М. Старобільськ 2012рік 1 страница

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СТАРОБІЛЬСЬКИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

З «Соціальної педагогіки»

На тему: Безробіття молоді як соціально-педагогічна проблема

Студента 3 курсу

Напрямку підготовки

«Соціальна педагогіка»

Заочної форми навчання

Жембровського Максима Олександровича

Укладач:

Ст. викладач Шабаєва Н.С

Національна шкала......................

Кількість балів...................ОцінкаECTS.................

Члени комісії…....................................................................

(підпис) (прізвище та ініціали)

...................................................................................

(підпис) (прізвище та ініціали)

.................................................................................

(підпис) (прізвище та ініціали)

М. Старобільськ 2012рік

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………2

РОЗДІЛ І. Теоретико-методологічні основи розв’язання проблеми надання соціально-педагогічної допомоги безробітній молоді

1.1. Безробіття як проблема соціального, професійного та економічного самовизначення молоді………...................................................................................4

1.2. Державна політика соціального захисту молоді…………………………….10

Висновок до І розділу……………………………………………………………..12

РОЗДІЛ ІІ. Теорія і практика роботи соціального педагога з безробітною молоддю

2.1. Завдання соціально-педагогічної роботи у вирішенні проблеми безробіття серед молоді ………………………………………………………...…13

2.2. Технології соціально-педагогічної роботи і особливості їхнього застосування…………………………………………………………………...……18

2.3. Програма „Сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості випускників НПТУ №1”………………………………………………………...…27

Висновок до ІІ розділу……………………………………………………………41

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..……

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….44

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….……46-54

ВСТУП

Актуальнімсть теми дослідження. На сучасному етапі розвитку суспільства спостерігається загострення проблем зайнятості. Економічна криза, яку нині переживає Україна негативно впливає на ринок праці. В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості безробітних. За даними Міжнародної організації праці, маємо близько 1 млрд. осіб, або третину робочої сили безробітних (до 150 мільйонів) та неповністю, зайнятих. Незмінно високою залишається кількість безробітних в Європейсько-му Союзі, їх нараховують майже 16 мільйонів, що становить дев'ять-десять відсотків від загальної кількості працездатного населення.

Найбільш гострою ця проблема є в країнах з перехідною економікою. В Україні до початку ринкових перетворень, як і в інших країнах з плановою економікою, вважалося, що є повна зайнятість; поняття безробіття не використовували навіть як соціально-економічну категорію.

Політичні, економічні та соціальні реформи повністю змінили стан рин-ку праці в Україні. З одного боку, для людей відкрилися нові можливості для самореалізації, з іншого — з'явилися нові проблеми, перш за все пов'язані з різким скороченням попиту на робочу

силу, виникненням безробіття. Якщо ж воно зростає до "проблемного" рівня, у будь-якій країні збільшуються ви-моги до урядових структур стосовно безвідкладної розробки та прийняття заходів щодо посилення соціального захисту.

Для кількох поколінь наших громадян безробіття було абстрактним поняттям і асоціювалося з наслідками протиріч між працею (найманими працівниками) та капіталом (роботодавцями). У наше життя безробіття увійшло як наслідок економічної кризи, як складова ринкових реформ. Ад-же розвиток суспільства у напрямі формування нових відносин вимагає пе-реходу від планово-розподільчої економіки до ринкової та розвитку і функціонування притаманних їй структур — зокрема ринку робочої сили.

Як свідчить досвід інших країн, формування ринкового господарства обумовлює обов'язкове перевищення пропозиції робочої сили над попитом на неї за рахунок перманентного процесу підвищення ефективності вироб-ництва. Досі серед фахівців усіх країн немає єдиної думки щодо природного рівня безробіття, оскільки рух робочої сили відбувається постійно. Насампе-ред, ідеться про безробіття серед осіб, для яких пошук та очікування місця роботи, яке б відповідало їхній кваліфікації та особистим сподіванням, по-требує певного часу (фрикційне безробіття), або про безробіття, що пов'яза-не з технологічними змінами у виробництві, які змінюють потребу підприємств у певних категоріях працівників (структурне безробіття).

Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що питання безробіття вивчали такі автори як Бочарова В.Г., Перепелиця М.Л., Скуратівський В.А., Палій О.М., Капська А.Й., Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебік С.Р, Александрова О.Н., Боголюбова, Васильєва Н.Л., Тетерский С.В., Шакурова М. та інші. Проте аспект „безробіття серед молоді як соціально-педагогічна проблема” досліджено недостатньо.

