Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Астматичний статус

Читайте также:
  1. I. СТАТУС ПРОГРАММЫ
  2. Административно – правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства.
  3. Административно-правовой статус беженцев
  4. Административно-правовой статус иностранных граждан и лиц без гражданства
  5. Административно-правовой статус общественных объединений
  6. Билет 13. Структура малой группы: статусно-ролевая и социометрическая.

Невідкладна допомога при астматичному статусі проводиться по слідуючій схемі:

При І стадії

1. Необхідно виключити адреналін і ефедрин в зв’язку з різким зниженням чутливості бронхів до адреналіну та інших адренергічних препаратів.

2. Постійно давати зволожений кисень (60% киснево-повітряна суміш).

3. Призначити селективні β2 – адреноміметики: фенотерол (беротек) в дозі 0,2 мг препарата (1 вдих) через кишеньковий інгалятор (краще через небулайзер). Сальбутамол (вентолін) в дозі 0,1 мг (1 вдих), а саме: 1 вдих дітям у 4-7 років, 2 вдихи – у 7-14 років. Повторені дачі цих препаратів проводити протягом першої години через кожні 20 хв., а далі - один раз на годину до значного покращення, але не більше 4-5 разів. Сальбутамол використовується також в таблетках: ¼ табл.- до 6 років, ½ табл.-6-9 років, 1 табл. дітям старше 9 віків, протягом доби – 3-4 рази.

4. При відсутності ефекту від β2 – адреноміметиків призначають холінолітики: атровент (іпратропіум бромід) в дозі 0,02мг або беродуал в 1 дозі його 2 препарати, а саме: іпратропіуму броміду – 0,02 мг і фенотеролу – 0,05 мг. Протягом доби давати по 1 дозі (1 вдиху) одного із названих препаратів черех кожних 6 годин, тобто 4 рази на добу. Беродуал або комбівент можна дозувати і по іншому 0,5 мл (10 крап.) – дітям до 6 років, 1 мл (20 крап.) – старше 6 років.

5. Призначається або продовжується еуфілінізація. Якщо раніше хворий отримав дозу насичення (6 мг/кг/добу) без помітного ефекту, то слід використати спосіб швидкої еуфілінізації таким чином. Протягом 30 хв. вводити в/в крапельно стартову дозу препарату, яка забезпечить швидке досягнення терапевтичної концентрації. Це досягається при дачі 2,4% розчину еуфіліну з розрахунку: 9 мг/кг хворим 3-8 років, 7 мг/кг – 9-12 років, 6 мг/кг – 13-15 років. В послідуючому вводиться підтримуюча доза еуфіліну в/в крапеньно, яка орієнтовно дорівнює швидкості елімінації: дітям 3-8 років – 20 мг/кг/д, 9-12 років – 18 мг/кг/д, 13-15 років – 16 мг/кг/д. Еуфілін слід вводити на фізіологічному розчині в об’ємі 200-300 мл.

Еуфілінізацію можна розраховувати іншим способом: - 0,6 – 1 мг/кг на годину.

Використовуючи еуфілін слід пам’ятати при його токсичність при концентрації більше 20 мг/кг, а тому при постійному його введенні слід визначати рівень в крові кожні 12 годин.

6. При швидкому наростанні проявів дихальної недостатності разом з еуфіліном показане в/в струминне введення преднізолону. Преднізолон вводиться в/в в дозі 2 мг/кг, а потім в/в крапельно 3 мг/кг за 3 прийоми. При необхідності доза останнього може бути збільшена до 4-5 мг/кг/добу.

7. Регідратаційну терапію зразу можна проводити ентерально. Загальний об’єм рідини в 1,5 рази має бути більшим, ніж добова вікова потреба.

Для в/в крапельної інфузії використовується розчин глюкози 5% в дозі 10 мл/кг/год і 0,85% фізіологічний розчин з розрахунку 10 мл/кг/год. На кожні 100 мл глюкози додається 2 мл 7,5% розчину калію хлориду. Одночасно вводиться в/в повільно лазолван 0,5-2 мл.

