Види конфліктів

Конфлікт в організації виникає тоді, коли перед нею поступають як суперечливі і навіть несумісні цілі, так і засоби їх досягнення.

Конфлікти поділяють за такими ознаками:

За результатами:

Ø функціональні - підвищують ефективність діяльності організації;

Ø дисфункціональні - знижують рівень забезпечення власних потреб, зменшують роль групового співробітництва і, як наслідок, ефективність діяльності організації

За змістом:

Ø внутрішньоособистий

Ø міжособистий

Ø конфлікт між особою і групою;

Ø міжгруповий.

За обсягом:

Ø глобальні, які охоплюють увесь колектив;

Ø парціальні (парні), які охоплюють двох осіб.

За тривалістю:

Ø затяжні;

Ø короткотривалі.

За джерелом виникнення:

Ø об'єктивні, які викликані недоліками виробничого характеру;

Ø суб'єктивні, які викликані негативними особистими якостями учасників конфлікту

За типом структури взаємовідносин:

Ø вертикальні;

Ø горизонтальні.

За рівнем формалізації взаємовідносин:

Ø офіційні;

Ø неофіційні.

За формою:

Ø приховані;

Ø відкриті.

Будь-який конфлікт може бути віднесений до того чи іншого виду як за однією з наведених ознак, так і за декількома з них одночасно. Наприклад, конфлікт між керівником та підлеглим із приводу недоліків у організації праці є вертикальним, але одночасно він є й парціальним, об'єктивним, а також може бути затяжним (короткотривалим), діловим (особистим), офіційним (неофіційним), прихованим (відкритим).

Внутршіньоособистісний конфлікт може приймати різні форми Одна з найбільш поширених - рольовий конфлікт, коли до однієї особи висувають різні вимоги щодо того, яким має бути результат роботи. Внутрішньоособистий конфлікт може також виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не співпадають з особистими потребами і цінностями. Внутрішньоособистісний конфлікт може бути відповідно на робоче перевантаження (недовантаження), бути пов'язаним із незадоволеністю роботою, низькою впевненістю у собі та організації, зі стресами.

Міжосособистісний конфлікт є, можливо, найбільш поширеним. В організаціях він проявляється по-різному. Наприклад, найчастіше це боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал або робочу силу, час використання обладнання або схвалення проекту. Кожен вважає, що оскільки ресурси обмежені, він має переконати начальство виділити ці ресурси саме йому, а не іншому. Кожен намагається переконати керівництво прийняти його точку зору. Аналогічним, але делікатним і тривалішим, може бути конфлікт між двома кандидатами на підвищення при наявності однієї вакансії.

Міжособистісний конфлікт може також виявлятися як зіткнення особистостей. Люди з різними рисами характеру, поглядами і цінностями іноді просто не в змозі ладнати між собою.

Конфлікт між особою і групою. Виробничі групи запроваджують певні норми поведінки і виробітку. Кожен має їх дотримуватись, щоб бути прийнятим неформальною групою і, тим самим, задовольнити свої соціальні потреби. Однак, якщо очікування групи не відповідають очікуванням окремої особи, може виникнути конфлікт. Наприклад, хтось хоче заробити більше, працюючи понад норму, а група розглядає таке "надмірне старання" як негативну поведінку.

Між особою і групою може виникнути конфлікт, якщо ця особа займе позицію, відмінну від позиції групи. Наприклад, обговорюючи на зборах можливість збільшення обсягу продаж, більшість буде вважати, що цього можна досягти шляхом зниження цін. А хтось один буде твердо переконаний, що така тактика приведе до зменшення прибутку і сприяє думці, що їхня продукція не така якісна, як продукція конкурентів. Хоча така людина може бути права, вона все одно буде розглядатися як джерело конфлікту, оскільки йде проти думки групи.

Міжгруповий конфлікт. Організації складаються з великої кількості груп, як формальних, так і неформальних. Навіть у найкращих організаціях між такими групами можуть виникати конфлікти.

Неформальні організації, які вважають, що керівник ставиться до них несправедливо, можуть тісніше згуртуватися і зробити спроби “поквитатися” з ним шляхом зниження продуктивності. Прикладом конфлікту може бути конфлікт між профспілкою і адміністрацією.

На жаль, частим прикладом міжгрупового конфлікту служать суперечки між лінійним і штабним персоналом.

Умови виникнення конфліктних ситуацій в трудових колективах:

Ø штучно збережені в колективах побутові, національні та інші звичаї і традиції, які можуть примусово-культивуватися окремими його членами;

Ø недоліки в організації праці й побуті членів трудового колективу та членів їхніх сімей;

Ø переважання в колективі аморальних відносин між його членами як по "вертикалі", так і по "горизонталі";

Ø наявність у трудовому колективі неформальних мікрогруп із негативною спрямованістю їхньої діяльності;

Ø недовіра керівника до підлеглих, яка виражається в непотрібній опіці, підміні їх при виконанні ними своїх обов'язків;

Ø прискіпливе або поблажливе ставлення керівника до своїх підлеглих і навпаки.

Відкритому прояву конфлікту передує цілий ряд причин, які носять особистий та виробничий характер. Причини особистого характеру (змісту) умовно можна об'єднати в три групи:

Ø причини фізичного несумісництва;

Ø причини емоціонального несумісництва;

Ø причини інтелектуального несумісництва.

Конфлікти, які стосуються першої групи причин, виникають через наявність у людей певних фізичних недоліків (наприклад, пітливість тіла) та негативних звичок (наприклад, вживання слів-паразитів, виникнення можливих шумів під час їжі), спеціальні дослідження показали, що на цю групу причин припадає 20% усіх конфліктів. Такі конфлікти ліквідовуються досить легко.

Конфлікти, які виникають з причин другої групи, пов'язані з антипатією у взаєминах людей (злість, гнів, ненависть, роздратування). Ця група причин сприяє виникненню конфліктів у 38% випадках і вони протікають більш складно та довготривале. Ліквідувати ці причини можна цілеспрямованою виховною роботою, об'єктивною оцінкою всіх якостей характеру людей.

Причини виникнення конфліктів третьої групи є наслідком недостатнього спілкування, інтелектуального розвитку людей, обмеженості їхньої розумової та пізнавальної діяльності і, у зв'язку з цим, неправильної поведінки. На цю групу припадає 42% всіх конфліктів і ліквідувати їх найважче.

До причин виробничого характеру (змісту) відносяться:

Ø порушення в режимі роботи,

Ø зниження заробітної плати працівників,

Ø погіршення умов роботи,

Ø неправильний розподіл ресурсів,

Ø невірний вибір напрямків техніко-технологічного розвитку підприємства,

Ø свідоме спотворення інформації про діяльність організації та інше.

Основними причинами конфліктів також є:

Ø розподіл ресурсів,

Ø взаємозалежність завдань,

Ø несхожість цілей,

Ø відмінності в уявленнях про якусь конкретну ситуацію та про цінності,

Ø різне розуміння та сприйняття цінностей,

Ø відмінності в манері поведінки, в рівні освіченості,

Ø погані комунікації.

Аналіз конфлікту. Слід розрізняти конфлікти, які виникають на ґрунті ділових стосунків, і ті, які називають "особистими". З останніми набагато складніше впоратися. Особисті конфлікти переносяться на професійний рівень, оскільки в цій галузі легше застосувати логічні судження. Також слід розуміти, який конфлікт є справжнім, а який уявним. При справжньому конфлікті причину слід шукати серед учасників. При уявному конфлікті причина може бути зовнішньою. У такому випадку можна "лікувати" лише симптоми конфлікту.

Дата добавления: 2015-07-16