Розкрийте методику вивчення патріотичної лірики у 7-8 класі

Специфіка лірики випливає з особливостей відтворення у ній світу, з своєрідності її поетичної мови. У ліриці життєві явища змальовуються через почуття, переживання, роздуми, які викликані суспільно-політичними подіями, картинами природи, особистими моментами в житті людини. На відміну від епічних творів, які накреслюють широку панораму життя, у ліричних творах немає розгорнутого сюжету, думки поета виражаються лаконічно, дуже сконцентровано. В одному рядку вірша передається те, що іноді в епічних творах розгортається у цілі розділи.

У школі вивчаються ліричні вірші різного характеру. За тематикою, провідними мотивами лірику поділяють на громадянську або політичну, філософську, інтимну або особисту, пейзажну. Такий поділ дещо умовний. Інтимна чи, скажімо, пейзажна лірика може також мати політичний характер. Зміст, тематичне спрямування художнього твору певною мірою визначають особливості його вивчення. Але не менш важливою стороною ліричного твору, яку повинен враховувати вчитель, є його структура. За структурою і способом організації матеріалу лірику поділяють на рефлексійно-виражальну, розповідну, описову. Крім цього, є такі структури ліричних творів, що мають ознаки усіх типів. Їх називають змішаними структурами.

Рефлексійно-виражальна лірика — це сповідь поета перед читачем, це своєрідні монологи, у яких він висловлює своє кредо, свої почуття, це певні звернення, послання, заклики [7, 314].

У центрі уваги розповідної лірики ті почуття, враження, що зумовлені якоюсь подією, епізодом чи спогадом з життя поета. Ліричні твори розповідного плану часто містять автобіографічні відомості. Проте не слід повністю ототожнювати ліричного героя з особою автора навіть тоді, коли він говорить від першої особи, як, скажімо, у творі Т. Шевченка «Якби ви знали, паничі». Поет не пасивний регістратор своїх почуттів. Він виражає думки і прагнення народу. «Великий поет, кажучи про себе самого, про своє я, каже про загальне — про людство, бо в його натурі лежить усе, чим живе людство. І тому в його смутку кожен узнає свій смуток, в його душі кожен узнає свою і бачить у ньому не тільки поета, а й людину, брата свого по людству». Навіть інтимну лірику не можна зводити лише до суб'єктивних почуттів поета. У ній, як і в творах інших жанрів, знаходить свій вияв Історичний, моральний, естетичний досвід народу.

Описова лірика — це малюнки природи, портрети людей. Через описи поет висловлює свої почуття і роздуми. Вивчаючи такі вірші, учні усвідомлюють, що є об'єктом зображення автора, як з'єднані між собою описові моменти в єдине ціле.

Аналіз жодного жанру мистецтва не викликає стільки труднощів у вчителів, як аналіз ліричних творів. Під час багатьох дискусій з приводу викладання літератури в школі не раз висловлювалися думки, чи не краще вивчення ліричних віршів обмежувати тільки їх виразним читанням: мовляв, аналіз лірики вимагає особливо тонкого підходу, оскільки вона сповнена почуттів, які важко виразити звичайними словами. Ліричні твори, як і живі квіти, не допускають грубого втручання. В недбалих руках вони в'януть, втрачають свій колір і аромат. Та без аналізу багато сторін вірша так і не розкриється перед учнями. Естетичні почуття, які виникають при первинному ознайомленні з ліричним твором, повинні бути освітлені думкою. Небезпідставно кажуть, що твори осмислюються розумом, при цьому відбувається процес повторного сприймання твору, але уже в роздумах.

Сприймання і розуміння учнями ліричних творів зумовлюється багатьма факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком дітей, їх життєвим досвідом. Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини, відгукуватися на її радощі і болі. А між тим ці важливі якості є не в усіх учнів, тому ліричні твори, не знайшовши опори в їх емоційному досвіді, можуть не викликати в них належного інтересу [7, 315].