Інфузійна терапія при ІІ стадії астматичного статусу проводиться в реанімаційному відділенні, продовжується введення еуфіліну, преднізолону до 3-5 мг/кг/добу. При цьому з добової дози останнього 2 мг/кг призначається усередину. Одночасно проводиться посиндромна терапія, спрямована на корекцію функціональних порушень життєво важливих органів

Для виведення із астматичного статусу ІІІ-ої стадії, яка характеризується розвитком астматичного статусу, хворі переводяться на штучну вентиляцію легень.

 

16. Тромбоцитопенічний синдром

Невідкладна допомога

Догоспітальний етап:

- холод на (перенісся, передню черевну стінку, інші місця кровотечі);

- абсолютний спокій;

- відповідне положення хворого: при носовій кровотечі – голова піднята; при шлунково-кишковій – повернута на бік, при легеневій – напівсидяче із спущеними ногами.

Госпітальний етап:

- місцево гемостатична губка, змочена розчином адроксону або перекису водню, тромбіном, амінокапроновою кислотою;

- фібринова плівка на місце кровотечі;

- розчин амінокапронової кислоти 3% в/в 1мл/кг;

- розчин дицинону 12,5% в/м по 2-4 мл кожні 6-8 год (1мл/кг);

- розчин адроксону 0,025% по 1-2 мл через 6-12 год в/м (1мл/кг);

- преднізолон 2-3 мг/кг – 3% розчин, в/в;

- при маткових кровотечах – маммофізин по 1 мл 1-2 рази на добу в/м;

- в разі профузної кровотечі трансфузії тромбоконцентрату 5х1010 тромбоцитів на 10кг маси тіла.

 

17. Гемофільна кровотеча

Госпітальний етап:

- зрошення слизових оболонок раньової поверхні розчином тромбіну, тромбопластину, амінокапронової кислоти;

- прикладання гемостатичної губки або пасти;

- при помірних гемартрозах, невеликих кровотечах, видаленні 1-2 зубів достатньо ввести 15-20 мл антигемофільної плазми або кріопреципітат в дозі 15-20 од/кг в/в струминно, тривалість лікування 1-3 дні;

- при важких гемартрозах, підшкірних і міжм’язевих гематомах, видаленні декількох зубів, макрогематурії використовуються лише кріопреципітат або концентрат VIII фактору в дозі 35-40 од в 1-2 ін’єкціях. Тривалість лікування 3-4 дні;

- кровотечі при великих травмах, порожнинних операціях, тонзилектомії, профузні шлунково-кишкові кровотечі потребують підвищення добової дози кріопреципітату до 60-100 од/кг. Тривалість лікування від 3-4 днів до заживання рани;

- при гемофілії В – концентрат факторів протромбінового комплексу (2,7,9,10) – РРSB, ППСБ в/в струминно від 400од до 2400од. 2-3 рази на добу;

- антигемофільна плазма при гемофілії А вводиться по 10-15 мл/кг кожні 6-8 год, а при гемофілії В – 1-2 рази на добу;

- при відсутності перерахованих вище препаратів допускається введення свіжоцитратної крові або пряме переливання крові в дозі 10-15 мл/кг на добу.

 

18. Гемолітична криза при спадковій анемії

Минковського-Шоффара.

Невідкладна допомога:

- зменшення дії причин, яка викликають гемоліз: преднізолон 2-5 мг/кг/добу в/в крапельно в 300-400 мл фізіологічного розчину;

- нормалізація ОЦК, мікроциркуляції і гомеостазу: 10% розчин глюкози 10-20 мл/кг, реополіглюкін 10-20 мл/кг в/в крапельно; курантил 3-4 мг/кг/добу, трен тал 5-8 мг/кг/добу, компламін 10-20 мг/кг/добу, еуфілін 3-5 мг/кг/добу;

- трансфузія відмитих еритроцитів 10-15 мл/кг;

- при набуханні-набряку мозку: в/в крапельно 10% розчин маннітолу – 1г/кг, 20% розчин глюкози 10-20 мл/кг, лазикс 3-5 мг/кг/добу;

- при гострій нирковій недостатності (рівень сечовини 25 ммоль/л, калію більше 7,5 ммоль/л) показане проведення гемодіалізу;

- виведення надлишку заліза з організму: десферал – 30-40 мг/кг/добу в/в крапельно.

