Загальні відомості про вентилі

Вентиль – різновид перекривальної арматури з поступовим переміщенням затвора в напрямку, паралельному потоку транспортованого середовища [16].

Затвор вентилів переміщується, як правило, за допомогою системи гвинт- ходова гайка.

Якщо до надійності і герметичності перекриття проходу ставляться високі вимоги, широко використовують вентилі для перекриття потоків газоподібних і рідких середовищ в трубопроводах з діаметром умовних проходів до 300 мм (в деяких випадках і до 400 мм) при робочих тисках до 250 МПа і температурах середовища від мінус 200 °С до плюс 450 °С.

Переваги вентелів: можливість роботи при високих перепадах тиску на золотнику; при великих тисках; простота конструкції; можливість обслуговування і ремонту в умовах експлуатації; відносно не великі габаритні розміри і маса; використання при високих і наднизьких температурах робочого середовища; герметичність перекриття проходу, використання в якості регулюючого органу, встановлення на трубопроводі в любому положенні (вертикально або горизонтально); виключення можливості виникнення гідроудару.

Недоліки: високий гідроопір; можливість використання на потоках сильно забруднених середовищ, а також середовищ з високою в’язкістю; велика будівельна довжина; подача середовища тільки в одному напрямку [15].

Класифікація вентилів [16]:

− за конструкцією корпусу вентилі діляться на прохідні, прямоточні, кутові і змішувальні;

− за призначенням: перекривальні, запірно-регулюючі, спеціальні.

В свою чергу регулюючі вентилі поділяються за конструкцією дросельних пристроїв на вентилі з профільованим золотником та іголчаті. Аналогічно перекривальні вентилі по конструкції затворів (золотників) поділяються на вентилі тарілчаті і діафрагмові, а за способом ущільнення шпинделя на сальникові і сифонні.

Вентиль (рисунок 1.3) складається із корпусу 1, в якому змонтовані вузол затвору, верхньої кришки 5 з сальниковим пристроєм 6 і шпинделя 4. Внутрішні поверхні корпуса 1 і верхньої кришки 5 утворюють робочу порожнину вентиля. Корпус вентиля являє собою литу конструкцію, симетричну відносно повздовжньої площини,, а також обладнаний двома співвісними патрубками, що мають фланці для приєднання до трубопроводу, що є особливістю будови прохідних вентилів.

Вузол затвору, складається із золотника 3, і кільцевого сідла 2, призначеного для перекриття потоку рідини (середовища). Золотник за формою це тіло обертання з плоскою основою, на якій закріплене ущільнювальне кільце, виготовлене із металу, гуми, або фторопласту.

1-корпус; 2-сідло; 3-золотник; 4-шпіндель; 5-кришка;6-сальник; 7-стійка; 8-ходова гайка; 9-маховик.

Рисунок 1.3 - Прохідний вентиль з золотником тарільчатого типу

Конструкція вузла з’єднання золотника 3 із шпинделем 4 забезпечує можливість зміщення осі тарілки по відношенню до осі шпинделя, що покращує щільність прилягання ущільнювального кільця золотника до сідла. Робоче середовище в даному випадку подається через вхідний патрубок під золотник. Ущільнення в місті виходу шпинделя із робочої порожнини здійснюється сальником 6, конструкція якого і матеріал не відрізняються від вище розглянутих зразків перекривальної арматури. В якості приводу використовують маховик 9, з’єднаний із шпинделем.

Не меншу цікавість представляє собою конструкція вентиля, в якому в якості перекривального елементу використовується діафрагма (мембрана), зв’язана з тарілкою плунжера. Верхня частина мембрани служить одночасно ущільнювальним елементом, що розділяє робочу порожнину вентиля і навколишнє середовище. Це ущільнення притискається до верхнього фланця корпусу кришкою.

Сифонними називаються вентилі, в яких в якості ущільнювального елементу, що розділяє робочу порожнину і навколишнє середовище в місті виходу шпинделя, використовуються сильфони (рисунок 1.4).

Вентиль складається з литого корпусу 2, на якому закріплюється кришка 7. Ущільнення і центрування між кришкою і корпусом здійснюється за допомогою фланця проміжного корпусу 4, в середині якого змонтовано сильфон 5, який з одної сторони з’єднаний з шпинделем 9, а з другої приварений до верхньої частини проміжного корпусу 4. В нижній частині корпусу сильфона передбачена напрвляюча руху шпинделя із шпонкою 3, що перешкоджає обертанню шпинделя навколо осі, так як це обертання привело до руйнування сильфону. Золотник 1− тарілчатий.

1-золотник; 2-корпус; 3-шпонка; 4-проміжний корпус; 5-сильфон; 6-контрольний отвір; 7-кришка; 8-аварійний сальник; 9-шпіндель; 10-ходова гайка; 11-маховик; 12-розжимне кільце

Рисунок 1.4 − Сильфонний перекривальний вентиль

Дата добавления: 2015-07-21