Проблеми організації адвокатури на сучасному етапі

Стан такої правозахисної інституції, як адвокатура свідчить про ступінь демократії в будь-якій країні. Діяльність адвокатів у за­безпеченні захисту прав і свобод людини є складником розбудови верхо­венства права.

Українська адвокатура вже багато років знаходиться в стані невирішеності, як на законодавчому, так і на виконавчому рівні, проблем, пов'язаних з адво­катською діяльністю, що негативно впли­ває на виконання адвокатурою її конституційних завдань. Наявність серйозних проблем у ставленні держави до адвокатури фактично було визнано ще у 1999 р. на рівні Указу Президента України «Про деякі заходи щодо підвищення рівня роботи адвокатури», але за­кладені в ньому ідеї лишились значною мірою декла­ративними, а проблеми адвокатури не зменшились.

Однією з головних проблем адвокатури в Україні є відсутність сучасного, такого, що відповідало б повною мірою міжнародним стандартам, законодавства про адво­катуру. До цього часу в своїй діяльності адвокатура керується Законом України,,Про адвокатуру’’ 1992 року. Не зважаючи назміни, які були внесені, цей нормативно-правовий акт не враховує сучасних тенденцій розвитку та функціонування адвокатури. Тому, нормативна база адвокатської діяльності потребує оновлення і зараз знаходиться в процесі розробки. На даному етапі існує два законопроекти Закону України,,Про адвокатуру’’, робота над якими триває.

Спілка адвокатів України неоднора­зово ставила питання про створення професійної асоціації адвокатів. Відповідні зобов`язання Україна взя­ла на себе ще при прийнятті її до Ради Європи. Однак до цього часу професійна асоціація адвокатів так і не створена. Тож, в умовах відсутності єдиної представницької ор­ганізації, адвокатура в Україні лишається розрізненою, ослабленою, спостерігається масове порушен­ня правоохоронними органами професійних прав адвокатів, переслідування адвокатів, що виявляють принциповість в обстоюванні прав громадян, за­стосування виселен­ня адвокатських об'єднань із приміщень, фактичне заперечення адвокатури як професійного правозахисного інституту.

Однією з найважливіших проблем адвокатури є забезпечен­ня проголошеного у ст. 59 Конституції права громадян на правову допомогу, в тому числі без­оплатну. На жаль, через відсутність відповідного законодавства і належного фінансування значна частина населення не може реалізувати своє кон­ституційне право на отримання безоплатної право­вої допомоги.

Серйозні проблеми виникають і щодо права на захист від обвинувачення, забезпечення якого по­кладено Конституцією на адвокатуру. Для створення належних умов для забезпечення конституційною права на захист необхідно в Державному бюджеті виділити достатні кошти для оплати, згідно з чинним законодавством, праці ад­вокатів, які здійснюють захист за призначенням. Як свідчать звернення адвокатських об'єднань, Спілки адвокатів України до Кабінету Міністрів, Міністерства юстиції, держава заборгувала адвока­там значні кошти за їх участь за призначенням у кримінальному судочинстві.

Необхідно переглянути порядок призначення захисника через адвокатські об'єднання, яких не існує у багатьох регіонах. Порядок приз­начення захисника, встановлений в Україні, уне­можливлює в багатьох випадках забезпечення права обвинуваченого, підсудного на захист. На це неодноразово звертали увагу правоохоронні органи і Спілка адвокатів України.

Потребує перегляду порядок оплати праці адво­катів з надання громадянам правової допомоги в кримінальних справах за рахунок держави, затвер­джений постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 1999 № 821. Цей порядок має бути спро­щений. В ньому обов'язково слід передбачити значно більшу оплату праці адвоката, адже на сьо­годні, згідно з цим порядком і враховуючи оподат­кування адвокатської діяльності, адвокат отримує заробіток значно менший за встановлений мінімум.

Не вирішеним є й питання пенсійного забезпечення адвокатів. Держава не витрачає коштів на функціонування ад­вокатури. Було б доцільно пенсійне забезпечення адвокатів при­рівняти до суддів або прокурорів. Або ж створити умови, за яких адвокати могли б самі регулювати роз­міри своїх пенсій за рахунок тих внесків, які сьогодні адвокати сплачують до Пенсійного фонду.

Незважаючи на те, що адвокатські об'єднання вважають неприбутковими організаціями, оподатку­вання адвокатської діяльності значно жорсткіше, ніж у підприємців. Ця обста­вина серед інших поставила адвокатів у вкрай невигід­не становище порівняно з підприємцями.

В усьому демократичному світі, ставлення держа­ви до адвокатури, незалежність, самоврядність і професійна спроможність адвокатури демонструє рівень реальної поваги до прав людини і верховенства права. Держави з розвинутою демократією зміцнюють адвокатуру, підносять її незалеж­ність і професійний рівень, сприяють підви­щенню її ролі в демократичному суспільстві. Адвокатура ж України стикається з низкою проблем: недосконалість і застаріння нормативної бази, відсутність єдиної представницької організації адвокатури, а також проблем, що стосуються соціального забезпечення адвокатів. Ці питання заважають ефективній діяльності адвокатури і вимагають невідкладного вирішення.

Дата добавления: 2015-08-20