Зовнішнього ринку

Незважаючи на догми класичної політичної економії про "невидиму руку" ринкового саморегулювання, життя й істо­ричний розвиток переконливо довели необхідність державно­го регулювання економіки. Ринок є саморегулюючою систе­мою лише до тієї межі, доки не починають діяти чинники, які зумовлюють ринкову нестабільність. Сучасній теорії відомі такі фактори нестабільності ринкового середовища:

1. Відсутність досконалої конкуренції. Дія цього фактора полягає в тому, що в багатьох галузях економіки існують пере­ваги для великого виробництва, що в кінцевому результаті призводить до монополії.

2. Присутність зовнішніх ефектів (екстерналій), на які неможливо цілеспрямовано впливати.

3. Наявність ринків, де адаптація здійснюється повільно й досить складно порівняно з класичною моделлю саморегу­лювання. Прикладом може бути ринок робочої сили. У сучас­ному суспільстві, де відносини між роботодавцями й продав­цями робочої сили визначаються трудовими договорами, рівень заробітної плати не може стрибати вверх і вниз, оскільки це визначається простими моделями попиту та про­позиції. Відлік робочої сили з однієї галузі в іншу потребує ор­ганізації гнучкої системи освіти й перепідготовки кадрів.

4. Необхідність перерозподілу доходів, оскільки ринко­вий механізм саморегулювання може призвести до нерівномірного розподілу доходів, і зумовила соціальні й еко­номічні протиріччя та конфлікти.

5. Безробіття, інфляція, економічна нерівновага.

6. Необхідність існування державних і міждержавних інститутів, які покликані зберегти такі цінності, як стабільність, гармонійність суспільства, збереження навко­лишнього середовища й культурного розвитку народу.

7. Неповнота інформації. Для ефективності необхідно, щоб інформація поширювалася за мінімальних витрат. Таким чином, дія цього фактора потребує, щоб держава регулювала й контролювала поширення життєво важливої інформації сто­совно фінансових ринків, сфери міжнародних фінансових відносин, соціального страхування, охорони здоров'я.

Отже, державне регулювання в сучасних умовах переходу до ринкової системи господарювання є необхідним, оскільки компенсує недоліки ринкового саморегулювання й забезпечує розвиток соціальної сфери.

Державне регулювання внутрішнього ринку передбачає розроблення й реалізацію кон'юнктурної полі гики, яка поля­гає в цілеспрямованому вивченні та опрацюванні пропозицій щодо умов, які характеризують стан національної економіки та окремих ринків. Кон'юнктурна політика безпосередньо за­лежить від економічного циклу, тому в даному зв'язку доцільно розглянути питання економічних циклів.

Економічний розвиток має циклічний характер. Під економічними циклами розуміють періодичні коливання вироб­ництва, зайнятості й цін, що характерні для економіки. Еко­номісти по-різному пояснюють причини циклічних коливань:

а) великий обсяг інвестицій у певний період, які зумовлю­ють необхідність освоювати створені потужності, а це веде до зменшення подальших інвестицій;

б) технічні нововведення, які періодично стимулюють ділову активність;

в) зовнішні екстерналії (війни);

г) монетарні явища (збільшення або зменшення грошової маси).

На рівні внутрішнього ринку економічна кон'юнктура виз­начається:

♦ динамікою виробництва;

♦ станом внутрішньої й зовнішньої торгівлі;

♦ відсотками за кредит;

♦ рівнем безробіття;

♦ рівнем споживання і заощадження;

♦ товарними запасами;

♦ рівнем заробітної плати.

Державне регулювання внутрішнього ринку передусім по­лягає в регулюванні співвідношення сукупного попиту й су­купної пропозиції. У господарській практиці виділяють певні методи впливу держави на ринкову кон'юнктуру.

1. Експансіоністські, суть яких полягає в активізації сукупного попиту:

♦ фіскальна експансія або стимулююча фіскальна політика;

♦ стимулювання інвестицій за допомогою зниження відсоткової ставки за кредит;

♦ збільшення грошової маси;

♦ купівля державою урядових цінних паперів.

