Журнально-ордерна форма обліку

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку регламентована Методичними рекомендаціями № 356. Положення цих рекомендацій направлені на узагальнення в регістрах бухгалтерського обліку (крім регістрів забалансового обліку) методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань і фактах фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій і інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ), їх філій, відділень, представництв незалежно від форми власності, організаційно-правової форми і виду діяльності (далі - підприємства), на накопичення аналітичних даних про склад і рух активів, капіталу і зобов'язань, доходів, витрат, фінансових результатів.

Методичними рекомендаціями № 356 передбачено складання наступних облікових регістрів (якщо відбулися відповідні операції):

o журналів;

o відомостей;

o аркушів-розшифровок;

o реєстру заробітної плати, що депонується;

o бухгалтерських довідок.

За необхідністю складаються таблиці аналітичних даних.

Облікові регістри призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації про господарські операції, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах. Вони складаються щомісячно і підписуються виконавцями і головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства. Регістри бухгалтерського обліку (журнали, відомості, таблиці аналітичних даних, аркуші-розшифровки) за всіма господарськими операціями заповнюються в гривнах і копійках, а регістри, які, крім того, ведуться окремо за операціями в іноземних валютах, - у відповідних вимірниках іноземної валюти.

Журнали є основними регістрами синтетичного, а при невеликому обсязі облікової інформації - і регістрами аналітичного обліку. Сума підсумків журналу за горизонтальним підрахунком (сума рядків) дорівнює сумі підсумків цього журналу за вертикальним підрахунком (сума граф).

Відомості і аркуші-розшифровки призначені для аналітичного обліку об'єктів, попереднього накопичення, групування і узагальнення облікової інформації, що міститься в прийнятих до обліку первинних документах.

Бухгалтерські довідки використовуються для виправлення помилок минулих звітних періодів.

Головна книга використовується для узагальнення облікових записів в журналах, взаємоперевірки облікових записів по рахунках бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

едення облікових регістрів і котирування документів первинного обліку здійснюються із застосуванням, щонайменше, коду класу рахунків і коду синтетичного рахунку.

Записи в журналах здійснюються за кредитом одного або декількох синтетичних рахунків в дебет інших рахунків синтетичного обліку, а в деяких журналах - і в дебет субрахунків бухгалтерського обліку і інших складових аналітичного обліку (наприклад, статті, елементи).

Формування аналітичних даних здійснюється групуванням однакових за економічним змістом даних первинних документів у відомостях, з яких підсумки переносяться у відповідні журнали. У разі потреби підприємством може розширюватися, змінюватися деталізація (розріз) аналітичної інформації в регістрах бухгалтерського обліку.

Коли необхідну аналітичну деталізацію показників за об'єктами обліку на окремих рахунках (запасів, витрат, доходів і т. п.) безпосередньо в журналах забезпечити неможливо, то заздалегідь дані первинних документів в потрібному аналітичному розрізі групуються (накопичуються) в допоміжних відомостях (аркушах-розшифровках), з яких підсумки записуються в журнали.

Аналітичні дані в облікових регістрах повинні узгоджуватися з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Господарські операції відображаються в облікових регістрах під час надходження первинних документів або підсумками за місяць, залежно від характеру і змісту операції. Інформація в облікові регістри переноситься після перевірки первинних документів за формою і змістом. Підсумкові записи в журналах звіряються з даними первинних документів, які були підставою для записів, і з відомостями.

На документах, дані яких включені в облікові регістри, указують номери відповідних облікових регістрів і порядкові номери записів в них (номер рядка). За документами, дані яких відображені в облікових регістрах загальним підсумком, номер регістра і номер запису указують на окремому листі, що додається до зброшурованих документів.

У облікових регістрах, показники яких переносять в Головну книгу або в інші облікові регістри, роблять відмітку про це у відповідному рядку регістра.

У Головну книгу заносяться підсумки оборотів за кредитом кожного рахунка окремо з журналів після підписання їх головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку.

У Головній книзі відображаються:

- сальдо на початок і кінець поточного місяця;

- обороти за поточний місяць за кредитом цього рахунку, що приводяться однією сумою;

- обороти за поточний місяць за дебетом цього рахунку, що приводяться сумою згідно кореспондуючих рахунків з журналів.

На відміну від журналів і відомостей, які відкриваються щомісячно, Головна книга ведеться протягом календарного року. На кожен синтетичний рахунок в Головній книзі відводять окрему сторінку.

7) Фін звітність за законодавством україни, кількісні та якісні характеристики Виділяють такі якісні характеристики фінансової інформації: дохідливість, доречність, достовірніст ь і зіставніст ь.

