Структура органів державного екологічного управління Одеської області.

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ НА ОБЛАСНОМУ РІВНІ. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ЕКОЛОГІЧНУ СИТУАЦІЮ В ОБЛАСТІ

Структура органів державного екологічного управління Одеської області.

Головною метою державної регіональної політики України є створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання. Досягнення поставлених цілей можливе за умови максимального використання потенціалу та переваг розвитку кожного окремого регіону, підвищення ролі регіональних органів влади у визначенні довгострокових перспектив розвитку та відповідальності за їх досягнення.

Екологічна безпека регіону розглядається як сукупність процесів і заходів щодо створення достатніх умов для збереження, раціонального використання та відтворення природних ресурсів і природно-територіальних комплексів, як середовища для життєдіяльності населення, що є однією з найважливіших категорій сталого розвитку.

Система моніторингу Одеської області представлена на рис. 1.1:

Моніторинг біоресурсів

10.2. Спостереження за станом біоресурсів табіорізноманіттям воднихекосистем  

Моніторинг атмосферного повітря

Моніторинг вод

Моніторинг земель

1.Спостереження за забруднен-ням атмосфер-ного повітря

2.Спостере-ження за метеороло-гічним режимом

4. Спостереж. за показниками якості (у т.ч. ЗР) та гідрологічним режимом поверхневих вод

5.Спостереж. за показниками якості (у т.ч. ЗР) та гідрогеологічним режимом підземних вод

6.Спостереж. за показниками якості (у т.ч. ЗР) морських вод і ДВ та за гідрологічним режимом

8.1. Спостере-ження за еколого-агрохімічними властивостями с-г земель

8.2. Спостере-ження за забрудненням земель різного призначення

9.1.Спостере-ження за проявами екзогенних геологічних процесів

10.1. Спостереження за станом біоресурсів табіорізноманіттям наземнихекосистем

4.1Спосте реження за станом вдного об’єкта у цілому

4.2Спостереження за станом вод у міс-цях водо-користування  

5.1Спосте-реження за станом міжпла-стових вод

5.2Спостереження за станом ґрунтових вод

Система кризового моніторингу (об’єкти моніторингу, суб’єкти моніторингу і система спостережень визначається характером кризової ситуації)

Підсистема моніторингу стану довкілля

12. Моніторинг фізичних факторів впливу

Підсистема моніторингу джерел антропогенного впливу на довкілля

7.2. Спостереження за водозабором із поверхневих та підземних водних обєктів

7.1. Спостереження за скидами у водні об'єкти

3. Спостереження за промисловими викидами в атмосферу

Система загального моніторингу довкілля Одеської області

11. Моніторинг поводження з відходами

Рис. 1.1 Система загального моніторингу довкілля Одеської області

1.2 Визначення найважливіших екологічних проблем:

а) забруднення атмосфери викидами забруднюючих речовин від промислових підприємств та автотранспорту

Викиди забруднюючих речовин у 2010 р. склали 29,165 тис. т, що на 3,3 т (або на 12 %) більше ніж у 2009 році. Збільшення викидів пов’язане із збільшенням виробництва, а також проведенням технологічного обслуговування газового обладнання та газопроводів на підприємствах ВАТ «Одесагаз», Одеського лінійно-виробничого управління магістрального газопроводів філії УМГ «Прикарпаттрансгаз» та ЗАТ «Газтранзит» (так наприклад, викиди метану які здійснюються внаслідок вищезазначених робіт складають 45 % від викидів стаціонарних джерел).

Відбулося збільшення викидів сполук азоту на 0,57 тис. т (або на 18 %); двоокису вуглецю на 0,06 тис. т (або на 1,4 %); зменшення сполук сірки на 0,57 тис. т (або на 26 %).

Найбільші обсяги викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря мають підприємства, які виробляють та розподіляють, електроенергію, газ та воду (13,386 тис. т, або 46 % від загальних викидів стаціонарними джерелами по області), підприємства переробної промисловості (6,486 тис. т, або 22 % від загальних викидів стаціонарними джерелами по області) та підприємства діяльності транспорту та зв’язку (відповідно 6,281 тис. т або 21 %).

Надходження шкідливих речовин від автотранспорту у 2010 році домінували над викидами від стаціонарних джерел майже у всіх районах та містах області та склали 84 % від загальних викидів по області. Причиною цього є незадовільний технічний стан, низька якість палива та відсутність дійового контролю за його якістю тощо. Посилює негативний вплив і несприятлива територіально-планувальна структура міста. Від пересувних джерел у 2010 році було викинуто в повітря 152,006 тис. т., що на 2,7 т (або на 1,8 %) більше ніж у 2009 році.

б) забруднення гідросфери скидами стічних вод промислових підприємств і комунально-побутовими стічними водами.

