Еволюційні і революційні форми науково-технічного прогресу

Вдосконалення засобів праці впродовж віків відбувалось разом із набуттям людиною знань та вмінь, що забезпечувало розвиток науки та техніки.

Іншими словами можна сказати, що наука – це розумова людська діяльність, спрямована на здобуття нових знань про дійсність. Наука – це духовний продукт загального людського розвитку, суспільний інтелект. Кожна окрема людина знає мізер, а людство знає все.

Сьогодні наука є окремою продуктивною силою, яка має певні особливості:

- на першому місці опинились теоретичні знання;

- у більшості галузей наука є початковою стадією виробництва;

- безперервний процес наукового перетворення виробництва;

- розвиток науки є основою переходу до інтенсифікації виробництва;

- наука забезпечує безперервне оновлення технологій.

Завдяки науці сьогодні з’являються принципово нові технології, які породжують принципово нові товари, що здатні задовольнити всезростаюче населення Землі у продуктах харчування, предметах широкого вжитку, засобах зв’язку та пересування. Досягнення фундаментальної науки дозволили створити матеріали із властивостями, які не притаманні ні одному виду живої природи та які в стані значно ефективніше замінити природні речовини тощо.

Сам термін техніка походить з грецького τεχνικός – вправний досвідчений, від τεχνη – майстерність, мистецтво. Нові знання породжують нові види засобів праці, задовольняючи певні потреби і водночас із цим виникають нові, задоволення яких знову вимагає нових знань і нових засобів і т. д.

Цей процес безперервний і невпинний, бо людство знаходиться у постійному пошуку і розвитку від початку свого існування.

Об’єднання науки і техніки відбулося лише на початку ХІХ століття, коли завершилась перша промислова революція і крупне машинне виробництво з’явилось завдяки науковим розробкам. Саме завдяки науці Бенджамін Франклін у 1760 році запропонував громовідвід, Іван Ползунов у 1765 році зробив першу парову машину, Роберт Фултон у 1803 році збудував підводний човен, Луї – Жак Дагер у 1839році зробив фотоапарат, першу обчислювальну машину з програмним керуванням створив Чарльз Беббедж у 1833, Микола Кибальчич у 1881році запропонував креслення космічної ракети, у 1895 році Олександр Попов подарував нам радіо, брати Уїлбер та Орвілл Райт у 1903 році створили перший літак, а в 1910 – Гліб Котельников – перший шовковий парашут. Можна було б і далі перелічувати ці чудові винаходи, але і з цих декількох зрозуміло, який великий стрибок людства вперед напередодні третього тисячоліття започаткували в минулих двох століттях.

Науково-технічний розвиток відбувається у двох формах- еволюційній–науково-технічний прогрес(НТП) і революційній–науково-технічна революція (НТР).

Науково-технічний прогрес супроводжує всю історію розвитку людства. Вдосконалення засобів виробництва, ускладнення технологій, підвищення продуктивності праці – все це результати науково-технічного прогресу.

Взявши за вихідну позицію вищенаведені винаходи, бачимо, що менш, ніж через два століття розвиток цих ідей сягнув на неймовірну висоту. Від першого польоту братів Райт до першого польоту Юрія Гагаріна пройшло трохи більше як пів століття – фантастично короткий час у шкалі історії людства.

Основними рисами НТР є:

- випереджаюче зростання науки у системі "наука-техніка-виробництво";

- фундаментальні зміни у техніці – штучно створених засобах праці, які посідають проміжне місце у взаємодії людини і природи;

- докорінні перетворення головної продуктивної сили – працівника;

- докорінне перетворення предметів праці, поява нових видів матеріалів з наперед заданими властивостями;

- виникнення принципово нових технологій;

- революція щодо використання людьми сил природи;

- початок інформаційної революції.

Однією з перших НТР в системі охорони здоров’я було винайдення антибіотиків. У 20-их роках в Лондоні бактеріолог Флеммінг ставив досліди з колоніями стрептококів на спеціальному середовищі. Він звернув увагу, що середовище забруднила цвіль, яка розчинила культуру стрептококів. Із цвілі дослідник здобув антибактеріальний фермент лізоцим. Продовжуючи досліди, Флеммінг помітив, що зелена цвіль виділяє антибактеріальну речовину, яка пригнічує ріст багатьох бактерій. Цю речовину він назвав пеніцилін.

