Зловживання домінуючим становищем на ринку

Відповідно до ст. 82 ДзЄС, «...Будь-які зловживання з боку одного чи кількох підприємств своїм домінуючим становищем на спільному ринку або на значній його частині забороняються як несумісні зі спільним ринком... оскільки це може негативно позначитись на торгівлі між державами-членами…». В.Кернз зазначає, що автори Договору відчували також іншу значну загрозу|погрозу| вільної і справедливої конкуренції - негативний ефект від концентрації економічних сил. Зокрема тих числе| вони намагалися|пробували| упровадити|запровадити,впровадити| контроль за тими, хто займав|позичав,посідав| домінуюче економічне становище|становище| на ринку, і за несправедливими перевагами, які вони могли отримати від свого становища[73]|становища|.

Європейська Комісія вперше|уперше| ухвалила формальне рішення по ст. 86 Договору про заснування ЄЕС (ст. 82 ДзЄС) в 1971 р.[74]. І, як справедливо вказує|вказує| А. Татам: «за своєю природою домінування є|з'являється,являється| нечастим явищем, що викликає|спричиняє| багато складних правових питань»[75].

Щоб бути забороненою згідно ст. 82 Договору про заснування ЄС, незаконна практика у вигляді зловживань домінуючим становищем|становищем| на ринку має відповідати трьом умовам: а) підприємство або підприємства, які мають стосунок до такої практики, повинні займати|позичати,посідати| домінуюче становище|становище| на спільному ринку або на значній його частині|частці|; б) така практика повинна складати зловживання цим домінуючим становищем|становищем|; в) торгівля між державами-членами повинна відчувати|відчувати| впливи цієї практики[76]^,[77].

Договір про заснування ЄС не визначає поняття «домінуюче становище»|становище|, тому для вирішення даного питання необхідно звертатися до адміністративної та судової|ладі| практики відповідних інституції ЄС|розв'язання,вирішення,розв'язування|.

Суд ЄС по одній із справ (Справа 322/81, 1983 р.), тлумачачи ст. 86 Римського Договору, дав таке визначення домінуючого становища: «...позиція економічної сили, якою користується підприємство, і яка надає йому здатність перешкоджати підтриманню ефективної конкуренції на релевантному ринку, дозволяючи йому поводитися мати до значної міри незалежно від його конкурентів і покупців і, зрештою, - від споживачів»[78]. Це визначення не один раз вказувалося й в інших, пізніших справах, розглянутих Судом ЄС. На це ж розуміння домінування спирається у своїй практиці і Комісія. Зміст «домінування» розкрито в одній із справ, розглянутих нею: «Підприємства займають домінуюче становище у тих випадках, коли вони мають владу поводитися незалежно, що дозволяє їм діяти, не беручи до уваги їхніх конкурентів, покупців і продавців. Це таке становище, за яким вони, через їхню ринкову частку або їхню ринкову частку разом із володінням технічними знаннями, сировинними ресурсами або капіталом, мають владу встановлювати ціни або контролювати виробництво чи розподіл значної частини відповідної продукції»[79].

Таким чином, домінанта - це влада, здатна утруднити ефективну конкуренцію, що рівнозначна владі, яка сприяє незалежному становищу підприємства на ринку. Пізніше концепція «відчуття підприємством свого незалежного становища на ринку» була розширена: при домінуючому становищі підприємство має можливість як усунути з ринку, так і значно послабити своїх конкурентів або не допустити на цей ринок нових[80].

Підприємство в розумінні ст. 82 Договору про ЄС повинне бути належним способом оформлено і повинно отримувати|отримувати| прибуток. Не має значення ні розмір підприємства, ні вид його бізнесу, ані його назва (яка в різних державах-членах ЄС може бути різною). Таким чином, поняття «підприємство» може застосовуватися до будь-якого суб'єкта, зайнятого|позиченого,посісти| економічною діяльністю[81].

Наявність домінуючого становища|становища| на ринку не визначається у порядку|ладі| припущення|гадки|; воно має встановлюватися у кожному конкретному випадку при використанні загальних|спільних| принципів. Одним з чинників|факторів|, які можуть служити підтвердженням наявності домінуючого становища|становища|, є|з'являється,являється| розмір ринкової частки цього підприємства. Для можливості|спроможності| дати позитивний висновок|виведення| про домінування розмір цієї частки повинен бути достатньо|досить| великим[82].

