Читайте также:
|
(Урок для десятого класу)
М е т а: навчати учнів конспектувати тексти, що належать до науково-навчального підстилю української мови на основі усвідомлених стратегій текстосприймання та текстотворення; формувати вміння сприймати вербальний текст, усвідомлювати та розуміти прочитане, аналізувати тексти в єдності форми і змісту щодо їх комунікативного призначення й інформативності, організовувати програму роботи з текстом, продукувати вторинний текст, працювати зі створеним конспектом; розвивати свідоме, уважне ставлення до тексту як до невичерпного джерела нового цікавого та життєво необхідного знання; виховувати культуру метапізнання (навички усвідомлення власної пізнавальної діяльності).
Мета конкретизується у таких з а в д а н н я х:
У ч н і м а ю т ь з н а т и, щ о:
1) конспект – це вид вторинного тексту, який містить результати опрацювання текстової інформації (основні змістові компоненти, трансформовані відповідно до мети і завдань реципієнта), відображає рівень її розуміння (містить оригінальні думки, зауваження та висновки читача з приводу зафіксованої інформації);
2) конспектування – це процес здобуття інформації з тексту відповідно до поставленої мети і завдань шляхом його перетворення у вторинний текст;
3) етапами цього процесу є сприймання (прочитання), осмислення (аналіз, порівняння, зіставлення, синтез, узагальнення), розуміння (надання власної оцінки) первинного тексту, його переробка (процес перетворення об’єктивного знання, вміщеного в тексті, у суб’єктивне, власне знання) та виклад у вигляді вторинного тексту, який називається конспектом;
4) мета конспектування – це пізнання нової інформації та розуміння її;
5) розуміння – це перефразування інформації (якщо я можу про щось висловити аргументовану думку, я це розумію);
6) процес розуміння – це не механічне заучування, а свідоме перетворення отриманого знання у власне;
7) гарний конспект характеризується такими ознаками: логічна, тематична, композиційна та стилістична єдність і цілісність викладу; відображення результатів розподілу інформації на головну і другорядну, відому і нову, теоретичну і практичну, концептуальну й ілюстративну, вичерпну і неповну (яка потребує уточнення, доповнення з інших джерел); доцільність використання прийомів і засобів конспектування; грамотність технологічного виконання (трансформування речень, скорочення та спеціальні позначки, використання графічних засобів представлення інформації, таблиць тощо); дотримання норм правопису;
8) стратегія конспектування складається з таких кроків:
þ дотекстова робота (орієнтування у комунікативному завданні) – визначення мети, цілей конспектування, прогнозування можливостей використання отриманої інформації, самопостановка запитань, попереднє ознайомлення з текстом: читання заголовку, змісту;
þ планування – оглядове читання «по діагоналі», вироблення алгоритму читання, визначення теми та мікротем, ключових слів, написання плану, оцінка рівня корисності й інформативності тексту, аналіз способу викладу, засобів зв’язку, актуального членування, комунікативної структури;
þ реалізація дії – трансформування тексту у відповідності до мети і завдань конспектування тексту, виклад власних оцінок та узагальнень;
þ контроль – читання законспектованого тексту, його оцінка, прогнозування відповіді на уроці за цим конспектом.
У ч н і м а ю т ь у м і т и:
1) організовувати програму роботи з текстом, який потрібно законспектувати: а) визначати мету і завдання роботи з текстом; б) прогнозувати час, необхідний для опрацювання конкретної інформації; в) передбачати практичні та теоретичні наслідки роботи з текстом.
