М. Івано-Франківськ

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПЛАН

підготовки лікаря-інтерна

___________________________________

який закінчив________________________

____________________________________

у 20 р.

спеціальність: «Хірургія»

база заочної підготовки:______________________

___________________________________________

база очної підготовки

КАФЕДРА ХІРУРГІЇ ФАКУЛЬТЕТУ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

ДВНЗ «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

м. Івано-Франківськ

2013 р.

Загальні відомості про інтернатуру

Первинна спецілізація (інтернатура) з хірургії є обов'зковою формою післядипломної підготовки випусників медичних факультетів з метою підготовки лікарів-спеціалістів.

Термін навчання в інтернатурі з хірургії - 3 роки: 12 місяців - навчання на кафедрі та суміжних кафедрах і 24 місяці -стажування на базах, установ охорони здоров'я (робота з стаціонарі та поліклініці).

Загальне керівництво і контроль за підготовкою інтернів здійснюють відповідний вищий медичний заклад або інститут удосконалення лікарів. В адміністративному відношенні інтерни підпорядковуються керівництву базової установи.

Мета інтернатури - підготовка лікарів-хірургів для роботи ординаторами хірургічних відділень, лікарень та поліклінік. Навчання інтернів проводиться за індивідуальними планами. розробленими кафедрою у відповідності з кваліфікаційними вимогами до лікаря-хірурга затвердженими Міністерством охорони здоров'я України.

Під час навчання на кафедрі хірургії та суміжних кафедрах інтерни у відповідності з навчальним планом підвішують рівень теоретичної підготовки та оволодівають практичними навичками. Теоретична підготовка передбачає обов'язкове відвідування лекцій, активну участь у семінарських заняттях, науково-практичних і патологоанатомічних конференціях, відвідування засідань асоціації хірургів. З найбільш актуальних тем програми лікарі-інтерни готують реферати, які обговорюються на семінарах.

Стажування на базах установ охорони здоров'я передбачає роботу інтерна в якості лікаря-хірурга в стаціонарі та поліклініці. Методичну та консультативну допомогу щодо забезпечення підготовки лікарів-інтернів під час стажування здійснюють кафедри хірургії. В хірургічному стаціонарі та інших базах стажування (травматологічне і урологічне відділення, онкологічний диспансер відділення дитячої хірургії) лікарі-інтерни працюють як ординатори під контролем викладача кафедри або керівника інтернів, ведуть 5-8 хворих, опановують способами діагностики захворювань, методами консервативного -мяеративного лікування. Лікарі-інтерни асистують під час невідкладних і планових операцій, виконують за участю викладача самостійно операції, передбачені індивідуальним планом навчання в інтернатурі.

Лікарі-інтерни, які закінчують навчання, підлягають атестації на визначення рівня знань та практичних новичок з присвоєнням звання лікаря-спеціаліста у встановленному Міністерством охорони здоров'я України порядку.

У базових лікувально-профілактичних закладах проводяться клінічні тематичні розбори хворих один раз на тиждень та окремі, семінарські заняття (при необхідності). Крім того, лікарі-інтерни беруть участь у клінічних та патанатомічних конференціях базової установи, а також у роботі наукового лікарського товариства.

Під час роботи в базових лікувально-профілактичних закладах інтерни вдосконалюють професійні уміння та практичні навички, вчаться використовувати знання, набуті під час навчання на кафедрах університету.

Працюючи у базових лікувально-профілактичних закладах, лікар-інтерн виконує під керівництвом досвідченого фахівця функціональні обов'язки в обсязі 50% навантаження лікаря, решта часу надається йому для вдосконалення своїх умінь та професійних навичок у параклінічних відділеннях (лабораторіях, кабінетах та відділеннях функціональної діагностики, променевої діагностики тощо).

Основним методом навчання лікарів-інтернів є самостійна робота у операційних та перев’язочних, біля ліжка хворого, у діагностичних та лікувальних кабінетах, палатах інтенсивної терапії та в амбулаторно-поліклінічних закладах. Щомісяця лікар-інтерн виконує два дванадцятигодинних чергування по профільному відділенню (під керівництвом лікаря).

Заочна частина інтернатури проводиться на базі хірургічних чи відповідних спеціалізованих відділень стаціонарних закладів, поліклінік.

Розподіл робочого часу лікаря-інтерна на роботу проводить керівник інтернів відповідно до особливостей організації роботи базової установи. Під час роботи у терапевтичних чи відповідних спеціалізованих відділеннях стаціонарних закладів, поліклінік, лікар-інтерн приймає участь в клінічних тематичних розборах хворих (1 раз на тиждень) та окремих семінарських заняттях, які проводять керівники інтернів. Крім того інтерни беруть участь у профілактичній, санітарно- освітній роботі, клінічних та клініко-патологоанатомічних конференціях, роботі наукових лікарських товариств.

Статус лікаря-інтерна у відділенні.

При проходженні заочної частини інтернатури лікар-інтерн підпорядковується адміністрації базової лікувально-профілактичної установи. На нього поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, права та пільги, що встановлені для медичних працівників даної установи. Під час проходження інтернатури, при здійсненні функції лікаря, інтерн володіє правами і несе відповідальність за свої вчинки на рівні з іншими лікарями.

Відповідно з існуючим положенням про інтернатуру, лікар-інтерн повинен самостійно забезпечувати діагностичний та лікувальний процес під керівництвом безпосереднього керівника. Необхідно звернути особливу увагу на зміст, що вкладається в розуміння «самостійно». В точному розумінні лікар-інтерн не може працювати самостійно, оскільки при його обмеженій компетентності неможливо надати усю повноту вирішення складних клінічних, організаційних чи деонтологічних завдань. Виходячи зі сказаного, під поняттям «самостійність» необхідно розуміти тільки максимально можливу самостійність, яка, однак, повинна бути під контролем керівника. Необхідний індивідуальний підхід, зумовлений конкретними теоретичними знаннями лікаря-інтерна з того чи іншого питання, ступенем засвоєння практичних навичок, його характеристичними особливостями та рядом інших факторів. Ступінь самостійності повинен прогресивно зростати в процесі навчання і, в результаті, до кінця інтернатури підготовка лікаря-інтерна повинна відповідати поставленим вимогам самостійності у вирішенні клінічних задач, передбачених програмою.

Вузькі розділи навчальної програми та додаткові програми інтерни вивчають під час навчання в очній частині на відповідних кафедрах, де одночасно поглиблюють теоретичні знання і вдосконалюють спеціальні практичні навики. За весь період спеціалізації в інтернатурі лікар-інтерн повинен оволодіти певним переліком практичних навичок і маніпуляцій. Передбачено три рівні засвоєння матеріалу: перший рівень - ознайомлення з даним питанням; другий рівень - уміння застосувати набуті знання у роботі з хворими, виконувати найбільш поширені маніпуляції; третій - уміння самостійно проводити необхідні заходи для обстеження і лікування хворих

Дата добавления: 2015-07-16