Поняття, система та завдання конкурентного права 12 страница

Якщо вручити рішення немає можливості внаслідок від­сутності фізичної особи за останнім відомим місцем прожи­вання (місцем реєстрації) або відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб’єкта господарювання, ор­гану адміністративно-господарського управління та контро­лю за відповідною юридичною адресою, рішення органів Ан­тимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачеві, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», га­зета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур’єр», «Офі­ційний вісник України», друковані видання відповідної об­ласної ради за останнім відомим місцем проживання чи міс­цем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення та розпорядження органів Антимонопольного ко­мітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання.

Розгляд справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції підлягає закриттю без прийняття рі­шення по суті, якщо:

• справа не підлягає розгляду в органах Антимонополь­ного комітету;

• не встановлено відповідача або його місцезнаходження;

• відповідача — юридичну особу ліквідовано;

• вже розглянуто чи розглядається органами Антимоно­польного комітету справа з тих самих підстав щодо того самого відповідача;

• не доведено вчинення порушення;

• є інші підстави, передбачені законом.

З метою встановлення фактичних обставин справи про вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, всебічного її розгляду та доведення вчинення порушення органи Комітету, які розглядають справу, до прийняття рішення по суті можуть проводити слухання у справі. Його проводить орган Комітету, який розглядає спра­ву, або колегіальний орган, один або кілька його членів. Про день, час і місце проведення слухання у справі осіб, які бе­

руть участь у справі, повідомляють не пізніше ніж за 5 днів до його проведення.

Орган Комітету на слухання у справі запрошує осіб, які беруть участь у справі, для надання ними зауважень, пояс­нень, доводів, необхідних для встановлення фактичних об­ставин справи. У слуханні у справі можуть брати участь працівники Комітету, його територіальних відділень, а у разі потреби залучається експерт. На слухання можуть бути за­прошені інші особи, якщо заявник і відповідач не висловили проти цього обгрунтованих заперечень.

Орган Комітету за власною ініціативою чи за заявою осіб, які беруть участь у справі, може провести повністю або

„ частково закрите слухання у справі, якщо відкрите слухання може завдати шкоди інтересам держави, особам, які беруть

; участь у справі, чи іншим особам або перешкодити подаль-

• шому розглядові справи.

Головуючий на слуханні вживає заходів для встановлення

; фактичних обставин справи. Він може видалити осіб, які по­рушують порядок проведення слухання; слухання продовжу-

^ ється без їх участі.

; Слухання протоколюється. У протоколі зазначаються:

орган Комітету, який проводить слухання;

;. форма проведення слухання (відкрите, закрите), місце,

: дата, час початку й закінчення слухання;

; прізвища, ім’я та по батькові головуючого, членів колегі-

} ального органу Антимонопольного комітету України із за­значенням їх посад та інших осіб, присутніх на слуханні;

питання, які розглядалися, та основний зміст зауважень, пояснень, доводів, наданих учасниками слухання.

Протокол слухання протягом трьох днів підписують голо­вуючий, члени колегіального органу Комітету, які проводили слухання у справі. У цей самий строк особи, які брали участь у слуханні, можуть.ознайомитися зі змістом протоко­лу, подати пояснення або зауваження до нього, які додають-

«ся до протоколу. Про ознайомлення осіб, які брали участь у

[ слуханні, зі змістом протоколу зазначається у протоколі.

; Слухання чи його частина може не проводитися, якщо це загрожуватиме громадському порядку, державній безпеці

: або розголошенню інформації з обмеженим доступом чи ін-

і ‘формації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам

І осіб, що беруть участь у розгляді справи.

§ 5. Перевірка, перегляд та оскарження рішень органів Антимонопольного комітету у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Зміна, скасування та визнання рішень недійсними Рішення, прийняті адміністративною колегією територіаль­ного відділення, державним уповноваженим, адміністратив­ною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної кон­куренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимоно-польним комітетом України.

Заяву про перевірку рішення подають до Антимонополь­ного комітету України у 2-місячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення адміністративної колегії територіального відді­лення перевіряються Антимонопольним комітетом України чи його адміністративною колегією, рішення державного уповноваженого, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України — Антимонопольним комітетом України.