Ліричні вірші відзначаються і особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини. Тому-тo під час вивчення ліричних творів дуже помітна строкатість учнівських вражень. Широта художніх узагальнень у ліричних творах об'єктивно породжує в учнів різні асоціації залежно від їх особистого досвіду. Порівняно з іншими родами літератури сприймання лірики відзначається найбільшою суб'єктивністю. Проте це аж ніяк не означає, що тільки сам учитель повинен аналізувати поезії. Звичайно, живому слову вчителя у вивченні лірики належить дуже важлива роль. Він готує учнів до сприймання ліричного твору, допомагає розібратися в ньому, спрямовує їхню увагу на певні художні деталі, узагальнює розрізнені враження в єдине ціле. Але й учні при цьому не повинні бути пасивними.

Є учні, які можуть легко вловити темпоритм твору. Вони по шаблону вимовляють слова й окремі фрази, не вдумуючись у їх зміст. І навпаки, частина учнів зосереджує увагу переважно на тому, про що мовиться у творі, залишаючись байдужою до його ритмічної сторони. Учитель повинен пам'ятати про це і відповідно допомагати як одним, так і другим.

Аналізувати ліричний вірш — це значить вчити дітей заглиблюватися в його поетичні образи, спостерігати, як вимальовуються одна за одною картини або як змінюються почуття, настрої ліричного героя, чим вони викликані і як усе це безпосередньо виражається в контексті твору. Важливо з'ясувати, що хоче сказати поет, який характер має мова вірша і як вона виражає авторську ідею.

Аналіз ліричного вірша не слід зводити до простого переказу його змісту, примітивного перекладу мови поезії на мову прози, в результаті чого руйнуються образи, втрачається поетичність.

Ліричні твори — це згустки художніх образів. Тут кожне слово, кожна фраза набуває вагомого звучання і майже не піддається розчленуванню, перекладу на мову понять. В них синтезується не лише смисловий, а й емоційний зміст. Підміна образів ліричних творів логічними міркуваннями, поняттями, констатацією фактів спотворює їх зміст, бо простий переказ ліричного вірша вже сприймається як звичайна інформація, і вимоги до словесного оформлення думки підпорядковуються іншим законам. Художній логіці властиві свої особливості мислення, свої способи моделювання дійсності.

Так, візьмемо перші шість рядків вірша В. Сосюри «Осінь»:

Облітають квіти, обриває вітер

пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

синьоока осінь їде навмання.

Спробуємо переказати їх, не вдаючись до образності: вітер обриває з квітів пелюстки; опустіли сади, все пожовтіло; літо минуло, настала осінь, наближається холод; всюди тихо. В результаті зникла поезія, емоційно-образне сприймання автора, яким пронизав ний твір.

У процесі аналізу ліричного твору необхідно, щоб учні добре усвідомили ту художню логіку, завдяки якій він набуває своєї поетичної сили. Образ вітру, печальних пелюстків, синьої тишини викликає багато асоціацій. Осінь змальовується як жива істота, вона жовтокоса, синьоока. Такі епітети не випадкові. Жовтий колір найхарактерніший для цієї пори року. Восени золотяться берізки, покриваються золотом листки клена, жовтіє все навколо. У багатьох осінь викликає почуття жалю. Повіє холодом — і затихає щебетання птахів, сюрчання коників у полі, пустіють сади, ліси і гаї. Ми прощаємось з літом. І в цьому прощанні певний сум. Осінь ще й синьоока. Синіють зорані поля, синіє безлистий ліс. Навколо синя тишина. Поет не каже: «Осінь викликає зміни в лісах, на полях, на городах». Він передає ту ж думку образно: осінь «їде гордовито» «на баскім коні» [7, 317].

Зміст вірша помітно зміниться навіть тоді, коли переказати його прозовою мовою, зберігаючи образні вислови, тобто коли не брати до уваги ритміки твору, його мелодії, звукової інструментовки. Це дуже важливі компоненти структурної цілісності вірша. Особливо велике значення у передачі засобами художнього слова динаміки життєвих процесів належить ритму. Ритм надає віршеві музикальності, милозвучності. Мабуть, саме тому В. Г. Бєлінський порівнював лірику з музикою, а не з архітектурою, живописом, скульптурою, з якими він ставив в один ряд епічні твори, бо лірика — поезія почуття, що виражає внутрішній світ людини [7, 319].