Великою проблемою з точки зору погіршення якості води у водоймах області є скидання забруднених стічних вод у водні об’єкти.

У 2010 році налічується 108 підприємств, які скидають стічні води в поверхневі водойми, у тому числі 19 господарств, які здійснюють скид в канали зрошувальних систем. Затверджені проекти норм ГДС забруднюючих речовин мають 67 підприємств, у 41 підприємства проект ГДС відсутній.

Основними забруднювачами являються: ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал», КП “Б.Дністровськводоканал”, ПФ “Водоканал” м. Арциз, КВЕП “Котовськводоканал” та інші.

Скид зворотних вод у поверхневі водні об’єкти у 2010 році складає 292,2 млн. м³, у тому числі недостатньо очищених та без очистки – 144,87 млн. м³, нормативно-очищених – 64,98 млн. м³. У порівнянні з 2009 роком на 7,65 млн. м³ збільшився скид недостатньо очищених стічних вод, на 2,99 млн. м³ зменшився обсяг нормативно-очищених стічних вод на каналізаційних очисних спорудах. Це обумовлено тим, що ТОВ «Інфокс» філія «Інфоксводоканал» збільшило скидання без очистки та недостатньо очищених стічних вод у поверхневі водні об’єкти.

На території області налічується 140 комплексів каналізаційних очисних споруд загальною потужністю 822,5 тис. м³/добу, з них 46 – розташовані на базах відпочинку, у санаторіях та пансіонатах у рекреаційній зоні Білгород -
Дністровського та Овідіопольського районів. Близько 45 % з них знаходиться у незадовільному санітарно-технічному стані, а саме: каналізаційні очисні споруди Березівського, Ананьївського, Красноокнянського районів. Потребують реконструкції каналізаційні очисні споруди Овідіопольського району, Роздільнянського району тощо.

Централізовані системи каналізації з очищенням стічних вод на власних очисних спорудах є у містах Одеса, Б.Дністровський, Котовськ, Рені, Ананьїв, Арциз, Татарбунари, Роздільна, Березівка, Кілія, Теплодар та селищах міського типу Затока, Іванівка. Стічні води міст Ізмаїла, Іллічівська, Балти очищуються на відомчих каналізаційних очисних спорудах.

Одними з головних причин такого становища є те, що очисні споруди та каналізаційні мережі були побудовані у 70-80 роках, сьогодні вони морально та фізично застарілі і не відповідають сучасним вимогам, передаються на баланс сільських рад, які не мають коштів на ремонт та належну експлуатацію споруд.

Однак, очисні споруди, які знаходяться у задовільному стані при порушенні технології очистки стічних вод не досягають проектних показників. У останні роки існує тенденція збільшення концентрації забруднюючих речовин (особливо азотної групи, фосфатів, СПАР) на вході очисних споруд вище проектних показників, що призводить до перевищення концентрацій нормативних показників на виході з очисних споруд.

г) порушення гідрологічного та гідрохімічного режиму малих річок області.

В Одеській області налічується 1143 малих річок і струмків. Усі малі річки області маловодні, більшість з них улітку пересихають.

Згідно даних інвентаризації площа ПЗС річок складає 31,48 тис. га.

За інформацією райдержадміністрацій станом на 01.01.2011 рік розроблено проекти землеустрою загальною площею 6116,7073 га, у тому числі у наступних районах: Ананьївський – 29,8 га; Березівський – 42,50 га; Болградський – 1389,71 га; Балтський – 95,67 га; Б.Дністровський – 155,022 га; В.Михайлівський – 11,57 га; Ізмаїльський - 271,976 га; Іванівський – 0,6015 га; Кодимський – 0,2 га; Комінтернівський – 375,078 га; Кілійський – 127,73 га; Любашівський – 108,84 га; Миколаївський – 1315,5 га; Овідіопольський – 1355,532 га; Ренійський – 413,4778 га; Савранський – 82,78 га; Саратський – 71,57 га; Татарбунарський – 269,15 га.

На сьогодень винесено в натуру 1811,7955 га ПЗС у наступних районах: Ананьївський – 29,8 га; Березівський – 42,5 га; Болградський – 844,9 га; В.Михайлівський – 11,57 га; Іванівський – 0,6015 га; Кілійський – 127,73 га, у тому числі, 88,46 га ПЗС Чорного моря у межах Приморської сільської ради; Кодимський – 0,2 га; Комінтернівський – 171,544 га; Любашівський – 108,84 га; Миколаївський – 8,6 га; Овідіопольський – 222,7 га; Савранський – 82,78 га; Саратський – 71,57 га.