2) сприймати вербальний текст: а) ідентифікувати та розрізняти мовні одиниці всіх рівнів у складі тексту; б) інтерпретувати значення мовних одиниць у складі текстових елементів і встановлювати зміст висловлювання (фактуальний, тематичний, прагматичний, концептуальний); в) усвідомлювати та розуміти прочитане: г) визначати тему, ідею та мету написання тексту; ґ) з’ясовувати авторський погляд на проблему, комунікативний намір автора тексту; д) диференціювати інформацію на відому/нову, вичерпну/неповну, головну/другорядну; е) аналізувати текстову структуру (засоби зв’язку, композиційну будову та спосіб викладу: жанрово-стилістичні особливості, тактико-стратегічну основу тексту); є) висловлювати власне ставлення до опрацьованої інформації;
3) продукувати вторинний текст (запис конспекту): а) трансформувати інформацію, застосовуючи прийоми мовної компресії, перифрази, скорочення та інші технологічні засоби конспектування; б) творчо використовувати запропоновані у тексті способи і форми викладу інформації;
4) організовувати програму роботи з текстом конспекту: а) використовувати конспект у сфері навчальної діяльності (відповідь на уроці, підготовка до написання реферату, до контрольної роботи); б) допрацьовувати конспект (розширювати і поглиблювати інформацію, що міститься у ньому, відомостями з нових джерел (не тільки текстових)).
О б л а д н а н н я: роздатковий матеріал (тексти та фрагменти текстів для конспектування та аналізу.
Е п і г р а ф:
«Іноді того, хто, читаючи, нічого не нотує, порівнюють із метеликом, який безтурботно перелітає з квітки на квітку, а того, хто веде записи при читанні, – з працелюбною бджолою, яка в кожній квітці знайде нектар, щоб перетворити його на запашний солодкий мед про запас» (В.М. Лесин. Як працювати з книгою. – К.: Вища школа, 1989. – С.45)
З а в д а н н я:
1. Прочитайте текст, визначте його мету та стиль.
Ми з вами – громадяни третього тисячоліття, епохи бурхливого наукового, технічного, культурного та інтелектуального прогресу. Найбільшим стратегічним ресурсом сучасного суспільства є інформація. Усвідомивши значення і роль інформації (знання, влада, успіх, нарешт,і гроші), людство розпочало активну роботу над винайденням та удосконаленням засобів передачі зокрема словесної інформації.
Книжки, листування, телеграф – ці найперші шляхи обміну інформацією здаються нам, користувачам новітніми інформаційними технологіями, такими звичайними і простими. Проте в основі здобуття словесної інформації незалежно від її джерела (аркуш паперу, монітор чи інший засіб зображення тексту) лежать однакові механізми: слухання і читання. Хоча й змінюються форми представлення інформації, шаленими темпами зростає її кількість (накопичуються нові знання, переосмислюються існуючі), залишаються відносно незмінними способи отримання нових знань.
Для того, щоб встигати опрацьовувати значну кількість інформації, вміти її розуміти, швидко і точно запам’ятовувати, щоб інформація почала працювати на користь вашого інтелектуального та духовного зростання, необхідно знати способи роботи з нею.
Один із таких способів опрацювання словесної інформації – це конспектування. Поміркуйте, що легше: прочитати текст, запам’ятати його чи зрозуміти? Звичайно, для того, щоб прочитати, необхідно лише володіти технікою читання. Запам’ятовування тексту, на жаль, у значній кількості випадків не означає те, що ви його зрозуміли. Дозволяти собі зазубрювати напам’ять інформацію, не розуміючи її суті, – це значить перетворити свій інтелект і творчу особистість на маленьку комп’ютерну дискету тимчасового використання. Чому тимчасового, бо те, що закинуте у пам’ять механічно, має властивість під впливом часу потроху стиратися та деформуватися.
Та ж інформація, яка була не просто механічно прочитана чи зазубрена, те знання, яке було вами осмислене, з приводу якого у вас виникли власні думки, оригінальний погляд на проблему, стають вашою інтелектуальною власністю. Варто пригадати слова одного з фахівців у галузі опрацювання і розуміння текстів В.М.Лесина, який писав: «Іноді того, хто, читаючи, нічого не нотує, порівнюють із метеликом, який безтурботно перелітає з квітки на квітку, а того, хто веде записи при читанні, – з працелюбною бджолою, яка в кожній квітці знайде нектар, щоб перетворити його в запашний солодкий мед про запас».