Саме в ХІХ столітті були зроблені три великих відкриття, в результаті яких основні процеси природи були пояснені і зведені до природних причин. Першим з таких відкриттів було вчення про клітинну структуру організмів, що стало результатом колективної роботи багатьох учених різних країн, зокрема німецького ботаніка Маттіаса Якоба Шлейдена (1804-1881) та німецького біолога Теодора Шванна (1810-1882). В результаті цього вперше було сформульоване положення про клітину як основний структурний елемент рослин і тварин.

Другим з трьох великих відкриттів ХІХ століття в галузі природничих наук, що мають вирішальне значення, було обґрунтування закону збереження і перетворення енергії, що сприяло розвитку біології та медицини в розробці питань обміну речовин у тваринному організмі.

Еволюційне вчення Дарвіна було третім великим відкриттям і дало відповідь на питання про походження органічного світу, що здавна займав людські думки. В основі цієї теорії лежать поняття про природний відбір та боротьба за існування, завдяки яким стало можливим пояснення різних етапів розвитку людини, починаючи від простих, безструктурних, але що відчувають подразнення протоплазми нижчих організмів і закінчуючи мозком людини.

3. Відтворення та теорія економічного зростання. Типи економічного зростання. Сучасний тип економічного зростання та його нова якість

Виробництво матеріальних і духовних благ є незамінною умовою існування суспільства, тому питання рівня і якості життя цікавить населення будь-якої країни. Поняття рівня і якості життя охоплює всі види людських потреб: і матеріальні, і духовні, і соціальні. На першому місці стоїть, звичайно, задоволення матеріальних потреб – це продукти харчування, одяг, житло, умови праці та ін. Рівень культурного розвитку людини залежить від ступеня задоволення духовних потреб: отримання освіти, медичного обслуговування, вивчення мистецтва, морального вдосконалення. І на кінець, прогрес цивілізації виражається в розширенні соціальних потреб. Це може забезпечити лише процес безперервного виробництва – відтворення розглядається не як окремий акт, а як постійне повторення процесу виробництва.

Типологія відтворення є досить різноманітною і багатокритеріальною. Найвживаніші два критерії:

1) характер використання ресурсів отриманих доходів;

2) якісна характеристика факторів виробництва.

Відповідно до першого розрізняють три види відтворення просте, розширене та звужене.

Просте відтворення – це повторення процесу виробництва в попередніх масштабах, тому що весь отриманий дохід спрямовується на кінцеве споживання.

   

Рис. 3.1 Просте відтворення

Розширене відтворення - це повторення процесу виробництва в більших масштабах, так як частина отриманого доходу використовується для придбання додаткових ресурсів, за рахунок яких виробництво відновлюється в більших розмірах.

   

Рис. 3.2 Розширене відтворення

Звужене відтворення – це повторення процесу виробництва в зменшених масштабах, тому що отриманий дохід використовується не за призначенням або його взагалі немає.

   

Рис. 3.3 Звужене відтворення

Ці критерії дають кількісну характеристику відтворення. Але суспільство розвивається не лише кількісно, а й якісно, і відповідно соціально-економічні явища ніколи не відтворюються у незмінному вигляді, що є великим щастям суспільства і гарантією його розвитку.

У кожному історичному періоді при уважному вивченні виявляються нові елементи, які зароджуються, розвиваються і досягають таких значних розмірів, що тим самим міняють економічні обриси самого суспільства. Тому просте відтворення в практиці є швидше абстрактним, аніж реальним. Зміни в суспільстві можуть накопичуватись дуже повільно і непомітно, що характеризуватиметься як застій. В окремі періоди кризових змін в суспільстві можливе звужене виробництво, що сьогодні спостерігається в Україні. В цей період одні виробники збагачуються, інші банкротують, суспільство ділиться на багатих та бідних.

Таблиця 3.1

Динаміка індексів продукції промисловості в Україні за окремими галузями в період 1985 – 2003рр. (у відсотках).

