Типи суспільства.

У соціології суспільства поділяються на суспільства традиційні та індустріальні. Традиційне суспільство — суспільство з аграрним устроєм, з малорухливими соціальними структурами і з заснованим на традиції способом соціокультурної регуляції. У повсякденному розумінні традиційне суспільство сприймається як родово-племінне, феодальне суспільство, примітивне і відстале. Справді, традиційному суспільству притаманні вкрай низькі темпи розвитку виробництва, що могли задовольнити лише потреби на мінімальному рівні, а головне — велика інерційність, не сприйняття нових ідей, обумовлені особливостями функціонування суспільства. У традиційному суспільстві регламентуються, суворо контролюються норми, соціальні структури, соціальні інститути, звичаї, поведінка індивідів та ін. Соціальні утворення, освячені традиціями, вважаються непорушними, і навіть думка про їх можливе перетворення, зміну вважалась крамольною. Будь-який прояв свободи особи, що виступав новацією у суспільстві, пригноблюється і культурою, і соціальними інститутами, владними структурами.

Індустріальне (промислове) суспільство — суспільство, що безпосередньо визначається рівнем технічного, індустріального розвитку. Індустріальне суспільство — однієї з двох основних типів суспільств (поряд з капіталістичним суспільством), аналізується соціологами Заходу для порівняння природи сучасних суспільств з походженням і природою традиційних (родоплемінних, феодальних) суспільств. Термін індустріальне (промислове) суспільство введений у соціологію ще Сен-Сімоном. Природу і характер індустріального суспільства сформулювали Огюст Конт, Герберт Спенсер, Еміль Дюркгейм та ін. У 50 — 60-х роках XX ст. у США і Західній Європі у соціології висунута соціологами Ральфом Дариндорфом, Раймоном Ароном, Уолтом Ростоу, Деніелом Беллом та ін. концепція індустріального суспільства. З позицій сучасних теоретиків, індустріальне суспільство, капіталізм — його верхня, перехідна форма, обмежена суспільствами Європи XIX ст. і початку XX століть. Тоді, як, за Ральфом Дарендорфом, «індустріальне виробництво - не просто гість, який приходить, але, ймовірно, залишається з нами у тому чи іншому вигляді назавжди». Тому поняттю індустріальне суспільство як об'ємнішому віддається перевага перед капіталістичним суспільством. Капіталістичне суспільство — це суспільство, де індустріальне виробництво — переважаюча форма економічної організації перебуває у приватній власності, де підприємець відразу і власник, і головний суб'єкт управління трудовим процесом і робітниками. Але збіг власника і управлінця тимчасовий. Зі зростанням масштабів індустрії власність на капітал надалі не гарантує контролю над системами влади і авторитету на підприємствах. Промислове виробництво, у кінцевому рахунку, в економічно провідних фірмах — гігантах, починають контролювати менеджери — адміністратори. Тут теорія індустріального суспільства змикається з технократичними концепціями Арнольда Берла та ін.

Прихильники теорії індустріального суспільства визначають основні положення: по-перше, найзначніші історичні зміни у сучасному світі зв'язані з переходом від традиційних аграрних суспільств до індустріальних, заснованих на машинному виробництві, фабричній організації та дисципліні труда, національній системі господарства з вільною торгівлею і загальним ринком. Тому поняття індустріальне суспільство зв'язане з теорією модернізації як провідною концепцією суспільного розвитку; по-друге, існує певна логіка індустріалізації, що веде суспільство до збільшення подібності в основних інститутах. Чим вище індустріалізовані суспільства, тим більше тяжіють до одноманіття індустріальності; по-третє, перехід від традиційного до індустріального суспільства — прогресивний рух в історії, що асоціюється з руйнуванням традиційних спадкових привілеїв, проголошенням рівних громадянських прав і демократизацією суспільно-політичного життя. В індустріальному суспільстві станові перегородки зникають завдяки зростанню мобільності соціальної, на базі широкої доступності освіти починає переважати рівність можливостей. Загальна тенденція розвитку сучасного індустріального суспільства — це усунення зовнішніх соціальних за походженням нерівностей. Конфлікти і напруження в індустріальному суспільстві мають тенденцію врівноваженості. По-четверте, суттєвим елементом переходу від традиційного до індустріального суспільства виступає зміцнення національної ліберально-демократичної держави.

Розвитком системи ідей індустріального суспільства стали теорії постіндустріального суспільства.

Дата добавления: 2015-08-02