19. Істина уремія

Невідкладна допомога

Догоспітальний етап:

- Дієта №7;

- Для зв’язування токсичних продуктів в кишківнику і їх виведення:

активоване вугілля – 1г/кг/добу

гранульований сорбіт - 1г/кг/добу

ацетобутират целюлози - 1г/кг/добу

окислений крохмаль – по 10гх3р на день.

Тривалість терапії сорбентами від декількох тижнів до декількох місяців.

- Леспефлан per os по 5-10 мл

- Лесперефрил 3-4 рази/добу, per os по 100-200 крап/добу або в/м, в/в по 1 мг/кг х 2-3р/добу;

- Унітиол 5% розчин – по 1мл на 10кг маси тіла в/м;

- Ванни гігієнічні;

- Обтирання шкіри (морською водою, розведеним столовим оцетом).

Госпітальний етап:

- інфузійна терапія (під контролем електролітів): розчин глюкози 10%, фізрозчин, реополіглюкін;

- дезагрегаційна терапія: курнтил 3-5 мг/кг/добу;

трентал 5-10 мг/кг/добу

- зменшення рівня азотистих шлаків: леспенефрил 1мл/кг/добу; в/в, в/м

- сечогінні: - фуросемід (лазикс) – 2-5 мг/кг/добу, в/в;

- корекція гіперкаліємії: розчин натрію гідрокарбонату 3-4% в/в струминно 3,8 мл/кг; розчин кальцію глюконату 10% - 1мл/кг в/в крапельно, струминно;

В тих випадках, коли консервативна терапія не здатна підтримувати гомеостаз і забезпечити життєдіяльність організму, показано лікування по програмі „Хронічний гемодіаліз

– трансплантація нирки”. Трансплантація нирки є основним методом лікування в кінцевій стадії ХНН. При неможливості трансплантації нирки проводиться діаліз.

Показання до діалізу і трансплантації нирки

- вік до 3-х років при посиленні неврологічної симптоматики, відставанні в рості, прогресуючі остеодистрофії;

- вік від 3 до 7 років – затримка росту, уремія клінічно, значна остеодистрофія;%

- вік від 7 до 15 років – клініка уремії, кліренс креатини ну менше 5 мл/хв., прогресуюча остеодистрофія.

Замісна терапія, яка рекомендується в залежності від віку:

- до 3-х років: амбулаторний перитонеальний діаліз, циклічний перитонеальний діаліз, трансплантація нирки

- від 3 до 7 років: гемодіаліз, постійний перитонеальний діаліз, циклічний перитонеальний діаліз, трансплантація нирки;

- від 7 до 11 років: циклічний перитонеальний діаліз, трансплантація нирки;

- від 7 до 15 років: гемодіаліз, трансплантація нирки;

Рівень креатини ну в ммоль/л до початку діалізу повинен бути у дітей

- 1-5 років – 0,75;

- 5-10 років – 0,70 – 0,80;

- 10-15 років – 0,80 – 0,90.

