Звалювання дерев

Звалювання дерев – одна з основних технологічних операцій лісозаготівельного виробництва.

Звалювання дерев – винятково небезпечна, важка і складна технологічна операція. Складність її зумовлена варіацією у широких межах (1 – 10 м), висот (16 – 42 м) стовбурів, центр ваги дерева рідко збігається з геометричною висотою площини різу, а природний нахил – з напрямком звалювання. Водночас звалювання дерев необхідно вести суворо у заданому напрямку, визначеному технологічною картою розроблення лісосік.

Залежно від застосованого устаткування розрізняють механізоване звалювання ручними механізованими інструментами (бензомоторними пилками) і машинне – з використанням одно і багатоопераційних машин.

Звалювання дерев бензомоторними пилками може здійснювати або один звалювальник, або звалювальник з помічником. При звалюванні дерев одним робітником, який використовує звалювальні пристрої, продуктивність праці збільшується за рахунок скорочення кількості робітників, зайнятих на лісосічних роботах, до того ж, знижується травматизм. Звалювання дерев на гірських схилах, при глибині снігового покриву 0,6 м і більше, під час поступових і вибіркових рубань і в інших випадках звалювальник проводить разом з помічником.

Використовування бензомоторних пилок для звалювання дерев не повністю механізує працю робітника й істотно стомлює його. Звалювальнику доводиться переходити від дерева до дерева з заправленою пилкою і докладати значних зусиль на подачу пиляльного апарату в процесі пиляння, отримати вібрації і знаходитись у зоні шуму та викидних газів. Праця зварювальника за витратою енергії в 2,5 рази важча від праці робітників обробних галузей промисловості.

Одна з основних вимог, які ставлять до технологічного процесу механізованого звалювання дерев – їх спрямоване звалювання (укладання в заданому напрямку).

Необхідно розрізняти загальні напрямки звалювання дерев і напрямок звалювання окремих дерев, який залежить від нахилу дерева і потрібного звалювання стовбура, форми крони, напрямку і сили вітру, а також інших факторів. При вибиранні напрямку звалювання окремих дерев слід намагатися зберегти загальний напрямок звалювання, запобігти зламу оброблюваного і поруч ростучого дерева, забезпечити зручність виконання наступних операцій лісосічних робіт, зберегти життєздатну памолодь і забезпечити безпеку процесу звалювання, тощо. Необхідними умовами роботи при звалюванні дерев є підготовка робочого місця звалювальника, яка включає в себе наступні прийоми і дії:

1. Огляд дерева. При огляді дерева вальник визначає стан дерева, діаметр і нахил стовбура, звертає увагу на форму крони, наявність гнилі, сухих гілок, а також враховує напрям і силу вітру.

2. Підготовка робочого місця. В літній період в радіусі 0,6 – 1,0 м навколо дерева прибираються гілки, каміння, які заважають звалюванню дерева.

У хвойних насаджень, помічник вальника обрубує гілки від окоренка на висоту зросту вальника.

У букових, грабових, ялинових насадженнях обрубуються розгалужені кореневі лапи.

В зимовий період при глибині снігового покриву до 30 – 35 см його утоптують навколо стовбура дерева, якщо глибина більш ніж 35 см, його відкидають. При глибині снігу більш ніж 60 см в бригаду додатково виділяється один робітник, який відкидає сніг. Крім того, помічник звальщика прокладає відхідні доріжки під кутом 45⁰ в протилежний бік від напрямку падіння дерева. Довжина доріжок повинна бути 4 – 5 м.

На рубках проміжного користування прокладається дві доріжки для вальника лісу і помічника.

Велике значення має правильний вибір напрямку звалювання дерева. Слід розрізняти загальний напрямок звалювання на конкретній площі лісосіки і напрямок звалювання окремого дерева.

Загальний напрямок звалювання визначається прийнятим способом трелювання (дерева, хлисти, сортименти) крупно мірністю деревостану. Частіше дерева звалюють в порядку їх розміщення, на вільні від ростучих дерев місця (прогалини). Переважно, в групі ростучих дерев, першими звалюють більш тонкі дерева.

Дерева із значним нахилом стовбура слід пропускати і звалювати їх після того, коли не буде небезпеки зависання їх в кронах сусідніх дерев. При поступових і вибіркових рубках, напрямок звалювання має велике значення, так як кожне дерево повинно бути звалене на вільне від інших дерев місце.

При виборі напрямку звалювання слід враховувати і ярусність насадження. В першу чергу необхідно розробляти нижній ярус в такому порядку: спочатку вибирають дерева менших розмірів, потім середніх і потім великих. Після розробки першого ярусу, необхідно приступити до розробки верхнього ярусу в такому ж порядку, як розробляється нижній ярус. Якщо на лісосіці є в наявності життєздатний підріст цінних порід в кількості, достатній для нормального природного поновлення, застосовують спеціальні методи розробки лісосік, такі, як метод вузьких пасік, метод вузьких стрічок, звалювання дерев на підкладочне дерево і ін.. При виборі напрямку звалювання враховують і рельєф місцевості. Якщо нахил більш 15⁰, звалювання проводять кроною донизу схилу, а розробляють лісосіку з нижньої частини схилу і рухаються до верху.

