Проблеми безперервної освіти та соціальні ризики

Безперервна освіта несе в собі певний взаємозв'язок всіх етапів процесу її здійснення і взаємозв'язок всіх її проміжних результатів. Безперервність освіти, в основному, збільшує розуміння того, що життя незворотне, природньо розгортається протягом всього свідомого існування. Характер такої освіти повністю залежить від ситуації, в якій знаходиться індивід, що приводить до зміни сприйняття дійсності, розуміння необхідності її перетворення, пошуку варіантів рішення, вибору оптимального рішення, яке відповідає можливостям системи, реалізації даного рішення та оцінки отриманого результату.

Можна задати питання про те, навіщо людина продовжує свою освіту (отримує другу освіту, проходить курси підвищення кваліфікації, пише дисертацію і т.д.) і можна отримати різні відповіді, що відносяться до життєвої ситуації в якій вона зараз перебуває, майже завжди відповіді будуть носити соціально-економічний підтекст (поліпшення матеріального становища, підвищення статусу, престижу, просування по службі і т.д.) і дуже рідко особистісний (щоб бути корисним суспільству, щоб внести свій внесок у науку, мистецтво, професію, з метою самопізнання, саморозвитку і т.п.). Освіта для людини лише засіб адаптації до змін в соціальному середовищі, часто вимушений, але не внутрішньо необхідний, тим більше не засіб самореалізації. Про яку тоді безперервність можна говорити, чи є вона взагалі, якщо для більшості основним стимулом є кінцевий результат (одержання диплома, наукового ступеня і т.д.). Таким чином, поняття безперервної освіти в тому вигляді в якому воно розуміється в сучасній науці, як «освіта довжиною у життя» – це красива гра слів, так як безперервність припускає сталість відновлення, а освіта – поява чогось нового, на базі існуючого раніше, але втративши свою актуальність, що формує новий образ відомого об'єкта, подібного відомому об'єкту, або невідомому об'єкту. Проблема полягає в тому, що безперервна освіта вимагає не тільки здійснення освітньої діяльності в зовнішньому оточенні, але вимагає постійної внутрішньої освіти, зміни під впливом знову освоєних знань, що для сучасного індивіда і системи є непосильною працею, тому що він звик, йому зручно, і набагато легше змінити щось зовні або зробити видимість зміни, залишаючись при цьому внутрішньо незмінним, те, що можна назвати «з широко закритими очима» [4].

В загальній совокупності ризиків особливо важливими являються соціальні ризики, тобто ті, що пов’язані із соціальним захистом населення. Сьогодні, найбільш небезпечним ризиком виступає ризик безробіття. Не зважаючи на необхідність та важливість безперервної освіти, проблема пошуку роботи сьогодні в Україні стоїть дуже гостро та потребує негайного вирішення. В житті суспільства соціальний ризик не залежить від окремої людини, а несе загальний характер і визначається соціальними умовами проживання в країні на даний момент.

Існує таке поняття, як соціальне страхування, що означає захист населення від соціальних ризиків та забезпечення матеріального благополуччя у випадку, коли даний соціальний ризик буде загрожувати життю та здоров’ю людини.

У сучасних умовах безробіття розглядають як результат неправильного вибору професії чи недостатнього рівня професіональної підготовки, неправильної стратегії виробництва, або ж недоліків економічної та соціальної політики державного апарату.

Соціальні ризики можна визначити за певними ознаками:

- загальність;

- безвихідність;

- соціальна відповідальність;

- потенційна кризогенність.

На рис. 2 зображено 2 основні групи факторів соціального ризику.

Рис. 2. Основні дві групи факторів соціального ризику

Безробіття, на щастя, являється очікуваним соціальним ризиком, так як сьогодні це явище стабільне, має свій економічний показник, що вираховується у відсотках і не пов’язується лише з небажанням здобувача шукати стабільну гідну роботу в умовах нестабільної ситуації в країні.

Основним гарантом соціального забезпечення та соціальної стабільності виступає держава, завдання якої полягає у формуванні належних умов пошуку роботи та надання інформації щодо всіх можливих державних інститутів, що сприяють у вирішенні даного питання.

На даний момент в Україні стоїть проблема соціального забезпечення населення, особливо велику увагу привертає безробіття. В умовах соціально-економічної кризи, неймовірна кількість населення знаходиться в в статусі «безробітній на невизначений період». Не налагоджена система працевлаштування випускників негативно впливає на весь процес безперервної освіти, чим відбиває все бажання навчатися і ще раз переконує людей в тому, що 5 років отримання освіти нічого не значить. Людина не може реалізувати себе як особистість після закінчення вишу, тому самооцінка падає і зникає бажання продовжувати процес навчання самостійно, адже більшості населення для здійснення певної діяльності потрібен стимул та внутрішній мотив.

Держава повинна розробити раціональну систему забезпечення випускників, молодого покоління, майбутнього країни, робочими місцями з метою поліпшення соціально-економічної ситуації.

Дата добавления: 2015-08-17