1.Дохідливість — це якість інформації. Інформація, що включена до форм звітності, має бути зрозумілою користувачам. Однак це не означає, що користувачі зможуть правильно зрозуміти зміст фінансових звітів без необхідних базових знань у галузі банківського бізнесу, економіки та бухгалтерського обліку. Тому інформація про складні поняття, яка є корисною для прийняття рішень, не повинна виключатись із звітності через складність розуміння її окремими користувачами. Отже, інформація, яка подається у фінансових звітах, має бути розрахована на її розуміння та однозначне тлумачення користувачами.

2. Доречність означає здатність інформації впливати на рішення, що приймаються. Для користувачів інформація є доречною, якщо вона дає їм змогу оцінити минулі, поточні події та зробити прогноз майбутніх подій і виходячи з отриманих висновків прийняти обґрунтоване економічне рішення щодо діяльності банку. Доречність інформації визначається її суттє-вістю, своєчасністю та можливістю використання для прогнозування.

Звітна інформація вважається суттєвою тоді, коли її упущення або неправильний виклад можуть вплинути на реальну оцінку діяльності банку та його фінансовий стан.

Фінансові звіти мають бути надані користувачам своєчасно, тобто у строки, що забезпечують ефективне використання звітної інформації. Найвірогідніша інформація втрачає свою корисність, якщо вона надана користувачам із запізненням. Згідно з термінами подання фінансової звітності, затвердженими чинним законодавством, квартальна фінансова звітність надається банком не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітним кварталом, а річна — не пізніше 18 лютого наступного за звітним року.

Консолідована фінансова звітність має бути надана засновникам банку не пізніше 45 днів після закінчення звітного кварталу та не пізніше 15 квітня наступного за звітним року.

3. Достовірність інформації означає, що вона не містить помилок та похибок, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності. Вимоги щодо достовірності передбачають:

— сумлінність подання інформації. Кожна стаття звіту повинна з достатньою точністю піддаватись конкретній оцінці;

змістовність інформації. Відображення максимальних обсягів інформації в межах форми;

— нейтральність. Подання звітної інформації не повинне мати вибіркового характеру для заздалегідь визначеного результату;

— відповідність. Для недопущення значних недооцінок чи переоцінок окремих елементів звітів необхідна повна точність у відображенні всіх показників діяльності банку.

4. Зіставність інформації означає надання користувачам можливості порівнювати:

— фінансові звіти банку за різні періоди;

— фінансові звіти різних банків.

Передумовою зіставності є наведення звітної інформації попереднього періоду у фінансових звітах та розкриття інформації про облікову політику та її зміни у примітках.

Склад і порядок заповнення форм, періодичність і строки подання фінансової звітності регламентовано законодавством. Правила щодо складання форм фінансової звітності установами банків викладені у «Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України», затверджених постановою Правління Національного банку України № 436 від 12 грудня 1997 р. із змінами і доповненнями; в «Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України», затвердженій постановою Правління Національного банку України № 545 від 26 грудня 2001 р.; в «Інструкції про складання проміжної (квартальної) фінансової звітності банків України», затвердженій постановою Національного банку України № 431 від 12 листопада 2002 р. Відповідальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво банку в особі керівника та головного бухгалтера.

Фінансова звітність – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладено у статтях 11 – 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” та у П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”.

Метою складання фінансової звітності є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів та зміни у власному капіталі підприємства, яка необхідна для прийняття рішень щодо:

придбання, продажу та володіння цінними паперами;

участі в капіталі підприємства;

оцінки якості управління;

оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;

забезпеченості зобов’язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” на основі даних бухгалтерського обліку всі підприємства повинні складати фінансову звітність. До складу фінансової звітності підприємств (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності та суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включаються такі звіти:

1. Баланс;

2. Звіт про фінансові результати;

3. Звіт про рух грошових коштів;

4. Звіт про власний капітал;

5. Примітки до фінансової звітності.

За звітним періодом фінансова звітність поділяється на річну і квартальну.Звітним періодом для подання річної звітності є календарний рік.

За календарний рік фінансова звітність готується підприємствами у повному складі. Крім того, щоквартально всі підприємства та організації готують проміжну фінансову звітність у складі Балансу та Звіту про фінансові результати. Баланс складається станом на кінець останнього дня кварталу (року), а Звіт про фінансові результати – наростаючим підсумком з початку звітного року.

Для новоствореного підприємства перший звітний період може бути менший ніж 12 місяців, але не більше 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці, крім випадків, передбачених законодавством.

Строки та порядок подання фінансової звітності визначено у “Порядку подання фінансової звітності”, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419.

8) При заповненні облікових регістрів можливі помилки. Вони виникають за різних причин, зокрема, внаслідок:

— втоми або неуважності працівника;

— допущення математичної помилки;

— неправильного застосування принципів обліку;

— неправильного розуміння обставин, у яких здійснювалась господарська операція;

— несправності обчислювальної техніки.