Крім того, в Овідіопольському районі розроблено проекти землеустрою щодо встановлення меж ПЗС (292,558 га) та ВЗ (1310,301 га) Чорного моря, які затверджені рішенням Овідіопольської райради від 26.07.2008 р. № 311-V а саме на територіях:

· Дальницької сільської ради в межах сіл Санжейка, Грибівка - ПЗС – 213,855 га, ВЗ – 1081,755 га.

· Молодіжненської сільської ради в межах с. Молодіжне - ПЗС – 34,094 га, ВЗ – 34,094 га.

· Кароліно-Бугазької сільської ради в межах с. К.Бугаз - ПЗС – 15,615 га, ВЗ – 38,892 га.

· Таїровської сільської ради в межах смт Таїрово – ПЗС – 28,994 га, ВЗ – 155,56 га.

Згідно інформації Южненської міської ради розроблено проект землеустрою щодо встановленню меж ПЗС та ВЗ Чорного моря м. Южного площею - 23,094 га.

У 2010 році проекти землеустрою щодо встановлення меж ПЗС на території Одеської області на погодження до Держуправління не надходили.

д) підтоплення територій області

Масштаби підтоплення населених пунктів Одеської області в останні десятиріччя набрали загрозливого характеру. На значних площах спостерігається підтоплення сільгоспугідь та прилеглих територій. Аналіз факторів, що визначають процес підтоплення вказує на істотну роль для цих наслідків активної незбалансованої господарської діяльності: практично повна зарегульованість річного стоку, зрошення земель, засвоєння та забудова територій без належної інженерної підготовки, засипка балок та ярів тощо.

У південній частині області підтоплення розгортається під впливом водогосподарської діяльності (зона зрошення). Створення іригаційних водосховищ у долинах малих річок сприяє підтопленню населених пунктів, розташованих у зоні їх впливу – Татарбунари, Кілія, Нерушай, Трудове, Шевченкове, Дмитрівка та ін. (в основному Кілійський і Татарбунарський райони). Всього на території області виявлено 392 населених пункту, які знаходяться під впливом підтоплення різного ступеню (33 % від загальної кількості). При цьому систематично підтоплюються 65 сільські населені пункти, зокрема, села Мирне і Яськи Біляївського району, села Суворове та Багате Ізмаїльського району, с. Струмок Татарбунарського району, а також окремі сільські населені пункти у Великомихайлівському, Котовському, Роздільнянському, Фрунзівському, Саратському районах. Крім того, в зоні потенційного підтоплення розташовані ще 98 населених пунктів.

Особливо загрозливих масштабів підтоплення сягає на території м. Одеси. На площі більше 50 % території міста ґрунтові води знаходяться на глибині 2-5 м. З кожним роком положення продовжує погіршуватися, площа підтоплення збільшується. Відмічається подальший підйом рівня ґрунтових вод, особливо інтенсивний на недавно засвоєних територіях (житлові масиви Котовського, Таїрова та інші), де швидкість підйому сягає 0,5 – 1 м/рік.

Існуючий стан справ – відсутність спеціалізованого підрозділу для здійснення функцій служби інженерного захисту територій, об’єктів та споруд від проявів НЕГП, не змінить ситуацію на краще.

є) проблеми щодо поводження з відходами I-III класів небезпеки

Величезні обсяги накопичень небезпечних відходів, реальна небезпека, яку несуть вони собою для населення і навколишнього середовища.

Внаслідок діяльності різних видів виробництва в Одеській області якісний склад відходів різноманітний, а саме:

- відходи І класу небезпеки складають відпрацьовані люмінесцентні лампи, що містять сполуки ртуті, шлами гальваничні, свинець та його сполуки, непридатні отрутохімікати та ін.;

- до відходів 2 класу - нафтошлами, мідь та її сполуки, відпрацьовані неорганічні кислоти, батареї та акумулятори зіпсовані та ін.;

- до відходів З класу - відходи фарб, лаків, емалей, відпрацьовані формувальні суміші, відпрацьовані неорганічні кислоти, відпрацьовані каталізатори, матеріали забруднені нафтопродуктами та ін.

ж) проблеми щодо утилізації відходів гірничовидобувної, металургійної, енергетичної та інших галузей промисловості

Відходи, гірнічовидобувної, металургійної, енергетичної та інших галузей промисловості в основної масі відносяться до токсичних промислових відходів, відходів, як вторинна сировина.

В Одеській області на базі ТОВ "Грін-порт" впроваджено систему збирання токсичних промислових відходів та відходів сфери медичних та фармацевтичних послуг з лікарень, медичних центрів, оздоровчих таборів та інших.

Промислові відходи 1-3 класу небезпеки, які утворюються на підприємствах області передаються переробним підприємствам, або складуються у спеціально відведених місцях на підприємстві, відходи 2 класу також або передаються переробним підприємствам, або зберігаються на підприємствах.

