Відокремлені означення — це виділені інтонацією (і пунк­туацією на письмі) члени речення, що виступають у функції означення.

Відокремлюватися можуть як узгоджені, так і неузгоджені означення.

Відокремлення узгоджених означень залежить від ступеня, міри їх пошире-ності, позиції щодо пояснюваного (означуваного) слова-іменника, від його мор-фологічної природи. Відокремлюватися можуть узгоджені означення, виражені як одиничними прикмет­никами і дієприкметниками, так і прикметниковими і діє-прик­метниковими зворотами. Прикметниковим зворотом називаєть­ся поширене означення, виражене прикметником з поясню­вальними словами, а дієприкметни-ковим — поширене означен­ня, виражене дієприкметником з пояснювальними словами.

Узгоджені означення найчастіше відокремлюються у таких випадках:

1) постпозитивні означення, виражені прикметниковим або дієприкметниковим зворотом, які стоять безпосередньо після означуваного слова: У глибоких долинах, зелених від винограду і повних сивої мли, тіснилися кам 'яні громади, рожеві од вечір­нього сонця або синіючі густим бором (М. К.); Вся країна, пови­ та красою, Зеленіє, вмивається дрібною росою (Т. Ш.); Степ, оповитий тишею, дихав па-хощами росяних трав (П. П.);

2) постпозитивні означення (два і більше), виражені прикмет­никами, що пояс-нюють іменник чи займенник: Корови розбре­лися по луці, гладкі, сочисті, як і трава (М. К.); Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болісний (М. В.); Чудовая мрія, розкішна та ясна, Кохано в ту ніч огорнула мене (Л. У.); Від його вродливого лиця, блідого й гордого, била звага молодого орла (М. К.);

3) постпозитивні непоширені означення, виражені прикмет­ником або дієприкмет-ником, які крім атрибутивного, мають додаткове обставинне значення: Давид, поривний, схватив будьонівку з ключки і — до дверей (А. Г.); пор. також озна-чення, ускладнені порівняльним зворотом, а також підрядним речен­ням: З-за ха-ти вибігла суха собака, кудлата, як вівця (І. Н.-Л.); Пілот, радий, що знайшов дівчину з парашутом, кілька разів об­летів навколо неї (М. Т.);

4) постпозитивні, а також препозитивні означення, виражені прикметником і діє-прикметником, а також прикметниковим і дієприкметниковим зворотом, якщо вони відносяться до особо­вих займенників: Розумна, дотепна, товариська, не-втомна, добра завжди і в усьому щира, вона користувалася загальною любов'ю івчителів, і учнів (Ю. 3.); Може, Данте тебе оспівав, Незабутню, далеку, несмілу (С. Б.); Я мислю про тебе, безсонну, в тривогу повиту (Л. П.); З ними, з цими людьми, чесними і простими, він уже пройшов сотні кілометрів імріяв пройти ще сотні (О. Г.);

5) препозитивні означення (як поширені, так і непоширені), які поряд з атри-бутивним мають додаткове обставинне значен­ня: Знесилений, кінь зупинився важко дишучи (О. Г.); Переляка­ний, без шапки, запорошений снігом, мчався Василько по дорозі назустріч холодному вітрові (М. К.); Налякані, зняті жалем, робітники покидали роботу та стояли, мов зачаровані (М. К.); Налита сонцем і вітрами, хлюпоче веслами весна (М. С). Особ­ливо часто відокремлюються у та-ких випадках дієприкметни­кові звороти.

Відокремлення неузгоджених означень пов'язане з мірою їх поширеності (обсягом відокремлюваної групи), морфологічним вираженням, лексичним зна-ченням означуваного (пояснюва­ного) слова, а також із синтаксичними умовами контексту. Неузгоджені означення, виражені іменниками у формі непря­мих від-мінків з прийменниками, а зрідка й без них, відокремлюються, якщо треба під-креслити виражене ними значення: За Россю,під високою скелею, блищав на сонці новий гарний млин, увесь обтесаний, обмальований, як цяцька (І. Н.-Л.); При-бували з моря рибалки, стали виходити на берег, у своїх зюйдвестках, у важких рибальських чоботях (О. Г.).

