Програма теми. Інтелектуальний капітал, його економічна природа, класифікація видів та властивості

Інтелектуальний капітал, його економічна природа, класифікація видів та властивості механізму його функціонування. Інтелектуальна економіка - складова інноваційної моделі розвитку. Механізм комерціалізації інтелектуальної власності та його державне регулювання. Методи оцінки вартості прав на об’єкти інтелектуальної власності. Комбінована методика оцінки нематеріальних активів і прав на об’єкти інтелектуальної власності.

Література: 1, 3, 10, 14, 17, 19, 22, 24, 63, 65, 67, 78-80, 87.

Питання для підготовки до лекційних і практичних занять

1. Поняття та предмет економіки інтелектуальної власності.

2. Складові інтелектуальної економіки та їх зміст.

3. Капітал як економічна категорія та його роль в господарській діяльності.

4. Класифікація видів інтелектуального капіталу за ознаками.

5. Інтелектуальна власність як складова інтелектуального капіталу та її види.

6. Механізм попередньої оцінки та оцінки придбання (використання) інтелектуальної власності.

7. Необхідність та специфіка вартісного оцінювання об’єктів інтелектуальної власності.

8. Методичні підходи до оцінювання вартості об’єктів інтелектуальної власності.

9. Людський капітал та його оцінка в сфері інтелектуальної власності.

10. Комерціалізація інтелектуальної власності та вимоги до її здійснення.

6.3. Тестові питання:

1. Інтелектуальна власність як економічна категорія визначається як: а) матеріальний актив; б) нематеріальний актив; в) статутний капітал.

2. Нематеріальний актив, який враховується при продажу (купівлі) компанії в цілому; перевищення ринкової оцінки сукупних активів компанії над сумою окремо взятих ринкових цін цих активів – називається: а) нематеріальний дохід; б) інтелектуальний дохід; в) роялті; г) гудвіл.

3. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на визначенні мінімальної ціни об'єктів, що мають аналогічну споживчу вартість – називається: а) метод відновної вартості; б) метод вартості заміщення; в) метод коефіцієнтів; г) метод планових витрат.

4. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на врахуванні фактично здійснених витрат згідно з бухгалтерською звітністю підприємства за певний період – називається: а) метод визначення початкових витрат; б) метод планових витрат; в) метод вартості заміщення; г) метод минулих витрат.

5. До основних методів оцінювання об’єктів інтелектуальної власності відносяться: а) витратний, порівняльний, прибутковий; б) витратний, екстраполятивний, експертний; в) порівняльний, народногосподарський, собівартісний; г) прибутковий, господарський, калькулятивний.

6. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на визначенні суми витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу з урахуванням сучасних цін на необхідні ресурси – називається: а) метод капіталізації прибутку; б) метод відновної вартості; в) метод збільшення від роялті; г) метод порівняльного аналізу продажу.

7. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, згідно з яким розраху­нок поточної вартості цих об'єктів здійснюється шляхом приведення всіх майбутніх надходжень чистого прибутку від їх використання на дату проведення оцінювання за визначеною оцінювачем ставкою дисконтування – називається: а) метод дисконтування; б) метод капіталізації прибутку; в) метод відновної вартості; г) метод порівняльного аналізу продаж.

8. Метод оцінювання об'єк­тів інтелектуальної власності, заснований на визначенні вартості цих об'єктів шляхом додавання майбутніх грошо­вих потоків роялті, приведених з використанням ставки дисконтування до поточної вартості — називається: а) метод дисконтування; б) метод капіталізації прибутку; в) метод збільшення від роялті; г) метод відновної вартості.

9. Метод оцінювання вар­тості об'єктів інтелектуальної власності, згідно з яким по­точна вартість цих об'єктів визначається шляхом зістав­лення щорічного прибутку від їх комерційного використан­ня та коефіцієнта капіталізації – називається: а) метод капіталізації прибутку; б) метод дисконтування; в) метод збільшення від роялті; г) метод відновної вартості.

10. Метод оцінювання вартості об'єктів інтелектуальної власності, заснований на зіставленні вартості цих об'єктів з вартістю аналогічних об'єктів, які були реалізовані на ринку – називається: а) метод капіталізації прибутку; б) метод відновної вартості; в) метод дисконтування; г) метод порівняльного аналізу продаж.

11. Надання на комерційній основі (за контрактом) різноманітних інженерно-консультаційних послуг (укладання технічних завдань, проведення передпроектних робіт, наукових досліджень, техніко-економічних обґрунтувань, розробка технічної документації, проектна та конструкторська розробка об'єктів техніки, технології, консультації та нагляд під час монтажу, пусконалагоджувальних робіт, консультування економічного, фінансового, маркетингового та іншого характеру – називається: а) консалтинг; б) інжиніринг; в) аутсорцінг; г) аудит.

12. Капітал, вкладений у сферу підвищеного ризику, в інноваційний бізнес, пов'язаний з просуванням на ринок нових товарів та послуг, розроблених на основі використання новітніх технологій – називається: а) інтелектуальним капіталом; б) венчурним капіталом; в) інноваційним капіталом; г) ризиковим капіталом.

13. Відносини фірми зі своїми замовниками та покупцями, які сприяють успішній реалізації вироблених нею товарів і послуг (засоби індивідуалізації, комерційна мережа, ділові зв’язки, договори маркетингового і технологічного співробітництва, слава та репутація клієнтів тощо) – називається: а) корпоративний капітал; б) клієнтський капітал; в) інтелектуальний капітал; г) маркетинговий капітал.

14. Складова інтелектуального капіталу, здатність до нововведень, оновлення, в т. ч. захищені комерційним правом інтелектуальна власність, інші нематеріальні активи та цінності – називається: а) патентно-ліцензійний капітал; б) науково-технічний капітал; в) інноваційний капітал; г) промисловий капітал.

Дата добавления: 2015-07-25