Поняття та види представництва.

Поняття представництва дається у ч.1 ст. 237 Ц України – це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторонни, яку вона представляє.

Сторонами у представництві є три особи:

1) представник, яким може виступати фізична або юридична особа в межах свого обсягу дієздатності (наприклад, неповнолітній може вчинити правочин в інтересах своїх батьків, якщо на це є їхня згода тощо);

- Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє.

- Не може бути представником недієздатний, малолітній щодо правочинів, які виходять за межі дрібних побутових ін.). Відповідно до ст. 116 ЦПК України не можуть бути представниками в суді особи, які не досягли повноліття, особи, над якими встановлено опіку, піклування, адвокати, які прийняли доручення про надання юридичної допомоги з порушенням правил, встановлених законодавством України про адвокатуру, а також, особи, виключені з колегії адвокатів, за винятком тих випадків, коли вони представляють інтереси своїх дітей, підопічних або інтереси інших співучасників.

- Відповідно до ч.1 ст. 238ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих право чинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особо, яку він представляє (тісно пов’язаний з особою). До таких правочинів належать:

- заповіт;

- видача довіреності;

- довічне утримання;

- укладення чи розірвання шлюбу;

- усиновлення;

- виконання роботи чи послуги, яка тісно пов’язана з особою виконавця;

- тощо.

Представник не має права вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництв, а також щодо інших осіб встановлених законом.

2) особа, яку представляють (довіритель), яким може бути будь-який учасник цивільних відносин;

3) третя особа, якою може бути будь-який учасник цивільних відносин.

Відповідно до ч.3 ст. 237 К України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

- Підставами виникнення представництва є:

1) договір доручення (Ст. 1000 ЦК України: за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторонни (довірителя) певні юридичні дії);

2) закон (Ст. 177 СК України: якщо у малолітньої дитини є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваженя);

3) акт органу юридичної особи (Ч.4 ст. 95 ЦК України: керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності);

Інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства

4) акт управління (акт органу державної влади чи місцевого самоврядування про визначення органу, уповноваженого управляти корпоративними правами- ст. 168 ГК України; акт органу опіки і піклування про призначення опікуна);

5) рішення суду та інших уповноважених органів, які не є органми управління (рішення суду про встановлення опіки над майном безвісно відсутнього- ст. 44 ЦК України);

6) односторонній правочин (доручення виконання заповіту- ст. 1286 ЦК України).

Дата добавления: 2015-07-25