Завжди відокремлюються неузгоджені означення, вираже­ні іменниками, як-що вони виступають поряд з узгодженими: Перед очима в Малинки витала лева-да, зелена, весела, над річ­кою (М. К.); З воза виставилося покарбоване обличчя бабусі, з пов ’язаною чорним платком головою, біла, закустрана борода дідова, з червоним, попеченим сонцем лицем та ясними очима (П. М.). Поширене неузго-джене означення завжди відокрем­люється, якщо воно стоїть після означуваного іменника: Яків, з розстебнутим коміром сорочки, лежав на траві і дивився в небо (А. Ш.); На високому березі, з обшитою каменем набе­режною, стояло се-ло, незруйноване, мирне (О. Г.); пор. також у поєднанні з узгодженимиозначення-ми: На призьбі сиділа його мати, Маруся Джериха, вже немолода молодиця, блі-да, з тем­ними очима, з сухорлявим лицем (І. Н.-Л.).

Відокремлюються також неузгоджені означення, які відно­сяться до особо-вих займенників, причому нерідко виступають поряд з відокремленими узгодже-ними означеннями: Маленька й метушлива, з чубчиком на стриженій голові, з ластовинням на кінчику гострого пташиного носа, вона нагадувала скуйовдже­ного березневого горобця (О. Донч.).

ВІДОКРЕМЛЕНІ ПРИКЛАДКИ

Відокремлюватися (як інтонаційно, так і пунктуаційно) мо­же й такий різ-новид означення, як прикладка. В одних випад­ках відокремлені прикладки мають тільки атрибутивне зна­чення, в інших до нього приєднуються різні обставинні відтінки, що пов’язано з лексичним обсягом відокремлюваної конструк­ції, а та-кож місцем її щодо означуваного (пояснюваного) сло­ва, його морфологічною при-родою. Відокремлюватися можуть і препозитивні, і постпозитивні прикладки, як поширені, так і непоширені, що виражені іменником чи субстантивовано або сло-восполученням. Основне (атрибутивне) значення відокрем­леної прикладки нерід-ко ускладнюється додатковим обставин­ним значенням.

Найчастіше відокремлюються:

1) поширені прикладки, що стоять після власної назви: Яри­на, Дмитрова ма-ти, звеліла йому сидіти дома (М. К.); Сергійко, Василів хлопчик, трохи стар-шенький од неї (А. Т.);

2) поширені прикладки, що стоять після означуваного сло­ва: Поміж людьми ходила чутка, що молодиця — його небога — сестрина дочка — з далекого села (П. М.); Він Пушкіна, вигнан­ ця і співця, Приймав колись (М. Р.);

3) пре- і постпозитивні прикладки, що відносяться до особо­вого займенника: На ослінчику вона, матуся, сидить (А. Т.); Він бо, той Роман, не такий уже по-ганий (М. К.); Солідна віком і творчою практикою людина, він був у розпачі

(І. Ле.);

4) прикладки — власні назви при загальній назві: Потім устав із свого місця найстарший у зборі, Захар Беркут (І. Ф.); Обабіч Свирида сиділи Мурий, ще один муляр, Тимко (О. К.);

5) прикладки — загальні назви при власній назві: А на Ка­терину, на дитя своє єдине, тільки поглядає (Т. Ш.); Один лише Ярема Бобир, наш родич по дідовому коліну, не постраждав у цій пригоді (О. Довж.);

6) прикладки, які приєднуються до означуваного слова (іменника) за допомо-гою сполучників або, чи, тобто, цебто, як та інших уточнювальних чи роз’ясню-вальних слів, зокрема часток, прислівників, різних прийменниково-іменникових кон­струкцій (як-от, а саме, зокрема, особливо, навіть, переважно, родом, на імення, на прізвище тощо): Вальдшнеп, або лісовий ку­лик, — благородна птиця темно-рудуватого кольору, з довгим дзьобом і довгими ногами (О. В.); Подекуди блищав білий дрібний баламут, чи скумбрія (І. Н.-Л.); Опріч Горького є тут ще інші російські літератори — Бунін (академік, цебто член академії, дуже гарний поет і белетрист)та інші (М. К.); Гордій Байда, як колишній унтер-фіцер, ро-зумівся на військовій справі (П. П.); Кожного ранку Ігнат об'їжджає село, щоб встановити..., чи немає ніяких порушень, як-от: крадіжка колгоспного майна, по­рубка дерев на шляху... (Г. Т.); Батьки та матері гострили на його зуби, як на корисного жениха, особливо убогі (П. М.); Цей виноградник слабий. Ти повинен його вартувати і не пускати ніко­го, навіть рідного батька (М. К.); Ні, людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на ймення (Л. У.).