При звалюванні дерева вальник спочатку проводить його підпил.

Підпил – поглиблення в стовбурі дерева, яке виконується з того боку, в який дерево намічено звалити.

Підпил задає напрямок падіння дерева. Звалювання дерев без підпилу заборонена так, як це може привести до відщепу або сколу (розколу) дерева і можливого травмування вальника. Глибина підпилу залежить від діаметра і нахилу стовбура, стану дерева (здорове, гниле), сили і напрямку вітру. Висота на якій виконується підпил залежить від діаметра стовбура. Якщо діаметр дерева до 30 см, то висота підпилу (висота пня) становить до 10 см, при діаметрі більше 30 см, то висота підпилу (пенька) дорівнює діаметра стовбура.

При звалюванні дерев з діаметром до 18 см застосовують підпил одним різом, або проводять підруб сокирою. При діаметрі 20 – 40 см найбільш доцільним є косокутній підпил з нижньою горизонтальною площиною, в гірських умовах навпаки, верхня площина і кутом донизу.

При діаметрі до 60 см підпил виконується двома паралельними різами. Якщо діаметр більше 60 см – то трапецієподібний, що скорочує час не сколювання деревини. Може застосовуватися підпил під прямим кутом (90⁰) при значних діаметрах стовбура.

Підпил у прямостоячих дерев виконується на глибину - діаметра. Якщо дерева мають значний нахил, то глибина підпилу складає діаметра. Якщо звалювання проводиться в бік протилежний нахилу глибина підпилу складає діаметра дерева. Якщо дерево має нахил більш 5⁰ – звалювання проводять в бік нахилу.

Спилювання виконується горизонтальним різом на рівні верхнього різу підпилу, або дещо вище. Необхідно слідкувати, щоб площина спилювання не були нижче нижньої частини підпилу, так як, це може привести до відщепу стовбура.

Висота пня не повинна залишатися більше діаметра стовбура дерева на рівні зрізу, а при діаметрі до 30 см – не більше 10 см.

При спилюванні дерева залишають недопил – вузьку частину стовбура між зоною підпилу і різом спилювання, яка забезпечує направлене звалювання дерева і виконує роль «шарніра».

Забороняється звалювання дерев без недопилу, так як воно може обернутись навколо своєї вісі і впасти в будь-який бік. Величина недопилу залежить від діаметра в місці спилювання:

1 см – при діаметрі дерева до 20 см;

2 – 4 см – при діаметрі 20 – 60 см;

4 – 5 см – при діаметрі більше 60 см.

Якщо дерево має гниль, то в цьому випадку ширина недопилу збільшується на 2 см. Недопил може мати форму прямокутну, трапецієподібну. Недопилом регулюють напрямок звалювання.

Порядок спилювання дерев наступний:

1. Дерева до 20 – 25 см – спилювання виконують віялоподібним рухом пильного апарату з одного положення упора. Тонкі дерева можна спилювати без переходу вальника насуванням холостої гілки пиляльного апарату.

2. Якщо робоча довжина пильного апарату більша діаметра стовбура дерева, спилювання виконується з декількох положень упора пилки. Після двох положень упора, з метою попередження затискання пильного апарату, в пропил встановлюють валочний клин, лопатку, металевий (дерев’яний) клин.

3. При звалюванні дерев, коли діаметр перевищує робочу довжину пильного апарату, спилювання виконують з використанням всієї її робочої довжини.

Максимальний діаметр дерева не повинен перевищувати більш ніж на 70 – 75% робочу довжину пильного апарату. Наприклад, при робочій довжині пильного апарату рівній 46 см, максимальний діаметр дерева в корі у площині спилювання повинен бути не більше 80 см.

При звалюванні більшості дерев необхідно прикласти силу, щоб зіштовхнути їх в заданому напрямку. Тонкі дерева можна звалити, впершись в стовбур дерева рукою.

Для зіштовхування дерев використовують дерев’яні і металеві клини, валочні вилки, валочні лопатки і гідроклини. Найчастіше використовують валочну вилку. Вона використовується при роботі звалювальника з помічником. При спилюванні помічник впирається в стовбур виступами (упорами) вилки і тримає її дещо збоку від тулуба.

По сигналу зварювальника в момент, коли дерево видало характерний тріск (почали перериватись волокна недопила), помічник натискує на рукоять вилки і штовхає дерево в необхідному напрямку, а вальник виймає пилку і відходить. Перехід від дерева до дерева звалювальник починає після падіння відокремленого від кореневої системи дерева на землю.

Звалювання дерев проводять і з використанням спеціальних машин, що дає змогу повністю механізувати одну з найбільш трудомістких і небезпечних операцій лісозаготівельного виробництва.

Дата добавления: 2015-07-16