Травлення в кишечнику

З шлунка оброблена їжа потрапляє в тонку кишку, довжина якої у людини приблизно 5-7 метрів. В кишці під дією кишкового соку (в освіті якого бере участь печінка і підшлункова залоза) білки, жири, вуглеводи розпадаються на легкозасвоюваній складові, які всмоктуються в стінки кишки і потрапляють в кровообіг. Внутрішня поверхня стінок тонкої кишки має багато виріст-ворсинок і нагадує оксамит. Ці ворсинки дозволяють у багато разів збільшити всмоктуючих поверхню кишечника (в цілому вона становить 400 квадратних метрів - розмір баскетбольної площадки). У тонкій кишці їжа знаходиться 5-6 годин, а потім потрапляє в товсту кишку. Функція товстої кишки - перемішування перевареної їжі, всмоктування води і солей, а також розкладання клітковини за допомогою бактерій. Бактерії товстої кишки до того ж здатні виробляти ряд необхідних людині вітамінів. Закінчується процес травлення, як відомо, формуванням калових мас та їх виведенням.\

60. Сік підшлункової залози

61. Механізм секреції підшлункового соку

Шлунко́вий сік — майже безбарвна сильно кисла багатокомпонентна рідина, яку виробляють залози шлунку для забезпечення процесу травлення.

Підшлунко́вий сік — безбарвна рідина лужної реакції (pH 8,4) завдяки великому вмісту бікарбонатів. В складі підшлункового соку багато ферментів: протеолітичних (загального білка соку), ліполітичних, амілолітичних. Трипсоген, хімотрипсин, панкреатопептидазу, калікреїн залоза синтезу вигляді зимогенів, тобто неактивних ферментів. Деяка часті молекул трипсиногену активується ферментом дуодену ентерокіназою, а решта трипсиногену та всі інші неактивні протеолітичні зимогени активуються трипсином.

Підшлункова залоза — це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції, розташована позаду шлунка, цілком ним вкрита спереду, складається з частини (головки), тіла і хвоста. Це змішана залоза, яка виробляє як травний сік (екзокринна функція), і гормони (ендокринна функція), зокрема, інсулін, глюкагон, соматостатин, панкреатичний поліпептид, ліпокаїн і ін. Вона виділяє всі без винятку ферменти, потрібні для процесу травлення. Протягом доби вона виробляє понад 800 мл соку. Підшлункова залоза має вигляд видовженої пірамідки завдовжки 20 см і розташована за шлунком (якщо людина стоїть) або під шлунком (якщо лежить на спині). "Характер" у цього органа панський. Не любить, коли її навантажують зайвою роботою (тому будь-яке переїдання, навіть вживання надмірної кількості дієтичних продуктів, їй не до вподоби).Містить острівці ендокринної тканини, які секретують вже згаданий гормон інсулін, глюкагон та соматостатин.Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення поглинання глюкози клітинами тканин і відкладання в печінці та м`язах глікогену, зниженню концентрацію глюкози в крові.Підшлункова також виробляє гормон глюкагон. Він діє протилежно інсуліну-сприяє розчепленню глікогену до глюкози.

Жовч

Жовч — секрет гепатоцитів світло-жовтого кольору лужної реакції (pH — 7,3-8,0). Впродовж доби у людини утворюється до 1500 мл жовчі. В жовчному міхурі колір жовчі темний (до бурого). До складу жовчі входять жовчні кислоти (глікохол й таурохолева). Це парні кислоти, зв'язані з таурином і амінокислотою гліцином); вільних жирних кислот міститься лише невелика кількість. У людини у формі глікохолевих заходиться до 80% всіх жовчних кислот а таурохолевих 20%. Забарвлення жовчі пов'язане з пігментами білірубіном та білівердином.Білірубін утворюється з гемоглобіну при руйнуванні еритроцитів. У людини й м'ясоїдів превалює саме цей пігмент золотисто-жовтого кольору. З пігментів жовчі утворюються пігменти сечі й калу, за добу з жовчю виділяється до 300 мг білірубіну.Крім того, до складу жовчі входять холестерин, лецитин, муцин, неорганічні компоненти, продукти обміну. У жовчі, що потрапляє в кишечник з жовчного міхура, ферментів не має. Жовч виводить з організму частину холестерину, який синтезується в печінці (у людини 1 г на добу). Його концентрація в жовчі мало залежить від його вмісту в їжі й крові. Ферменти жовчі — амілаза, фосфатаза, протеази й ін., проте їх роль у перетравленні продуктів харчування — незначна. З мінеральних компонентів крім катіонів, що входять до складу (холатів) жовчевокислої солі містяться хлориди натрію й калію, фосфати, кальцій, залізо, магній, сліди міді.

