Поняття, система та завдання конкурентного права 5 страница

1) на ньому діє настільки велика кількість покупців і про­давців, що жоден з них, діючи самостійно, не у змозі впли­нути на ціни на ринку;

2) немає перешкод на шляху вступу на ринок, виходу з

нього;

3) всі особи (продавці та покупці), що діють на ринку,

мають вільний доступ до інформації, яка необхідна для прий­няття рішень, пов’язаних з виробництвом і споживанням;

4) продукція однорідна (гомогенна).

Монополістична конкуренція. Цей тип (модель) ринку зовні схожий на досконалу конкуренцію, але йому прита­манні також елементи абсолютної монополії. На ринку діє велика кількість суб’єктів господарювання, що мають незначну частку, кожний з яких пропонує різновиди одного й того самого товару. Такий ринок має незначний, легко пе­реборний рівень бар’єрів на шляху вступу на ринок. Основні відмінності ринку з монополістичною конкуренцією від рин­ків з досконалою конкуренцією і абсолютною монополією полягають насамперед у поведінці кожного суб’єкта господа­рювання у сфері ціноутворення, тобто у незначному впливі кожного з суб’єктів господарювання на рівень ціни, який мо­же значно перевищувати конкурентну ціну у разі досконалої конкуренції і бути нижчим, ніж рівень на ринку абсолютної

монополії.

Олігополія — найпоширеніший тип (модель) ринку і, на

відміну від ринкових структур, що були наведені раніше, включає різноманітні ринкові ситуації. Спрощену модель олігополії залежно від структурних показників ринку можна визначити як «групова монополія» або обмежена конкурен­ція. Олігополія характеризується невеликою кількістю дію­чих на ньому суб’єктів господарювання, причому кожен з учасників цього ринку має змогу незалежно від інших вста­новлювати ціни та визначати обсяги виробництва продукції.

Олігополія відрізняється від досконалої (довершеної) кон­куренції тим, що її учасники не залежать один від одного;

від монополістичної конкуренції — тим, що суб’єкти госпо­дарювання мають певний контроль над встановленням цін;

від абсолютної монополії— тим, що кожний її учасник ре­тельно стежить за діяльністю конкурентів (у абсолютного

монополіста немає конкурентів).

Є кілька видів олігополії. Якщо ринкові частки суб’єктів господарювання, що діють на олігополістичному ринку, при­близно рівні — це симетрична олігополія, а якщо різні — асиметрична. Спрощеною формою олігополії є дуополія. Дуополія — це ситуація, за якої на ринку діють два продавці.

Абсолютна монополія — ринок, на якому діє один про­давець та існують непереборні бар’єри на шляху вступу на ринок. Абсолютна монополія протилежна досконалій (довер­шеній) конкуренції. Учасник цього ринку має владу над’ці-I ноутворенням, він сам визначає і встановлює рівень цін.

Абсолютну монополію слід відрізняти від ринкової влади. Ринкову владу набувають учасники ринку не лише там, де існує абсолютна монополія, а й там де є олігополія, монополіс­тична конкуренція чи домінуючий суб’єкт господарювання.

Абсолютна монополія існує, якщо наявні бар’єри входу на. ринок. Виникнення таких бар’єрів може бути зумовлено як юридичними, так і економічними чинниками. Так, правовий захист плодів інтелектуальної діяльності може утворювати бар’єр входу на певний товарний ринок. Економічні бар’єри можуть виникати в результаті стратегічних дій суб’єктів гос­подарювання або внаслідок економії на масштабі.

Крім того, існують олігопсонічна та монопсонічна моделі ринку. Олігопсонія — ринок, на якому діє кілька покупців. І Монопсонія — ринок, на якому діє один покупець.

Докладніше характерні властивості основних чотирьох типів (моделей) ринків представлені на таблиці у праці Р. Маконнела та Л. Брю «Економіко».