	Вся промисловість	Енергетика	Паливна промисловість	Чорна металургія	Машбуд і металообробка	Хім. нафтохім. промисловість	Промисловість будматеріалів	Легка промисловість	Харчова промисловість	Деревообробна і целюлозна пр.

Індекс продукції промисловості – це показник, який обчислюється на підставі даних підприємств про вартість даної продукції у порівняльних цінах. Індекси промислової продукції за тривалі періоди обчислюються ланцюговим методом, тобто шляхом перемноження між собою індексів до попереднього року за необхідний період.

Однак в історії людства все-таки переважає розширене відтворення. В результаті його передусім збільшується реальний ВНП, національний дохід і підвищується продуктивність праці. Таким чином, ми підійшли до поняття “економічне зростання”.. Кінцевою метою економічного зростання є споживання, підвищення рівня життя.

Економічне зростання відображає збільшення кількості створених за певний проміжок часу товарів і послуг.

Існує три типи економічного зростання: екстенсивний, інтенсивний та змішаний. При екстенсивному типі економічного зростання відбувається ріст національного продукту за рахунок кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил при незмінному рівні технічної основи виробництва.

При інтенсивному типі економічного зростання збільшення маcштабів випуску продукції досягається якісним вдосконаленням продуктивних сил, а саме – використанням більш вдосконалених факторів виробництва і технологій. Основою інтенсифікації завжди є науково-технічний прогрес. Результатом інтенсифікації є не тільки збільшення обсягу виробництва продукції, але і її якості.

Сьогодні чистий тип економічного росту зустрічається досить рідко, в основній масі галузей відбувається змішаний тип економічного зростання, коли успіхи досягаються не лише за рахунок збільшення кількості використаних факторів виробництва, а також за рахунок удосконалення техніки і технологій.

Практика не знає чистого екстенсивного чи інтенсивного шляху. Завжди має місце переважно той чи інший тип економічного зростання. Щоб визначитись, який саме тип економічного зростання в даний момент переважає, необхідно вияснити, за рахунок яких факторів збільшується обсяг національного виробництва. Так, наприклад, в розвинених капіталістичних країнах НД зростав за рахунок інтенсивних факторів, в то й же час в СРСР в 70-80-ті роки таке зростання лише на 20-30 % забезпечувалося інтенсивними факторами. Відповідно цей показник для розвинених країн становив 50%.

Таблиця3.2

Характеристика типів економічного зростання

Типи економічного зростання
Інтенсивний	Змішаний	Экстенсивний
Збільшенні виробничого потенціалу за рахунок удосконалення техніки та технологій.	Збільшення виробничих потужностей за рахунок збільшення кількості використаних факторів виробництва та удосконалення техніки і технологій	Збільшення виробничих потужностей за рахунок збільшення кількості використаних факторів виробництва

Чому економічне зростання само по собі розглядається як важлива економічна мета? Відповідь зрозуміла. Збільшення суспільного продукту на душу населення означає підвищення рівня життя. Зростаюча економіка має більшу здатність задовольняти все нові потреби і вирішувати соціально-економічні проблеми як всередині країни, так і за її межами. Економічне зростання полегшує вирішення проблеми обмежених ресурсів. Економіка, яка розвивається, на відміну від статичної, дозволяє, фігурально виражаючись, "мати пиріг і його їсти".

4. Темпи економічного зростання їх проблема. Фактори економічного зростання

Економічне зростання прийнято вимірювати в процентному відношенні або в абсолютних величинах. Економічне зростання в більшості випадків вимірюється двома методами: шляхом порівняння реального ВНП і ЧНП за певний період часу (1); або як збільшення національного доходу на душу населення (2). Використовують і той і інший метод. В залежності від того, що необхідно вияснити: або ж абсолютне зростання, або ж якісні зміни. Якщо, наприклад, важливо визначити рівень військово-промислового потенціалу, то таку картину дає перший показник. Якщо ж важливо вияснити питання відносно росту життєвого рівня населення, то доцільніше брати другий показник. Так, наприклад, ВНП Індії на 70% переважає ВНП Швейцарії. Проте рівень життя населення Індії значно відстає від рівня життя швейцарів. Так дохід на душу населення в Швейцарії переважає такий показник в Індії в 60 раз.

