Читайте также: |
|
Сплата єдиного податку являє собою спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, особливості застосування якої закріплені Указом Президента України «Про спрощену систему оподатковування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р., що з 19 вересня 1999 р. діє у редакції Указу від 28.06.1999 р. (далі Указ) [124]. Цей Указ був прийнятий з метою реалізації державної політики з питань розвитку і підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей відповідно до п. 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України.[125] Застосування такої системи є найбільш розповсюдженим способом оподаткування суб'єктів малого підприємництва, що введений в дію з 1 січня 1999 р., причому таким суб'єктам надане право вибору між оподаткуванням за загальною чи спрощеною системою.
Сьогодні спрощена система оподаткування обліку і звітності регламентується великою кількістю нормативних актів, особливе місце серед який займають:
1) вищевказаний Указ Президента;
2) Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва – юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування обліку і звітності [126];
3) Порядок видачі Посвідчення про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою[127];
4) форма Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва – юридичною особою[128];
5) Порядок видачі Посвідчення про сплату єдиного податку[129] (для фізичних осіб);
Згідно зі ст. 1 Указу спрощена система вводиться для суб'єктів малого підприємництва:[130] фізичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, і юридичних осіб – будь-якої організаційно-правової форми і форми власності. Однак, згідно п. 7 Указу не можуть бути платниками єдиного податку:
– суб'єкти підприємницької діяльності, для роботи яких відповідно до Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» необхідне придбання спеціального патенту;
– довірчі суспільства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні і небанківські фінансові організації;
– суб'єкти підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частини, що належать юридичним особам-учасникам і засновникам даних суб'єктів, що не є суб'єктами малого підприємництва, перевищують 25 %;
– суб'єкти, що здійснюють спільну діяльність, визначену ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
– фізичні особи – приватні підприємці, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними і тютюновими виробами, а також пально-мастильними матеріалами (помітимо, що юридичним особам, що здійснюють торгівлю переліченими вище товарами, перехід на єдиний податок не забороняється).[131]
Відзначимо, що Указом закріплений вичерпний перелік податків і зборів, платником яких не є суб'єкт, який сплачує єдиний податок:
1) ПДВ, крім випадків, коли суб'єкт самостійно приймає рішення бути платником такого податку;
2) податок на прибуток;[132]
3) податок на доходи фізичних осіб;
4) плата (податок) за землю;[133]
5) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
6) збір на обов'язкове соціальне страхування;
7) збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і зміст автомобільних доріг загального користування України;
8) комунальний податок;
9) податок на промисел[134];
10) збір на обов'язкове пенсійне страхування;
11) збір за видачу рішень на розміщення об'єктів торгівлі і сфери послуг;
12) внески у Фонд соціального захисту інвалідів[135];
13) внески в Державний фонд сприяння зайнятості населення;
14) плати за патенти відповідно до Закону «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Інші податки і збори (обов'язкові платежі), передбачені ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», сплачуються суб'єктами, які перейшли на спрощену систему оподатковування, обліку і звітності у загальному порядку[136].
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в наступних розмірах: у місцевий бюджет - 43 відсотка; у Пенсійний фонд України - 42 відсотка; на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі в Державний фонд сприяння зайнятості населення – 4 відсотки) для відшкодування витрат, здійснюваних відповідно до законодавства в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, обумовлених народженням і похованням.
Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподаткованого доходу за підсумками звітного року такого платника й осіб, які знаходяться з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Спрощена система оподаткування, обліку і звітності для юридичних і фізичних осіб має істотні розходження, тому їх необхідно розглянути окремо.
Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 56 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Збір на обов'язкове соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності | | | Юридичні особи як платники єдиного податку |