Характерні ознаки чотирьох основних типів (моделей) ринку

Характерні	Типи (моделі) ринку
відмінності
(ознаки)	Досконала	Монопо­	Олігополія	. Абсолютна
	конкуренція	лістична	(групова	монополія
		конкуренція	монополія)
,
Кількість	значна	велика	невелика	один
суб’єктів	(велика)	кількість	кількість
господа­	кількість
рювання
Тип товару	стандарти­	диферен­	стандарти­	відсутн
	зований	ційований	зований	товари-
			або диферен­	замінники
			ційований
Контроль	відсутній	незначний,	обмежений	значний
за ціною		але в значно	взаємо­	(безумовний)
		вужчих	залежністю
		межах	або значний
			за наявності
			погоджених
			дій (таємної
			змови)
Бар’єри	відсутні	переборні	непереборні	непереборні
вступу на	або незначні		в коротко­	(блоковано
ринок	(легко		строковий	вступ
	переборні)		період	на ринок)
Нецінова	відсутня	стосується	існує,	стосується
конкуренція		реклами,	особливо	лише реклами
		торговельної	притаманна	щодо зв’язку
		марки тощо	цьому ринку	з громад­
				ськими
				організаціями
Приклади	роздрібна	ринок послуг,	ринки вироб­	ринки
	торгівля	зокрема	ництва сталі,	природних
	сільськогоспо­	ринки індпо­	автомобілів,	МОНОПОЛІЙ
	дарськими	шиву одягу,	сільськогоспо­
	товарами,	взуття,	дарського
	фондова	роздрібна	реманенту,
	біржа,	торгівля	побутових
	ринок інвалют		електро­
			приладів

§ 2. Аналіз ринку

Аналіз ринку здійснюється з метою дослідити стан конку­рентного середовища на певному товарному ринку, оцінити його й визначити можливості (умови) щодо обмеження або ослаблення конкуренції на ньому.

Для оцінки стану конкуренції на товарному ринку обов’язково визначають такі показники:

1. Товарні межі ринку.

2. Суб’єкти ринку. ^

3. Територіальні (географічні) межі ринку. Н

4. Часові межі ринку. ^Г

5. Обсяг ринку товару. ‘ ^^Н

6. Частка суб’єкта господарювання на ринку. ^^И

7. Рівень ринкової концентрації.

8. Бар’єри вступу на ринок.

9. Відкритість ринку для міжрегіональної та міжнародної конкуренції.

10. Визначення ринкової влади.

11.^ Стан конкурентного середовища на ринку, потенціал його розвитку та висновки щодо доцільності запрова­дження заходів, спрямованих на розвиток конкуренції.

Враховуючи результати аналізу, можна зробити висновок щодо стану конкуренції на ринку і відповідно до цього прий­няти рішення про застосування тих чи інших заходів щодо захисту чи розвитку конкуренції.

Для аналізу ринку можуть використовуватися такі джере­ла інформації:

офіційна державна статистика — про економічні, соціаль­ні, демографічні процеси, явища, стан ринку і вплив на нього окремих факторів;

відомча статистика — про стан, розвиток і результати ді­яльності конкретних міністерств, відомств, підвідомчих під­приємств та організацій стосовно поставок, задоволення зая­вок і замовлень щодо потреб ринку;

дані вибіркових обстежень і опитувань населення або ін­ших покупців (фізичних та юридичних осіб) про ситуацію на ринку — сукупність відповідей респондентів на певне коло питань, зокрема думки покупців про асортимент і якість то­варів, оцінки намірів та мотивів поведінки покупців, їх упо­добань, побажань і вимог до споживчих якостей товарів та їх взаємозамінності, характеристики використання товару;

дані про виробничі плани підприємців — учасників ринку;

дані відомчих і незалежних дослідних та інформаційних центрів про стан, структуру та обсяг товарних ринків, участь у товарообігу окремих виробників та покупців.

У ході аналізу ринку, зокрема, використовують інформа­цію про стан і поповнення товарного асортименту, товарних запасів, виконання заявок і замовлень промисловості, вироб­ничі програми підприємств, проведення оптових ярмарків, товарообіг та його товарне забезпечення, ефективність рек­ламної діяльності з формування попиту потенційних покуп­ців нових товарів тощо.

