Характер політики румунського уряду щодо українців.

Урок

Тема: Українські землі у складі Румунії.

Мета: показати, як відбувався розвиток українських земель у складі Румунії; з’ясувати особливості політичної боротьбі в краї; пояснити зміст основних термінів і понять; розвивати в учнів логічне та історичне мислення; виховувати їх у дусі толерантності.

Тип уроку: комбінований.

Основні дати: січень 1918 р. — окупація румунськими військами Бессарабії; листопад 1918 р. — окупація румунськими військами Буковини; 1919 р. — міжнародне визнання приєднання до Румунії Буковини; 1920 р. — міжнародне визнання приєднання до Румунії Бессарабії; 18—25 вересня 1924 р. — Татарбунарське повстання; 1927 р. — утворення Української національної партії; 1940 р. — входження Північної Буковини й Бессарабії до складу СРСР.

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності

ІІ. Перевірка домашнього завдання

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Характер політики румунського уряду щодо українців.

Варша́вський договір 1920 р. —Польщі і УНР, згідно з яким в обмін на визнання незалежності УНР і військову допомогу, Симон Петлюра погоджувався визнати українсько-польський кордон по річці Збруч і далі по Прип'яті до її гирла, до Польщі відходила СГ та ЗВ. Ризький мирний договір, підписаний у Ризі 18 березня 1921 представниками РРФСР і УРСР, з одного боку, та Польщі — з другого, який формально закінчив польсько-радянський збройний конфлікт 1919–1920 років. Галич., Холм., Підляшшя, ЗВ, ЗПолісся, Посяння, Лемківщина відійшли до Польщі.

- за умовами Сен –Жерменського договору 10 вересня 1919 р. (Північна Буковина, Південна Бессарабія, Хотинщина, Мармарощина) відійшли до Румунії.

- за умовами Тріанонського договору 4 червня 1920 р. до Чехословаччини відійшло Закарпаття.

— За офіційною статистикою, у 1920 р. на території Румунії проживало майже 790 тис. українців (або 4,7 % усього населення). Основними місцями їхнього розселення були Пів. Буковина, Хотин., Аккерм. та Ізмаїльський повіти Бессарабії, а також Мармарощина (Південна частина Закарпаття).

— Румунія від самого початку взяла курс на повну асиміляцію українців, позбавивши їх можливості національного розвитку.

Натомість економічна політика була більш гнучкою. Новоприєднані землі в переважній більшості були більш розвиненими, ніж Старе королівство, тому перші кроки румунського уряду виглядали як пограбування цих областей.

— Із областей вивозилися обладнання заводів і фабрик, цінні речі. Так, до цетральних районів Румунії вивезли обладнання Аккерманських трамвайних майстерень та прядильної фабрики, Ізмаїльського порту. Уже в перші роки окупації майже третину працездатного населення становили безробітні.

Але закріпивши ці землі за собою, румунський уряд став приділяти увагу економічному розвитку. Буковина через відносно вищий культурний розвиток, наявність кваліфікованих кадрів і значних природних ресурсів стала привабливим регіоном для іноземного капіталу та державних інвестицій. Це дало поштовх до розвитку харчової, легкої, деревообробної, хімічної промисловості. Хоча цього не можна сказати про Бессарабію.

— Проте економічна криза, що охопила Румунію ще в 1928 р., негативно позначилася на економічному розвитку. Унаслідок її руйнівної дії кількість підприємств у Північній Буковині до 1935 р. скоротилася удвічі, а в Аккерманському та Ізмаїльському повітах більше ніж на чверть. Робітники, що зберегли роботу, одержували зарплату в половинному розмірі.

У Бессарабії закон про аграрну реформу набрав чинності від 1920 р., на Буковині — від 1921 р. Реформа в Бессарабії враховувала інтереси поміщиків, у яких у 1918 р. відібрали землю. Були встановлені високі орендні й викупні платежі, щоб селянам булло невигідно користуватися поміщицькою землею. На початку «реформи» орендна плата за 1 га була встановлена в розмірі 1160 лей, незабаром вона зросла до 2 тис. лей, що спричинило хвилю розорень. При этом, например, дневной заработок ткачихи суконной фабрики в Татарбунарах составлял 13-17 лей, дневной заработок батрака – от 25 до 50 лей.

— На Буковині, де аграрні перетворення в 1918 р. не відбулися,

селянам належало тільки 47 % сільськогосподарських угідь. Загалом у поміщиків було відібрано (із викупом) близько 75 тис. га, або третину земельного фонду. Середній розмір ділянки, яку одержували за викуп українські селяни, не перевищував 1 га. ї

22 роки, проведені українцями під владою Румунії, історики

умовно поділяють на три періоди.

Україна під владою Румунії

Дата добавления: 2015-07-21