Для вирішення питання їх утилізації, особливо тих, які можуть бути повернені в обіг як вторсировина, необхідно підтримання на державному та регіональному рівнях піприємств-переробників, використовуючи пільговий механізм їх оподаткування, надання пільгових кредитів, сприяння у виборі земельних ділянок та ін.

з) організація контролю радіаційної безпеки за впливом на навколишнє природне середовище: АЕС, об'єктів з радіоактивними відходами, при ліквідації накопичувачів (хвостосховищ) відходів виробництв з підвищеними рівнями радіоактивності та рекультивації земель, що мають радіоактивне забруднення

Землі Одеській області не зазнали суттєвого впливу Чорнобильської катастрофи або будь якого іншого радіаційного впливу.

Одним із чинників небезпеки, яка існує на цей час, є наявність на підприємствах значної кількості відпрацьованих високоактивних ДІВ, які за різних обставин не були передані на збереження на спеціалізовані підприємства. Термін “високоактивні” означає, що вказані джерела без відповідних захисних заходів є смертельно небезпечними.

Збирання, транспортування та зберігання радіоактивних відходів (далі – РАВ), які утворюються при використанні ДІВ в народному господарстві, виконує Українське державне об’єднання “Радон”, яке має у своєму складі 6 державних міжобласних спеціалізованих комбінатів, серед яких Одеський ДМСК.

За кожним ДМСК закріплена зона обслуговування декількох областей України. До спец комбінатів передаються тверді РАВ (далі – ТРВ), забруднені радіоактивними речовинами, біологічні відходи, а також відпрацьовані ДІВ, які збираються і зберігаються протягом визначеного чинним законодавством терміну в місцях утворення до передачі на ДМСК.

Біологічні РАВ зберігаються окремо від ТРВ у спеціально призначених сховищах із застосуванням технології пошарового цементування. ДІВ зберігаються у біологічному захисті в сховищах для ТРВ, як звичайні РАВ, або в спеціально призначеному для ДІВ сховищі колодязного типу.

На цей час спец комбінати не приймають рідкі РАВ (далі – РРВ). Вони надходять лише в затверділому вигляді і зберігаються як ТРВ. Власні РРВ зберігаються у спеціально призначених сховищах.

і) поширення екзогенних геологічних процесів

Зсуви відносяться до найбільш небезпечних процесів, що викликають руйнування споруд, втрати цінних сільськогосподарських земель. Особливе місце в розвитку зсувів займає морське узбережжя та схили лиманів. Площа зсувонебезпечних ділянок складає майже 20 % території області.

В Одеській області дуже розповсюджені зсувні процеси, що викликають руйнування споруд, втрати цінних сільськогосподарських земель. В цілому на території області зареєстровано більше 5 тисяч зсувів, найбільша їх частина формується на півночі області. Особливо місце в розвитку зсувів займає морське узбережжя та схили лиманів.

Протизсувні заходи в області носять локальний характер і виконуються в останні роки тільки у разі аварійного стану споруд, руйнування транспортних мереж. Разом з тим, сучасний стан узбережжя, у першу чергу, в межах населених пунктів, вимагає термінового вжиття систематичних заходів для проведення будівництва, реконструкції або ремонту протизсувних споруд.

Різноманітні прояви гравітаційних процесів (зсуви, обвали, осипи, ерозія берегових схилів) часто пов’язані з абразією, якої зазнає берегова смуга у межах території області довжиною майже 450 км.

Половина земель області еродована. Ерозійні процеси поширені по всій території Одеської області. Площинною ерозією вражені вододільні простори та схили долин річок. Яружно-балочна ерозія більше розвинута у північних та північно-західних районах області.

Набрали загрозливого характеру масштаби підтоплення населених пунктів області. На значних площах спостерігається підтоплення сільгоспугідь та прилеглих територій. Активізація цього процесу обумовлена незбалансованою водогосподарською діяльністю, засвоєнням та забудовою територій без виконання належного комплексу інженерно-технічних заходів, засипання яружно-балочної мережі та ін.

Карст на території Одещини проявляється на площах неглибокого залягання карбонатних порід понтичного та сарматського відкладень. Інтенсивно закарстовані ділянки зустрічаються на схилах долин річок, лиманів, балок.

Деформації земної поверхні обумовлені широким спектром причин, серед яких підробленість територій підземними виробками та їх руйнування, інтенсивна експлуатація сарматського водоносного горизонту, активізація карстових процесів, проявлення сучасної тектоніки та інше. Підземні катакомби м. Одеса, які сформувалися внаслідок видобування вапняків, одні з найбільших у світі. В останні десятиріччя спостерігається погіршення їх гірничотехнічного стану у зв’язку зі старим віком каменярень та зростаючим техногенним впливом на геологічне середовище території міста.

Дата добавления: 2015-08-10