Зазначені обставини обумовлюють актуальність проведення дослідження з даної проблеми.

Об’єкт дослідження: безробітна молодь.

Предмет дослідження: безробіття серед молоді як соціально-педагогічна проблема.

Мета даної роботи – дослідити явище безробіття серед молоді як соціально-педагогічну проблему, визначити фактори, які спричиняють це явище та шляхи його подолання.

Завданням дослідження є:

- дослідити сутність безробіття як соціального явища;

- визначити фактори, що сприяють виникненню безробіття серед молоді;

- зясувати шляхи подолання безробіття молоді.

Методологічною основою дослідження стали положення теорії наукового пізнання; системний та хронологічний підходи до аналізу безробіття як соціально-педагогічного явища; концептуальні положення філософської,психологічної та педагогічної наук про сутність безробіття; діалектичні суперечності процесу подолання безробіття як соціально-педагогічного стану; детермінованість поведінки безробітної особи зовнішніми та внутрішніми факторами, провідну роль діяльності в особистісному формуванні; основні положення соціальної педагогіки про вдосконалення системи соціальної і соціально-педагогічної роботи з безробітною молоддю.

У дослідженні використані такі методи: загальнонаукові (аналіз, синтез, систематизація, узагальнення зібраного матеріалу); теоретичний (аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми; емпіричні (спостереження, бесіда, опитування, діагностика, вивчення і узагальнення форм і методів роботи з безробітною молоддю); методи статистичної обробки експериментальних даних.

Експериментальна база дослідження:

Дослідження поводилось на базі Надвірнянського центру професійно-технічної освіти №1, де було сформовано 2 групи (50 учнів) - експертна та контрольна.

Для обґрунтування окремих положень, висновків та рекомендацій, які містяться в дослідженні, було узагальнено матеріали опитування 50-ти учнів НПТУ №1.

Робота містить: вступ, 2 розділи, висновки до них, загальні висновки, список використаної літератури, додатки.

РОЗДІЛ І

Теоретико-методологічні основи розв’язання проблеми надання соціально-педагогічної допомоги безробітній молоді

1.1. Безробіття як проблема соціального, професійного та економічного самовизначення молоді

Безробіття – це соціальне явище, суть якого полягає в невикористаності суспільством активної працездатної частини населення. Воно притаманне негуманним системам з некерованою і частково некерованою ринковою економікою і виникає внаслідок банкрутства або ліквідації підприємств, реформування, структурної перебудови різних галузей народного господарства. Безробіття може охоплювати велику кількість людей працездатного віку, які з не залежних від них причин і всупереч їх бажанню виключені з виробничого процесу і не мають заробітної плати. [34,с.55]

За умов зміни соціально-економічних відносин у напрямі ринкової економіки структуру працюючого населення вражає багатоваріантне приховане безробіття. Саме таким є безробіття в Україні, яке не можна вважати закономірним результатом науково-технічного прогресу, технологічних нововведень та наслідків конкуренції на ринку праці, що спостерігається в передових зарубіжних країнах. Характерною особливістю прихованого безробіття є те, що

будучи спричинене руйнівними процесами в економіці, воно являє собою деструкцію найбільш передових, перспективних кваліфікованих трудових ресурсів. Приховане безробіття може існувати у вигляді оплачуваного безробіття або безстрокових відпусток, неповного робочого тижня, скороченого робочого дня та ін. [22,с.114-125]

Нерідко з метою зняття соціальної напруженості в суспільстві та через брак матеріальних коштів для кардинального розв'язання цієї проблеми владні структури свідомо підтримують функціонування прихованого безробіття. Така політика призводить до конфліктів та різних соціальних потрясінь.

Для врегулювання цього питання в Україні діє закон "Про зайнятість населення" (1991), який визначає право громадян на працевлаштування, підготовку, перепідготовку й одержання інформації у сфері зайнятості.