Слід також відзначити, що згідно з законодавством та практикою ЄС зазначення щодо розміру ринкової частки є істотним, але не основним критерієм для визначення домінування, - воно також має бути не епізодичним, а досить стабільним і тривалим. Немаловажним ускладнюючим чинником є відсутність прив'язки до конкретного стандартизованого розміру ринкової частки. Діє загальне правило, що ринкова частка має бути досить великою[83]. Так, в рішенні|розв'язанні,вирішенні,розв'язуванні| у справі Michelin (1982 р.) Суд ЄС відзначив, що конкуренція проявляє себе через достатньо|досить| тривалий час, який можна визначити як час, необхідний для будівництва нового підприємства з випуску конкурентної продукції. І якщо підприємство займає|позичає,посідає| домінуюче становище|становище| впродовж|упродовж| періоду, який перевищує час такого будівництва, можна дійсно говорити про наявність незаконного домінування. Тривале домінування свідчить також і про іншу важливу|поважну| обставину, властиву монополізованому ринку, - про явне існування перешкод доступу на такий ринок потенційних конкурентів[84].

Визначення становища підприємства в якості домінуючого не проводиться абстрактно, а обов'язково - на відповідному релевантному ринку. Найбільш складним в даному випадку є|з'являється,являється| встановлення товарного ринку. Основним критерієм для цього служить товар і його замінники, які разом і утворюють відповідний товарний ринок. Для кваліфікованої відповіді на це питання доцільно використовувати дані товарознавчої експертизи з урахуванням|з врахуванням| аналізу поведінки покупців. Окрім|крім| того, як показує, зокрематому числе|, практика Суду ЄС, у ряді випадків для відповіді на питання про можливість|спроможність| заміни одного товару іншим, до вирішення питання підключаються фахівці|спеціалісти|, експерти інших галузей знань. Наприклад, прийнято вважати|лічити|, що фрукти всіх видів відносяться до одного релевантного ринку, тобто|цебто| за звичайних|звичних| умов яблука можна замінити на будь-які інші фрукти (прикладом можуть служити груші або апельсини). Проте|однак| в справі|речі| компанії «Чикіта» Суд ЄС дійшов висновку|виведення|, що банани складають окремий ринок, тому що|бо| у|в,біля| них є особливий споживач - немовлята, які не можуть куштувати а ні яблука, а ні апельсини. Банани мають особливе значення також в дієті людей старшого віку і хворих. У цієї справі Комісія провела відповідні дослідження за допомогою Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО)[85]. |

Географічні рамки товарного ринку теоретично рівні єдиному ринку ЄС, проте|однак| в окремих випадках такий ринок може бути територією частини|частки| ЄС або навіть окремої країни – члена ЄС|спілки,сполучника|. Комісія визначила релевантний географічний ринок як: «область, в якій дані підприємства залучені до пропозиції|речення| товарів або послуг, в якій умови конкуренції однорідні і яка може відрізнятися від сусідніх областей тим, що умови конкуренції різні в цих областях».[86]

За загальним|спільним| правилом, конкурентне законодавство призначене для протидії такій поведінці фірми, коли її дії обмежують або усувають добросовісну конкуренцію на ринку зі всіма негативними наслідками, які виникають як для конкурентів (наявних|готівкових| і потенційних), так і для споживачів (ці наслідки|результати| можуть істотно|суттєво| порушувати також економічні інтереси всієї держави або навіть більшої території). У такому разі|в такому разі| говорять, що ця фірма зловживає своєю ринковою владою, що може підтверджуватися різними чинниками|факторами|, у тому числі і домінуючим становищем|становищем| на ринку. Іноді|інколи| зустрічається термін «економічна влада» як ширше поняття, а також термін «монопольна влада» як вужче розуміння ринкової влади.

В економічному змісті|вмісті,утриманні| влада на ринку є|з'являється,являється| можливістю|спроможністю|, з метою отримання|здобуття| прибутку, встановлювати ціни вище за конкурентний рівень впродовж|упродовж| тривалого періоду часу[87]. Це визначення «чистої» ринкової влади, що вкрай рідко зустрічається на ринку. Тому звичайно прийнято говорити про деякий ступінь|міру| ринкової влади, її частку, яка стає об'єктом ретельного аналізу і контролю з боку антимонопольних органів, коли її розмір достатньо|досить| значний і має істотний|суттєвий| вплив на ринок.

Таким чином, можна зробити висновок|виведення|, що розрахована частка, яка є|з'являється,являється| при необхідних обставинах свідоцтвом|свідченням,посвідкою| наявності монопольного становища|становища| суб'єкта господарювання на ринку, не замінює собою всіх показників для виявлення істиної ринковій влади цього суб'єкта, а може служити лише тільки орієнтовним показником його влади на ринку.