Органи Антимонопольного комітету України, які переві­ряють рішення, можуть зупинити виконання рішення до за­кінчення його перевірки, про що письмово повідомляються Особи, які беруть участь у справі. За результатами перевірки рішення зазначені органи мають право залишити рішення без змін, змінити рішення, скасувати рішення частково і на­правити справу на новий розгляд у цій частині, скасувати рі­шення і прийняти нове рішення або передати справу на но­вий розгляд чи припинити провадження у справі.

Крім того, органи Антимонопольного комітету України з власної ініціативи чи за заявами осіб можуть переглянути рі­шення, прийняті ними у справах про порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції та у заявах, спра­вах про узгоджені дії та концентрацію. Такий перегляд мож­на здійснити у разі:

• якщо істотні обставини не були і не могли бути відомі органам Антимонопольного комітету України, що при­звело до прийняття незаконного або необгрунтовано­го рішення;

• якщо рішення було прийнято на підставі недостовір­

ної інформації, що призвело до прийняття незаконно­го або необгрунтованого рішення;

• невиконання учасниками узгоджених дій, концентра­ції вимог і зобов’язань, які усувають або пом’якшують негативний вплив узгоджених дій та концентрації на конкуренцію;

• якщо обставини, на підставі яких було прийнято рі­шення про надання дозволу на узгоджені дії та кон­центрацію суб’єктів господарювання, вже не існують;

• наявності інших підстав, передбачених законами України.

Органи Антимонопольного комітету України, які прийня­ли рішення, можуть зупинити його виконання до закінчення перегляду, про що письмово повідомляються особи, які бе­руть участь у справі. За результатами перегляду органи Ан­тимонопольного комітету України можуть залишити рішен­ня без змін, змінити рішення, скасувати його або прийняти нове рішення.

Якщо за результатами перегляду рішень Антимонополь-ний комітет України приймає рішення про заборону кон­центрації, державна реєстрація суб’єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, скасовується у судово­му порядку за позовом Антимонопольного комітету України.

Заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повніс­тю або частково до суду у 2-місячний строк з дня одержання і рішення. Цей строк не може бути відновлено.

І Рішення Антимонопольного комітету України, його адмі-^; ністративної колегії та державного уповноваженого оскар-е жуються до Вищого господарського суду України; рішення адміністративної колегії територіального відділення — до господарського суду Автономної Республіки Крим, облас­них, Київського та Севастопольського міських господар­ських судів.

Підставами для зміни, скасування чи визнання недійсни­ми рішень органів Антимонопольного комітету України є:

неповне з’ясування обставин, що мають значення для спра­ви; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, ви­кладених у рішенні, обставинам справи; порушення або не­правильне застосування норм матеріального чи процесуаль­ного права.

Порушення або неправильне застосування норм процесу­ального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення лише за умови, якщо це по­рушення призвело до прийняття неправильного рішення. ^

Контрольні запитання для самоперевірки і /. У чому полягає сутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції?

2. Що таке порушення законодавства про захист еко­номічної конкуренції?

3. Який склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції?

4. Що таке докази у справі про порушення законодав­ства про захист економічної конкуренції, їх джерела?

5. Які особи беруть участь у справі?

6. Як відбувається вилучення,’ накладення арешту на майно?

7. Експертиза у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

8. Які органи розглядають справи про порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції?

9. У чому полягає сутність рекомендацій органів Анти-монопольного комітету?

10. Назвіть стадії процесу розгляду справи про пору­шення законодавства про захист економічної конку­ренції.

11. Заява про порушення законодавства про захист еко- ц помічної конкуренції, її розгляд, я

12. Коли проводяться слухання у справі? В

13. У яких випадках органи Антимонопольного коміте- -В ту приймають розпорядження, а у яких рішення? я

14. Яким чином здійснюються перевірка, перегляд, оскар- «• ження рішень органів Антимонопольного комітету?

Глава 7

Основні види порушень законодавства про захист економічної конкуренції

§ 1. Загальна характеристика основних порушень законодавства про захист економічної конкуренції

З точки зору законодавства про захист економічної конку­ренції господарська діяльність на ринку може здійснюватися | як правомірно і спрямовуватися на розвиток суспільства та І: економіки, так і неправомірно, що завдає суспільству шкоди, е гальмує економічний розвиток. Це, зокрема, відбувається ^г внаслідок спотворення, обмеження або усунення конкурен-; ції з ринку.

Дії, що призводять або можуть призвести до спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку, порушують законодавство про захист економічної конкуренції і підляга­ють покаранню. Вони є протиправними і шкідливими для ринкової конкуренції та осіб, які функціонують на ринку.

