І. Організаційна частина

Поточний контроль знань

ІІ. Перевірка домашнього завдання, перевірка раніше засвоєних знань

Перевірка теоретичного матеріалу

Перевірка правильності підготовки виступу на вільну тему

Перевірка правильності композиції та виголошення виступу на задану тему

ІІІ. Мотивація навчальної роботи. Повідомлення теми та мети заняття

Спілкування завжди пов'язане з певним предметом спілкування, який визначає сутність, специфіку спілкування. Існує спілкування інтимне, професійне, світське, ділове та ін.

Предметом ділового спілкування виступає "діло", справа, коли співрозмовники взаємодіють з приводу конкретного "діла".

Є різні розуміння поняття "ділове спілкування". Одні вважають, що спілкування слід вважати діловим, якщо його змістом виступає соціально значуща спільна діяльність, інші вважають, що ділове спілкування - це усний контакт між співрозмовниками, які мають для цього необхідні повноваження і ставлять перед собою завдання вирішити проблеми.

ІV. Вивчення нового матеріалу. (Сприймання та осмислення студентами нового навчального матеріалу)

1. Ділове спілкування, форми та функції

Ділове спілкування визначимо як спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.

Ділове спілкування існує в двох формах: усній і писемній.

Усне ділове мовлення — це спілкування людей під час виконання ними службових обов'язків (під час бесід, нарад, у години приймання відвідувачів тощо). Це може бути мовлення однієї службової особи перед іншою або перед колективом чи зібранням.

Писемне спілкування є вторинним щодо усного мовлення. Воно й виникло пізніше. Писемне мовлення офіційно-ділового стилю є монологічним.

Сучасна наука визначає такі функції ділового спілкування:

1. Комунікативна — це різні форми та засоби обміну і передавання
професійної інформації, завдяки яким стає можливим збагачення досвіду
професійної діяльності, накопичення спеціальних знань, опанування
секретами фахової діяльності, узгодження дій та взаєморозуміння
працівників. Ця функція є необхідною умовою організації професійної, у
тому числі й управлінської, діяльності.

2. Інтерактивна — передбачає налагодження контактів між
працівниками в процесі спільної діяльності та організацію їхньої взаємодії,
коли кожний із учасників впливає своїми вчинками на інших і, в свою
чергу, змінює особисті дії під їх впливом.

3. Перцептивна — дає можливість скласти більш або менш об'єктивне
враження про те, що являє собою партнер по діловому спілкуванню,
проникнути в його внутрішній світ, зрозуміти мотиви професійної
діяльності, ставлення до фактів дійсності.

4. Організаційно-узгоджувальна — спрямована на узгодження дій
працівників виробничих підрозділів, на кооперацію виробничої та інших
видів діяльності в установі.

5. Мотиваційно-контрольна — спрямована на стимулювання
професійної діяльності працівників та на своєчасне її коригування.

Ділове спілкування розгортається у конкретних обставинах, що мають назву комунікативної, або мовленнєвої ситуації. Параметри ситуації визначаються в основному такими її складовими: ХТО — КОМУ — ПРО ЩО — ДЛЯ ЧОГО — ДЕ — КОЛИ. Учасники комунікативних актів у науковій літературі мають різні термінологічні найменування. Наприклад, той, хто говорить (пише) — «адресант», «відправник», «надавач»; той, до кого говорять (пишуть) — «адресат», «отримувач», «реципієнт», «сприймач».

Комуніканти відрізняються своїми постійними (стать, вік, соціальний стан, рівень і характер освіти, національність, віросповідання, професія і професійне оточення та ін.) і змінними ознаками. Постійними ознаками визначається комунікативний статус (лат. status — «становище») мовця.

Дата добавления: 2015-07-20