Проте, коли говорять про економічне зростання, то, як правило, мають на увазі зростання річних темпів у %. Вони розраховуються так: якщо ВВП становив в Україні у 2000 році, наприклад, 170 млрд. грн, а в 2001 році – 202 млрд. грн, то темпи економічного зростання будуть становити:

202 - 170

А = –––––––––––х 100 = 18%

Але в будь-якому випадку кінцевою метою економічного зростання повинно бути споживання, зростання благоустрою населення.

Яку картину змальовують цифри економічного зростання? У економістів, як правило, виникає бурхлива реакція, коли має місце навіть незначна різниця в темпах економічного зростання. З точки зору звичайної людини незрозуміло, чому необхідно так турбуватися, якщо темпи економічного зростання знизились з 4 до 3 %. Справа в тому, що хоча б для США при ВНП 4000 млрд доларів різниця в 1 % становить приблизно 40 млрд. доларів. А для бідної країни це може бути просто катастрофою.

Економісти використовують так зване "правило величини 70", з допомогою якого підраховується кількість років, які необхідні для подвоєння обсягу виробництва. Наприклад, в одній країні темпи економічного зростання становлять 4 %, а в іншій – 2 %. Якщо вони такими і зостануться, то подвоєння ВНП у відповідності до "правила 70" відбудеться в першій країні через 18 років (70:4), а в другій – через 35 років (70:2). Таким чином, більш високі темпи економічного зростання бажані.

У зв’язку з розглянутим, можна поставити таке запитання: які темпи більш бажані? Здавалось би завжди краще мати дуже високі темпи. В цьому випадку суспільство отримає продукції більше, значить у нього буде більше можливостей краще задовольняти свої потреби. Але при відповіді на це запитання слід врахувати такі два моменти: 1) яка саме продукція вироблена (можна було дати багато низькоякісної продукції – в свій час в СРСР таким шляхом вирішили проблему житла, будуючи т.з.”хрущовки”); 2) дуже важлива ще структура виробництва. Якщо питома вага товарів і послуг для населення незначна, то таке збільшення обсягу виробництва, а значить темпів економічного зростання, мало що доброго дасть народу. Наприклад, може бути дуже великим приріст військового виробництва. При такому зростанні обсягу виробництва рівень життя населення може навіть понизитися.

Розглянемо ще варіант нульових темпів економічного зростання. Така ситуація на відносно невеликому відрізку часу не загрожує великими неприємностями. Щодо від'ємних темпів зростання, то вони, як правило, пов’язані з кризовими явищами в економіці. При переході країни до нормального розвитку завжди бажані оптимальні темпи зростання. Вони не можуть бути надто високими, так як надто високі темпи, як доказує макроекономіка, як правило, приводять до інфляції.

Для оцінки економічного зростання, його динаміки, темпів і т. п. показників у всьому світі використовується затверджена органами ООН система національних рахунків, з якими ми вже познайомилися в попередній лекції. Для оцінки економічного зростання все більшого значення набувають такі показники, як тривалість життя, величина вільного часу і т. п.

Якщо поняття “економічне зростання” широко використовується для характеристики розвитку національної економіки, то важливе значення має вивчення факторів, які впливають на економічне зростання. Виділяють фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу. Фактори пропозиції, які мають чотири складники, завжди пов'язані з фізичними можливостями економіки до зростання:

1) кількість і якість природних ресурсів;

2) кількість і якість трудових ресурсів;

3) обсяг основного капіталу;

4) технологія;

Фактори пропозиції говорять про здатність до економічного зростання. Однак необхідно відрізняти здатність до економічного зростання і реальне зростання. Але реальне економічне зростання якраз залежить від наявності факторів попиту. Для реалізації зростаючого потенціалу економіка країни повинна забезпечити повне використання збільшеного обсягу виробництва. Однак і цього недостатньо. Не тільки необхідно пред'явити попит, але й забезпечити найбільш ефективне використання й утилізацію цього збільшеного виробничого потенціалу. Тобто на економічне зростання суттєво впливають також фактори розподілу. Здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції.