Закон визнає безробітними громадян працездатного віку, які з не залежних від них причин не мають заробітку через відсутність відповідних робочих місць, зареєстровані у державній службі зайнятості і дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. Законом передбачено надання державних пільг безробітним, розроблено процедуру їх працевлаштування [15,с.67]

Феномен безробіття досліджується багатьма науками - економікою праці, правознавством, політологією, соціологією, соціальною психологією та педагогікою. Предметом соціологічно-педагогічних досліджень безробіття постає тоді, коли вивчаються його соціальні чинники та наслідки - відносини між найманими працівниками і роботодавцями; соціально-економічна поведінка безробітних, її мотивація, очікування, ставлення до праці; соціальна напруженість, зумовлена безробіттям; діяльність соціальних інститутів, покликаних регулювати трудові відносини.[6,с132]

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з другого – великим суспільним лихом. Всі країни прикладають багато зусиль для подолання безробіття, але ні одній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть в таких країнах з розвинутою соціально орієнтованою економікою, як Японія, Німеччина, США та інших, кількість безробітних не була меншою 0,6% загальної кількості робочої сили. Взагалі ж експерти Міжнародної організації праці вважають, що в наступні роки в середньому в світі безробіття буде складати біля 10% і повністю ліквідувати його не зможе ні одна країна.[33,с.12]

В класичній теорії існує поняття „класичного безробіття”, яке є результатом занадто високої ставки заробітної плати по відношенню до тієї, яка врівноважувала б попит на робочу силу та її пропозицію, зафіксованої, наприклад, профспілками. Висока ставка заробітної плати примушує роботодавців скорочувати попит, а власників робочої сили пропонувати її в кількості, яка перевищує потребу [ 23, с.89].

Розрізняють безробіття фрикційне, структурне та циклічне.

Фрикційне безробіття. Досягнення стану рівноваги на ринку праці (попит на робочу силу дорівнює її пропозиції) не означає повної відсут-ності безробіття. Завжди існує так зване фрикційне безробіття, яке спри-чиняється динамічністю ринку праці з одного боку і недостатністю інфор-мації про попит і пропозицію на ньому з другого. Якщо навіть чисельність робочої сили залишається стабільною, у кожний період часу частина лю-дей виходить з робочої сили (на пенсію, через хвороби або травми тощо) і частина до неї приєднується (ті, що досягли працездатного віку, скінчили курс навчання, кинули роботу і шукають кращої тощо). Крім того, коли-вання у попиті на продукцію випадкового характеру спричиняє закриття деяких фірм або скорочення чисельності працюючих і відкриття інших або збільшення працівників у них. Оскільки ж необхідну інформацію про змі-ни у попиті та пропозиції на ринку праці отримати моментально неможли-во, спливає деякий час, протягом якого люди залишаються без роботи.

Структурне безробіття — це перевищення пропозиції над попитом на працю працівників певного фаху і кваліфікації за наявності значної кількості вакансій з інших фахів у даному регіоні або надлишок робочої сили певного фаху і кваліфікації в одних регіонах країни за наявності незадоволеного попиту на неї в інших. Наприклад, у певному регіоні різко знизився попит на робітників автомобільної промисловості внаслідок конкуренції іноземних імпортерів автомобілів і в той же час збільшився попит на програмістів через повсюдне впровадження комп'ютерів. Звільнені робі-тники працювати програмістами без відповідної перепідготовки не спромо-жні. Перепідготовка ж потребує значного часу, грошей, відповідної базової освіти і тому може бути неприйнятною для людей похилого віку, для тих, хто не може її оплатити або не має достатньої освіти.

Якщо створився надлишок робочої сили певного типу в одному регіо-ні за наявності достатньої кількості вакансій в інших, безробітні можуть залишатися в очікуванні роботи у своїй місцевості з кількох причин [ 21, с.3].

По-перше, через відсутність належної інформації про вакансії в інших місцевостях.

По-друге, через значні фінансові витрати, пов'язані з переїздом (транспортні витрати, придбання житла на новому місці тощо).

По-третє, через суттєві психологічні втрати, пов'язані з переїздом на велику відс-тань — доводиться відмовлятися від спілкування з родичами, друзями, су-сідами, від місцевих програм соціальної допомоги, перенести труднощі ада-птації на новому місці.

Безробіття недостатнього попиту (циклічне безробіття) пов’язане з коливаннями ділової активності (економічним циклом) і виникає тоді, коли падіння сукупного попиту на продукцію, що випускається, викликає падіння сукупного попиту на працю в умовах негнучкості реальної заробітної плати у бік її зниження.