При визначенні становища|становища| суб'єкта господарювання на ринку, зокрема тому числе| для кваліфікації зловживання з його боку, Комісії і Суду ЄС необхідно у кожному конкретному випадку вирішувати питання, яку частку участі на ринку слід визначити для різних категорій учасників виробництва. Визначення становища|становища| підприємства на ринку як домінуючого не обмежується кількісним визначенням його ринкової частки, має супроводжуватися ретельним аналізом і обліком|урахуванню| якісних чинників|факторів|. Більш тоготого|, визнаним є|з'являється,являється| факт, що орієнтація тільки|лише| на показники ринкової частки може привести до помилкового уявлення|виставам,поданням,представленням| про здатність суб'єкта контролювати ситуацію на ринку і не допускати або обмежувати конкуренцію.

Загальний|спільний| висновок|виведення| про реальне становище|становище| суб'єкта господарювання на ринку повинен визначатися такими чинниками|факторами|, як розмір і стабільність частки на ринку впродовж|упродовж| тривалого періоду часу, умови вступу на ринок, прибутковість. Із якісних чинників|факторів||придушує| |з'являється,являєтьскритерієм є умова для вступу на ринок, оскільки реальна можливість|спроможність| вступу на певний ринок інших суб'єктів господарювання здатна|здібна| стабілізувати конкурентну ситуацію і вивести ціни на конкурентний рівень. Тому, якщо ці умови не є|з'являються,являються| утрудненими, становище|становище| підприємства не може бути визнано як домінуюче навіть за наявності значної частки на ринку. У своєму Повідомленні|сполученні| про ринкові визначення Комісія пропонує методи розрахунку ринкової частки|долі|. Практично, при ринковій частці|долі| менше 30% важко|скрутно| ухвалити рішення про домінуюче становище|становище|. При частці|долі| від 30 до 40% все ще існують великі сумніви і необхідно взяти до уваги інші аспекти, наприклад, стабільність ринкової частки|долі| протягом декількох років, характер|вдача| ринку (олігополістичний| або конкурентний) і частки ринку найближчих конкурентів. У іншому звіті з конкурентної політики Комісія відзначала, що домінування виникає при 40-45%, а потенційно можливо і навіть при 20% (в цьому випадку частки найближчих конкурентів є|з'являються,являються| істотно|суттєво| меншими). Невеликі частки можуть забезпечувати домінування, якщо у конкурентів вони ще менші, ніж було у справі з компанією Michelin, де найближчий конкурент мав 8% ринку, хоч частка ком­панії Michelin не перевищувала 65%. Автоматичне домінування характеризується 70-80 процентними|відсотковими| і більш ринковими частками підприємств. Домінуюче становище|становище| може встановлюватися і відносно декількох суб'єктів, коли йдеться про зловживання таким становищем|становищем| декількома підприємствами. В цьому випадку прийнято говорити про так зване колективне домінуюче становище|становище|, тобто|цебто| домінування декількох (двох і більш) економічних пов'язаних між собою підприємств[88]. Таким чином, хоча не існує чіткого визначення, що таке «дуже значна частка ринку», суд у справі AКZO Chemie визначив, що навіть 50 відсотків можуть розглядатися як «дуже значна частка». Навіть підприємства, які володіли менш ніж 50 відсотками ринку, визнавались доміную­чими. За справою Hoffman Суд ЄС, однак, не підтри­мав висновок Комісії про домінування стосовно вітаміну фірми Hoffman, коли ця компанія воло­діла 41% ринку. Серед інших факторів домінування насамперед важливі умови створення бар'єрів для проникнення інших конкурентів. Якщо маловірогідне, щоб будь-який потенційний конкурент спричинив виклик будь-яким зловживанням підприємства, запропонував­ши кращі умови для споживача, тоді, можливо, це підприємство посяде домінуючу позицію[89].

Загальне |б|Общее правило конкурентного права ЄС|спілки,сполучника| встановлює, що саме існування ринкової влади підприємства не може і не повинно розцінюватися в якості негативного як з погляду інтересів споживачів, так і в цілому|загалом| економіки. Якщо це домінуюче становище|становище| досягається за допомогою використання нових технологій, процесів, методів організації, заповзятливості, що значно вище і краще, ніж у|в,біля| конкурентів, той цей прояв|вияв| конкурентної боротьби і саме по собі досягнення рівня прибутку вище нормального не може бути кваліфіковано як правопорушення, якщо ці дії не приводять|призводять,наводять| або не можуть привести до негативних наслідків для конкуренції (наприклад, якщо метою|ціллю| таких дій є|з'являється,являється| усунення конкурентів з ринку). Влада на ринку, одержана|отримана| законними методами, за допомогою підприємницької активності, здійснення дій, не заборонених законодавством, не може бути розцінена як незаконна.