Загальне уявлення про взаємодію всіх цих факторів може дати крива виробничих можливостей. Ця крива найкраще відображає максимальну кількість варіантів різноманітної продукції, яка може бути виготовлена при даній кількості і якості природних ресурсів, трудових ресурсів і основного капіталу на основі даного технологічного потенціалу.

Іінвестування

СА

В Д Споживчі товари

Рис. 3.4 Крива виробничих можливостей

Економічне зростання визначається переміщенням кривої виробничих можливостей направо, тобто від АВ до СD. Збільшення кількості і якості ресурсів, вдосконалення технологій забезпечують можливість цього переміщення. Таким чином, ріст виробничого потенціалу реалізується тільки тоді, коли (1) сукупні затрати збільшуються такою мірою, яка достатня для забезпечення повної зайнятості і (2) якщо додаткові ресурси ефективно використовуються для максимального випуску продукції.

Приклад: нехай чистий приріст робочої сили становить 2 млн чол. в рік. Сам по собі цей приріст збільшує потенціал економіки. Але для того, щоб це збільшення потенціалу знайшло відображення в прирості виробництва, необхідно знайти роботу цим 2 млн робітників. Більш того, в тих галузях і на тих підприємствах, де найбільше реалізуються їх здібності. Суспільству не потрібні нові безробітні чи педіатри, які торгують на базарі.

Висновок – збільшення реального виробництва можна здійснити двома основними способами: 1) шляхом прилучення більшої кількості ресурсів або 2) шляхом більш продуктивного їх використання. Можна так сказати, що реальний ВНП визначається як трудозатрати (людино-год), помножені на продуктивність праці (реальна кількість випущеної продукції на одного зайнятого в одиницю часу).

ВНП = число відпрацьованих людино-год х продуктивність праці.

Приклад: нехай у господарстві зайнято 10 чол., кожний із яких краще відпрацьовує 2 тис год за рік (50 тиж.*40 год. за тиждень). Загальна кількість відпрацьованих людино-год становить 20 тис. Якщо пересічно виробляється за людино-год 5 у.г.о., то реальний ВНП = 20 тис х 5 у.г.о. = 100 тис у.г.о.

Схематично так можна узагальнити фактори, які визначають динаміку реального продукту:

1. Число зайнятих

ТРУДОЗАТРАТИ

(відпрацьовані

2. Середня кількість год)

відпрацьованих год Реальний

обсяг

виробництва

1. Технічний ПРОДУКТИВНІСТЬ

прогрес ПРАЦІ

2. Обсяг (середнє погодинне

капіталовкладень виготовлення продукції)

3. Освіта і профпідготовка

4. Ефективне розміщення ресурсів

5. Інші фактори

Рис. 3.5. Динаміка реального продукту

Що ж визначає кількість відпрацьованих годин? І ще більш важливо, від чого залежить продуктивність праці. На ці питання можна відповісти так: величина трудозатрат залежить від кількості зайнятих і тривалості робочого тижня. В свою чергу кількість зайнятих залежить від кількості населення в працездатному віці і рівня включення робочої сили в виробництво, а тривалість робочого тижня визначається правовими чинниками даної країни.

Продуктивність праці знаходиться під впливом таких факторів, як технічний прогрес, фондоозброєність, якість робочої сили, ефективність її розподілу, управління різними ресурсами. Іншими словами, продуктивність праці збільшується в міру покращення здоров'я нації, професійної підготовки, освіти і підвищення зацікавленості, в міру забезпеченості механізмами, природними ресурсами, при кращій організації праці й управління.

Підвищення продуктивності є найбільш суттєвим фактором, який забезпечує економічне зростання. Із світового досвіду розвитку провідних країн Заходу відомо, що приблизно на 2/3 збільшення обсягу національного виробництва забезпечується ростом продуктивності праці. А інші 1/3 реального росту ВНП – за рахунок трудозатрат. Це бажане співвідношення будь-якої країни, яка хоче прогресивно розвиватися.

Дамо характеристику цим факторам. І так – фактор трудозатрат. Трудозатрати будуть зменшуватися, якщо буде скорочуватися робочий тиждень. В такому ж напрямку іде і падіння народжуваності. Є різні можливості зменшення негативного впливу цього фактора. Наприклад, зменшення народжуваності в західних країнах компенсувалося якоюсь мірою включенням у процес виробництва жінок.

