І. Теоретичний блок. Самостійне заняття №5

САМОСТІЙНЕ ЗАНЯТТЯ №5

Тема. Організація творчої діяльності учнів.

Мета: самостійно опанувати дану тему. Розвивати вміння творчо працювати на кожному уроці під час практики і в професійній діяльності. Розширити знання про творчість і креативність. Навчитись працювати з обдарованими дітьми. Виховувати почуття відповідальності, творчі здібності студентів, вміння робити умовиводи.

Методи: самоконтролю

Форми контролю: усна перевірка під час індивідуального заняття.

Студенти повинні знати:

- що таке творчість;

- які методи вважаються творчими;

- різницю між творчістю і креативністю;

- які творчі методи використовуються у навчанні.

Студенти повинні вміти:

- працювати з обдарованими дітьми;

- використовувати творчі методи у роботі;

- займатися науковою діяльністю.

Література: № 2, № 3, № 4, № 5, № 10, № 11, № 13, № 15, № 16, № 18

Хід самостійного заняття

І. Теоретичний блок

1. Творчість учнів у школі.

2. Робота з обдарованими дітьми.

3. Творчі методи у викладанні.

4. Наукова діяльність учителя.

1. Сучасну школу не можна уявити без творчості як педагогів, так і учнів. Творчість дозволяє учням глибоко вивчити навчальну дисципліну завдяки тому, що дитина наче пропускає через себе отриману інформацію, а не механічно заучує її.

Творчі здібності дітей (креативні) не піддаються виявленню або оцінці за якоюсь єдиною стандартною методикою. Їх можна виявити й оцінити тільки комплексно, за цілим рядом характеристик особистості. Однак те, що майже кожна дитина здатна в тій або іншій сфері виявити здібності, не підлягає сумніву. Завдання вчителя - виявити ті або інші здібності дитини й розвити їх.

Фактори, що сприяють творчій діяльності:

· особистість викладача,

· творчі ситуації,

· евристичні методи навчання,

· спілкування з викладачем,

· самостійна робота тощо.

Творчість учнів у школі - це надзвичайно складна палітра їхньої діяльності: складання завдань, добірка текстів для диктантів, проведення різних дослідів, робота в дослідницьких лабораторіях, технічне конструювання, музичне й образотворче мистецтво, художня самодіяльність, організація фотовиставок, конкурси на кращий малюнок або твір декоративно-прикладного мистецтва, конкурс на краще знання рідного краю тощо. Важливо лише надавати широкому розголосу підготовку таких конкурсів, широко «рекламувати» роботу творчих колективів, залучати до участі у творчості батьків учнів.

2. Якості, необхідні для роботи з обдарованими дітьми й для розвитку творчості учнів:

· потрібно бути доброзичливим і чуйним;

· розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби й інтереси;

· мати досвід роботи зі своїми власними дітьми або в дошкільних дитячих установах;

· мати високий рівень інтелектуального розвитку;

· мати широке коло інтересів й умінь;

· мати крім педагогічної ще якусь освіту;

· бути готовим до виконання всіляких обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей;

· мати живий і активний характер;

· мати почуття гумору (але без сарказму!);

· бути готовим до самовдосконалення;

· мати творчий, можливо, особистий світогляд;

· мати гарне здоров’я й життєздатність;

· мати спеціальну повсякденну підготовку для роботи з обдарованими дітьми;

· ставлення до дітей, теплота спілкування з ними.

3. Загальновизнані творчі методи у викладанні:

· визнання раніше не визнаних або невикористаних можливостей;

· повага до бажання дитини працювати самостійно;

· уміння втримуватися від втручання в процес творчої діяльності;

· надання дитині волі вибору прийомів і методів для досягнення мети;

· створення умов для конкретного втілення творчих ідей;

· надання можливості вносити вклад у спільну справу класу;

· заохочення роботи над проектами, запропонованими самими учнями;

· виключення будь-якого тиску на дітей;

· схвалення результатів діяльності дітей у будь-якій одній області з метою спонукати бажання випробувати себе в інших видах діяльності;

· повага потенційних можливостей відстаючих;

· надання авторитетної допомоги дітям, що висловлюють відмінну від інших думку.

4. Якоюсь мірою кожен учитель займався наукою, тому що цього вимагала його професія. Майже півтора століття назад А. Дистервег не без підстав стверджував, що «без прагнення до наукової праці вчитель елементарної школи неминуче підпаде під владу трьох педагогічних демонів: механічності, рутинності, банальності. Він дерев’яніє, кам’яніє, опускається... Без постійного прагнення до науки його діяльність губить ту натхненність, без якої все навчання перетворюється в натаскування й дресирування». Коментарі тут зайві.

Поряд з педагогами, для яких наукова праця стала органічною частиною їхньої професійної діяльності, є вчителі, що ставляться до науки з недовірою, а іноді й з неповагою.

Наукова діяльність учителя відрізняється від НДР вченого-педагога або психолога не тільки тим, що вона більше практикоорієнтована, але й тим, що є органічною частиною основної ППД учителя. Сутність її полягає не стільки в дослідженні окремих проблем, скільки в науковому осмисленні наявних наукових даних та їхньої трансформації, пристосуванні до своєї практичної діяльності з урахуванням конкретних умов. Учитель не тільки споживач науки, але й активний її розроблювач (один більше, інший менше). Ось чому він повинен володіти науковими методами педагогічного дослідження. Наукова праця для вчителя усе більше здобуває пріоритетне значення.

Творчо працюючий педагог завжди прагне поділитися своїм досвідом зі своїми колегами, шукає форми педагогічного співробітництва з ними. Тому такі педагоги думають не тільки про авторські курси й програми, але й про нестандартні уроки. Інакше про який педагогічний експеримент може йти мова?

---

Дата добавления: 2015-07-20