Сезонне безробіття подібне до циклічного у тому, що його також породжують коливання у попиті на працю. Проте у даному випадку ці коливання можна регулярно прогнозувати і протягом кожного року вони повторюються за одним зразком. Наприклад, попит на сільськогосподарських робітників падає щороку після посівної і залишається низьким до початку збирання врожаю Так само попит на будівельників падає протягом зимових місяців. У деяких галузях промисловості попит на робітників теж падає у ту пору року, коли підприємства займаються переоснащенням для щорічного оновлення моделей продукції. Прикладом можуть бути автозаводи (нові моделі автомобілів) або підприємства (модні фасони одягу). Роботодавці з таких підприємств, реагуючи

на сезонні зміни, теж воліють звільняти працівників, а не знижувати ставки зарплати чи скорочу вати час роботи, що пояснюється тими ж причинами, що й при циклічному безробітті.

Ввиділяють ще добровільне та виму-шене, приховане, нормальне і оптимальне безробіття [ 23, с.91 ].

Добровільне безробіття виникає тоді, коли працівник звільня-ється за власним бажанням в зв'язку з незадоволенням рівнем оплати праці, умовами роботи; через психологічний клімат в ко-лективі або з інших причин всупереч бажанню адміністрації. Його рівень залежить від стадії економічного циклу (підвищу-ється під час буму і знижується під час спаду в економіці краї-ни), престижності професії, рівня кваліфікації, належності до тієї або іншої соціальної групи населення. Закономірність дано-го виду безробіття полягає в тому, що, чим менше у працівника шансів знайти нову роботу з кращими умовами найму, тим менше у нього бажання добровільно залишити робоче місце.

В класичній теорії ринку праці існує інше визначення доб-ровільного безробіття, яке полягає в тому, що частина робочої сили не бажає працювати за ту ставку заробітної плати, яка визначається попитом і пропозицією в умовах вільного ринку праці, або гнучкої заробітної плати.

Вимушене безробіття виникає тоді, коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація фірми скорочує персонал. Таким чином тільки частина безробітних може претендувати на робочі місця, а інші виявляються вимушено безробітними в результаті перевищення пропозиції праці над попитом на неї. Такий стан ринку праці характерний, як правило, для періодів спаду в економіці, коли підприємці вимушені скорочувати розміри виробництва і чисельність персоналу через несприятливу ділову кон'юнктуру. Прикладом вимушеного безробіття може бути факт звільнення адміністрацією небажаного працівника.[23,с.78]

Приховане безробіття пов'язане з так званою неповною зайнятістю.

Слід зауважити, що зусилля багатьох держав, у тому числі і нашої, довгий час були направлені на ліквідацію безробіття, на те, щоб всі працездатні були зайняті в суспільному виробництві. Проте час показав, що таку повну зайнятість забезпечити не-можливо, тому що існує фрикційне та структурне безробіття, яке є невідворотне. Тому останнім часом повну зайнятість визначають як зайня-тість, при якій оплачувану роботу мають менше ніж 10% пра-цездатних. Інакше кажучи, при повній зайнятості рівень беробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень безробіття називають нормальним або природним.

У визначенні Міжнародної організації праці — економічне безробіття розраховують за матеріала-ми вибіркових обстежень домогосподарств. Міжнародна організація праці вважає безробітними осіб віком 15—70 років (зареєстрованих та незареєстрованих у державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом ознакам: не мали роботи (прибуткового заняття); шукали роботу або намагались організувати власну справу на тиж-день обстежень; готові взятися до роботи впродовж наступних двох тижнів [37,c.43]

Соціологи зазначають, що молодь - це специфічна соціально-демографічна група сус-пільства, яка за своїм складом дуже неоднорідна, має внутрішню диференціацію, визначається особливостями діяльності, спосо-бом життя, динамічністю та інноваційним потенціалом [ 28, с.104]. Як спе-цифічна соціально-демографічна група суспільства молодь виз-начається не лише за віковими критеріями, а й за місцем, котре вона посідає в соціальній структурі суспільства, за особливостя-ми соціального становлення та розвитку, що дає їй змогу об'єктив-но посісти своєрідне місце і бути задіяною в усіх сферах життє-діяльності конкретного суспільства.

Взагалі, поняття "молодь" досить різнопланово трактується в багатьох галузях науки - філософії, соціології, політології, пе-дагогіці, психології тощо. Зокрема, М.П. Перепелиця зазначає, що: "Молодь - це окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливос-тей соціального становища та обумовлених тим і іншим соціально-психологічних якостей, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умо-вах певного суспільства" [22,с.45].

