Кожен засуджений, це є блудний син, якій зібравши своє майно пішов на «страну далече» і від нас залежіть повернеться він, чи ні.

З БЛАГОСЛОВІННЯ БЛАЖЕННІЙШОГО ВОЛОДИМИРА, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ

№ 1. 15 березня 2014 року.

_______________________________________________________________________________________________________________________

Притча про блудного сина.
Яка чудова і яка страшна ця притча про блудного сина, яку ми так добре знаємо, так добре пам'ятаємо і яка щороку повертається до нас з новою силою - з новою силою, що народжується і від більш важкого, болісного досвіду гріха, і від більш здивованої свідомості Божої милості і того, як нас приймає і возставляє Господь…

Ця притча про різноманітний гріх і одночасно про саму сутність гріха. Відкривається притча гріхом в його наготі, в його абсолютності, в його дикій нещадності. Молодший син приходить до батька: він сповнений сил, сповнений бажань, він сповнений жаги до життя, і не вміщається ця жага, це бажання, ця хіть життя в рамки звичайного домашнього життя. І не може він більше чекати, і батькові своєму він каже: Батьку, ти зажився; доки ти помреш, в мені зів'яне життя; за час, поки ти будеш жити і жити, а не вмирати, я зав’яну. Помри, для мене, будь як мертвий! Ти мені не потрібен, але те, що я від тебе можу отримати, я можу тепер отримати. Те, що ти потім назбираєш, мені не потрібно, а те, що ти досі накопичив працею, любов'ю, подвигом душі, то все мені розділи, дай мені мою частину; а потім, живий ти або не живий, - мені все одно; переді мною - життя...

Так говоримо і ми стосовно Бога; не так грубо, не так прямо, але так само жорстоко. Все від Бога беремо і відносимо на країну далеко, розтратити, прожити. Забуваємо навіть, що Він є, для нас Він немов мертвий в ті моменти, коли ми від Нього отримали все, що нам потрібно, щоб жити на цій далекій, винищуючій країні. І йдемо, і живемо, і багаті якийсь час; а потім бідніємо, виснажується вкрадене з Царства Небесного, винесене, прибережене, розкидане. Поки ми ще багаті тим, що Отець дав, нас оточують такі ж, як ми, яким до нас немає жодної справи, тільки б поживитися: любов'ю чи нашою, безпечністю нашою, людським нашим теплом, розумом, сердечністю, тим, що у нас є, що б це не було. А коли вичерпається, починає старіти все, що з батьківського дому, від Бога було отримано, тоді від нас відходять, бо той же закон, який ми застосували по відношенню до Отця, діє і для нас. Нам до Нього не було справи, аби отримати те, що Він може дати, - і іншим до нас ніякого немає справи, аби використувати те, що у нас є з домашнього, батьківського багатства. І як часто ми віддаємо найдорогоцінніше за безцінь, такі речі, які треба було зберігати в серці як саму святиню нашого життя, легко віддаємо, щоб порадувати, повеселити, втішити: ось гріх.

А далі ми бачимо іншу людину, вже не молодшого сина, а сина, який так і не зрозумів того, що було між ним і його батьком. Він завжди був добротний син, не відступався від волі батька, як він сам каже: все життя я був тобі рабом, як раб служив тобі, - тому що слово „робити” по- слов'янськи сильне слово, саме від слова "раб". Все життя він відчував, що він просто робітник свого батька, за дах, за їжу, за людське ставлення, за привілеї, які родинні зв’язки дають над рабами.
І от повертається молодший син у лахмітті; все втратив: радість втратив, право бути сином втратив, як ми часто говоримо - "все втратили". І в дверях його зустрічає батько, з любов'ю. А коли повертається старший син, той, який завжди належав дому, завжди був з батьком, ніколи не відступив від правди цього будинку, він чує, що в будинок прийшов чужий, голодний, холодний, позбавлений, який колись міг належати цьому дому, але пішов... І нехай би собі залишався на країні далече, - ні, повернувся, витратив половину власності, а тепер що? На інше зазіхає, відняти хоче?.. І каже він, як ми часто говоримо: "Цей твій син "; він не говорить "мій брат", ні, він йому не брат, він чужий: цей твій син, який все витратив з блудницями, повернувся, а ти свято влаштовуєш, радієш, що якийсь чужий повернувся, а мені менше від цього буде... І батько йому каже лагідно: Твій брат повернувся! Він був мертвий - тепер він живий; він зник - тепер він знайшовся: хіба нам не радіти, хіба нам не святкувати?..
От і подивимося на себе, на кого ми схожі: на блудного чи на праведного? І з горем можна помітити, що схожі і на блудного, і на праведника - у всьому, що неправедно. Чи є у нас праведність старшого сина і чи є у нас довірливе синівство молодшого? Молодший старшого прийняв би до себе, не відвернувся б, він йому був не чужий. А батько - він однаково приймає і того, й іншого. Горем приймає одного - праведного; і радістю приймає іншого, який зберіг у душі усвідомлення, що у нього є батько, що до батька він може повернутися, що є будинок, куди можна прийти. Він не подумав, що старший брат йому закриє двері в обличчя, він тільки подумав, що батько, який погодився померти для нього, дасть йому жити. Ось і нам пропонується: Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою вас... Перед нами Батько, - але як моторошно, що так часто поруч з Ним стоїть кам'яний, черствий, як ніби померлий душею старший син, який завжди був у домі Отця, а тепер не хоче приймати чужого. Амінь.

Кожен засуджений, це є блудний син, якій зібравши своє майно пішов на «страну далече» і від нас залежіть повернеться він, чи ні.

Благодійне Товариство «СКОРОПОСЛУШНИЦЯ» проводить збір коштів на будівництво Центру Соціальної Адаптації для колишніх в’язнів що втратили родинні зв’язки на честь ікони Божої Матері «НЕСПОДІВАННА РАДІСТЬ». Ми будемо вдячні Вам Брати та Сестри за будь – яку посильну допомогу яку ви побажаєте надати на цю богоугодну справу.

Також, ми збираємо кошти на будівництво на території Центру храму на честь ікони Божої Матері «НЕСПОДІВАННА РАДІСТЬ» та приймаємо жертву на «цеглину». Вартість одної «цеглини» - 15 гривен.

Реквізити для пожертв:

Дата добавления: 2015-08-10