Аналіз сучасного стану інвестування економіки України

На обсяги вкладення коштів впливає економічна, соціальна та політична ситуація, що розгортається в країні. Всю сукупність факторів, що впливає на бажання інвестора вкладати свої власні кошти в країну, можна назвати інвестиційним кліматом.

Інвестиційний клімат – це узагальнена характеристика сукупності соціальних, економічних, організаційних, правових, політичних, соціокультурних передумов, що зумовлює привабливість і доцільність інвестування в ту або іншу господарську систему (економіку країни, регіону, корпорації).

Інвестиційний клімат можна розділити на:

• потенціал народного господарства – сукупність об’єктів народного господарства, привабливі підприємства, наявність значних природних ресурсів з можливістю подальшої розробки, наявна інфраструктура та енергоресурси;
• українські бізнес реалії очима іноземців – доступ до основних джерел інформації про стан народного господарства, нормативно-правова база, менталітет робочої сили, участь провідних світових ТНК у національній економіці.

Про ресурсний потенціал економіки України можна навести безліч інформації. Особливо варто відзначити земельні, лiсовi та водні ресурси; багаті надра та ґрунти. Більш як 60% сільськогосподарських угідь представлені високоякісними родючими чорноземами. У бiльшостi регіонів України достатня кiлькiсть опадів, сонячної енергії, сприятлива температура, що дає змогу провадити господарську діяльність з обмеженими затратами у будь-яких галузях економіки.

Людські ресурси є однією з ключових конкурентних переваг економіки України. Країна має один з найсприятливіших серед держав світу показників щільності населення (на 1 січня 2013 року густота населення становила 75,5 осіб на 1км²) [1]

Як зазначалося, основні фонди України дуже зношені. Станом на кінець 2012 р. ступінь їх зношеності становить 76,7%, у т.ч. в промисловості – 57,3%, сільському господарстві – 34,6%, будiвництвi – 55,1%, на транспорті та зв’язку катастрофічні 96%. Ці показники неухильно зростають, а коефіцієнт оновлення основних фондів становить лише 3%. За останні десять років середній термін служби основних засобів збільшився в 3,5 раза, у виробничій сфері – у 4,5 раза [2].

Для інвесторів значний рівень зношеності основних фондів не є негативним чинником. Це більше позитивний чинник, оскільки навіть незначне технічне переоснащення за рахунок інвестора одразу дає відчутний результат на працюючому, налагодженому, збалансованому виробництві. Тому не випадково придбання техніки, обладнання, будівництво цехів, фінансова діяльність є найпоширеніші форми інвестування.

Протилежним чинником, який впливає на інвестування країни є ті інвестиційні можливості, які іноземці вбачають в Україні.

За даними щорічного проекту Doing Business у 2014 році Україна посіла 112 місце (серед 189 країн). У 2013 р. цей показник склав 137 місце в рейтингу [7].

European Business Association представила свої дані щодо інвестиційної привабливості України за 2009-2013 рр. З 25 листопада по 12 грудня 2013 року було проведено 22-гу хвилю трекінгового дослідження інвестиційного клімату в Україні. Здійснено опитування 105 керівників компаній з метою визначення індексу інвестиційної привабливості – оцінки інвестиційної привабливості України. Детальна інформація наведена на рис. 1.

Рис. 1 Динаміка коефіцієнту інвестиційної привабливості та загального коефіцієнту розвитку в Україні з ІІІкв. 2008 – по ІІІкв. 2013рр.

Як бачимо, кінець 2010 року та початок 2011 року були найсприятливішими для інвестування. Починаючи з кінця 2011 року спостерігається спад інвестиційної активності, який можна пов’язати з наслідками світової фінансової кризи. Також причинами цього є відсутність цілісної економічної стратегії у 2011 року, невиконання базових завдань, ігнорування необхідності в інституціональних перетвореннях. У результаті Україна не змогла залучити іноземний капітал у значних обсягах.