 

20. Отруєння етанолом

Невідкладна допомога

Догоспітальний етап

- промивання шлунку: сумарний об’єм рідини для промивання повинен складати 0,5-1 л на рік життя, але не більше 10 л. Для промивання шлунку використовувати 1% розчин NaCl; після промивання ввести в шлунок обволікаючі препарати (жирові емульсії в дозі 2-3 мл/кг та ентеросорбенти (активоване вугілля та інш – 1г/кг));

- промивання кишечника 5% розчином NaCl;

- ентеросорбція на протязі усього гострого періоду захворювання

Госпітальний етап

- ентеральне зондове водне навантаження 5% розчином глюкози, фізіологічним розчином з швидкістю 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин лікування;

- стимуляція діурезу (лазикс, фуросемід 1-3 мг/кг/добу);

- розчин глюкози 5-10%,фізіологічний розчин, реополіглюкін в/в крапельно з швидкістю 10-15 мл/кг/год в режимі дегідратації (парентеральне водне навантаження здійснюється за умов наявності середнього або тяжкого ступенів синдрому токсико-ексикозу – втрата маси тіла 5-10% і більше). Після 6 годин лікування об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначаються індивідуально;

- заходи щодо проведення ситуаційної та корегувальної терапії:

1. Корекція електролітних порушень шляхом введення сольових розчинів під контролем вмісту електролітів в крові.

2. Контроль та підтримка вітальних функцій.

3. Корекція КОС.

4. Глюкокортикоїди (в/в 1-2 мг/кг/добу за проднізолоном).

5. Вітамін Е – 2 мг/кг/добу через рот.

6. З метою окислення етанолу: 20% розчин глюкози з інсуліном в/в, вітамі С, В1, В6, розчин унітіолу 5%-5мг/кг/добу, розчин натрію тіосульфату 30%-1 мл/кг/добу.

7. Корекція гіпокальціємії.

8. При наявності показань – ШВЛ.

 

21. Отруєння етиленгліколем

Невідкладна допомога

1. Заходи, щодо виведення з організму токсинів, що не всмоктались в ШКТ.

2. Заходи щодо видалення з організму токсинів, які всмоктались.

3. Ситуаційна та корегувальна терапія.

До госпітальний етап

1. Промивання шлунку 1% розчином NaCl.

2. Попередне спорожнення шлунку перед промиванням.

3. Об’єм рідини для одномоментного ведення не повинен перевищувати 75% від вікового об’єму шлунку постраждалого.

4. Сумарний об’єм рідини для промивання шлунку складає 0,5-1 л на рік життя. (не більше 10 л).

5. Після промивання шлунку ввести обволікальні препарати (жирові емульсії – 2-3 мл/кг, активоване вугілля – 1г/кг).

6. Промивання кишківнику гіперосмолярним водним розчином (5% розчин NaCl)

Госпітальний етап

1. ентеральне зондове навантаження 5% розчином глюкози, фізіологічним розчином з швидкістю ведення 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 год. лікування.

2. Форсований діурез (лазикс, фуросемід – 2-5 мг/кг/добу).

3. Інфузійна терапія, метою якої є гемодилюція, регідратація і покращення мікро циркуляції: інфузатами є 5-10 розчин глюкози, реополіглюкін, лактасол, фізіологічний розчин. Швидкість інфузії 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин лікування зі стимуляцією діурезу.

4. Хлорид кальцію 1% в початковій дозі для підлітків 200мл.

5. Антидотна терапія: етанол в вигляді 5% розчину в/в та усередину в сумарній дозі 0,3-0,18 г/кг/год протягомі 1-2 днів (до зниження концентрації ЕГ в крові менше 0,1 г/л).

6. Глюкокортикоїди (в/в 1-2 мг/кг на добу за преднізолоном).

7. Вітаміни: Є – 2мг/кг/добу всередину, С – 200-500 мг в/в, В1 - 50мг, В6 - 100 мг/добу.

8. Показання для гемодіалізу – концентрація ЕГ в плазмі крові більше 0,5 г/л;

- виражений метаболічний ацидоз (рН менше 7,25);

- наявність ознак ниркової недостатності.