Оскільки ліричний твір — це діалектичний сплав певних картин життя, через які автор висловлює свої погляди на дійсність, то аналіз його повинен забезпечувати цю єдність. Художні образи потрібно аналізувати під кутом зору основної ідеї твору. Але не можна нехтувати і формою вірша, зводити її до того, щоб вичленити абстрактну ідею. Ідейно-естетичне багатство художнього твору не. тотожне системі наукових понять. Для учнів важливо не тільки збагнути поетичну ідею, а й простежити, як виражає її письменник. Поза цим не можна зрозуміти творчої індивідуальності митця, неповторності його поетичного голосу, розкрити секрети його художньої майстерності.

Щоб сформувати в учнів правильний підхід до вивчення лірики, озброїти їх відповідними науковими критеріями аналізу, потрібна продумана система методичних прийомів, яка передбачає планомірне, поступове ускладнення роботи над аналізом ліричного твору.

На перших етапах вивчення літератури учні ще не можуть збагнути широти художніх узагальнень, які закладені у ліричній поезії. Спочатку розвивають у дітей здатність бачити у ліричному вірші те коло життєвих явищ, що стали об'єктом зображення, поступово підводячи їх до розуміння другого плану художнього зображення, у якому й виражається ставлення поета до дійсності. У старших класах необхідно так організувати роботу, щоб учні не лише відчули особливості поетового світосприймання в окремих творах, а й простежили, які головні мотиви, образи його лірики, у чому її своєрідність і як ця своєрідність виявляється у різні періоди його діяльності, як висловлюються зумовлені світоглядом поета політичні ідеали, естетичні концепції. Поет повинен постати як особистість з притаманним йому індивідуальним баченням світу.

У середніх класах, якщо твір не важкий для сприймання учнів, учителі нерідко вдаються до такого аналізу, що по суті зливається з роботою по вихованню навичок виразного читання. З'ясовуючи, як слід читати окремі строфи, чи аналізуючи, чому вони так прочитані, діти глибше усвідомлюють зміст твору.

Прийоми аналізу ліричного вірша диктуються насамперед особливостями його композиції, а також тим, як учні його сприймають. Якщо вони після першого читання вірша уже вловлюють у загальних рисах його поетичну ідею, можна йти дедуктивним шляхом: спочатку з'ясовується загальний напрям його звучання, потім конкретизується, поглиблюється розуміння учнями його художніх образів. Таким шляхом, наприклад, можна вивчати в твір Б. Олійника «Сіяч», присвячений видатному селекціонеру В. М. Ремеслу. Після підготовки до сприймання вірша і читання, його учні зроблять висновок, що в ньому звеличується творча праця на благо людини. Потім вони з'ясовують, як автор короткими, штрихами-змальовує словесний портрет свого героя, показує його зв'язок з рідною землею, у процесі бесіди усвідомлять місткість окремих поетичних рядків, художніх образів, їх смислове навантаження, характер світовідчуття автора:

Як ви розумієте слова «За плечима похилими літо бабине дихає, а жита — як літа його, а літа — як жита»? Прочитайте рядки, що характеризують працю сіяча. Які слова поета підкреслюють красу і значення праці хлібороба? Посилаючись на текст, доведіть, що найвищий зміст життя — служити людям. Чим герой твору заслужив право на безсмертя? Розкрийте зміст останньої строфи [7, 320].

Так, спрямовуючи й відповідно доповнюючи, конкретизуючи й узагальнюючи відповіді дітей, учитель домагається глибшого розуміння ідейного змісту і художнього пафосу твору.

До розуміння авторської ідеї можна йти й індуктивним шляхом. Урок, на якому аналізується у восьмому класі вірш Лесі Українки «Досвітні огні», може мати такі структурні елементи:

1. Розповідь учителя про перші робітничі виступи в Росії.

2. Читання вірша вчителем.

3. Бесіда за змістом твору.

4. Читання вірша учнями.

Ось орієнтовна систему запитань і завдань, які використає вчитель у процесі роботи над цим твором:

З яких двох частин складається вірш? Яке ідейно-художнє навантаження несуть у творі алегоричні образи темної ночі і досвітніх огнів? Простежте, як змінюються одна за одною-картини. Прочитайте першу строфу ліричної поезії. Яку картину змальовує вона і до яких художніх засобів вдається поетеса? Які барви переважають у першій частині вірша? Розкрийте думки і почуття, що їх викликає ця картина. Який загальний тон звучання другої частині твору? Покажіть, який настрій виражається тут, Доведіть, що симпатії Лесі Українки на стороні борців за народне щастя. Поясніть зміст рядків:

Досвітні огні, переможні, урочі,

Прорізали темряву ночі,

Ще сонячні промені сплять, —

Досвітні огні вже горять;

То світять їх люди робочі.