2. Поміркуйте і дайте відповідь на питання: Що таке КОНСПЕКТ тексту? Як співвідносяться поняття КОНСПЕКТ і КОНСПЕКТУВАННЯ? Для чого потрібне вміння писати конспекти прочитаних текстів? В яких сферах діяльності чи життєвих ситуаціях їх можна застосувати?
3. Розташуйте названі вміння, які є важливими для написання конспекту від найважливіших до другорядних, поясніть зміст цих пунктів, додайте власні.
Для успішного написання конспекту необхідно: а) вміти швидко читати; б) точно запам’ятовувати і відтворювати прочитане; в) знати, як правильно писати конспекти; г) чітко усвідомлювати мету написання конспекту; ґ) володіти знаннями про закони творення текстів різних стилів та жанрів?
4. Розташуйте в такій же послідовності (від найістотнішої до найменш суттєвої) якості гарного конспекту, результат запишіть у зошити: а) повнота відтворення змісту; б) лаконічність та чіткість викладу; в) наявність самостійних оригінальних перетворень вихідного тексту; г) цілісність форми викладу, дотримання стилю та композиції первинного тексту; ґ) грамотність; д) використання скорочень та позначок з метою економії часу; е) можливість використання конспекту при відповіді на уроці чи при розв’язанні інших завдань; є) доповнення конспекту власними оцінками, судженнями з приводу прочитаного.
5. Розробка стратегії написання конспекту:
5.1.Етап орієнтування. Визначення мети та мотивів діяльності.
Уявіть, що ви готуєтеся до відповіді на уроці на тему «Лірика Лесі Українки» і у бібліотеці ви знайшли текст
Не читаючи змісту тексту, а ознайомившись лише з його назвою, дайте відповіді на питання (при потребі вчитель може доповнити цей перелік власними питаннями, які підвищують мотивацію та забезпечують свідоме, а не формальне (механічне) конспектування): Яку практичну цінність має для вас ця інформація; Яким чином вона вплине на ваші знання з цієї теми; Про що ви можете дізнатися з цього тексту.
Відповідь учня: 1) вона допоможе мені добре підготуватися до уроку; 2) я буду знати більше про лірику Лесі Українки, це допоможе краще розуміти її твори; 3) я дізнаюся нову інформацію про поетичну творчість Лесі Українки, навчуся давати їй оцінку, характеризувати її.
5.2.Етап планування. Розробка плану роботи з текстом в процесі застосування цієї програми.
із такою ж назвою.
Лірика Лесі Українки
Найвищим злетом української поезії кінця ХІХ – початку ХХ ст. є, безперечно, творчість Лесі Українки. Розмаїта мотивами та образами, багата ритмічно-інтонаційними ходами, її лірика завжди насичена громадянським неспокоєм, активністю втручання в дійсність, порушенням злободенних суспільних проблем. Завдяки енергійній дикції, властивій багатьом творам на політичні теми, вірші Лесі Українки стали в один ряд із класичними поезіями Тараса Шевченка та Івана Франка. Громадянська наснаженість, політична закличність аж ніяк не затінили щирої схвильованості творів поетеси. Леся Українка володіла талантом проникнення у найпотаємніші глибини внутрішнього світу людини. Скажімо, кожен з дванадцяти віршів циклу «Мелодії» тонко передає зміни в почуттях і переживаннях особистості. Важливо, що ці зміни в настрої ліричного героя супроводжуються змінами і в ритмічно-інтонаційній структурі поезій.
5.2.1. Прочитайте текст, з’ясуйте його тему та мету, уточніть значення невідомих слів.