Розгорнуті прикладки зі сполучником як відокремлюються не завжди: якщо перед прикладкою стоїть сполучник як і він не має відтінку причинності, то кома перед ним не ставиться і при­кладка з пояснювальними словами не відокремлю-ється: Мова як особлива система знаків; Предикат як центральна синтаксема речення.

Уточнювальні або роз'яснювальні слова (сполучники, при­слівники, частки) не тільки приєднують прикладки до означу­ваного слова, а й слугують синтаксичним засобом відокрем­лення.

ВІДОКРЕМЛЕНІ ОБСТАВИНИ

Відокремлені обставини – це виділені за допомогою інтонації і пунктуа-ції члени речення, що виступають у функції різних обставин. Морфологічно відокремлені обставини виражаються:

а) дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами, тобто дієприслівника-

ми разом з пояснювальними словами;

б) прийменниково-відмінковими формами іменників;

в) прислівниками.

Найпоширенішим різновидом відокремлених обставин є дієприслівнико-вий зворот. Він може мати значення обставин, зокрема:

а) способу дії: А вітер несе на городи сніжок, наміта­ючи високі кучугури (М. К.); Припавши до грив, вершники вилетіли на пагорок (П. П.); Тихо стоять верби, журливо схиливши свої віти над водою (А. Ш.);

б) часу: Оглядаючи всі віконниці од вули­ці, вона прикладала часом до вікна вухо і напружено слухала (М. К.); Панас Кандзюба, вернувшись од сестри з Пісок, опо-ві­дав... (М. К.);

в) причини: Чіпка, вибившись із сил, лежав (П. М.); Вставало сонце з-за могили, раділи люди встаючи (Т. Ш.);

г) умови: Яків трошки запізнився на мітинг і, вибравши для себе зручне місце, сів (А. Г.); Прокинувся ранок та, поздоровкавшись з світом ясного сонця, за-кутався в сивий туман (П. М.).

Від­окремлюватися можуть також обставини, виражені дієприслів­никами без пояснювальних слів. Найчастіше це буває, якщо:

1) дієприслівник у реченні стоїть перед дієсловом: Над висо­тою ракети хотіли сягнути неба і, знесилившись, гнулися і вми­рали, розсипаючись холодним сяйвом (О. Г.); Падаючи, дерево порвало проводи радіомережі (Л. Д.);

2) у реченні є два або кілька дієприслівників, що залежать від одногодієслова: Щохвилі творим ми нове життя, йдучи, співаючи і мислячи (В. Б.); Давав наказ він тихо, не вигукуючи, не поспішаючи, виразно, як старий досвідчений у ділі ко-зак (Н. Р.).

Якщо одиничний дієприслівник стоїть після дієслова і має значення обста-вини способу дії, він не відокремлюється, оскіль­ки рівнозначний звичайному при-слівнику: Співають ідучи дівча­та (Т. Ш.); Гуркіт канонади ревів не перестаючи

(Ю.С).

Зрідка можуть відокремлюватися також обставини, вира­жені прислівника-ми, якщо вони уточнюють значення поперед­нього обставинного слова: Колись, давненько вже, поїхав я на­весні до одного мого доброго приятеля (О. В.); Там, далеко, на Вкраїні, сяє сонечко ясне (П. Г.); Вся велич того, що робиться на його батьківщині, звідси, збоку, самому Хомі ставала ніби зрозумілішою і видимішою (О. Г.); Ген-ген за городами, внизу, луки зелено-жовті (А. Г.). Як бачимо, уточ-нювальними словами не­рідко виступають прислівники. Вони відокремлюються і тоді, коли уточнювальним словом є обставина, виражена іменником: І тоді, після зборів, як порішили були трьома громадами забра­ти князеву землю (А. Г.); Там, у Кирмасовому озері, дід Кирило карасі ловить (О. В.).

Нерідко відокремлюються обставини, виражені іменника­ми в непрямих від-мінках з прийменниками, які можуть бути як непоширені, виражені одним імен-ником з прийменником, так і поширені пояснювальними словами. Обставини, ви-ражені імен­никами в непрямих відмінках з прийменниками, відокремлю­ються то-ді, коли їх треба виділити серед інших членів речення, надавши їм більшого се-мантичного навантаження. В усному мовленні відокремлення здійснюється за до-помогою пауз та підсилення логічного наголосу, а на письмі — комами.

