Розрахунок ставки капіталізації

Ставка капіталізації – коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості об’єкта оцінки виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та або позиковий) і норму його повернення.

R = Y + Н (7)

де: R — загальна ставка капіталізації;

Y — норма доходу на інвестований капітал;

Н — норма повернення капіталу.

Норму доходу на інвестований капітал з формальної точки зору можна визначити як функцію ризиків:

Y = f(Y_б,r₁,r₂,...,r_n) (8)

де: Y_б — безризикова ставка;

r₁,...,r_n — деяка множина ризиків.

ї

З аналізу даної формули випливає, що проблема оцінки норми доходу на інвестований капітал полягає у визначенні факторного (функціонального) зв’язку f та в кількісній оцінці премій ∆Yr_i, що відповідає тому чи іншому ризику.

Найбільш розповсюджена форма зв’язку норми доходу з преміями ∆Yr_i є так звана кумулятивна форма. Метод оцінки, що відповідає цій формі, прийнято називати методом кумулятивної побудови або методом нарощування.

Даний метод базується на зіставленні дохідності і ризиків доступних альтернативних інвестицій. Інвестори вимагають більш високої премії за використання своїх грошей в тому варіанті, в якому ці кошти піддаються більш високому ризику в частині отримання доходу та їх повернення. Підвищення усвідомленого рівня ризику виявляється в збільшенні ставки капіталізації. Сутність методу полягає в додаванні відсоткових складових (премій), що відображають додаткові ризики, які притаманні даному інвестиційному проекту, до норми доходу на інвестиції, які в порівнянні з іншими вважаються безризиковими.

Аналіз оціночної літератури показує, що не існує формальних методів оцінки премій за ці ризики. Їх визначення в даний час проводиться експертним шляхом. Розмір кожної премії за ризик коливається в діапазоні 0–5%.

Дата добавления: 2015-07-20