Основні сфери професійної та громадської діяльності

За визначення однієї з учениць Володимира Івановича, Людмили Юр’євої, професійну діяльність Володимира Івановича можна розділити на два етапи:

1. «психіатрічний» Дніпропетровськ - (1964-1993 рр.)

2. Київський – (1993 – 1999 рр.)

«Психіатричний» період життя дослідника пов'язаний з м. Дніпропетровськом, де він закінчив у 1966 році медичний інститут, потім працював лікарем-психіатром в Дніпропетровській обласній психіатричні лікарні, а з 1971 по 1993 – в Дніпропетровському медичному інституті. Професор В. І. Полтавець користувався великим авторитетом та повагою серед співробітників та керівників медичного інституту. Він був у складі Вченої ради іституту та факультету, науковим консультантом Студентського наукового товариства, очолював комісії при обласному правлінні товариства «Знання».

Серед його творчого доробку кандидатська дисертація з теми «Клинико-генеологические исследование семейной шизофрении», докторська – «Настледственные и средовые факторы в возникновении алкоголизма». Також Володимир Иванович є співавтором трьох монографій: «Клінічна психіатрія» (1974), «Реабилитация больных рекуррентной шизофренией и маниакально-депрессивным психозом» (1980), «Агресивное поведение при расстройствах личности (диагностика, клиника, коррекция)» (1980). Також написав понад 100 найкових статей.

За свою професійну діяльність він отримав чимало відзнак. Особливої уваги заслуговують премія Міжнародної асоціації по боротьбі із наркоманією та наркобізнесом «Мінолі».

«Пріоритетним напрямом при лікуванні пацієнтів повинна бути робота з особистістю». – був переконаний Володимир Іванович. Не дивно, що він стояв у витоків створення психотерапевтичної школи в Дніпропетровську. А після переїзду в Київ продовжив свою справу.

Кафедра для Володимира Івановича стала другою домівкою. Його кафедра була однією з перших в інституті, де запровадили використання комп’ютерної техніки та новітніх технологій у діагностуванні та педагогічному процесі. Також за ініціативи Володимира Івановича було створено бібліотеку, що містить сотні книг та журналів з психіатрії, наркології, генетики із його власного фонду та бібліотеки Асоціації психіатрів України.

На ряду з науковою працею, Володимир Іванович був чудовим лікарем і талановитим педагогом. Він мав окремий підхід до кожного зі свої пацієнтів, проводив якогомога більше обстежень пацієнта не лише за допомогою клінічних методів, а й усіх можливих параклінічних, аби зібрати якогомога більшу кількість інформації про конкретно взятий випадок. Все це було незвичним нововведенням для кінця 80-х. Щодо педагогічної діяльності, то його лекції здирали аншлаги. Вони не були побудовані на сухій теорії, вони були схожі більше на філософсько-психологічні есе. Зазвичай лекції перетворювалися на захоплюючі дискусії.

Як було зазначено вище, Володимир Іванович один з перших психіатрів Дніпропетровська, який приймав участь на всесвітніх форумах та конгресах. Географія поїздок була справді великої. Як в Європі, так і в Америці. Він був членом низки організацій: Наукової ради з наркології при АМН СРСР, Всесоюзної проблемної комісії «Клініка та лікування алкоголізму», президії правління Української спілки невропатологів, психіатрів та наркологів, правління Міжреспубліканської федерації психіатрів та наркологів. Важлива роль його була в діяльності Асоціації психіатрів України. Тут він був у складі редакційної колегії журналу «Вісник асоціації психіатрів України». [За матеріалами 3]

Дата добавления: 2015-07-20