Відповідь учня: «Тема тексту – зображення ознак поетичної творчості Лесі Українки», «Мета – дати характеристику поетичній творчості Лесі Українки»
5.2.2. Проаналізуйте текст за таким планом: 1) з’ясуйте, до якого стилю належить текст; 2) визначте тип мовлення, який домінує у тексті; 3) вкажіть рематичні компоненти у цьому тексті? 4) яка інформація переважає в тексті (факти, оцінка, прихована інформація); 5) знайдіть ключові слова та випишіть їх;
Відповідь учня:
1) Текст належить до наукового стилю (науково-навчального підстилю), адже в ньому присутні такі мовні засоби:
а) лексичні: терміни, книжні слова, наводяться конкретні факти, цифрові дані;
б) морфологічні: абстрактні іменники на –ість, переважання у тексті іменників і прикметників;
б) синтаксичні: прості речення, ускладнені вставними словами, які ілюструють хід думок, однорідними членами речення, відокремленими означеннями тощо.
2) У цьому тексті змальовуються ознаки, які характеризують поезію Лесі Українки (Розмаїта мотивами та образами, багата ритмічно-інтонаційними ходами насичена громадянським неспокоєм, громадянська наснаженість, політична закличність щирої схвильованості тощо). Отже, цей текст є описом-характеристикою, бо ці іменники називають якості поезії Лесі Українки, які, на думку автора цього тексту, є істотними її властивостями. Отже, у тексті міститься оцінка описуваного об’єкта, лірики Лесі Українки.
3) Текст містить опис характерних ознак предмета, отже змістове навантаження тут несуть прикметники та абстрактні іменники, що мають відтінок характеристики, у цьому тексті оцінні компоненти виражені іменниково-прикметниковими сполученнями (Розмаїта мотивами та образами, багата ритмічно-інтонаційними ходами, насичена громадянським неспокоєм, громадянська наснаженість, політична закличність, щира схвильованість). Отже, тема залишається сталою, це об’єкт характеристики – лірика Лесі Українки, а рема – ознаки об’єкта, виражені іменниково-прикметниковими словосполученнями. Темо-рематична структура цього тексту така:
| Т1 | 
| Р1 |
| Р2 | |
 
| Р3 | |
| Р4 |
4) У тексті переважає оцінка (оцінні словосполучення)також є виклад фактів (дати, цифри, назва збірки Лесі Українки тощо).
5) Ключові слова: громадянський, активність, політичні теми, суспільні проблеми, глибина внутрішнього світу, зміни в настрої ліричного героя.
5.2.3. Складіть план тексту, користуючись виписаними ключовими словами та пам’ятаючи про те, що рематичним компонентом, який рухає зміст тексту, тобто забезпечує розгортання інформації, є характеристика якостей поезії Лесі Українки.
Відповідь учня:
1. Громадянська активність поезії Лесі Українки.
2. Чільне місце лірики поетеси у когорті геніїв поетичного слова.
3. Щира схвильованість поетичного слова.
4. Проникнення у мінливий внутрішній світ.
5.3.Етап реалізації. Записування тексту конспекту
Запишіть текст, використовуючи дані аналізу (записуйте текст у відповідності до вихідного типу мовлення, пропускаючи повторювані тематичні компоненти речень). Запропонуйте учням оформити текстову інформацію у вигляді традиційного конспекту або таблиці. Міркуйте так: якщо визначений текст є описом-характеристикою, то найважливіша інформація у ньому – це ознаки та властивості описуваного предмета, отже вони містять основний зміст тексту, додаткова інформація, яка може знадобитися при розширенні знань з цієї теми – це фактичні дані. Записуючи текст, давайте відповіді на такі питання: Які слова в тексті потребують з’ясування їхнього значення? Яка інформація є неповною? Що ще потрібно дізнатися з цієї теми? Чи немає суперечностей у викладеній інформації?
Думки, що виникають з приводу цих питань, записуйте у колонку «Примітки».