Обставини, виражені іменником, можуть стояти на початку, у середині і в кінці речення. Завжди відокремлюються обстави­ни зі значенням допустовості, ви-ражені іменником із приймен­ником незважаючи на, наперекір, усупереч: Всупе-реч зовнішній легковажності, Люба напрочуд чесно уміла зберігати таємниці (О.Г.); Сікач, незважаючи на свою чималу вагу і короткі ноги, дуже прудко бі-гає (О. В.); Сергієві, незважаючи на веселий вечір, стало журно (В.Коз.); Чіпка, наперекір світові і людям, якийсь веселий, радий (П. М.). Нерідко також відо-кремлюються обста­вини:

1) місця, виражені іменником з прийменником, що уточ­нюють значення попе-реднього обставинного слова: Там, за горами, давно вже день і сяє сонце (М. К.); Край шляху, в долині, догоряє вогнище (М. К.); А там, за шеренгами придорож-ніх тополь, у синій далечі знову вставали Альпи, зникаючи верхови­нами в хмарах (Ю. 3.);

2) часу, виражені іменником з приймен­ником, що також уточнюють значення попередньої обстави­ни: Це було літом, саме в жнива (М. К.);

3) причини, виражені іменниками з прийменниками завдяки, за, внаслідок, згідно з таін.: Завдяки масовості, кольоровій кінематографії судилося зігра­ти незрівнянну роль в задоволенні складних естетичних потреб (О. Довж.); Завдяки розповідям Ференца, він добре уявляє собі внутрішнє розташування готелю

(О. Г.);

ВІДОКРЕМЛЕНІ ДОДАТКИ

Відокремлені додатки – це виділені інтонаційно (а на письмі за допомо-гою пунктуації) відмінкові форми іменників з прийменниками чи прислів-никовими сполучниками (крім, опріч, за винятком, замість, на відміну від, включаючи тощо), які мають значення включення, винятку, заміни. Відокремлення додатків по­в’язане з їх семантичним навантаженням, мірою близькості до голов-ної частини речення, обсягом конструкції, бажанням мовця зосередити увагу на їх ролі в реченні, стилістичним зав­данням. Зазвичай відокремлені додатки не вира-жають об’єкт­них значень, не пов’язані змістом з дією як предмет, на який вона переходить або який є її результатом тощо, у зв’язку з чим відне­сення їх до додат-ків і позначення терміном «відокремлені до­датки» вельми умовне. Слід зауважи-ти, що деякі вчені взагалі не виділяють відокремлених додатків. Принаймні під-става для їх виокремлення суто зовнішня — зв’язок прийменникового ке­рування і можливість поставити до них відмінкове запитання.

Порівняно з означеннями й обставинами, додатки відокрем­люються дуже рідко. Їх відокремлення значною мірою залежить від функції самих прийменни-ків. Здебільшого додатки відок­ремлюються за допомогою таких прийменників та приймен­никових сполучень:

1) крім, окрім, за винятком (слова, відок­ремлені цими прийменниками, озна-чають осіб або предмети, які вилучаються з низки інших однорідних предметів або осіб): За винятком баби Оришки, малий Чіпка нікого не любив (П. М.); Опріч Гафійки, було ще два наймити (М. К.); Я не знаю нічого ніжнішого, окрім берези (Л. У.); Більш жодного звуку не донес­лося, крім повівання пахучого повітря в розквітлому гіллі саду (М. В.);

2) замість (додатки з цим прийменником означають осіб чи предмети, які можуть заміщатися): На його дворі, замість похилої хатини, стояв веселий будинок (П. М.); Замість сіней, Пилип зробив сяку-таку примостку (П. М.);

3) особливо (додат­ки з цим прийменниковим словом уточнюють попередній до­даток): Ягід навколо, особливо дикої малини, була сила-силенна (О. Донч.). Якщо прийменник замість вживається у значенні за, то додаток із ним не відо-кремлюється: Замість квіток шаблі, списи виблискують в долині (П. Т.).

ВІДОКРЕМЛЕНІ ОЗНАЧЕННЯ

Дата добавления: 2015-07-25