2. Рестрикційні,суть яких полягає в стримуванні сукупного попиту:

♦ фіскальна політика стримування (зменшення держав­них витрат і збільшення податків);

♦ стримування інвестицій шляхом підвищення відсот­кової ставки за кредит;

♦ зменшення грошової маси шляхом припинення грошо­вої й кредитної емісії, підвищення норм обов'язкових банківських резервів, збільшення облікової ставки;

♦ активний продаж на фінансовому ринку урядових цінних паперів.

Регулювання внутрішнього ринку - складний і багатоаспектний процес, оскільки від його результативності залежить розвиток національної економіки, місце держави на зовнішніх ринках і ступінь інтеграції до світового співтовариства. У про­цесі вивчення державного регулювання зовнішнього ринку насамперед слід розглянути питання регулювання експорту й імпорту.

Інструменти державного регулювання зовнішнього рин­куподіляються на тарифні й нетарифні. Тарифні інструменти ґрунтуються на використанні митних тарифів, тобто систематизованого переліку товарів, що обкладаються митним подат­ком, та ставок митних податків. В Україні експортні податки, як правило, справляються за нульовою ставкою, а стягуються імпортні й транзитні податки. Отже, Україна веде політику стимулювання експорту і в окремих випадках обмеження імпорту з метою протекціювання національного товаровироб­ника. Митні податки класифікують за певними ознаками, що спрощує облік та контроль за їх надходженням до бюджету:

1. За способом нарахування виділяють:

♦ адвалерні - нараховуються у відсотках до митної вар­тості товару;

♦ специфічні - нараховуються у визначеному грошово­му розмірі до одиниці виміру товару;

♦ комбіновані - поєднують два попередні способи роз­рахунку.

2. За економічним змістом:

♦ спеціальні - застосовуються для захисту вітчизняних товаровиробників від конкуренції імпортних товарів, для попередження недобросовісної конкуренції або у відповідь на дискримінаційні дії іноземних держав;

♦ антидемпінгові - вводяться з мстою захисту від демпінгу, тобто у випадках імпорту на територію Ук­раїни товарів за ціною, істотно нижчою від цін на те­риторії країни-експортера;

♦ компенсаційні - застосовуються у випадку ввезення на територію України товарів для виробництва й екс­порту (прямі субсидії).

До нетарифних методів регулювання зовнішнього ринку відносять:

Ліцензування - це видача державними органами спеціального дозволу на проведення експортно-імпортних операцій впродовж встановленого періоду часу.

Квотування - це встановлення граничного обсягу експор­ту або імпорту товарів у натуральних або вартісних одиницях, який дозволено експортувати чи імпортувати протягом вста­новленого періоду часу.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть стадії, з яких складається процес відтворення. Охарактеризуйте їх.

2.Вкажіть роль і місце фінансів у розподільному процесі.

3. Наведіть складові сукупного суспільного продукту та розкрийте їхній зміст.

4. Яке, на вашу думку, має бути співвідношення між фон­дами споживання і накопичення?

5. Охарактеризуйте передумови виникнення фінансових відносин.

Теми рефератів:

1. Як саме фінанси впливають на розширене відтворення?

2. Розкрийте поняття "фінансова політика держави". Про які фактори нестабільності йдеться в сучасних те­оріях?

3. Проаналізуйте основні методи впливу держави на рин­кову кон'юнктуру.

4. Назвіть основні напрями фінансової політики.

Література:

1. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулю­вання ринків фінансових послуг" №2664-111 від 12 липня 2001 //Україна ВШПЧЕ88. - 2001. - №35. - с. 2-6.

2. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" №932-ХІУ від 14 липня 1999 року.

3. Марахов А.К. Структурні зміни на фондовому ринку України //Банківська справа. - 2000. -№3. - с. 21-23.

4. Стоян В.І. Фінансовий ринок України: проблеми і перспективи розвитку //Фінанси України. - 2000. - №12. - с. 135-140.

Дата добавления: 2015-07-25