 

22. Отруєння грибами

Невідкладна допомога:

1. Заходи, щодо виведення токсинів, які не всмоктались з ШКТ – промивання шлунку після попереднього його спорожнення:

- об’єм рідини для одномоментного введення не більше 75% від вікового об’єму шлунку хворого;

- сумарний об’єм рідини для промивання складає 0,5-1л на рік життя (не більше 10л;

- промивання проводити 5% розчином NaCl;

- після промивання ввести в шлунок обволікаючі препарати (жирові емульсії – 2-3 мл/кг) та ентеросорбенти (активоване вугілля – 1г/кг);

- повторні промивання кишечника 5% розчином NaCl через кожні 8 год. на протязі першої доби;

- ентеросорбція протягом усього гострого періоду захворювання.

2. Заходи щодо видалення з організму токсинів, які всмоктались:

- ентеральне зондове навантаження 5% розчином глюкози, фізрозчином з швидкістю 10-16 мл/кг/год. протягом перших 6 годин лікування;

Після 6 годин. лікування об’єм водного навантаження та швидкість введення розчинів визначається індивідуально;

Стимуляція діурезу (фуросемід, лазикс 2-5 мг/кг/добу).

- Парентеральне водне навантаження 5-10% розчинами глюкози, реополіглюкіну, фізіологічним розчином з швидкістю інфузії 10-15 мл/кг/год протягом перших 6 годин. лікування.

Інфузійна терапія проводиться при наявності середнього або важкого ступенів токсико-ексикозу (втрата 5-10% і більше маси тіла). Після 6 год. лікування об’єм інфузії та швидкість введення розчинів визначаються індивідуально. Стимуляція діурезу.

3. Заходи щодо проведення ситуаційної та коригувальної терапії:

- регідратаційна терапія (ентеральна або парентеральна) до закінчення симптомів ексикозу;

- контроль та підтримка вітальних функцій.

ІІ. Отруєння грибними токсинами нейро – вегетотропної дії.

Невідкладна допомога

Загальноприйнятий комплекс заходів (див. попередній розділ)

Антидотна терапія (частіше одноразова):

- введення атропіну в дозі, яка спричиняє стан початкових симптомів переатропінізації (при наявності в клініці переважного холінергічного синдрому мускаринового отруєння);

- введення прозерину, аміностигміну або фізостигміну у вікових дозах (при наявності в клініці переважного антихолінергічного синдрому мускаринового отруєння) – 0,5 – 1мг/кг/рік життя на добу.

ІІІ. Отруєння грибними токсинами гепато – нейротропної дії.

Невідкладна допомога:

Загальноприйнятий комплекс заходів інтенсивної терапії екзогенних інтоксикацій:

- виведення з організму токсинів, що не всмоктались у ШКТ;

- виведення з організму токсинів, що всмоктались у кров’яне русло з ШКТ;ї

- ситуаційна та коригувальна терапія;

- профілактичне лікування у латентному періоді;

- лікування у гастро-інтестинальному періоді отруєння;

- лікування у періоді фалоїдного гепатиту;

- лікування у періоді кінцевих проявів.

Профілактичне лікування у латентному періоді:

1. Пеніцилін в дозі 1 млн/кг на добу за 4-6 прийомів в/м на протязі 3 діб з часу вживання грибів.

2. Ліпамід (табл.) – 15 мг/кг на добу.

Лікування у гастро-інтестинальному періоді:

1. Пеніцилін в дозі 1 млн/кг на добу за 4-6 прийомів в/м, з 4 доби від часу вживання грибів доза знижується до 100тис/кг на добу.

2. Силібор (табл.) -1/2 – 1 табл х 3р.

3. Ліпамід (табл), ліпоєва кислота або берлітіон (амп) у сумарній дозі 15-30мг/кг на добу при цьому 1/3 з цієї дози призначається за рахунок ліпаміду і 2/3 – за рахунок ліпоєвої кислоти або берлітіону.

Лікування у періоді фалоїдного гепатиту:

1. Пеніцилін в дозі 100 тис/кг на добу за 4-6 прийомів в/м.

2. Силібор (табл.) -1/2 – 1 табл х 3р.

3. Лактулоза – 1т х 3р в день.