Головною ознакою протиправних дій є їхня здатність спотворювати чесні правила гри на ринку, порушувати пра­ва та охоронювані законом інтереси підприємців і спожива­чів, а також порушувати норми законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до законів України «Про захист економічної конкуренції» та «Про захист від недобросовісної конкурен­ції» основними порушеннями законодавства про захист еко­номічної конкуренції, вчинення яких спричиняє, можливо, найістотнішу шкоду ринковій конкуренції, можна назвати:

1. Антиконку рентні узгоджені дії суб’єктів господа­рювання — вчиняються виключно групою суб’єктів госпо­дарювання, одна особа сама по собі не може вчинити анти-конкурентні узгоджені дії.

2. Зловживання монопольним (домінуючим) станови­щем на ринку — може вчинятися як однією особою, так і групою осіб.

3. Антиконку рентні дії органів влади, місцевого само­врядування, адміністративно-господарського управлін­ня та контролю —- вчиняють виключно зазначені органи

шляхом прийняття неправомірних рішень та вчиняючи дії, що обмежують вільну економічну діяльність на ринку та спотворюють дію економічних законів.

4. Недобросовісна конкуренція. Основою недобросовіс­ної конкуренції є нечесне, неправомірне ведення підприєм­ницької діяльності.

Вчинення цих неправомірних дій заборонено і тягне за со-^ бою відповідальність згідно з законодавством. <

§ 2. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання

Для задоволення своїх потреб та отримання надприбутків на ринку суб’єкти господарювання можуть здійснювати колек­тивну антиконкурентну діяльність та створювати монополь­ні об’єднання, що домінують на ринку. В основному це від­бувається шляхом укладення письмових чи усних угод, які регламентують їх ринкову діяльність. Таким чином підпри­ємці можуть домовлятися про регулювання виробництва, умови збуту продукції та найму робочої сили, встановлення цін на певні товари, обмін виробничою та комерційною ін­формацією та ін. Основною метою укладення таких угод є одержання прибутку шляхом забезпечення власних та сус­пільних потреб через усунення чи обмеження конкуренції між учасниками угоди, а також через усунення зовнішньої конкуренції. Такі учасники, зберігаючи юридичну, фінансо­ву, виробничу та комерційну самостійність, здійснюють на договірній основі антиконкурентну спільну діяльність, що, може передбачати:

• обмін патентами та технологіями;

• розширення сфер впливу на споживчому ринку;

• визначення спільної політики розвитку виробництва, реалізації товарів, а також встановлення монопольних цін, метою яких є усунення конкурентів з ринку;

• розподіл ринків збуту, джерел сировини тощо. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання заборонені законодавством.

Залежно від структури ринку, виду суб’єктів господарю­вання, їх місця на ринку виділяють три основні види анти-конкурентних узгоджених дій:

• горизонтальні;

• вертикальні;

• конгломератні.

Горизонтальні антиконку рентні узгоджені дії. Це дії (угоди), що їх здійснюють на одному і тому самому рівні ви- • робництва або розподілу товарів два або більше суб’єктів господарювання, які фактично мають бути конкурентами.

Здійснення таких погоджених дій (укладення угод), які безпосередньо передбачають встановлення монопольних цін, розподіл ринку, усунення з ринку інших суб’єктів господа­рювання, завдають конкуренції найбільшої і прямої шкоди, бо стосуються її основних елементів, зокрема цін, обсягу ви­робництва, структури ринку, включаючи частки суб’єктів господарювання на ринку, географічні, товарні, часові межі ринку.

І Щоб істотно обмежити конкуренцію, суб’єктам господа-г рювання не обов’язково прямо погоджувати (передбачати у ї своїх угодах) відповідну антиконкурентну діяльність. Іноді і достатньо, щоб домовленості стосувалися фактора, істотного І для функціонування ринку. Наприклад, встановлення суб’-! єктами господарювання нових галузевих стандартів чи ство-;’ рення труднощів в отриманні суб’єктами господарювання лі-!’ цензій чи дозволів на здійснення господарської діяльності і; може істотно підвищити бар’єри входження на ринок або ^ призвести до виходу з ринку суб’єктів господарювання — новачків.

Аналогічні наслідки матимуть місце й у разі домовленості і» учасників ринку не мати справи з постачальниками суб’єкта і господарювання, який нещодавно увійшов на ринок, — так | званий бойкот.