Таблиця матиме такий вигляд:
| Характеризо-ваний предмет | Ознаки предмета | Додаткова інформація, фактографічні відомості. | Примітки |
| Лірика Лесі Українки | Багатство мотивів та образів | Кінець ХІХ - початок ХХ ст. | Уточнити, які саме мотиви та образи присутні у творах Лесі Українки |
| Громадянськість, політична закличність, | Дібрати приклади громадянської лірики | ||
| Активність, енергійна дикція | Проілюструвати прикладами з поезій. Ці особливості стосуються добору художніх засобів. | ||
| Злободенність | Наслідки вияву ознак – твори стали в один ряд з поезіями Шевченка та Франка | У чому це проявляється? Які теми були на той час найбільш актуальними? | |
| Щира схвильованість, проникнення у глибини людської душі | Майстерне поєднання політичності та душевності творів | ||
| Зміни в почуттях героя передаються через зміни у ритміці | Цикл «Мелодії» складається з дванадцяти віршів. | Проілюструвати прикладами з поезій Лесі Українки |
Конспект у традиційній формі:
| Текст конспекту | Примітки | |
| Лірика Лесі Українки (ЛУ) – вершина укр. поезії кін. ХІХ – поч. ХХ ст. багато мотивів і образів. Ліриці властиві: громадянський неспокій, активність втручання в дійсність, порушення злободенних суспільних проблем, енергійна дикція. Ці риси ставлять поезію ЛУ поряд з творами Шевченка та Франка. Разом з тим присутня щира схвильованість, проникнення у душу людини: вірші зб. «Мелодії» передають зміни в почуттях що відображено у зміні ритмічно-інтонаційній структурі поезій. |
|
5.4. Етап контролю.
Оцініть конспект за тими показниками, які записали на початку уроку, а саме: а) повнота відтворення змісту; б) лаконічність та чіткість викладу; в) наявність самостійних оригінальних перетворень вихідного тексту; г) цілісність форми викладу, дотримання стилю та композиції первинного тексту; ґ) грамотність; д) використання скорочень і позначок із метою економії часу; е) можливість використання конспекту при відповіді на уроці чи при розв’язанні інших завдань; є) доповнення конспекту власними оцінками, судженнями з приводу прочитаного.
Якщо ви незадоволені якимсь із показників, поверніться до етапу планування, уточніть висновки, до яких ви прийшли, аналізуючи текст.
6. Прослідкуйте виконані вами завдання в процесі написання конспекту і зробіть висновки про етапи роботи над конспектом:
Відповідь учня:
Написання конспекту складається з таких етапів: 1) орієнтування (відповіді на запитання перед читанням тексту, визначення практичної мети написання конспекту; 2) планування (читання тексту, його аналіз, складання плану); 3) реалізація дії (написання конспекту); 4) контроль та корегування (перевірка конспекту та при потребі вдосконалення).
Висновок учителя: названі вами етапи становлять приклад однієї і стратегій здобуття інформації, а саме – стратегію написання конспекту.
7. Для того, щоб переконатися у правильності зроблених висновків, виконаємо порівняльний аналіз двох текстів. Один із них є фрагментом науково-навчального тексту, інший – його конспектом.
КУМІВСТВО
Кумівство – це один з видів духовної спорідненості, звичай обрання народженій дитині «других батьків» – її опікунів та покровителів. Корені кумівства сягають часів первіснообщинного ладу, коли роль батька не була ще вирішальною і рідний брат матері брав на себе обов’язки захисту і виховання дитини своєї сестри. Пізніше християнська церква використала цей звичай і виробила обряд хрещення дитини, тобто прилучення її до віри за допомогою кумів, або хрещених батьків. Хрещення відбувалося в церкві, інколи (в разі хвороби дитини) у батьківській хаті. Рідні та обрані батьки називали одне одного кумом та кумою, а по відношенню до дитини (хресника) вживали церковні терміни – хрещений батько та хрещена мати.
