 р. як засіб боротьби з ОУН-УПА
|
| Причини
| Завершити перетворення Польщі на мононаціональну державу
|
| Придушити український національно-визвольний рух на Холмщині, Підляшші, Надсянні, Лемківщині («Закерзоння»)
|
| Завдати поразки УПА
|
| Наслідки
| Проти УПА було проведено 357 бойових акцій, знищено півтори тисячі повстанців. Заарештовано близько 3 тис. членів ОУН і УПА. Припинення бойових дій УПА на Закерзонні
|
| Виселено в західні та північні райони Польщі 140 тис. українців
|
| Деукраїнізація Закерзоння
|
| | | |
| Основні персоналії
|
| А.Горська
| художниця-шістидесятник — українська художниця і відомий діяч правозахисного руху 60-х років в Україні
|
| І. Драч
| український поет, перекладач, кіносценарист, драматург, державний і громадський діяч.
|
| І.Дзюба
| Герой України, український літературознавець, критик, громадський діяч, дисидент радянських часів, другий Міністр культури України (1992—1994). Автор праці «Інтернаціоналізм чи русифікація
|
| О.Кириченко
| Перший секретар ЦК КПУ в 1953-1957 рр.(перший українець, що зайняв таку високу посаду)
|
| Л. Костенко
| українська письменниця (шістидесятниця), поетеса. Лауреат Шевченківської премії (1987). Збірки поезій «Проміння землі», «Мандрівне серце»
|
| Л.Лук’яненко
| український політик та громадський діяч, народний депутат України. Багатолітній в'язень радянських тюрем і таборів. Юрист, співзасновник Української робітничо-селянської спілки
|
| М.Підгірний
| радянський державний і партійний діяч. Перший секретар ЦК КПУ в 1957-1963 рр.
|
| Є. Сверстюк
| Політв’язень. Автор одного з найважливіших текстів українського самвидаву — «З приводу процесу над Погружальським».
|
| І. Світличний
| мовознавець, літературний критик, поет, діяч українського руху опору 1960—70-х років, родом із Луганщини.
|
| В. Симоненко
| український поет і журналіст, діяч українського руху опору. Збірки поезій «Тиша і Грім», «Земне тяжіння»
|
| В.Чорновіл
| Журналіст, дисидент, член Української Гельсінської спілки, автор праці «Лихо з розуму» Лідер Руху. Загинув під час автокатастрофи у 1999 р.
|
| Основні поняття
|
| Відлига
| Період в історії СРСР (1953-1964 рр.), коли при владі знаходився М. Хрущов, характеризується відходом від жорстокої сталінської тоталітарної системи, спробами її реформування в напрямку лібералізації, демократизації, гуманізації
|
| Політична реабілітація
| Виправдання, відновлення в правах несправедливо звинувачених, зганьблених чи засуджених осіб
|
| Раднаргоспи
| Територіальні органи врядування, створені в результаті реформи 1957 р. замість галузевих міністерств, покращили керування економікою регіонів.
|
| Шестидесятники
| Форма руху за оновлення радянського суспільства 60-х рр. ХХ ст., характеризувався вимогами розвитку української культури,поглибленням процесів десталінізації, розширенням прав людини
|
| Дисидентство
| Це суспільно-політичний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці
|
| Десталінізація
| Це процес засудження й відмова від найбільш брутальних сталінських методів управління державою, демократизація суспільно-політичного життя СРСР без докорінних змін існуючої системи
|
| Основні поняття
|
| Розвинутий соціалізм
| умовний суспільно-політичний термін, що застосовувався у політичних гаслах і визначав тривалий історичний етап, що передував побудові комунізму
|
| Застій
| період в історії України та СРСР (1965 – 1985 рр.), що характеризувався кризисними явищами у всіх сферах суспільно-політичного життя, пов’язаний з ім’ям Брежнєва.
|
| Номенклатура
| в СРСР працівники, призначені чи затверджені вищими органами правлячої партії на якісь посади
|
| Правозахисник
| термін для позначення людей, які індивідуально чи разом з іншими людьми займаються заохоченням або захистом прав людини
|
| Дефіцит
| перевищення попиту над пропозицією. Дефіцит засвідчує про неспівпадання попиту та пропозиції та відсутність врівноважуючої ціни.
|
| Урбанізація
| процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення
|
| Самвидав
| спосіб неофіційного і тому не підцензурного розповсюдження літературних,публіцистичних та релігійних творів в СРСР, коли копії виготовлялися автором або читачами без відома і дозволу офіційних органів, як правило машинописним, фотографічним або рукописних способами
|
| Основні персоналії
|
| О.Бердник
| відомий український письменник-фантаст, автор понад 20 романів і повістей. Член-засновник Української Гельсінкської групи (УГГ).
|
| П.Григоренко
| генерал-майор Радянської Армії. Правозахисник. Член УГГ, обстоював права кримських татар. Автор «Спогадів»
|
| Б.Горинь
| шістдесятник, організатор самвидаву, відомий діяч правозахисного і національно-демократичного руху 60-80-х рр, політик.