Поряд з цим існують антиконкурентні узгоджені дії, які Г хоч прямо і не передбачають зміни конкретних умов форму­вання ціни або структури ринку, інших основних елементів конкуренції, але впливають на неосновні її елементи і через;• них опосередковано — на основні.

: До неосновних елементів конкуренції можна віднести рек-^; ламу, години роботи магазинів, зовнішнє оформлення това-. ру тощо. Так, домовившись про заборону або істотне обме-: ження реклами на свої товари, суб’єкти господарювання ^ значно обмежують можливості споживачів до пошуку най-і оптимальніших умов придбання. Таким чином, посилюється, загальна ринкова влада кожного з продавців, а отже, і їх Ї можливість призначати вищі ціни.

^; Аналогічні наслідки мають місце у разі домовленості щодо? єдиного режиму роботи магазинів. Таким чином, учасники

антиконкурентних узгоджених дій позбавляються конкурен­ції з боку тих підприємств, які могли б працювати в інший час.,

Такі угоди, як правило, не усувають конкуренцію повніс­тю, але призводять до її часткового обмеження чи ослаблен­ня з відповідними негативними наслідками для ринку та спо­живачів.

Горизонтальні антиконкурентні узгоджені дії, крім зазна­ченого, можуть також передбачати: - д» спільний продаж, зокрема експорт товарів; Н| спільні закупівлі, зокрема імпорт товарів; Ц раціоналізацію, спеціалізацію виробництва; Й обмеження інвестицій, техніко-технологічного розвитку; • спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тен-И Дбрів. •

Вертикальні антиконкурентні узгоджені дії — дії (уго-^ ди), що їх здійснюють два або більше суб’єктів господарю­вання, і відповідають таким умовам:

а) суб’єкти господарювання — учасники узгоджених дій перебувають у відносинах продавець — покупець або поста­чальник — споживач;

б) такі узгоджені дії передбачають обмеження підприєм­ницької діяльності хоч би одного з учасників узгоджених дій у його відносинах з третіми особами;

в) зазначені обмеження підприємницької діяльності при­зводять або можуть призвести до обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, порушення прав спожи­вачів.

Загалом вертикальні узгоджені дії (угоди) на конкурент­них ринках не лише не обмежують конкуренції на них, але й часто посилюють її.

Зокрема, вибір виробником автомобілів одного дистриб’ю­тора своїх товарів за умови відсутності монопольного стано­вища виробника дає йому можливість здійснювати інвести­ції у торгівлю власними автомобілями, створюючи при цьому кращі умови для споживачів, стимулюючи інших ви­робників до аналогічних дій. І навпаки, якщо один з учасни­ків вертикальних узгоджених дій займає монопольне стано­вище на ринку, антиконкурентний ефект таких узгоджених дій стає, як правило, неминучим, і ці узгоджені дії перетво­рюються на неправомірні.

Найпоширеніші приклади антиконкурентних вертикаль­них узгоджених дій.

1. Узгоджені дії (угоди) щодо встановлення цін пере­продажу. Такі дії мають місце, коли між постачальником певного товару і його розповсюджувачем досягається домов­леність щодо рівня ціни, за якою цей товар має продаватися іншим підприємцям, споживачам, тобто особам, які не є учасниками узгоджених дій.

2. Узгоджені дії (угоди) щодо виключного розповсюд-; ження товарів. Ці дії (угоди) мають місце, коли постачаль-| ник бере на себе зобов’язання визначити лише одного роз­повсюджувача свого товару, що призводить до усунення з | ринку інших розповсюджувачів, а, отже, до усунення конку-• ренції на цьому ринку.

І: Аналогічні наслідки мають узгоджені дії (угоди), які пе-| редбачають призначення постачальником одного розповсюд-’’ жувача на певній території.

3. Узгоджені дії (угоди) щодо вибіркового розповсюд­ження товарів — дії, коли між постачальником товару і його розповсюджувачами досягаються домовленості щодо продажу постачальником своїх товарів лише тим з них, які відповідають певним умовам. Наприклад, постійно мати у продажу певний асортимент супутніх товарів; здійснювати і продаж у спеціалізованих магазинах, оформлених відповід-, ним чином, чи з примусовим асортиментом; надавати послу-I ги передпродажної підготовки товару або його гарантійного | обслуговування.