Суб’єктами ринку є всі продавці, які функціонують на да­ному товарному ринку, та всі покупці, що придбавають то­вар у конкретного покупця. Можливих продавців і покупців

(потенційних конкурентів) на досліджуваному товарному ринку, тобто суб’єктів господарювання, фізичних осіб, які мають можливість або намір увійти на цей ринок, встанов­люють, ураховуючи такі обставини.

Потенційними конкурентами (продавцями) можна вважати:

— суб’єктів господарювання, які мають матеріально-тех- ‘ нічну базу, кадри, технології (у тому числі ті, за якими виготовляли цей товар раніше), але з різних причин не реалізують ці можливості;

— суб’єктів господарювання, які виготовляють певний то­вар, але не продають (реалізують) його в конкретно визначених територіальних межах цього товарного ринку;

— нових суб’єктів господарювання, щодо яких є відомості про наміри увійти на відповідний ринок.

Потенційними конкурентами (покупцями) можна вважати:

— суб’єктів господарювання, фізичних осіб покупців, які купують товар на іншому ринку, але через певні обста­вини (поліпшення умов транспортування, зменшення (зняття) інших бар’єрів) можуть з’явитися на цьому товарному ринку як споживачі;

— нових суб’єктів господарювання, щодо яких є факти про готовність у майбутньому споживати відповідний товар.

Існування потенційних конкурентів впливає або може іс­тотно вплинути на розвиток і функціонування ринку та на стан конкуренції на ньому.

Аналізуючи ринок, важливо правильно визначити товар­ні, територіальні (географічні) та часові його межі. У разі за­надто широкого визначення меж ринку рівень конкуренції на ньому може бути завищений, а частка домінуючого суб’-’ єкта занижена. В той час коли, надмірно вузьке визначення меж ринку, навпаки призведе до завищення частки такого суб’єкта та заниження рівня конкуренції на ринку. Наслід­ком цього можуть бути необ’єктивні висновки та прийняття неправильного рішення щодо розвитку та захисту конкурен­ції на ринку.

Визначення товарних меж ринку — це процедура ви­значення товару (його споживчих якостей), товарів-замінни­ків і формування групи товарів (товарної групи), сфера обігу яких розглядається споживачами (покупцями) як-один то­варний ринок.

Товар — це будь-який предмет господарського оборо­ту, у тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов’язання та права, зокрема, цін­ні папери.

Товарні межі певного ринку визначають шляхом аналізу споживчих якостей товару (призначення, технічні і експлу­атаційні показники, фізичні якості, ціну), а також умов спо­живання чи експлуатації товару покупцями, умов реалізації товару та рівня задоволення попиту. Для цього необхідно послідовно виконати такі операції:

• визначити досліджуваний товар, щодо якого здійсню­ватиметься пошук товарів-замінників;

• попередньо скласти перелік товарів-замінників;

• дослідити взаємозамінюваність товарів за обраними критеріями;

• остаточно скласти перелік товарів-замінників.

При цьому найголовніше — визначити групи взаємозамін­них товарів. Взаємозамінні товари (товари-замінники) — це товари, які оцінюються споживачами як замінники один одного за функціональним призначенням, спожив­чими якостями, ціною, експлуатаційними та іншими якісними характеристиками.

Основою для визначення групи взаємозамінних товарів є, наявність перехресної еластичності попиту від ціни (на під­ставі концепції перехресної еластичності попиту), яка пока­зує зміну обсягу реалізації певного товару, необхідного для задоволення попиту, внаслідок зміни ціни іншого схожого товару на один відсоток, і обчислюється як співвідношення між зміною обсягу реалізації одного товару та зміною ціни іншого товару за певний період.