З іншого боку, Суд ЄС вказав, що дії підприємства, що займає монопольне становище на певному ринку, без всякої об'єктивної необхідності резервувати за собою або за підприємством, що належить до тієї ж групи, виключаючи будь-яке інше підприємство, право на допоміжну (додаткову) діяльність, яка могла б здійснюватися іншим підприємством як частина його діяльності на сусідньому (neighbouring), але окремому ринку, є зловживанням монопольним становищем в значенні статті 82, якщо існує можливість усунення усілякої конкуренції від того підприємства[90].

Перелік протиправних дій наведено у ст. 82 ДзЄС. Так, зловживання, зокрема, можуть полягати в:

а) нав'язуванні, прямо або побічно, несправедливих цін купівлі або продажу або інших несправедливих умов торгівлі;

б) обмеженні виробництва, ринків або технічного розвитку у збиток|шкоду| споживачам;

с) застосуванні|вживанні| неоднакових умов до рівноцінних операцій|угод| з|із| іншими торговими|торгівельними| партнерами, ставлячи їх таким чином в невигідні умови конкуренції;

д) тому, що укладення контрактів обумовлюється прийняттям| |прийняттям,прийманням|партнерами додаткових зобов'язань, які, за своїм характером|вдачі| або відповідно до торгової|торгівельної| практики не пов'язані з предметом цих контрактів.

Слід підкреслити, що до цього переліку увійшли ли­ше найзагальніші, найтиповіші види зловживань домінуючим становищем на ринку. Цей перелік не слід вважати вичерпним. Згодом він був розширений як вторинним (секундарним) правом ЄС, так і рішеннями в даних пи­таннях Суду ЄС[91].

Існують різні класифікації зловживань домінуючим становищем|становищем| на ринку залежно від узятого за основу такої класифікації критерію, наприклад, виділяють цінові і нецінові зловживання; дискримінаційні і інші зловживання домінуванням на ринку; експлуататорські і антиконкурентні і т.д.

В.Скордамалья зазначає|вказує|, що можна виділити два типи зловживань: горизонтальні зловживання - діяльність, яка зменшує рівень конкуренції, або заважає|мішає| їй шляхом виключення|винятку| з ринку існуючих або потенційних конкурентів; вертикальні зловживання – характеризуються експлуатацією домінуючого становища|становища| і полягають в несправедливому або безпідставному ставленні до тих, хто залежить від монополіста в постачанні або покупці|купівлі| товарів або послуг[92].

Комісія та Суд ЄС визначили наступні|слідуючі| основні категорії зловживань:

- експлуататорські ціни або експлуататорські умови: ціни можуть бути дуже|занадто| низькими (демпінг) або дуже|занадто| високими (експлуатація, надприбуток);

- грабіжничеське| ціноутворення: спеціальні ціни нижче за собівартість, направлені|спрямовані| проти|супроти| одного або конкретніших конкурентів з метою витіснення їх з ринку;

- дискримінаційне ціноутворення: у принципі|в принципі| це дозволений принцип встановлення різних цін на ті ж самі товари на основі комерційних припущень|гадок|. Дискримінація ж може здійснюватися на національній ознаці покупця;

- знижки і зниження ціни: такі методи можуть приводити|призводити,наводити| до результату, що зобов'язує,|зобов'язав| і антиконкурентному, і перетворюватися на зловживання і інше.

Таким чином, можна зробити наступні висновки щодо тлумачення ст. 82 Договору про заснування ЕС:

1) мова йде про індивідуальну антиконкурентну поведінку на ринку (колективне домінування розуміється в якості тотожного домінуванню одного підприємства);

2) зловживання розглядається відносно домінуючого становища підприємства (підприємств);

3) встановлено негативні кваліфікуючи наслідки: «може негативно позначитись на торгівлі між державами-членами»;

4) наведено види зловживань домінуючим становищем на ринку;

5) запропонований перелік індивідуальних антиконкурентних дії не є вичерпним;

6) встановлено загальну заборону такої поведінки підприємств.

Дата добавления: 2015-07-20