4. Ліпамід (табл) і ліпоєва кислота або берлітіон (амп) у сумарній дозі 15-30мг/кг на добу при цьому 2/3 з цієї дози призначається за рахунок ліпаміду і 1/3 – за рахунок ліпоєвої кислоти або берлітіону.

5. Інфузійна терапія з метою парентерального харчування, за схемою гіпераліменації.

6. Глюкокортикоїди (переважно гідрокортизон) – дози в залежності від ступеню тяжкості печінкової недостатності:

- при рівні АЛТ в крові менше 2 ммоль/л – 5 мг/кг на добу;

- від 2-10 ммоль/л – 10 мг/кг на добу;

- більше 10 ммоль/л – 15-20мг/кг на добу.

7. Гемостатична терапія:

- вікасол 1% в/м – 0,5-1,5 мл (добова доза, при необхідності можна повторити);

- дицинон (етамзилат) 12,5% в/в, в/м – 0,5-3 мл на добу.

8. Гемотрансфузії з метою заміщення – 5-10 мл/кг.

9. Свіжозаморожена плазма – 10-20 мл/кг на добу.

10. Методи еферентної терапії:

- гемосорбція (1-2 сеанси);

- плазмаферез (2-3 сеанси) з обміном до двох розрахункових об’ємів циркулюючої плазми на свіжозаморожену донорську;

- діаліз не лікування.

11. Повне голодування (до припинення зростання рівня трансаміназ у крові).

12. Вітаміни групи В, С.

13. вітамін Є: 10% розчин (краплі), 5% розчин (амп) – 2 мг/кг /добу.

14. Інгібітори протеолізу: контри кал – 1 тис.од./кг/добу.

Лікування в періоді репорації:

- гепатопротекторна терапія (силібор, ессенціале, вітамін Є, сліпі зондування) – курсом до 3 місяців.

Тести для самоконтролю

№ 1 Дитинi 4 роки. Лягала спати здоровою. В 2 години ночі раптово прокинупась з температурою 39, шумним диханням, осиплим голосом. Звертае на себе увагу положення в ліжку- сидить, нахилившись вперед, з закинутою головою, з відкритого рота тече слина. Скаржиться на біль у горлі, утруднене ковтання. Поставте попередній діагноз.

A). Епіглотит

Б). Менінгіт
В). Стороннє тіло дихальних шляхів

Г). Гострий стенозуючий ларинготрахеїт

Д). Бронхіальна астма

 

№2Для бронхіальної астми у періоді загострення характерні такі рентгенологічні зміни:

А). Низьке положення куполу діафрагми

Б) Підвищення прозорості легеневої тканини;

В) Розширення міжреберних проміжків;

Г) Може бути гомогенне затемнення з чіткими контурами сегментарних меж;

Д) Усе перераховане

 

№3.До ведучих патогенетичних механізмів БА слід віднести:

А). Бронхоспазм;

Б). Набряк слизової оболонки бронхів;

В). Гіперсекреція бронхіальних залоз;

Г). Зниження активності ß2-адренорецепторів;

Д). Усе перераховане.

№4. Найбільш інформативними ознаками обструктивного бронхіту є:

а/ свистяче дихання;

б/ наявність різнокаліберних вологих і сухих хрипів з обох сторін;

в/ інтоксикація;

г/ підвищення прозорості легень поряд з посиленням судинного рисунка на рентгенограмі; свистяче дихання (wheezinq);

д/ все перераховане.

№5. Який вірус найчастіше являється збудником обструктивного бронхіту:

а/ парагрип;

б/ респіраторно-синтиціальний вірус;

в/ аденовірус;

г/ все перераховане.

№6. Інформативні критерії бронхіолі ту наступні, за винятком:

а/ екстракторна задишка з участю допоміжної мускулатури;

б/ свистячий шум на видосі;

в/ дифузні дрібно пузирчасті хрипи;

г/ підвищення прозорості легеневого рисунку на рентгенограмі;

д/ мілкі вогнища інфільтрації з обох сторін на рентгенограмі;

е/ одно-дводенне підвищення температури тіла.