\ 4. Узгоджені дії (угоди) щодо ексклюзивної закупівлі товарів — мають місце, коли між постачальником і розпов­сюджувачем його товарів досягається домовленість щодо за­купівлі розповсюджувачем товарів лише в одного постачаль­ника. Антиконкурентний ефект цього виду порушення по­лягає в обмеженні доступу на ринок товарів інших поста­чальників.

| Зазначені перешкоди виникають, якщо постачальник — | монопольне утворення здійснює узгоджені дії з такою кіль-|кістю розповсюджувачів його товарів, що інші постачальни-| ки не можуть протягом тривалого часу знайти альтернативні І способи розповсюдження своїх товарів, у тому числі й ство-; рити власну мережу розповсюдження.

5. Франшизні угоди. Ці угоди мають місце, коли між власником знака для товарів і послуг, фірмового наймену-

вання тощо і підприємцем, який займається аналогічним ви­дом діяльності, досягається домовленість щодо використан­ня на певних умовах знака для товарів і послуг, фірмового найменування.

Загалом, якщо умови такого використання є обгрунтова­ними, зокрема передбачають внесення плати за використан­ня відповідного права, здійснення власником контролю за якістю товарів, позначених його знаком для товарів і послуг чи фірмовим найменуванням, то зазначені угоди буде укла­дено цілком законно.

6. Узгоджені дії (угоди) щодо використання прав ін­телектуальної власності. Такі дії мають місце, коли між власником права інтелектуальної власності (патенти, знаки для товарів і послуг, авторські права) та певним підприєм­цем досягається домовленість щодо передачі підприємцю права на певну інтелектуальну власність або надання йому дозволу використання цього права.

7. Конгломератні узгоджені дії (угоди). Це узгоджені дії (угоди), що їх здійснюють (уклали) два або більше суб’­єктів господарювання, і відповідають таким умовам:

а) суб’єкти господарювання — учасники узгоджених дій не є конкурентами та не перебувають у відносинах прода­вець-покупець чи постачальник-споживач;

б) таке узгодження дій передбачає обмеження у підпри­ємницькій діяльності хоч би одного з її учасників у його від­носинах з третіми особами.

За своєю природою, змістом, основними видами антикон-курентні конгломератні відносини аналогічні до антиконку-рентних вертикальних узгоджених дій (угод), за винятком того, що між їх учасниками відсутні відносини продавець-по­купець чи постачальник-споживач.

Отже, антиконкурентні узгоджені дії є неправомірними діями. Різниця між ними та правомірними узгодженими дія­ми суб’єктів господарювання полягає в тому, що антиконку­рентні узгоджені дії можуть призвести до недопущення, усу­нення, спотворення чи обмеження конкуренції на ринку.

Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокре­ма, визнаються узгоджені дії, які стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалі­зації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-техно-

логічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;

3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіаль­ним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;

4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, гендерів;

• 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (ви­хід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, про-

[ давців;

| 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з інши-

••ми суб’єктами господарювання, що ставить останніх у неви-

^, гідне становище в конкуренції;

І 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм зміс­том або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;

8) істотного обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправда­них на те причин.

Приклад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання з практики органів Антимонополь-» ного комітету, що призвели до розподілу ринку за ко­лом споживачів

. Тернопільська обласна дирекція НАСК «Оранта» (далі — дирекція НАСК «Оранта») та Тернопільське обласне управ­ління Державного Ощадного банку України (далі — управ­ління Ощадбанку) уклали договір про співробітництво з пи­тань банківсько-страхових операцій. Згідно з цим договором управління Ощадбанку прийняло на себе зобов’язання про­водити переговори з юридичними та фізичними особами, які звертались за одержанням кредиту та іншими послугами, щодо укладення ними договорів із дирекцією НАСК «Оран­та» на страхування майна, що було предметом застави. Ди­рекція НАСК «Оранта» у свою чергу зобов’язалася сплачу­вати управлінню Ощадбанку винагороду в розмірі 10% суми страхових платежів, які надійшли за договорами, укладени­ми з клієнтами-позичальниками управління.

В результаті із 90 позичальників, які отримали кредити під заставу майна, 60 застрахували майно в дирекції. Цьому

сприяла та обставина, що в управлінні не було інформації про інші страхові компанії, і клієнти не могли обрати стра­ховика за своїм бажанням. Оскільки Ощадний банк займає у межах Тернопільської області монопольне становище на ринку кредитування фізичних осіб, НАСК «Оранта» в особі Тернопільської обласної дирекції також набула монопольно­го становища на ринку страхування заставного майна в ме­жах Тернопільської області.

