Правила і методи обчислення пенсії, її перерахунок і підвищення

Указом Президента України “Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов’язкового державного пенсійного страхування” впроваджено персоніфікований облік пенсійних внесків. Це був один з перших кроків до реформування пенсійної системи.

На виконання доручення Президента України КМУ прийнято постанову “Про затвердження Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”, відповідно до якої на роботодавців покладено обов’язок складати документи первинної звітності персоніфікованого обліку платежів. З набранням чинності Законом № 1058 цей обов’язок став нормою закону.

Система персоніфікованого обліку відомостей є реальним інструментом забезпечення прямого зв’язку між розміром пенсії та вкладом працівника у формування коштів пенсійної системи протягом його трудової діяльності.

Відповідно до ст. 21 Закону № 1058 органи ПФУ повинні вести облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створювати і забезпечувати єдиний державний автоматизований банк відомостей про застрахованих осіб.

На кожну застраховану особу в цій системі відкривається персональна облікова картка, якій присвоюється постійний ідентифікаційний номер Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів. Персональна облікова картка застрахованої особи зберігається в ПФУ протягом усього її життя, а після смерті протягом – 75 років на паперових носіях і в електронному вигляді.

У персональній обліковій картці є дані про:

– розмір страхового внеску до ПФУ за відповідний період;

– суму сплачених страхових внесків до ПФУ за відповідний період;

– період страхового стажу;

– ознаки особливих умов праці;

– суми заробітної плати (грошового забезпечення), з яких сплачено страхові внески за відповідні періоди;

– суми доходу (прибутку) осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність.

Відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються органами ПФУ для:

– підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;

– обчислення страхових внесків;

– визначення права застрахованої особи або членів її сім’ї на пенсійні виплати згідно із Законом № 1058;

– визначення розміру пенсійних виплат.

У разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, проводиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніше як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Позитивним моментом в зв’язку із запровадженням нового пенсійного законодавства є можливість перерахування пенсій особам, яким призначалася пенсія відповідно до закону “Про пенсійне забезпечення”.

Законом № 1058 (ст. 42) передбачено індексацію пенсій відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Крім того, на відміну від Закону “Про пенсійне забезпечення”, передбачено, що у разі якщо величина середньої заробітної плати в Україні за даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі статистики за минулий рік зросла, то з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується на коефіцієнт, який відповідає не менше ніж 20 відсоткам темпів зростання середньої заробітної плати в Україні порівняно з попереднім роком, за винятком випадків, коли підвищення пенсійних виплат за минулий рік перевищило цей коефіцієнт.

Розмір та порядок такого підвищення пенсії визначаються у межах бюджету ПФУ за рішенням КМУ. В разі прийняття рішення щодо підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за допомогою програмного комплексу ПФУ, в автоматизованому режимі буде здійснено перерахунок пенсій.

При цьому слід зазначити, що встановлення мінімального розміру пенсії за віком для осіб, які мають стаж роботи жінки – 30 років, чоловіки – 35 років на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, застосовується лише при визначенні розміру пенсії за віком, яка призначається відповідно до Закону № 1058, в інших законах ця норма не застосовується.

Таким чином, у системі солідарного пенсійного страхування право на пенсійні виплати у застрахованої особи виникає за умови сплати страхових внесків. Основними показниками, які впливають на розмір пенсійної виплати, є страховий стаж та заробітна плата.

Залежність пенсії від заробітку є прямолінійною. Тобто, це означає, що при збільшенні коефіцієнта заробітної плати збільшується розмір пенсійної виплати. І навпаки: при його зменшенні зменшується розмір пенсії.

Впроваджена система персоніфікованого обліку відомостей про сплату внесків здатна зберігати і підтримувати в належному стані дані про нараховану заробітну плату, сплату внесків та страховий стаж щодо всіх застрахованих осіб.

Законом передбачено два варіанти обчислення розміру пенсії за віком, з яких особа може обирати найбільш вигідний для себе варіант обчислення розміру пенсії. Перши варіант – за новою формулою, яка виглядає таким чином:П = Зп × Кс.

Другий варіант – за так званою “двоскладовою формулою”.

Дата добавления: 2015-07-20