Поняття економічної циклічності

Аналіз реальної економічної ситуації говорить, що не завжди і не при будь-яких умовах економіка може зростати. Періоди зростання, як правило, змінюються періодами застою і кризовими явищами. Це пояснюється циклічним характером розвитку ринкової економіки.

Циклічність виражає нерівномірність функціонування різних елементів національного господарства, зміну революційних і еволюційних стадій його розвитку. Зрозуміло, циклічність – важливий фактор макроекономічної рівноваги. Найбільш характерна риса циклічності – рух, який проходить колом, а по спіралі. Тому циклічність – форма прогресивного розвитку. Кожний цикл має свої фази, свою протяжність. Характеристики циклу неповторні. У конкретного циклу або фази нема двійника. Вони оригінальні як в історичному, так і в регіональному аспектах.

Типи циклів. Відомо декілька типів циклів, які інколи називають хвилями. Але межі між ними різні. Так звані довгі хвилі (цикли) мають протяжність 40-60 років. Розробка теорії довгих хвиль була почата в 1847 році англійським економістом Х.Кларком. Він звернув увагу на розрив між кризами 1793 і 1847 рр. (54 р.) і зауважив, що це не випадково, що цей розрив був об'єктивно обумовлений. Значний внесок у теорію циклів вніс К.Маркс, який всю увагу переніс на вивчення коротких хвиль, які в економічній літературі отримали назву періодичних криз або промислових циклів, які охоплюють період від однієї кризи до іншої. Ця проблема вивчалась нашим співвітчизником М.Туган-Барановським (“Промислові цикли в сучасній Англії, їх вплив на народне життя”, 1884).

Як же характеризується промисловий цикл? Він складається з чотирьох фаз: кризи, депресії (застою), пожвавлення і піднесення (пік).

Рис.3.7 Схема промислового циклу

Криза - це основна фаза промислового циклу, вона завершує попередній цикл і є початком наступного. Під час кризи встановлюється порушена рівновага між основними пропорціями економіки.

Депресія - це застій виробництва. На цій фазі виробництво не розширюється, але й не падає. Стабілізується рівень безробіття, хоча залишається високим. На цій фазі поступово виникають умови для пожвавлення виробництва.

Пожвавлення – зростання обсягів виробництва, скорочення безробіття, створюються передумови для попиту на нові інвестиції, що веде до оновлення основного капіталу. І коли обсяг виробництва досягає докризового рівня, тоді економіка переходить до фази піднесення.

Піднесення – невпинно зростають темпи виробництва, значно зростають інвестиції, економіка наближається до стану повної зайнятості (3 - 5% безробітних), починається економічний бум, що підготовляє наступну фазу – кризу.

Економічний цикл або короткі хвилі є об'єктивним механізмом становлення макроекономічної рівноваги, хоча носить досить болісний характер.

Не буде перебільшенням стверджувати, що особливе місце в розробці теорії циклічності належить М.Р.Кондратьєву (дослідження довгих хвиль). Визначенням його заслуг у цій галузі служить те, що багато зарубіжних вчених називають довгі хвилі його іменем. Ще в 20-х роках (випускник Петербурзького університету) він відкрив широку дискусію з проблем довгих хвиль. Кондратьєв досліджував розвиток країн Європи за 100-150 років. У результаті досліджень Кондратьєв виділив наступні великі цикли:

Довгі хвилі в економіці

Підйом	Спад
1781-1814	І814-1849   1873-1896
1849-1873
1896-1920

Найбільшою заслугою Кондратьєва є те, що він здійснив спробу сконструювати теоретичну соціально-економічну систему, яка сама може генерувати довгі коливання.

У другій половині ХХ століття вивченням довгих хвиль займалися такі вчені, як Й.Шумпетер, С.Кузнець, П.Боккара і ін. Теорія довгих хвиль виходить з того, що економічна система знаходиться постійно в стані відхилення від макроекономічної рівноваги. Що це за відхилення?

1) Це відхилення попиту від пропозиції і навпаки на довгих проміжках часу;

2) Це відхилення пов'язані зі зміною попиту на обладнання, будівлі, будівельні матеріали і т.п. Ці відхилення переборюються в рамках промислових циклів середньої тривалості;

3) Це довгі відхилення від рівноваги, тривалість яких становить 40-60 років. Вони мають місце на ринках промислових будівель, споруд інфраструктури і робочої сили. Перший і другий типи відхилень мають місце в рамках одного і того ж технологічного способу виробництва. В цей же проміжок часу відбувається зміна ряду поколінь техніки і технології. Після того, як можливість підвищення ефективності науково-технічних принципів, які використовуються, вичерпані, відбувається перехід до використання нових науково-технічних принципів, перехід до нового технологічного способу виробництва. Цей період дає початок новій довгій хвилі, що і відбувається зараз у всіх розвинених країнах. Але не кожна система взмозі забезпечити такий перехід (доказ цього відставання від провідних країн Заходу у сфері НТП колишнього СРСР в 70-90-ті роки). Ринкова система має властивість постійно стимулювати НТП.

Таким чином, циклічний розвиток - це прояв самої суті розвитку виробництва, його природної властивості, спосіб прогресивного розвитку.

Дата добавления: 2015-07-19