Підготовка до підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС спричинили зріст індексу інвестиційної привабливості у 3-му кварталі 2013 р. після майже дворічних стабільно низьких експертних оцінок. Очікування на перший квартал 2014 року є також негативними, експерти вважають, що інвестиційний клімат в Україні буде й далі погіршуватися.

Враховуючи ситуацію, що склалася в Україні та на кримському півострові, більшість бізнесменів утримуються від капіталовкладень в українську економіку. Станом на початок березня 2014 р. ситуація в країні дуже динамічна. Кожного дня можна чекати самих непередбачливих події та їх наслідків. Вперше за всю історію спостережень експерти практично не називали позитивних змін у інвестиційному кліматі. Були лише поодинокі спроби знайти позитив у тому, що в процесі підготовки до Вільнюського саміту були зроблені деякі кроки у напрямку Євроінтеграції.

Перелік та структуру негативних змін, що впливають на інвестиційний клімат в Україні, наведені на рис.2.

Рис.2 Структура змін, які негативно вплинули на інвестиційний клімат України наприкінці 2013р. (за даними European Business Association).

Вплив революційних подій в Україні наприкінці 2013-2014 рр. на інвестиційний клімат можна оцінити по-різному. Наприкінці 2013 р. інвестиційна діяльність значно скоротилася. Проте в перспективі такі корінні зміни в політиці та адміністрації країни, значно підвищать зацікавленість до економіки в цілому. В період революції значно підвищився інтерес до подій в Україні. «The New York Times», «Washington Post», та інші провідні світові видання опублікували масу матеріалу про події в Україні. Такі бурхливі події пожвавлено обговорювалися на всіх рівнях, у більшості країн світу.

Індекс легкості ведення бізнесу та інвестиційної привабливості демонструє відносне покращення рейтингу України в 2013 – 2014 роках, але значення індексу є досить низьким та коливається в межах 2,12 – 3,14 за 5-бальною шкалою (рис. 1).

Рис. 3. Динаміка індексу легкості ведення бізнесу та індексу інвестиційної привабливості України у 2010-2014 рр.

На думку більшості експертів, оцінки негативних тенденцій початку 2014 року в Україні пов’язані з загальною політичною та економічною нестабільністю, геополітичним конфліктом з Росією, невиправданими надіями на швидкі та професійні дії нового Уряду з подолання кризи та відсутністю реальних змін.

За результатами узагальнення даних виявлено, що головними чинниками, які знижують рівень інвестиційно-інноваційної безпеки економіки України, є:

- недостатній рівень валового нагромадження основного капіталу;

- високий ступінь зносу основних засобів;

- погіршення індексу інвестиційної привабливості;

- загальна політична та економічна нестабільність;

- геополітичний конфлікт з Росією;

- негативні очікування підприємств щодо перспектив розвитку їх ділової активності;

- недостатні обсяги прямих іноземних інвестицій в Україну;

- низький рівень інноваційної активності підприємств поряд з незадовільним рівнем фінансування за рахунок коштів держбюджету;

- посилення тиску на бізнес з боку владних структур і зарегульованість ринку, корупція;

Із цього випливає, що Україна є непривабливою для інвесторів через незадовільний стан правової, судової та податкової систем.

У той же час варто підкреслити, що Україна приваблює інвесторів такими позитивними фактами і змінами, як: успішне проведення футбольного чемпіонату ЄВРО-2012, що покращило імідж нашої країни у світі; полегшення митних процедур у контексті прийняття нового Митного кодексу та змін до закону про дозволи; позитивні зміни для міжнародних компаній у нафтогазовидобувній сфері та ІТ-бізнесі; наявність незначної, але позитивної динаміки валового нагромадження капіталу; покращення індексу легкості ведення бізнесу в Україні.

У свою чергу фінансово-економічна криза призвела до значного згортання інвестиційної діяльності в Україні. Негативним моментом є і те, що процес відновлення інвестиційної активності в післякризовий період розпочався із суттєвим відставанням від динаміки економічного зростання.

