Гете-вчений

Ще під час навчання в університеті Лейпцигу Гете цікавився медициною та анатомією і відвідував лекції. Його роботи з природознавства були визнані колегами-сучасниками, вони ставилися до них серйозно. Мова в них йшла не тільки про теорію, він намагався розвинути сили самозцілення і з’ясувати, наскільки є дієвим розумовий захист і чи є він дієвим також із застосуванням потойбічних експериментів.

Гете завжди прагнув знати точно. Він був знайомий з анатомією, проводив у цій галузі емпіричні дослідження і відкрив одну невідому до тієї пори кістку – посередині людського обличчя – міжщелепову кістку (Sutura incisiva Goethei).

Практика замість теорії

Він вивчав «науку про душу», займався вченням про харчування, лікувальними травами, лікувальними ваннами, банками і завзято дискутував зі знаменитими лікарями про співвідношення здоров’я і хвороби. Або більш докладно – про позитивну сторону хвороби. Він на практиці познайомився з неприємними сторонами багатьох теорій, коли сам був пацієнтом. Він першим відкрив конфронтаційну терапію, яка застосовується і сьогодні – так він вилікував себе від страху висоти. Він примусив себе піднятися на Страсбурзький кафедральний собор і дозволив собі спуститися вниз тільки після подолання цього страху. Він мав чітку ціль: він хотів подорожувати Альпами.

Поезія, досвід, істина

Гете також писав картини

У своїй поезії Гете розкриває людські страждання, яких він зазнав сам, як ніхто інший, він страждав на тяжкі захворювання і не раз був при смерті. Особливо його цікавила «меланхолія» - передсмертна хвороба або бажання вмерти і, як наслідок цього, самогубство, які знайшли своє відображення у його знаменитих романах «Страждання юного Вертера» або в «Міньйоні».

Але все ж таки Гете сприймав страждання як екзамен, або можливість зустрітися із собою, справжнім, щирим. Людський біль і неспроможність були для нього процесом визрівання, шляхом до самоочищення і ціною зростання до найвищої духовної природи.

Дата добавления: 2015-08-17