Закон "Про сприяння соціальному становленню та розвит-ку молоді в Україні" (1993 р.) визначав молодь як групу насе-лення віком від 15 до 28 років, з 1999 р. молодими людьми вва-жалися особи від 14 до 28 років, а з березня 2004 р. - від 14 до 35 років.

Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить, що нині молодь – це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот. Соціальні проблеми, тобто суперечності, що потребують свого вирішення на шляху соціального становлення молоді, наявні у всіх сферах її життєдіяльності.

За даними багатьох соціологічних досліджень, у нинішніх умовах молоде покоління найбільше стурбоване економічними проблемами [25,с.31]. Проведені опитування молоді в травні 2005 р. Українським інститутом соціальних досліджень виявили, що 60 % юнаків і дівчат непокоїть загальне падіння рівня життя, а більше половини з них — незадовільне становище економіки в цілому. Молодь виокремлює як найважливіші й деякі інші проблеми, зокрема більше половини респондентів турбує високий рівень злочинності, а відсутність нормальних можливостей для навчання — більше третини. Але найбільше (62%) молодих гро-мадян непокоять проблеми працевлаштування.

Зрозуміло, що за таких умов більшість молоді, у тому числі й ті, хто навчаються, сьогодні прагне працювати й мати власні джерела існування. Про це свідчить досить високий (55%) рівень економічної активності громадян віком 15-29 років. [38,с.78]

Освіта для більшості молодого покоління стає засобом підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, приско-реного соціального становлення взагалі. Тому юнаки та дівча-та, визначаючись із вибором професії, зважають не лише на свої уподобання, а й враховують попит на спеціалістів відповідно-го профілю, географію попиту на робочу силу відповідної кваліфікації тощо. Проте вони змушені також брати до уваги й витрати, неминучі під час набуття освіти. Тобто молодь звер-тає увагу на місце розташування навчального закладу, матері-альні умови навчання, рівень оплати тощо. Вона нерідко зму-шена вирішувати паралельно іноді досить складні проблеми ще

задовго до вступу до навчальних закладів. Але слід також зазначити, що й набуття середньої освіти, яке, як правило, зале-жить від працелюбства, настанов у батьківській сім'ї тощо, часто ускладнюється включенням підлітків у трудову діяльність з метою підтримки матеріального рівня сім'ї, віддаленістю на-селених пунктів у сільській місцевості від середніх шкіл, про-блемами сільської школи і т.д.

Як зазначають фахівці, протягом довшого часу молоді відводилось другорядне місце у сфері праці, що, як наслідок, посилювало її матеріальну та психологічну залежність від старших поколінь. Нині близько 90% молодих людей живуть на частковому або повному утриманні батьків та рідних. Основна частина молодого покоління при переході до ринково орієнтованої економіки розраховує на суспільну допомогу і захист, а не на власні сили [38, с.184 ].

Загалом для процесу професійного самовизначення молоді нині характерні такі особливості: зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни, поява праценадлишкових та праценедостатніх сфер; посилення прихованого і явного безробіття у молодіжному середовищі; розтягування у часі періоду набуття освіти і наявність різних можливостей її здобуття; низький престиж освіти взагалі; масовий характер вимивання молоді з виробничих структур у сфери приватного бізнесу, пов'язані насамперед з комерційною діяльністю невиробничого напрямку; використання молоді передусім на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки, та пов'язаний з цим процес декваліфікації молоді, особливо тієї її частини, яка лише починає трудову діяльність; загострені прояви соціальної нерівності, які торкаються шансів різних
категорій молоді у виборі професійної освіти та місця праці.

Науковці зазначають, що проблема економічного самовизначення молоді складається з декількох підпорядкованих проблем, таких, як: необхідність забезпечення рівних умов для трудового старту молоді; можливість соціального просування; досягнення економічної самостійності.

Соціологічні дослідження свідчать, що нині існує відчутна нерівність серед молоді у можливостях набуття загальної освіти, духовного і культурного розвитку, професійної підготовки, виборі місця праці.

Причин цих явищ є багато: це і соціальні наслідки демографічних, організаційних, структурних диспропорцій в межах цілої країни, які утворювались історично і поглиблювались в умовах економічної кризи, і зростання соціальної нерівності в усьому суспільстві, що особливо позначається на молоді, і відсутність сильної державної соціальної політики тощо.

Наприклад, у порівнянні з міською молоддю у сільських хлопців та дівчат невисокі можливості набуття якісної освіти, престижних місць працевлаштування, змістовного проведення дозвілля. Все це сприяє помітному зменшенню питомої ваги молоді у складі сільського населення, її масовому переміщенню у міста і перетворенню сільської молоді в них на маргінальний (від лат. тагдіпаїіз — той, що на краю, на узбіччі) прошарок.