Наприклад, розглядаються товари Х та У як товарозамін-ники. Попит на товар Х при підвищенні ціни товару V зрос­тає або зменшується залежно від ставлення покупця до спільного використання обох товарів. Якщо при підвищенні ціни на товар Х відбувається збільшення обсягу виробницт­ва (реалізації) товару У, необхідного для задоволення попи­ту, за умови, що ціна товару V лишається незмінною, тоді товари Х та V — товари-замінники.

За реальних економічних умов, яким притаманні досить високі темпи інфляції, незбалансованість попиту і пропози­ції, ці спостереження ускладнюються. Ціни можуть змінюва­тися швидко, стихійно і, відповідно, розрахунки індексів пе-

рехресної еластичності в деяких випадках можуть призвести до необ’єктивних результатів.

Тому при визначенні товарних меж ринку слід враховува­ти, що:

істотне значення має незначне, але значиме підвищення ціни, оскільки лише воно може виділити реальні товари-за­мінники;

значне підвищення ціни виявляє більш далекі товари-за­мінники, тобто до товарного ринку можуть бути включені занадто віддалені товари-замінники, що призведе до помил­ки стосовно товарних меж ринку;

для покупця перехід на товар-замінник може бути склад­ним і він не реагуватиме на незначну зміну ціни.

Для окреслення товарних меж ринку необхідно викорис­товувати 5%-ий поріг, а саме: не істотним вважається під­вищення ціни менш ніж на 5% (сІЦ5-%), як правило, за про­міжок часу, не менший ніж один рік.

Крім того, при визначенні товарних меж ринку, слід вра­ховувати, що взаємозамінні товари належать до групи до­сить однорідних товарів, які споживач вважає одним і тим самим товаром, незважаючи на деяку різницю між ними. Взаємозамінні товари можуть бути стандартизовані або ди­ференційовані, що не усуває конкуренції між ними.

Диференціація здійснюється за зовнішнім виглядом, якіс­тю, терміном споживання, наявністю певних додаткових по­слуг (сервісне обслуговування), що дає можливість спожи­вачам визначити переваги щодо конкретного товару, який виробляється (реалізується) певним суб’єктом господарю­вання (продавцем).

Згідно з єдиною системою параметрів стандартизований товар поділяється: на товар технічних стандартів і товар стандартів застосування. Стандарти стосуються габаритів, якості сировини, технології виготовлення, використання то­що. Крім обов’язкових стандартів, що їх встановлюють дер­жавні органи (державні стандарти), є добровільні стандарти, які встановлюють, наприклад, асоціація виробників певного товару.

Визначення територіальних (географічних) меж ринку — це визначення меж території, на якій споживачі придбають або можуть при необхідності придбати відповід­ний товар для задоволення своїх потреб. Територіальні (гео­графічні) межі ринку визначають шляхом розв’язання пи­

тання взаємозамінності товарів з точки зору постачання иР конкретним споживачам.

При цьому пороговим показником визначення територі-,а альних (географічних) меж ринку є 5%-ва зміна ціни за про-^№ міжок часу, не менший, ніж один рік. Зокрема, якщо покуп-^ ці певного товару в одному регіоні у відповідь на неістотне, | але стале (за певний проміжок часу) підвищення цін, поч­нуть купувати такий товар в іншому регіоні, тоді ці два ре­гіони перебуватимуть у межах одного географічного ринку цього товару. Якщо покупці не вважають, що товар, який продається в одному регіоні, замінює товар, який продається в іншому регіоні, то ці два регіони належать до різних гео­графічних меж ринків цього товару.

Територіальні (географічні) межі ринку — це територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи това­рів у межах одного товарного ринку), що може бути терито­рією держави, області, району, міста тощо або їх частиною. Територіальні (географічні) межі ринку визначаються за такими ознаками:

• можливість переміщення товару (попиту) між терито­ріями, які за припущенням входять до одного геогра­фічного ринку (доступність транспортних засобів, які зв’язують покупця і продавця товару; незначні транс­портні витрати, як правило, не більше 5% від ціни товару);

• можливість переміщення товару (пропозиції) між те­риторіями, які за припущенням входять до одного гео­графічного ринку (незначні витрати — в межах 5% від ціни товару — на транспортування товару до по­купця; збереження рівня якості та споживчих власти­востей товару при транспортуванні; відсутність на цій території адміністративних обмежень на ввезення і вивезення товарів та ін.);

• прийнятний рівень співвідношення цін на певні това­ри в межах цього ринку;

• збереження рівня якості і споживчих властивостей товару при транспортуванні;

• відсутність на відповідній території адміністративних та інших бар’єрів на вивезення чи ввезення товару;

• порівнянний рівень цін на певні товари на відповідній території.