Тернопільське відділення Антимонопольного комітету ква­ліфікувало дії Тернопільської обласної дирекції НАСК «Оран­та» і Тернопільського обласного управління Державного Ощадного банку України як антиконкурентні узгоджені дії, що призвели до розподілу ринку за колом споживачів.

* * *

Приклад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання з практики органів Антимонополь­ного комітету, що призвели до встановлення моно­польних цін

У місті Донецьку 6 найбільших торговців моторним пальним (СП «Гефест», ТОВ «Космос—2000», ПВКФ «Паралель—М-1», ТОВ «Донбасенерго—Сервіс», АТЗТ «Лада—Центр» та ПП «Борінг»), сукупна частка яких на ринку становила 44%, одночасно і до одного й того самого рівня підвищували роз­дрібні ціни на чотири марки бензину та дизельне пальне, причому збільшення цін не було економічно обгрунтованим.

Координуючи свої дії, ці 6 торговців набули сукупної рин­кової влади на ринку роздрібної торгівлі моторним пальним і встановили монопольні ціни.

Донецьке відділення Антимонопольного комітету кваліфі­кувало дії СП «Гефест», ТОВ «Космос—2000», ПВКФ «Па­ралель—М-1», ТОВ «Донбасенерго—Сервіс», АТЗТ «Лада— Центр» та ПП «Борінг» як антиконкурентні узгоджені дії, що призвели до встановлення монопольних цін.

* * *

Приклад антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання з практики органів Антимонополь­ного комітету, що призвели до обмеження доступу на ринок інших суб’єктів господарювання

Між ВАТ «Черкасивтормет» та ВАТ «Запорізький завод феросплавів» було укладено договір про постачання брухту для виробничих потреб останнього. В одному з пунктів до­говору зазначалося: «Покупатель обязуется не заключать

^ прямьіх договоров с предприятиями ломосдатчиками Черкас-| ской области на получение лома» (мовою документа). Про-1 ‘ понуючи договір у такій редакції, ВАТ «Черкасивтормет» ма-й. ло на меті не допустити співробітництво ВАТ «Запорізький Г завод феросплавів» з іншими можливими продавцями брухту |і з Черкаської області. Таким чином, ВАТ «Черкасивтормет», | займаючи монопольне становище на ринку заготівлі брухту § і відходів чорних металів у межах своєї області та одноосо-;| бово володіючи устаткуванням для переробки брухту і від-| ходів металів, в результаті цієї угоди набуло виключних прав

на постачання переробленого брухту, в той час як усі інші І постачальники брухту були позбавлені цієї можливості.? Дії ВАТ «Черкасивтормет» та ВАТ «Запорізький завод фе-;, росплавів» Черкаське відділення Антимонопольного комітету

кваліфікувало як антиконкурентні узгоджені дії, що призве-;;, ли до обмеження доступу на ринок інших суб’єктів господа-і^ рювання. ‘і, * * *

| За загальним правилом,- не можуть бути визнані антикон-| курентними узгодженими діями будь-які узгоджені дії малих | або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів,

•^, які не призводять до істотного обмеження конкуренції В? та сприяють підвищенню конкурентоспроможності цих під-

•I приємців. І» Малим та середнім підприємцем відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб’єкт госпо-

•I дарювання, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, вр робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів | якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, | визначеної за курсом Національного банку України, що діяв | в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких | діє цей підприємець, є конкуренти зі значно більшою ринко-I вою часткою.

| Крім того, не можуть бути визнані антиконкурентними уз-і годженими діями узгоджені дії суб’єктів господарювання | щодо постачання чи використання товарів, якщо один з ^[ї учасників узгоджених дій стосовно іншого встановлює обме­ження на:

: • використання поставлених ним товарів чи товарів ін-г тих постачальників;

| • придбання у інших суб’єктів господарювання або про-

й

даж іншим суб’єктам господарювання чи споживачам інших товарів;

• придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприєм­ницькій діяльності не є предметом угоди;

• формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб’єктам господарювання чи споживачам.

Проте, якщо такі узгоджені дії призводять до істотного об­меження конкуренції на всьому ринку чи в значній його час­тині, до монополізації відповідних ринків, обмежують доступ на ринок інших суб’єктів господарювання, спричинюють еко­номічно необгрунтоване підвищення цін або дефіцит товарів, їх можна визнати антиконкурентними узгодженими діями.

Дата добавления: 2015-07-21