Читайте также:
|
Наземна артилерія вирішує велику кількість бойових завдань, що приводить до необхідності мати на озброєнні гармати, які відрізняються калібром, способом пересування, цільовим призначенням, тощо.
В залежності від типу (призначення, конструктивного виконання, траєкторії польоту снаряда) гармати поділяються на:
- пушки;
- гаубиці;
- гаубиці-пушки;
- пушки-гаубиці;
- міномети;
- безвідкатні гармати.
Пушки - це гармати, які надають снаряду велику початкову швидкість (700... 1500 м/с), мають настильну траєкторію польоту снаряда і найбільшу відносну довжину каналу ствола калібрів 60... 100мм. Кути підвищення стволів пушок, як правило, не більше 45° (кут найбільшої дальності стрільби).
Гаубиці - це гармати, які надають снаряду відносно невелику початкову швидкість (300...700м/с), мають високу навісну траєкторію польоту снаряда і відносну довжину каналу ствола до 60кал. Максимальний кут підвищення ствола гаубиці може досягати 70°. У вітчизняній артилерії використовуються гаубиці калібром 122-мм і більше.
Гаубиці-пушки і пушки-гаубиці - це гармати проміжного типу між гаубицями і пушками. Початкова назва гармати визначається тим, які риси у неї переважають - гаубиці або ж пушки.
Міномети - це гармати, ствол яких у бойовому положенні опирається на плиту, встановлену на грунті, і може мати кути підвищення 45° і більше. Стрільба із міномета здійснюється, як правило, спеціальними снарядами - мінами.
За цільовим призначенням виділяють протитанкові гармати, які служать, в основному, для стрільби по танкам та іншим броньованим цілям прямою наводкою. Крім того, існують гармати, які призначені для дій в горах (гірські гармати).
В залежності від калібру розрізняються гармати:
- малого калібру (20...75 мм);
- середнього калібру (76... 152 мм);
- крупного калібру (більше 152 мм).
За способом пересування, гармати поділяють на:
- самохідні;
- саморухомі;
- причіпні.
Самохідні гармати характеризуються високою рухомістю живучістю на полі бою і швидкістю переведення з похідного положення у бойове. Їх недоліками є складність конструкції та експлуатації.
Саморухомі гармати мають двигун на лафеті, який забезпечує самостійне пересування гармати на коротку відстань.
Причіпні гармати переміщуються артилерійським тягачем. У порівнянні з самохідними гарматами вони відрізняються простотою конструкції і експлуатації.
Кожна гармата призначена для виконання тих чи інших задач і має певні властивості, які характеризують вдосконаленість, стан та можливості гармати. Перелік всіх властивостей, які повинна мати гармата, складає так звані тактико-технічні вимоги (ТТВ) до конструкції гармати. Вимоги відображають досвід експлуатації подібних зразків озброєння, і в першу чергу бойовий досвід, стан військової науки і техніки та характер сучасних війн.
Тактико-технічні вимоги до гармат бувають загальні і спеціальні. В свою чергу, загальні вимоги поділяють на бойові, службові і виробничо-економічні. Основними є бойові вимоги.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 71 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Призначення і характеристики гармат | | | Основні бойові вимоги |