Технічний прогрес. За визначенням, технічний прогрес включає в себе відкриття нових знань і використання їх на практиці, удосконалення нових методів виробництва, нових форм управління. В реальному житті технічний прогрес і інвестиції тісно пов’язані. Технічний прогрес вимагає нових інвестицій в нові машини і механізми, обладнання.

Але це не обов'язково пов'язано з дорогим обладнанням. Коли втілюються досягнення науково-технічного прогресу, дуже велика відповідальність лягає на винахідників. Факт наукових досягнень сам по собі ще не означає благо. Чи готові люди в своїй масі сприйняти досягнення технічного прогресу?

Затрати капіталу. В розвинених капіталістичних країнах приблизно 1/5 реального приросту національного доходу відбувається за рахунок збільшення капіталовкладень (інвестицій). Яким чином можна збільшити інвестиційні товари в країні? Одним із шляхів накопичення капіталу є процес збільшення заощаджень (кейнсіанська теорія).

Освіта і професійна підготовка. Захід добре засвоїв одну дуже важливу істину – інвестиції в людину завжди окуповуються. Це один із найважливіших елементів росту продуктивності праці. За даними статистики США тільки покращення якості робочої сили з 1952 по 1984 р. призвело до росту реального національного доходу на 14 %. Найпростішим показником якості робочої сили є рівень освіти. Зараз не менше 4/5 американської робочої сили мають освіту не нижче середньої школи. Спостерігається тенденція росту частки працівників з вищою і середньою спеціальною освітою.

До 1991 року українська наука була також на передових рівнях світової науки. Наукова продукція України у 1990 році становила 30% від усієї наукової продукції СРСР. У цей час бюджетні видатки на науку становили 5% державного бюджету. У 2003 році в бюджеті України на науку заплановано 0,3% видатків. Закономірно, що сьогодні науковий потенціал держави наближається до нуля. Незважаючи на те, що за останні десять років в Україні кілька тисяч науковців захистили кандидатські дисертації, кількість активно працюючих у країні кандидатів наук зменшилась на п’ять з половиною тисяч. Допоміжний науковий персонал за час реформи зменшився майже вдвоє: з 62,8 до 33,8 тисяч.

Рис. 3. 6 Динаміка чисельності кандидатів наук в Україні, які виконували науково-технічні роботи

У зв’язку з від’їздом за кордон значної кількості молодих науковців, держава зіткнулася з проблемою швидкого старіння власних наукових кадрів – кількість кандидатів наук похилого віку (понад 60років) зросла удвічі.

Таким чином, можемо зробити висновок, що наука в світі безперервно прогресує і удосконалюється, виходить на передові рубежі виробництва, чого, на жаль, не можна сказати про сьогоднішню Україну.

Розподіл ресурсів. Покращення розподілу ресурсів означає, що робоча сила перерозподіляється із відносно низькопродуктивних галузей у більш продуктивні. Наприклад, перерозподіл робочої сили із сільського господарства в промисловість. В сільському господарстві продуктивність значно нижча (фондоозброєність у промисловості в декілька разів вища). В результаті переміщення загальний показник продуктивності праці в цілому народному господарстві зростає.

Декілька слів необхідно сказати про фактори, які сповільнюють економічне зростання. До них відносяться закони про охорону праці, охорону довкілля. З точки зору соціальної – це засоби, які направлені на збереження здоров'я людей. Хоча з точки зору потреб бізнесу ці затрати зменшують інвестиції. Соціально направлена держава, безумовно, буде приймати закони, які в даному випадку будуть стримувати темпи економічного зростання. Адже це принесе більше користі людині, ніж певна кількість додаткових матеріальних благ.

Серед інших факторів, які негативно впливають на економічне зростання, можна назвати такі, як недобросовісне ставлення до праці, господарські злочини, страйки, несприятливі погодні умови, політична нестабільність, а також бідність природних ресурсів. Хоча досвід Японії засвідчує, що останнє можна компенсувати іншими факторами.

Дата добавления: 2015-07-19