До чого закликає поетеса? Які ви знаєте твори інших поетів, що перегукуються з цим віршем?

Таким чином, загальний висновок про ідейне спрямування поезії робиться на основі дослідження тексту, певних зіставлень, узагальнень тощо.

Лаконізм художнього зображення, сконденсованість думки, почуттів, настроїв у ліричних творах вимагає достатнього розвитку асоціативного мислення й відтворюючої уяви. Читач, усвідомлюючи ліричний твір, повинен не тільки фіксувати поетичні образи й картини, які змальовані поетом, а й виходити за рамки цих образів і картин, психологічно вмотивовувати почуття і роздуми автора, уміти уловити прихований підтекст твору. Тільки за цієї умови можна виховати в учнів здатність проникнути в глибину поетичних ідей і образів, бачити своєрідність освоєння поетом дійсності.

У дев’ятих — одинадцятих класах поряд з текстуальним вивченням окремих поезій практикуються й оглядові теми. Характеризуючи цикл віршів Т. Шевченка «В казематі», учитель зосередить основну увагу на творі «Мені однаково». Та порад з цим учні прослухають й інші вірші у художньому читанні акторів («Веселе сонечко ховалось», «Садок вишневий коло хати», «В неволі тяжко…», «Чи ми ще зійдемося знову?»). Це займе небагато часу, але в учнів складеться чітке уявлення про те, що твори, цього періоду відзначаються не тільки багатством тем, ідей, а й різноманітністю художньої форми. Після такого читання учні легко зрозуміють висновки й узагальнення, що їх зробить учитель [7, 321].

Під час текстуального і оглядового вивчення ліричної поезії можна організувати своєрідні конкурси: учні читатимуть вірші на певну тему, які їм найбільше сподобалися. Варто також практикуй вати читання напам'ять віршів, які учні за завданням учителя підготують до уроку. Скажімо, перш ніж приступити до ранньої творчості П. Тичини, учитель дає завдання окремим учням підготувати для читання в класі вірші «Розкажи, розкажи мені, поле...», «Молодий я, молодий», «Не бував ти у наших краях». Декламування вірша «Ви знаєте, як липа шелестить» учитель порекомендує учням підготувати на фоні музики. Послухають учні і такі твори, як «Коли в твої очі дивлюся», «Десь на дні мого серця». Від конкретних картин, намальованих поетом у творі, до розуміння основного пафосу творчості поета — такий шлях вивчення лірики у старших класах.

Інтерес учнів до ліричних творів необхідно постійно розвивати. Якщо у школі організовуються вечори поезії, зустрічі з поетами, конкурси на краще читання, колективне прослуховування віршів у виконанні визначних майстрів художнього слова, якщо уроки відзначаються високою емоційністю, учні не можуть бути байдужими до ліричних творів.

Дата ___________

Клас 7 – А

Предмет Українська література

Тема уроку: Василь Симоненко. Вірш – пісня „Лебеді материнства.” Ідея вічного зв’язку людини з матір’ю, рідною землею. Символічний зміст образів поезії.

Тип уроку: Засвоєння знань і формування вмінь

Мета уроку:

Навчальна: поглибити знання про життєвий і творчий шлях В.Симоненка, ознайомитись з поезією” Лебеді материнства”.

Розвиваюча: розвивати навички виразного читання та образного мислення, послідовного викладу думок.

Виховна: виховувати почуття поваги та любові до матері, до Батьківщини.

Забезпечення уроку:

НП та ТЗН портрет Василя Симоненка, виставка пісенників з творами поета, картини, фотознімки із зображенням матері і дитини, словник-ключ до поезії В.Симоненка, план аналізу поетичного твору, підручник (вихідні дані вказано в списку літератури), тексти Вірша „Лебеді материнства", фото хати, де народився Василь Симоненко, магнітофон із записами поезій та пісень

ХІД УРОКУ

---

Дата добавления: 2015-07-16