Помилки можуть бути локальними та транзитними. Локальні помилки — це викривлення інформації тільки в одному обліковому регістрі (наприклад, неправильна дата здійснення операції або прізвище виконавця), транзитні помилки — це такі помилки, які проходять через кілька облікових регістрів (приміром, неправильна сума в первинному документі веде до помилок при складанні зведених документів, оборотної відомості та балансу). Найчастіше помилки трапляються в тексті операції і це веде до неправильного визначення кореспонденції рахунків.

Помилки звітного періоду, виявлені в первинних документах, облікових регістрах та звітності, створених вручну, виправляються коректурним способом, тобто неправильний текст або суму слід закреслити й над закресленим надписати правильний текст або суму. Закреслювання здійснюється однією рискою таким чином, щоб можливо було прочитати виправлене. Виправлення помилки супроводжується надписом «Виправлено» і підписами осіб, що брали участь у здійсненні господарської операції і складанні документа. При цьому слід вказати дату виправлення помилки.

Помилки в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються методом «червоного сторно». Згідно з цим способом складається бухгалтерська довідка, до якої помилка вписується червоним кольором або зі знаком «мінус», а правильний запис проводиться пастою темного кольору

Таким чином у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис і відображається правильна сума та кореспонденція рахунків. Також для виправлення помилок у записах за будь-який звітний період у межах поточного року можна використовувати додаткову проводку. Суть цього методу: на невідображену суму роблять додатковий запис у тій самій кореспонденції, в якій припустилися помилки. При цьому також складають бухгалтерську довідку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

У касових документах і в документах, якими оформлено банківські операції та операції з цінними паперами, виправлення не дозволяються.

Якщо виявлено минулорічні помилки, які вплинули на розмір нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), то згідно з П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» їх виправляють, коригуючи сальдо нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок звітного періоду і повторно відображаючи інформацію у фінансовій звітності.

На відміну від податкової звітності, помилки в якій можуть виправлятися у будь-який час шляхом подання уточнюючих декларацій чи розрахунків, для фінансової звітності подання будь-яких уточнюючих звітів законодавством не передбачено. Помилки у фінансовій звітності виправляють лише шляхом відображення уточнених (відкоригованих) показників у складі наступних чергових звітів. Тобто порівняно з податковою фінансова звітність може виправлятися лише одним варіантом. Не передбачено тут також подання звітності з позначкою типу «нова» — мається на увазі ситуація, коли підприємство ще до закінчення граничного терміну подання звітності за звітний період замінює звіт з помилкою новим, «переписаним».

Але постає запитання: якщо підприємство, виявивши помилку у фінансовій звітності за певний звітний період, має подати звітність за цей самий період іншим користувачам, наприклад банку, але строк звітування за наступний період ще не настав, то чи мусить воно подавати викривлену фінансову звітність з помилкою, чи все-таки може подати правильно складений звіт з урахуванням помилки? Або чи можна замінити фінансову звітність, надану інвесторам, у якій виявлено помилку?

На нашу думку, в цій ситуації до фінансової звітності, в якій виявлену помилку, треба додати пояснення, в яких і описати зміст, суму та наслідки помилки.

Роз’яснення держорганів з цього приводу такі Щодо порядку відображення виправлення помилок, допущених при складанні фінансової звітності у попередніх роках

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 р. №137, виправлення помилок минулих років відображаються в балансі (форма №1) за звітний рік шляхом коригування на початок звітного року нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), а також статей активів, зобов’язань, власного капіталу, які змінилися внаслідок виправлення помилок. Помилки, що впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), відображаються в рядку 030 звіту про власний капітал (форма 34). Підприємство також коригує статті фінансової звітності (активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат тощо) того року (тих років), на який (які) виправлені помилки вплинули.

Підприємство оприлюднює інформацію про виправлення помилок фінансової звітності за попередні роки або у примітках до річної фінансової звітності зазначає про недоцільність оприлюднення такої інформації (з урахуванням встановленого підприємством порогу суттєвості за рекомендаціями, повідомленими листом Міністерства фінансів України від 29 липня 2003 року №04230-04108).

Лист Міністерства фінансів України від 13.01.2005 р. №31-04200-20-10/508 (витяг)

Порядок виправлення

При виправленні помилок у фінансовій звітності треба здійснити такі кроки:

1) з’ясувати суть помилки;

2) визначити порядок відображення у бухгалтерському обліку операції для виправлення помилки та водночас перевірити правильність її відображення;

3) відкоригувати (у разі потреби) дані фінансової звітності;

4) розкрити інформацію про помилки у примітках до річної фінансової звітності.

Приклад Підприємство у січні 2007 року виявило, що протягом 2006 року помилково було віднесено до складу МШП (рахунок 22) вартість телефонних апаратів у кількості 15 шт. по 300,0 грн без ПДВ кожен. Ці предмети передано в експлуатацію. Загальна сума помилки — 4500,0 грн. Предмети слід було віднести до субрахунка 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи». На підприємстві встановлено, що амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів нараховується:

Перший варіант — 100% у його вартості в першому місяці використання об’єкта.