63. ЇЇ утворення виділення значення

64. Регуляція виділення

ЖОВЧ ( лат. bilis, fel, chole) — продукт зов­нішньосекреторної діяльності печінки. Ж. становить рідкий секрет жовтувато-коричневого кольо­ру. У людини за добу утворюється до 2 л Ж. Питома вага печінкової Ж. дорівнює 1,01, міхурової — 1,04. Концентрація основних компонентів у міхуровій Ж. у 5–10 разів вища, ніж у печінковій. Реакція печінкової Ж. лужна (рН 7,5–8,0). Структурною одиницею печінки є частка — Асіnus, яка складається з паренхімної тканини, до якої надходить кров із окремих гілок­ ворітної вени і печінкових артерій. Ж. із частки потрапляє до малих поодиноких проток зворотного кровотоку і міститься між двома печінковими венами, до яких потрапляє кров. Жовчні протоки утворюються внаслідок злиття клітинних мембран гепатоцитів, які прилягають один до одного, формуючи компактні ділянки, що обме­жують зону проток і відділяють інтерстиціальну рідину в просторі Діссе (знаходиться між ендотеліальними клітинами і поверхнею паренхімних клітин печінки) від Ж. у канальцях. Ці компакт­ні ділянки є проникними для води та електролітів. Поверхні клітинних мембран, які утворюють стінки канальців, можуть підлягати змінам з утворенням мікроворсинок, що збільшує поверхню канальців. Щоб зрозуміти, як утворюється Ж., слід простежувати механізми стимуляції руху води в напрямку канальців, оскільки гідростатичний тиск тут не є основним чинником. Найвірогідніше, основним механізмом тут є осмотичний градієнт по обидва боки мембрани канальців, які утворюються гепатоцитами. Найважливішим у цьому механізмі є градієнт, який формується внаслідок активного виділення зв’язаних жовчних кислот (міцелярний розчин). У більшості видів ссавців, у тому числі у людей, існує лінійна залежність між надхо­дженням Ж. та виділенням зв’язаних жовч­них кислот. Цей процес не пояснює повністю секрецію Ж., оскільки коли утворення жовчних кислот знижується, то виділення Ж. залишається на майже однаковому рівні (надходження Ж. незалежне від жовчних кислот). Механізм утворення Ж., незалежної від жовчних кислот, поки що вивчений недостатньо. Ос­кільки Ж. містить високий рівень натрію при низькій секреції жовчних кислот, то робляться спроби знайти кореляцію між продукцією Ж., незалежною від жовчних кислот, з одного боку, та активністю Nа⁺/К⁺-АТФази, здатністю гепатоцитів до транспорту Na⁺ крізь клітинні мембрани та утворення осмотичного градієнта, що сприяє появі Ж. У формуванні Ж., крім того, беруть участь клітини, які вистеляють первинні жовчні та дистальні канальці. Тут відбувається поглинання води, NaCl та CO₂, причому ємність зростає внаслі­док гальмування канальцевої абсорбції води і солі. В утворенні Ж. бере участь також жовчний міхур (загущення жовчі). Ж., яка утворилася і виділилася з печін­ки, проходить через розгалужені жовчні канальці до тонкої кишки. Деякі складники Ж. не поглинаються повторно в кишці, це означає, що механізм печінкової секреції є для них одночасно механізмом їх виділення. До цієї групи можна віднести білірубін та продукти метаболізму ЛП. Інші складники Ж. активно реабсорбуються в ілеумі. Маючи вільний доступ до портальної крові, окремі складники підлягають реабсорбції і виділяються у Ж. у майже такій самій кількості. Процеси секреції, поглинання та ресекреції визначаються печінково-кишковим обміном, який функціонує як головний механізм, що доз­воляє затримувати жовчні кислоти в організмі, а також зберігати їх високий рівеньу жовч­нихшляхах та верхній частині тонкої кишки. Це унеможливлює дію жовчних кислот як біологічних детергентів. Ця дія залежить від рівня жовчних кислот у середовищі. Основними компонентами Ж. є вода, жовч­ні кислоти (первинні — холева і дезоксихолева і вторинні — глікохолева і таурохолева) та їх солі, холестерин, лецитин, білірубін, речовини, які надійшли з їжею, і ліки, електроліти — Nа⁺, К⁺, Са²⁺ та пов’язані з ними аніони, а також незначна кількість білків.