Дати характеристику вентиляції

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на робочих місцях чистоти повітряного середовища. Основне завдання вентиляції – вилучити з приміщення забруднене або нагріте повітря і подати свіже.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

За напрямком потоку повітря (за призначенням) – припливна, витяжна, припливно – витяжна;

За способом переміщення повітря – природна, штучна (механічна) та суміщена.

Для використання вітру для витяжки або підсилення теплової тяги на витяжні труби ставлять дефлектори. Якщо природна вентиляція не може забезпечити необхідний повітрообмін, влаштовують механічну вентиляцію, об’єм якої постійний в будь – яку пору року і не залежить від метеоумов. Залежно від методу організації повітрообміну (за місцем дії) – загально обмінна, місцева, комбінована.

Кожний пристрій, обладнаний вентилятором, являє собою вентиляційну установку.

Місцева витяжна вентустановка видаляє повітря безпосередньо від місць утворення шкідливих виділень.

Місцеву припливну вентиляцію влаштовують для подачі чистого повітря на певне робоче місце.

При необхідності створення і підтримання в приміщенні певних заданих параметрів: температрури, вологості і швидкості руху повітря застосовують установки штучного клімату – кондиціонери. В особливо газонебезпечних місцях, де за умовами виробництва можливе раптове інтенсивне виділення вибухонебезпечних або токсичних газів або парів, передбачають аварійну вентиляцію. Там, де неможливо влаштувати постійно діючу припливно - витяжну вентиляцію (в колодязях, резервуарах), застосовують переносні вентилятори.

Кратність повітрообміну – це кількість повітря в м³, яке повинно бути замінено протягом 1год.

В ГРП- 3- кратний повітрообмін; в приміщенні наповнення балонів СВГ – 10 кратний в робочий час і 3 кратний – в неробочий.

Дата добавления: 2015-08-10