Визначення часових меж ринку— визначення проміж­ку часу, протягом якого певна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями і покупцями утворює самодостат­ній ринок товару зі сталою структурою.

Часові межі ринку — це час стабільності ринку, тоб­то період, протягом якого структура ринку, співвідно­шення попиту та пропозиції істотно не змінюються.

Для визначення часових меж ринку використовують про­міжок часу, протягом якого зміна показників структури рин­ку, за інших звичайних умов, досягає або може досягнути певного порогового значення у відповідь на зміни внут­рішніх чи зовнішніх чинників, що впливають на ринкову

ситуацію.

При визначенні часових меж доцільніше використовувати зміну ціни на ринку як індикатор ситуації на ньому. При цьому пороговим показником для визначення часових меж ринку є 5%-ва зміна ціни.

Як свідчить світовий досвід, для більшості ринків товарів часові межі ринку становить проміжок часу, не менший од­ного року. Проміжок часу, менший одного року, може визна­ватися часовими межами ринку лише за умов, якщо протя­гом цього часу продавці товарів, які дійсно обмежують здат­ність відповідних продавців підвищувати ціну, мають достат­ньо часу, щоб вжити відповідних заходів, а значна частина покупців, які скоротили споживання цього товару внаслідок підвищення ціни, без значного ажіотажу відновити його.

Якщо застосування порогу, яким є 5%-ве підвищення ці­ни, не відображає реальне становище на ринку, використо­вують інші показники підвищення ціни, а саме: період ви­робництва і обороту товару — визначення меж ринку здій­снюється за проміжок часу, не менший трьох періодів пов­ного обороту авансованого капіталу при виробництві (реалі­зації) цього товару.

Визначення кількісних показників полягає у дослідженні:

• обсягу ринку товару;

• частки суб’єкта господарювання на ринку;

• рівня ринкової концентрації. Обсяг ринку товару визначають обсягом реалізації пев­ного товару в натуральному або вартісному виразі, врахо­вуючи, що він є показником обсягу поставок та споживання товару на ринку.

Якщо дані щодо обсягів реалізації не доступні, використо­вують обсяги виробництва. Але при цьому слід враховувати, що за певних умов обсяг виробництва товару на ринку не є достовірним показником обсягу певного ринку, який розгля­дається як сфера обігу (продажу-купівлі) товару в певних товарних та географічних межах. Маються на увазі випадки, коли деякі суб’єкти господарювання частину обсягу вироб­ництва направляють за межі цього географічного ринку або частину товару виробляють для внутрішнього користування, подальшої переробки або обробки (наприклад, за наявності вертикальної інтеграції суб’єктів господарювання, які діють на певному ринку). Тому в розрахунках необхідно викорис­товувати тільки ту частину обсягу виробництва, що призна­чена для реалізації лише на цьому ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах.

Обсяг ринку товару розглядається як загальний обсяг реалізації цього товару в певних товарних і територіальних (географічних) межах ринку (в натуральному або вартісно­му виразі) і дорівнює сумі обсягів реалізації цього товару кожного з суб’єктів господарювання, що діють на певному ринку:

п

<3/?г=^ 0(, де (=і

Окт — обсяг ринку;

Оі — обсяг реалізації конкретного суб’єкта господарюван­ня;

п — кількість суб’єктів господарювання, що діють на ринку.