Другий варіант —- 50% його вартості, яка амортизується, та решта 50% вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу).

Як бачимо, помилка при першому варіанті нарахування амортизації не стосується нерозподіленого прибутку, бо і в момент передачі в експлуатацію МШП його вартість визнається витратами звітного періоду, і в момент передачі МНМА нараховується амортизація у розмірі 100% вартості, яка також включається до складу витрат. Але ця помилка змінює дані статтей балансу за 2007 рік, а саме гр. 3 031, 032, які стосуються інформації про основні засоби (первісна вартість, знос). Тобто рядки 031 та 032 мають бути збільшені на суму цієї помилки. Для виправлення ситуації складається бухгалтерська довідка (див. зразок 1).

Помилка щодо другого варіанту нарахування амортизації стосується нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) на початок року, тому що витрати за минулий рік у нас були завищені на 50% вартості МНМА. Для виправлення цієї помилки складемо таку бухгалтерську довідку (див. зразок 2).

Наслідком виправлення такої помилки будуть змінені дані таких статей балансу починаючи вже з I кварталу 2007 року: гр. 3 ряд. 030, 031, 032, які стосуються інформації про основні засоби (залишкова вартість, первісна вартість, знос). Тобто у ряд. 031 доплюсуємо суму 4,5 тис. грн; рядок 032 має бути збільшений на суму 50% від 4,5 тис. грн, тобто 2,3 тис. грн. Графа 3 ряд. 350 має бути також збільшена на 2,3 тис. грн. Розбіжності між колонкою 4 у балансі за 2006 рік та колонкою 3 у балансі за 2007 рік буде пояснено у гр. 8 ряд. 030 форми №4 «Звіт про власний капітал». У разі коригування нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) пам’ятаймо, що таке виправлення треба відобразити й у формі 2 «Звіт про фінансові результати» у графі 4 відповідно до п. 5 П(С)БО 6. У річній формі в рядку 220 «Чистий прибуток» (225 «Чистий збиток») у графі 4 має бути сума з урахуванням виправлення. Змін зазнають також відповідні рядки, які стосуються нашої виявленої помилки, графи 4 Розділу II «Елементи операційних витрат».

Щодо двох варіантів практично однієї помилки треба нагадати ще таке. У графах 3 та 4 ряд. 200 розділу II. «Основні засоби» Приміток (форма №5) за 2007 рік слід відобразити відкориговані суми. Також, враховуючи лист Мінфіну від 13.01.2005 р. №31-04200-20-10/508, підприємство здійснює «коригування статей фінансової звітності (активів, зобов’язань, власного капіталу, доходів і витрат тощо) того року (тих років), на який (які) виправлені помилки вплинули». Практично ті форми, показники яких зачіпаються помилками, мають бути виправлені, і на переписаній формі можна написати «Виправлений». Як відомо, «фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку» (п. 2 ст.3 Закону про бухоблік1), тому фінансова звітність запов­нюється на підставі даних облікових регістрів бухгалтерського обліку. Спочатку виправлення помилок треба провести саме там. Порядок виправлення помилок в облікових регістрах встановлено п. 9 Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку, затверджених наказом Мінфіну України від 29.12.2000 р. №356. У зв’язку з цим звертаємо увагу на два моменти:

1) помилки в облікових регістрах за звітний рік, виявлені після запису підсумків облікових регістрів до Головної книги, виправляються способом «сторно» (при цьому складається бухгалтерська довідка за формою, передбаченою згаданими Методрекомендаціями). Такий спосіб передбачає, що неправильний запис ліквідується у місяці, в якому виявлено помилку, та відображаються правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку;

2) виправлення помилок минулих років оформляється у місяці виявлення помилки бухгалтерською довідкою, в якій наводяться зміст помилки, сума та кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку, якою виправляється помилка. У місяці складання бухгалтерської довідки її дані записуються до відповідного регістру бухгалтерського обліку та Головної книги.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. №291, передбачено, що виправлення помилок за минулий рік, які виявлені у поточному році, відповідно до П(С)БО 6 відображається кореспонденцією рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об’єктів класів 1 — 6. При цьому не враховані витрати відображаються як непокриті збитки (дебет субрахунка 442 «Непокриті збитки»), а невраховані доходи — як нерозподілений прибуток (кредит субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений»).

Відображаємо виправлення у фінансовій звітності

При виправленні помилок минулих років у гр. 3 ряд. 350 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» Балансу (ф. №1) відображають уже відкориговані суми. Крім того, коригують статті активів, зобов’язань, власного капіталу, які змінилися внаслідок виправлення помилок.

Дата добавления: 2015-07-16