На Україні ХІХ – початку ХХ ст. побутували дві форми кумівства – індивідуальна та колективна. Перша, типова для більшої частини України, передбачала одну пару кумів; для другої (побутувала переважно на Правобережжі, особливо на Поділлі і у Карпатах) було характерно до трьох, п’яти і більше пар. Серед кумів існувала певна ієрархічність – головними вважались перші (старші) куми, а інші – молодшими. Осіб, які брали участь в обряді та обіді на честь хресника, називали підкумами або прикумами. У куми запрошували різних людей – від близьких родичів до осіб побічної кревності, а також сусідів чи приятелів. Залежно від порядку обрання кумів серед них виділялися кликані, одкупні та стрічені.
Кликані (прохані) куми обиралися звичайним порядком, одкупних кумів брали на заміну кликаних у тому випадку, якщо дитина тяжко й довго хворіє, аби запобігти її смерті. Стрічені куми – це перші зустрічні люди, яких запрошували у куми. Як правило так робили в таких випадках, коли дитина народилася дуже кволою і була загроза її передчасної смерті.
Коли в сім’ї не було когось із рідних батьків, хрещені батьки брали на себе моральні та матеріальні обов’язки по відношенню до хрещеника. А згодом і хресники повинні були виявляти всі ознаки поваги та вдячності хрещеним батьках (відвідувати їх на свята, надавати необхідну допомогу тощо) [ХХІ;142-143].
| Кумівство – це вид духовної спорідненості через обрання дитині хрещених батьків. К. існувало вже у первіснообщинному суспільстві (брат матері заміняв батька). Церква канонізувала К. у обряд обрання хрещених батьків. Обряд проходив у самій церкві або вдома. У ХІХ – ХХ ст. на Україні існували індивідуальне (одна пара кумів) та колективне (до п’яти і більше пар) К. Тоді визначалися старші і молодші куми. Гості, які приходили на святковий обід, називалися прикумами та підкумами. У куми запрошували родичів, друзів або сторонніх людей. Існували кликані (1), одкупні (2) та стрічені (3) куми. 1) ті, яких запрошували стати кумами, відмовлятися у народі не прийнято; 2) на заміну кликаним, якщо дитина хворіла; 3) перші зустрічні люди. Хрещені батьки повинні у разі потреби замінити рідних батьків, а хрещеники повинні поважати та шанувати їх як власних батьків. | Подивитися значення слова хрестини. Розказати про специфіку кумівства у нашому регіоні (місті, селі). Які плюси і мінуси кожного з цих видів кумівства? Чому називалися одкупними? Розкрити детальніше обов’язки хрещених батьків та хрещеників. |
7.1. Порівняйте запропоновані тексти, даючи відповіді на такі запитання:
1) Які елементи тексту залишилися сталими? Відповідь учня: Не змінився заголовок та послідовність викладу думки, залишилися ті наукові визначення, які є новими, бо їх слід запам’ятати.
2) Чи збережено зміст тексту? Чи залишилася без змін тема, основні проблеми та провідна думка тексту в конспекті? Відповідь учня: Так, зміст конспекту, його тема (зображення відносин кумівства на Україні), основні проблеми (виникнення кумівства, природа цих стосунків у родині, форми та види кумівства, його значення для українців) присутні в обох текстах.
3) Яких змін зазнала форма викладу? Відповідь учня: Текст конспекту є більш лаконічним, кілька речень вихідного тексту об’єднані в одне, майже не застосовуються такі засоби зв’язку, як повтори, натомість використані невеликі абзаци, виділення, нумерація, скорочення; у такому тексті можна швидко віднайти потрібну інформацію.
4) Яке значення правої колонки конспекту? Відповідь учня: Записування власних міркувань дає змогу, по-перше, побачити можливості використання цієї інформації, по-друге, спланувати відповідь на уроці, по-третє, продумати місце цього повідомлення у доповіді або рефераті. Не зайвим також поміркувати над тим, як слід діяти у майбутньому, коли доведеться обирати кумів. Ця робота дає змогу подумати над тим, що зрозуміло і над чим ще варто попрацювати.