За відсутності прямої інформації щодо обсягів реалізації певного товару обсяг ринку цього товару (товарної групи) обчислюють таким чином: до обсягу виробництва товару суб’єктів господарювання, що діють на ринку, додають обсяг ввезення і віднімають обсяг вивезення цього товару за межі ринку:

0/гГ = От + Ов + «Звив, ДЄ

ОйГ — обсяг ринку;

От — обсяг реалізації певного товару (товарної групи), що його виробляють у географічних межах ринку;

Ов — ’ обсяг реалізації певного товару (товарної групи), який ввезено з інших регіонів (для загальнодержавного ринку — обсяг імпорту);

Оеив — обсяг реалізації певного товару (товарної групи), який вивезено за межі такого ринку (для загальнодер­жавного ринку — обсяг експорту).

Обсяг ринку слід (по можливості) визначати у натураль­ному виразі, щоб уникнути впливу на обчислення рівня ін­фляції.

У вийняткових випадках, коли інформація щодо реалізації (продажу) та виробництва недоступна, неповна або є сумні­ви щодо її достовірності, для визначення обсягу товарного ринку можна використати показники виробничих потужнос­тей, які є найточнішою мірою поставок товару на відповід­ний ринок. Наприклад, обсяг ринку послуг готельного госпо­дарства можна визначити виходячи з загальної площі або кількості номерів.

Дослідження частки суб’єкта господарювання на ринку дає змогу визначити його розмір та яким чином част­ка цього суб’єкта співвідноситься з загальним обсягом цієї продукції на ринку. Частку суб’єкта господарювання на рин­ку певного товару визначають співвідношенням обсягу реа­лізованого ним товару на цьому ринку до обсягу ринку:

Л-=-^-х 100%, де Окт

Рі — частка на ринку будь-якого суб’єкта господарювання;

Окт— обсяг ринку;

<?г — обсяг реалізації конкретного суб’єкта господарювання.

Згідно з отриманими результатами складається ранжова-ний (у порядку збільшення або зменшення частки на ринку) перелік суб’єктів господарювання, які діють на товарному ринку; аналізується розподіл часток участі суб’єктів госпо­дарювання на товарному ринку щодо рівнозначності (рівно­мірності) присутності суб’єктів господарювання на ньому.

Визначення рівня ринкової’концентрації. Концентра­ція означає захоплення малою кількістю суб’єктів господа­рювання великої частки економічного простору на певному ринку. Концентрація суб’єктів господарювання (ринкова

концентрація) балансується (за наявності) концентрацією покупців.

В практиці для визначення ринкової концентрації вико­ристовують показники, що тісно пов’язані з рівнем конку­ренції на ринку. Це, зокрема, коефіцієнт ринкової концент­рації (СУ?) та індекс ринкової концентрації Герфіндаля— Пршмана (ННІ).

Коефіцієнт ринкової концентрації (СК), обчислюють як відсоткове співвідношення суми продажу (обсягів реалі­зації) певного товару значимими суб’єктами господарюван­ня (продавцями) до загального обсягу ринку за такою фор­мулою:

п ^

СК=¹—— х 100, де

Чрт

Оі — обсяг реалізації певного товару «і» — значимим суб’єктом господарювання;

і — порядковий номер значимого суб’єкта господарюван­ня (від 1 до п);

п — кількість значимих суб’єктів господарювання;

Орт — обсяг ринку цього товару.

Для аналізу ринку використовують рівень концентрації трьох (п’яти, семи) значимих суб’єктів господарювання (СК-3, СК-5, СК-7). Недоліком цього показника є невраху-вання всіх суб’єктів господарювання, що діють на цьому ринку, оскільки для аналізу ринку велике значення може мати кількість суб’єктів господарювання, на які залишається решта обсягу ринку цього товару. Крім того, значний вплив на структуру ринку має можливість дрібних суб’єктів ринку протидіяти ринковій владі значимих суб’єктів ринку, оскіль­ки за певної структури ринку можлива істотна протидія дрібніших суб’єктів ринковій владі значимих суб’єктів гос­подарювання.

Дата добавления: 2015-07-21