Місіс Педді виходить з ображеним виглядом. Фері повертається до місіс Севідж.

Ой, я ладна відкусити собі язик! Пробачте мені, будь ласка. Якщо я не перепрошу її, вона сердитиметься на мене! (Швидко виходить слідком за місіс Педді).

Місіс Севідж. Мені здається, важко перепрошу­вати людину, котра не розмовляє і котра завжди сер­диться...

Баффі. Не зважайте на місіс Педді. Треба ди­витися на неї, як на годинник. Ми дивимось на неї, щоб бачити, як плине час, але ніколи не чекаємо від неї жод­ного слова. Вона має втіху з свого живопису.

Місіс Севідж. Вона справді художниця?

Баффі. Не знаю, чи художниця, але вона малює.

Місіс С е в і д ж. Портрети?

Баффі. Ні, морські краєвиди. Найцікавіше те, що вона ніколи не бачила моря.

Фері (з'являється на хвилину на порозі дверей). Я забула попередити вас, місіс Севідж. Не спіть! Якщо підете в свою кімнату, то не спіть! (Зникає так само швидко, як і з'явилася).

Місіс Севідж (обертається до Ганнібала). Що вона хотіла цим сказати: «Не спіть!»?

Баффі. Ніхто з нас тут не спить.

Місіс Севідж. А де ж?

Баффі. Ми зовсім не спимо. Так, так, ми роз­ходимося по кімнатах, про це ми домовились. Але не спимо. (Розтлумачує, немов дитині). Якщо заснути, то нинішній день скінчиться, а коли кінчається сьогодні, починається завтра. В сьогоднішньому дні ми впевнені. А хто знає, що може трапитися завтра? Тільки в сьогод­нішньому дні наша впевненість.

Дата добавления: 2015-07-16