Відносно новим явищем стає дальше погіршення економічного стану молоді. Це стосується виконання нею фізично важких, шкідливих і непривабливих робіт, постійної загрози безробіття, отримання мінімальної за робітної платні. [25,с.95]

Так, наприклад, середня заробітня платня молодих робітників складає нині лише 60 % від середньоукраїнського рівня і є вдвічі нижчою від величини мінімального споживчого бюджету для юнаків і дівчат. Наслідком цього є падіння рівня життя молоді в цілому, що спонукає молодь вдаватися до підробітку крім основної роботи чи навчання. Тому вторинна (додаткова) зайнятість молоді стає для неї правилом. Але з огляду на те, що вторинна зайнятість здійснюється переважно у неформальній або тіньовій економіці, молодь стає там об'єктом визиску та посиленої експлуатації. Сьогодні у тіньовому секторі економіки працює 21% молодих людей у віці 15-28 років; у віці ж 20-28 років цей відсоток зростає до 25.3. Найбільш поширеним в усіх групах молоді великих міст є надання послуг приватним особам; цим займається нині від 40 до 47 відсотків молоді.

Таким чином, можна зробити висновок - факторами, що сприяють виникненню безробіття серед молоді, є такі:

- нині молодь – це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот;

- головною озна-кою становища молоді на ринку праці залишається диспропорція між пропозицією робочої сили та попитом на неї;

- продовжує зростати вимушена незайнятість у вигляді зареєстрованого і прихованого безробіття, скорочення попиту на робочу силу в усіх сферах господарювання, залишається значною частка залученості до тіньової, у тому числі кримінальної економіки, скорочуються можливості щодо про-фесійного навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, поширюється трудова міграція, передусім нелегальна, повільни-ми темпами розвивається підприємництво;

- очастина молодого покоління при переході до ринково орієнтованої економіки розраховує на суспільну допомогу і захист, а не на власні сили;

- неможливість знайти роботу після закінчення середньої школи, ПТУ чи вищого навчального закладу (17,5 % безробітних). [6,с.150]

Молодь – це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот. Соціальні проблеми, тобто суперечності, що потребують свого вирішення на шляху соціального становлення молоді, наявні у всіх сферах її життєдіяльності.

1.2. Державна політика соціального захисту молоді

Молодь у цілому являє собою таку групу населення, у якій, з одного боку, виникає найбільше нових соціальних проблем, а з іншого боку, саме проблеми молоді мають особливе значення для майбутнього всього суспільного розвитку. Головним у соціальній роботі з молоддю е її соціальний захист. Мета молодіжної політики у цій сфері - вирівнювання стартових позицій молоді, подолання дискримінації окремих груп молодих людей, в тому числі у приватних структурах, розвиток кредитування молоді та молодих сімей на сприятливих умовах, надання пільг для працевлаштування випускників навчальних закладів у перші два роки після їх закінчення, організація служб профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування молоді, служб юридичної допомоги та консультування

юнаків і дівчат.

Молодіжна політика держави повинна також збільшувати можливості для посадового, професійно-кваліфікаційного, освітнього, наукового зростання молоді, забезпечувати вільний вибір шляхів і засобів соціального просування. Подолання матеріальної та інших видів залежності від батьків і суспільства може здійснюватись через розширення можливостей самостійного забезпечення власних потреб, удосконалення законодавчої практики та законодавчої ініціативи, створення гарантій для отримання молоддю освіти і фахової перепідготовки [34,с.45-48]

Розв'язанню молодіжних проблем мають сприяти законодавчі акти, прийняті українською державою. До них відносяться Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні від 15 грудня 1992 р., Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 р. та відповідна постанова Верховної Ради України про введення його в дію.

Пріоритетними цілями державної молодіжної політики України з вирішення проблем безробіття є:

- Створення відповідної системи освіти, професійної орієн-тації підготовки молодого покоління до праці.

- Запобігання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді.

- Встановлення для випускників шкіл, профтехучилищ, технікумів, ВНЗ, а також військовослужбовців, звільнених у запас, певних гарантій та можливостей для працевлаштування (це може бути, наприклад, право на перше робоче місце чи бронювання певної кількості робочих місць на виробництві).

Дата добавления: 2015-07-20