|
| М.Горинь
| Правозахисник, учасник УГГ
|
| Ю.Литвин
| поет, письменник, публіцист, член Української Гельсінкської груп (УГГ)
|
| В.Марченко
| український дисидент-правозахисник, літературознавець і перекладач
|
| С. Параджанов
| визначний вірменський і український кінорежисер, народний артист УРСР. Екранізував «Тіні забутих предків»
|
| М.Руденко
| відомий поет, письменник, філософ, правозахисник, засновник Української Гельсінкської групи (УГГ).
|
| В.Стус
| поет і громадський діяч, шестидесятник. Автор збірок «Зимові дерева», «Свіча в свічаді», «Палімпсести»
|
| О.Тихий
| український патріот і правозахисник, педагог, мовознавець, член-засновник Української гельсінської групи
|
| С.Хмара
| український політичний діяч, радянський дисидент, один із засновників Української республіканської партії
|
| П.Шелест
| український партійний і радянський діяч. Перший секретар ЦК КПУ (1963-1972 рр.) Автор «Україна наша радянська»
|
| В.Щербицький
| радянський партійний та державний діяч в Україні. В 1961-63,1965-72 - голова Ради Міністрів УРСР, з 1972 по 1989 - перший секретар ЦК КПУ.
|
| В.Романюк
| Священик правозахисник. УАПЦ, пізніш УПЦ Київського п-та.
|
| Основні поняття
|
| Інфляція
| Процес знецінювання паперових грошей унаслідок надмірного їх випуску. Виявляється в зростанні цін на предмети першої необхідності, зниження валютного курсу, падіння реальної заробітної плати
|
| Гласність
| Політика максимальної відвертості та правди в діяльності державних і громадських організацій, дієва й активна форма участі громадської думки в демократичному розв’язанні найважливіших проблем країни.
|
| Перебудова
| Політичний курс КПРС, початий у 1985 р. і спрямований на оздоровлення суспільно-політично, економічної й ідеологічної сфер життя
|
| Плюралізм
| Принцип устрою правової держави, що вимагає забезпечення багатопартійності.
|
| Суверенітет
| Незалежність держави в зовнішніх і внутрішніх справах
|
| Розпад СРСР
|
| Причини
| Унітарний характер СРСР, хоча за Конституцією - федерація
|
| Недоліки і помилки національної політики
|
| Нездатність союзного керівництва подолати економічну кризу
|
| Процеси демократизації і гласності сприяли зростанню національної свідомості та активізації національно-визвольних рухів
|
| Ослаблення в процесі перебудови союзного центру і стрижня радянської системи - КПРС
|
| Ідеологічна криза КПРС
|
| Утрата авторитету влади після кривавих подій у Баку, Вільнюсі, заколоту у Москві
|
| Наслідки для України
| Активізація національно-визвольного руху
|
| Зростання відцентрових настроїв у суспільстві
|
| Заборона Компартії України
|
| Підтримка більшістю колишніх комуністів ідеї незалежності України
|
| Здобуття волі Україною без кровопролиття в ході антикомуністичної демократичної революції
|
| Визнання незалежної України державами світу
|
| «Помаранчева революція»
|
| Листопад-грудень 2004 р.
|
| Причини
| Криза режиму президента Л. Кучми, прагнення зберегти владу
|
| Масова фальсифікація результатів виборів на користь В. Януковича
|
| Боротьба фінансово-промислових груп і регіональних еліт за владу
|
| Утручання Росії у внутрішні справи України
|
| Наслідки
| Зростання національної самосвідомості населення
|
| Формування громадянського суспільства; зміни у роботі ЗМІ
|
| Демократизація суспільно-політичного життя
|
| Визнання у судовому порядку недійсними результати президентських виборів, призначення пере голосування
|
| Фактична відставка уряду Януковича, генпрокурора Васильєва
|
| Прийняття змін до Закону про вибори президента з метою запобігання масовим фальсифікаціям, змін до Конституції стосовно владних повноважень Президента, прем’єр-міністра, ВРУ, Прокуратури
|
| Перегрупування сил у парламенті, прийняття ВРУ рішення про виведення з Іраку українського збройного контингенту
|
| Зростання міжнародного авторитету України
|
| Перемога на виборах президента В. Ющенко
|
| Умови розвитку культури
|
| Позитивні
| Подолання само ізольованості культури, розкріпачення суспільної свідомості
|
| Відновлення історичної пам’яті, відновлення і поширення релігійної культури
|
| Звільнення від догматів та стереотипів радянських часів
|
| Поява нових жанрів, типів, напрямів мистецтва і загалом культури
|
| «Повернення» емігрантської культури на батьківщину, зв’язок із діаспорою
|
| Негативні
| Необдумане руйнування цінностей радянського періоду
|
| Залежність культурного розвитку від примхів ринку, комерціалізація культури
|
| Згортання до мінімуму державного фінансування, звуження діяльності установ культури, поширення і засилля масової культури, поляризація культури
|
| Криміналізація сфери культури, агресивність деяких релігійних сект
|
