Захист?????

Кт

Рентгенівська комп'ютерна томографія (КТ) — це метод, заснований на вимірюванні ступеня ослаблення вузького пучка променів на виході з тонкого шару досліджуваного об’єкту. Величина ослаблення пропорційна величині атомних номерів та електронної щільності елементів, що лежать на шляху вузького пучка рентгенівського променя, залежить від товщини об’єкта та від інтенсивності рентгенівського променя.

Дослідження виконуються за допомогою комп’ютерного томографа, який складається з рентгенівської трубки із системою щілинних коліматорів і детекторів, які містяться у рамі-гентрі, стола для сканування, консолі з установкою керування режимами апарата і монітором та комп’ютера. У комп’ютері нагромаджуються та обробляються сигнали, що надходять із детекторів, відбувається цифрова реконструкція зображення, зберігається інформація, котра передається на консоль діагностики та керування апаратом.

Метод започатковано А. Кормаком (1963), коли він запропонував математичну реконструкцію пошарового зображення головного мозку. Г. Гаунсфільд (1972) сконструював першу клінічну модель комп'ютерного томографа для дослідження головного мозку. За цю наукову розробку у 1979 р. їм було присуджено Нобелівську премію.

На відміну від звичайної рентгенографії та томографії замість плівки використовують детектори у вигляді кристалів (натрію йодид тощо) чи іонізаційні газові комірки (ксенон). Детектори сприймають різницю щільності структур менше ніж 1 %, у той час як на рентгенівській плівці вона досягає 10-15%. Тому можливість сприймати детекторами ослаблення рентгенівського випромінювання, а відповідно і його інтенсивність, перевищує можливості рентгенографії у 100 разів. Схему рентгенівського комп’ютерного томографа див. мал..10.17.

Рентгенівська трубка рухається навколо досліджуваного об'єкта. Пучок рентгенівських променів унаслідок обертання трубки на 180 чи 360 градусів щоразу падає на нові ділянки досліджуваного шару і, досягаючи детекторів, зумовлює електричний сигнал. Що інтенсивніше рентгенівське випромінювання потрапляє на детектори, то сильніший електричний сигнал вони посилають у комп'ютер. Для ідентифікації ділянок досліджуваного об'єкта шар, що виділяється під час томографії, розглядають як суму однакових об'ємів — вокселів (від англ.. volume – об’єм, cell – клітинка). Кожен воксел має певну проекцію на матрицю комп'ютера, на якій фіксуються числові величини ступеня ослаблення рентгенівського випромінювання КТ-число, розраховане за силою електричних сигналів. Площинна проекція вокселів називається пікселами (picture – площинна картинка, cell – клітинка), сума яких формує візуальне зображення. Як і на рентгенограмі, ті ділянки, що значною мірою ослабили рентгенівське випромінювання, будуть світлими (кістки, ділянки звапнення), а ті, що поглинули його мало (повітря, жирова тканина), — темними. Однак на рентгенограмі людське око розрізняє лише 16 градацій сірого кольору, тоді як у разі КТ за результатом обчислення ступеня ослаблення їх можна отримати понад 1000. Величину ослаблення, тобто денситометричну щільність тканин, розраховують за шкалою Гаунсфілда (див. мал.10.18.). Градація шкали залежить від покоління томографа. Щільність води розглядають як нульову (0) величину, повітря -1000, а кістки+1000 одиниць Гаунсфілда (НU). Жирова тканина має щільність близько -100 одиниць НU, а паренхіматозні органи та м'які тканини — від +40 до +80 одиниць НU.

Рама-гентрі, в котрій містяться рентгенівська трубка та детектори має по центру отвір. У ньому поступово лінійно переміщується стіл з пацієнтом. Кількість аксіальних зрізів та їх товщину вибирають за потребою. Тонші зрізи дають вищу роздільну просторову здатність і відповідно дозволяють провести детальніший аналіз та реконструкцію зображення в сагітальній та фронтальній проекціях. Разом із тим дослідження певної ділянки тіла за допомогою тонких зрізів (1-2 мм) потребує більше часу, ніж за допомогою товстих (8-10 мм), що зумовлює більше променеве навантаження. Так, для одного зрізу променеве навантаження становить 0,013 Гр, а відповідно для 90 зрізів — 1,17 Гр. Тому в кожному конкретному випадку обирають щодо цього компромісне рішення, але частіше виконують 7 – 10 зрізів.

У ряді випадків для отримання необхідної інформації щодо патологічного процесу застосовують внутрішньовенне контрастування, котре отримало назву посилення зображення. Це зумовлено тим, що деякі патологічні новоутворення мають майже таку саму щільність, як і нормальні тканини, тобто ізоденсні. Під час внутрішньовенного болюсного контрастування вони можуть накопичити більше контрастної речовини, ніж сусідні тканини, і стати гіперденсними щодо них, чи накопичити менше її і стати гіподенсними.

Переваги КТ.

· Відсутність суперпози­ції структур, що розташовані на різній глибині.

· Забеспечує отримання зображення в аксіальній площині, що є недоступними для традиційної рент­генодіагностики.

· КТ забеспечує більш високу ступінь тканьового контраста у порівнянні з рентгенодіагности­кою.

· КТ дозволяе отримати кількісну інформацію о размірах, щільності окремих органів і тканин та патологічних утворень, а також дозволяє визначити взаимовідношення патологічного утворення з оточуючими тканинами.

Недоліки КТ:

• поступається рентге­нографії по просторовій розділній здатності;

• неможливість отримати зображенне в режимі реального часу;

• наявність артефактів від утворень з високою та низькою щільністю (кістки, барій, металеві сторонні тіла, газ).

Використання КТ показане при патології головного мозку, в діагностиці захворювань легень, середостіння; доповнює та уточнює результати УЗД в розпізнаванні захворювань черевної порожнини, порожнини тазу та заочеревинного простору, м’яких тканин опорно-рухового апарату, доповнює результати рентгенограм.

Особливості зображень органів грудної порожнини, отриманих шляхом рентгенографії, лінійної томографії та комп’ютерної томографії див. мал..10.20.

Мал.10.20. а) Оглядова рентгенограма грудної клітки в прямій проекції; б) Лінійна томограма грудної клітки в прямій проекції того ж хворого з патологічним утвором в правій легені; в) Комп’ютерна томограма грудної клітки в аксіальній проекції на рівні патологічного утвору.

МРТ

Дата добавления: 2015-08-20