Холестерин (cholesterinum; грец. chole — жовч) — одноатомний ненасичений циклічний спирт, в основі структури якого лежить циклопептанпергідрофенантрен. Холестерин належить до групи стеринів і в клітинах міститься у вільному і зв’язаному із вищими жирними кислотами вигляді. Використовується для синтезу низки БАС: стероїдних гормонів, вітаміну D₃, жовчних кислот та ін. Майже 80% холестерину, який міститься в організмі, синтезується в гепатоцитах. У тонкому кишечнику 30% холестерину всмоктується в кров, а інша частина виводиться. Виведення холестерину і жовч­них кислот, які з нього синтезуються, — це основний шлях, за допомогою якого організм може позбавлятися від залишків холестерину. Якщо в їжі холестерин пов­ністю відсутній, то його синтез у тканинах відбувається з максимальною швидкістю (близько 1 год/добу), а увесь він виводиться: 50% — у вигляді холестерину та 50% — у вигляді жовчних кислот. Жовчні кислоти (acida cholica) — похідні холанової кислоти, що входять до складу жовчі й беруть участь у деяких процесах у кишковому тракті (гідроліз і всмоктування жирів, перенесення ліпідів у водному середовищі тощо); є кінцевим продуктом обміну холестерину, у печінковій Ж. дисоціюють і знаходяться у формі жовчнокислих солей калію і натрію. Жовчні пігменти, що екскретуються печінкою, — кінцеві продукти розпаду гемоглобіну й інших похідних порфірину, молекули яких містять 4 пірольних кільця у вигляді відкритого ланцюга. У Ж. людини містяться сліди білівердину (пігмент зеленого кольору, який утворюється при розпаді гему гемоглобіну), білірубін (пігмент червоно-коричневого кольо­ру), який утворюється при відновленні білівердину під впливом ферменту білірубінредуктази, а також холеглобін, уробіліноген, уробілін, стеркобіліноген і стеркобілін. Функції Ж.: 1) емульгує жири у дванадцятипалій кишці, розчиняє продукти гідролізу жирів; 2) сприяє всмоктуванню і ресинтезу тригліцеридів (бере участь в утворенні міцел і хіломікронів); 3) підвищує активність ферментів панкреатичного соку, особливо ліпази; 4) підсилює гідроліз і всмоктування білків і вуглеводів; 5) стимулює моторну діяльність тонкого кишечника; 6) стимулює проліферацію і злущування ентероцитів; 7) інактивує пепсин у дванадцятипалій кишці; 8) чинить бактерицидну дію. Порушення стабільності Ж., запальні процеси в жовчовивідних шляхах спричиняють формування конкрементів і розвиток жовчнокам’яної хвороби. Процеси жовчоутворення і жовчовиділення стимулюють жовчогінні препа­рати.

Виробляють препарат Жовч медична консервована (Chole cоnservata medicata), який використовують зовнішньо для компресів при артрозі, артриті, тендовагініті, радику­літі, як протизапальну, знеболювальну, розсмоктувальну речовину. Висушена Ж. входить до складу жовчогінного препарату Алохол. Жовчні кислоти — компоненти препаратів Хенофальк, Урсофальк, Холегон та інші, які застосовують при захворюваннях печінки та жовчного міхура.

65. Кишковий сік

66. Механізм секреції киш. Соку.

67. Регуляція видвлення кишкового соку.

Дата добавления: 2015-08-17