8. На основі результатів вашого спостереження дайте відповідь на питання: «Чи є конспект тотожним до вихідного тексту, чи це вже є творча робота того, хто працював над написанням конспекту? Свою думку аргументуйте прикладами з обох текстів».
1. Вам відомі такі способи передачі змісту тексту: переказ та конспект. Досвід написання переказів ви маєте, писати конспекти навчалися на сьогоднішньому уроці. З’ясуйте спільне і відмінне у цих видах роботи, даючи відповіді на запитання і заповнюючи таблицю:
| № | Запитання | Конспект | Переказ |
| У яких сферах життєдіяльності, крім навчання у школі, використовуються? | Навчання у вузі, самоосвіта | Побутова сфера. | |
| Тексти яких стилів найчастіше конспектуються, а які переказуються? | Наукового, публіцистичного | Всіх стилів української мови, найчастіше переказуються художні та публіцистичні тексти, рідше наукові. | |
| Хто є адресатом тексту? | Сам автор, конспект пишеться для себе | Та людина, якій переказується інформація | |
| Яка мета написання цього тексту? | Зрозуміти та запам’ятати зміст. | Якомога точніше передати зміст адресатові. | |
| До якого виду мовленнєвої діяльності відноситься процес написання цього тексту? | Сприймання-розуміння-записування. | Сприймання – запам’ятовування – відтворення. Медіація (передача, трансляція інформації). | |
| У якій формі може існувати? | Тільки в письмовій | В усній та письмовій | |
| Які прийоми ви використовуєте, створюючи…? | Скорочення, переробка інформації | Запам’ятання і відтворення | |
| Чи потрібно висловлювати якісь зауваження та міркування з приводу опрацьованої інформації | Так, це допомагає зрозуміти текст, визначає напрямки подальшого його використання та доповнення | Не обов’язково, головне передати зміст. Виняток становлять перекази з творчим завданням. |
9. Перевірте правильність зроблених висновків, написавши вдома конспект фрагмента тексту, який ми письмово переказували на одному з попередніх уроків.
У ході свого духовного й художнього розвитку М. Рильський став видатним майстром громадянської, політичної теми в поезії – і це було великим завоюванням, завдяки якому розширилися ідейні обрії і зміцнилася життєва основа його творчості.
Разом з тим його поезія майже завжди відзначалась дорогоцінною повнотою виразу різноманітних граней і аспектів духовного життя особистості. Від прошитого сонячними променями вірша на честь дівчини-Літа в книжці «На білих островах» до циклу «Таємниця осіннього листя» в останній збірці – «Зимові записи» – він лишався ліриком, у творах якого з часом на диво гармонійно врівноважились «емоціо» і «раціо», сердечний жар і філософська ваговитість.
Лірик, який на різні «гомони» живого життя вмів відповісти цілим спектром поетичних «відгомонів» – то інтимно-довірливих, то експресивно-вибухових, то урочистих і патетичних, то поважно-задумливих, то забарвлених дотепом і жартом, то сконцентрованих в якомусь мальовничому описі, всю «людську» суть якого без пояснень сприймав чуйний читач... І ця людська повнота його поезії дає змогу з особливою виразністю бачити в ній, взятій як ціле, художню історію особистості – ту, розказану всіма віршами й поемами Рильського, духовну «історію нашого сучасника», яка не лише органічно зливається із загальною історією епохи, відбитою в них, а й до кінця її розкриває, договорює на найінтимніших «клавішах серця», як це тільки й може зробити справжня поезія. А сам Максим Тадейович Рильський таки був – і в поезії, і в житті – особистістю багатою, яскравою, різногранною, з особливим чаром людської привабливості (Л. Новиченко).
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 209 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Дидактические упражнения и задачи по оформлению проезда | | | КОРОЛЕВСТВО ВОЛШЕБНЫХ МЯЧЕЙ |