№7. Які збудники найчастіше визивають бронхіоліт?

а/ грибки;

б/ мікоплазми;

в/ хламідії;

г/ РС-віруси;

№8. Обструкції легень у дітей сприяють перераховані анатомо-фізіологічні особливості органів дихання, крім:

а/ вузькі повітроносні шляхи;

б/ експіраторна будова грудної клітки;

в/ діафрагмальний тип дихання;

г/ носове дихання;

д/ м’якість хрящів гортані, трахеї, бронхів.

№9. У дитини 8 міс. Температура тіла 39,7, в’ялість, блідість, зниження апетиту, одноразова блювота, часте сечовипускання. Сеча мутна. Яке обстеження допоможе встановити діагноз?

а/ Загальний аналіз сечі

б/ Аналіз крові

в/ Аналіз крові на цукор

г/ Рентгенографія ОГК

д/ Копрограма

№10. У дівчинки 5 міс. на 7 добу від початку захворювання ГРВІ знову підвищилась температура до 38,8. Наростала в’ялість, блідість, була 2 рази блювота. Фізикальних змін з боку респіраторного тракту не виявлено. Аналіз сечі загальний: білок – 0,099‰, лейкоцити – на все поле зору. Який збудник цього захворювання?

а/ cтрептокок

б/ стафілокок

в/ кишкова паличка

г/ хламідії

д/ гриби


Задачі для самоконтролю:

Задача 1 Дільничного лікаря викликали до дитини 2 років, у якої на фоні ГРВІ підвищилась температура тіла до 39,6 0С, виник тремор кистей, збудження, посмикування м’язів обличчя. Менінгеальні симптоми відсутні.

1. Поставте попередній діагноз.

2. Надайте невідкладну допомогу при гіпертермії.

3. Випишіть рецепт на парацетамол для дитини з масою тіла 10кг.

4. Який спеціаліст має спостерігати дитину впродовж наступних 6 місяців?

5. Який протисудомний препарат слід призначити?

 

Задача 2 У дитини 7 місяців з проявами рахіту ІІст., гострого перебігу, період розпалу виникла зупинка дихання, періоральний ціаноз, втрата свідомості. Мати напередодні вперше довго гуляла з дитиною на сонці.

1. Сформулюйте попередній діагноз.

2. Надайте невідкладну допомогу, враховуючи послідовність дій.

3. Проведіть диференційний діагноз.

4. Призначте необхідні обстеження та подальшу тактику ведення хворого.

5. Випишіть рецепт на глюконат кальцію усередину.

 

Задача 3. Хлопчик 5 місяців. Народився недоношеним. В періоді новонародженості та в подальшому не хворів. Вигодовування грудне. При огляді в поліклініці виявлені блідість шкіри слизових оболонок, сонливість. В аналізі крові: Нв – 75 г/л, ер – 3,1*1012/л, КП – 0,7, сироваткове залізо 4,9 мкмоль/л.

1. Ваш попередній діагноз.

2. Проведіть диференційний діагноз.

3. Складіть план лікування та диспансерного спостереження дитини в поліклініці.

4. Консультування батьків щодо догляду, вигодовування.

5. Випишіть рецепт на Актиферин усередину.

Задача 4. У хворого В., 15 років, що страждає протягом 8 років БА, приступи ядухи виникають щодня, загострення порушують сон і фізичну активність, нічні приступи виникають 2 рази в тиждень. Щодня приймає еуфілін в таблетках. При обстеженні в легенях, на всьому протязі вислуховуються сухі, свистячі хрипи. Перкуторно: тимпанічний відтінок легеневого звуку.

Завдання:

1. Поставте діагноз.

2. Класифікація бронхіальної астми.

3. План лікування.


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 65 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
Судомний синдром.| Задача 9

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.043 сек.)