Для України необхідно, насамперед, вирішити головні проблеми, які знижують її інвестиційну привабливість, зокрема: складність та невизначеність політичної ситуації всередині держави, що задає незрозумілий вектор зовнішньої політики України; слабкість правової системи – відсутність закону про розподіл продукції для інвесторів; низька ефективність антимонопольного регулювання; недосконала податкова система – складне адміністрування податків, технічні бар’єри в процесі відшкодування ПДВ, тиск з боку владних структур, корупція та зарегульованість створення і ведення бізнесу; непрозорість судової системи; низька ділова культура між контрагентами та дефіцит довіри між суб’єктами економічної діяльності.

Шляхи вирішення цих проблем для України, на нашу думку, можуть бути такими:

— політична стабілізація та визначення пріоритетів у зовнішній політиці – чітка орієнтація на створення зони вільної торгівлі з ЄС;

— адаптація законодавства та регуляторної системи до системи законодавства країн ЄС – підготовка, прийняття та введення в дію закону “Про розподіл продукції для компаній-інвесторів”;

— створення умов для вільної конкуренції – зменшення адміністративних бар’єрів та преференцій на шляху руху капіталів;

— застосування для інвестиційних цілей ставки на прибуток, яка тяжіє до нуля, використання прискореної амортизації та комплексу податкових пільг та винятків (за прикладом країн ЄС, де податкова система побудована так, що компанія, яка вирішує реінвестувати прибуток у виробництво, звільняється від оподаткування цих коштів);

— розвиток фондового ринку, сприяння збільшенню кількості публічних компаній та якості розкриття ними фінансової звітності;

— прийняття пакету законів щодо ліквідації корупції, зменшення адміністративного тиску на бізнес та сприяння відділенню бізнесу від влади;

— невтручання з боку владних структур у процес прийняття рішень органами судової гілки влади, а отже, збереження судовою системою незалежності та незаангажованості;

— повне та своєчасне надання інформації для бізнесу (інвестиційних рейтингів, прогнозів макроекономічних показників тощо) завдяки створенню спеціалізованих центрів.

Помітним зрушенням для України має стати реалізація наступних завдань:

— створення умов для переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, стимулювання залучення приватних інвестицій, удосконалення законодавства, що регулює інвестиційну діяльність, зняття перешкод в інвестуванні;

— удосконалення методології розроблення, оцінювання та відбору інвестиційних проектів, а також визначення принципів та механізмів державного інвестування для реалізації проектів, які потребують державної фінансової підтримки;

— визначення пріоритетних для надання державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток експортоорієнтованого та імпортозамінного виробництва, високотехнологічної конкурентоспроможної продукції, розвиток інфраструктурних і базових секторів економіки, об’єктів електроенергетики, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії;

— забезпечення розвитку системи прямих державних інвестицій на умовах спільного фінансування;

— забезпечення розвитку ринку цінних паперів та створення умов для залучення інвестицій на міжнародних ринках капіталу (консолідація фондових бірж, забезпечення захисту прав споживачів інвестиційних послуг, створення центрального депозитарію цінних паперів, системи клірингу та розрахунків, які мінімізують ризики під час виконання угод з цінними паперами);

— налагодження на державних підприємствах внутрішньогосподарських відносин стосовно створення різноманітних організаційних форм господарювання та залучення приватних інвестицій;

— забезпечення прозорості процесу державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, спрямованих на виконання пріоритетних завдань соціально-економічної політики держави, а також запровадження механізму оцінки результатів державного інвестування;

— запровадження державного моніторингу інвестиційної діяльності, визначення функцій і встановлення відповідальності державних органів і установ, уповноважених реалізувати державну політику у цій сфері.

Перспективами подальших наукових розробок є дослідження інвестиційно-інноваційної безпеки як економічної категорії, вивчення динаміки зміни індикаторів інвестиційно-інноваційної безпеки України, її факторний аналіз та розробка ефективних рекомендацій для протидії існуючим та потенційним загрозам.

[2]

Дата добавления: 2015-07-20