Лозовий

У 90-ті pp. за умов набуття Україною статусу незалежної держа­ви виникла нова культурна реальність, яка охоплює і нову художню реальність. На нову художню реальність впливає: поступова зміна характеру відносин між людьми разом із зміною у виробничих від­носинах; незавершений процес зміни соціальної орієнтації та ідеа­лів нового соціального вибору; переоцінка цінностей і формування їх нової ієрархії; розширення діапазону особистісного акценту і в соціумі, і на культурному просторі.

Спостерігається тенденція руйнування мистецьких закладів, аматорських художніх колективів тощо, повалення кумирів та ідеалів радянської культури. Разом із тим утворюються численні недержавні творчі художні колективи — театри-студії, творчі об'єд­нання на комерційних засадах, виникають раніше блоковані нові естетичні потреби. Формуються нові відносини між учасниками художнього життя (митець — публіка — критика — громадськість). Змінюється статус, а відповідно, роль і функції художньої культу­ри, яка стає одним із визначальних чинників прогресу суспільства,

розвитку його державності і в той же час потенційним збудником міжнаціональних напружень.

У мистецтві з'являється, хоча й недостатньо потужний, але ва­гомий в художньому плані соціально-критичний напрямок, який відбиває реалії нашого життя з характерної притчево-опосередкованої іронічної точки зору.

Молоде покоління митців вільніше відчуває себе в атмосфері світової культури, добре обізнане з течіями сучасного мистецтва. Воно прийшло в мистецтво в епоху постмодернізму, яка розширила образно-естетичні уявлення. Якщо класичний модернізм абсолю­тизував принципове новаторство, стилістичну чистоту та єдність, передбачав постійну зміну образно-пластичних систем, що претен­дували на створення певних моделей естетично-філософського від­творення світу, то специфіка постмодернізму — в його принциповій еклектиці, яка відбиває нову «екологічну» цілісність людського буття та самого мистецтва.

Отже особливістю нинішнього стану культурного життя в Україні є переосмислення цінностей культури. Це, насамперед, подолання розриву соціокультурних зв'язків між поколіннями, між нині іс­нуючими індивідами та їх етнокультурними традиціями, подолан­ня відчуження національної культури від національних коренів, від власної історії тощо.

Це повернення до загальнолюдських цінностей, а саме: до цін­ності самої людини, розвитку національних культур, держави, демократії, ринкової економіки тощо. Осмислення цих цінностей як загальнолюдських має особливе значення в ситуації відроджен­ня культури, бо вони значною мірою визначають її майбутнє, дають змогу глибше зрозуміти ціннісний потенціал української культури, її сучасний суперечливий стан, а саме: невідповідність її історично­го потенціалу його реальним деформованим виявам.

Дата добавления: 2015-07-25