Технологія і організація лісосічних робіт

При проведенні лісозаготівельних робіт, якби вдало не був підібраний матеріал, гарантувати успіх у лісовідновленні майже неможливо. Проте поновлення лісу залежить від технічних засобів, які використовуються при лісозаготівлі, від організації технологічних процесів і культури лісосічних робіт.

З того часу, як на лісозаготівлях поступово почали впроваджуватись механізовані процеси, все гостріше стали проблеми зберігання підросту і порушень у лісо рослинному середовищі. Застосування на лісозаготівлях машин і механізмів дозволило різко підвищити продуктивність праці, що дуже важливо для народного господарства, але часто інтереси лісоексплуатації і лісівницькі вимоги не співпадають. Поступово виробилися лісівницькі вимоги при одночасному впровадженні машин, механізмів і пристроїв при проведенні рубок. Ті лісосіки, які під пологом мають достатню кількість надійного підросту, доцільно вирубувати взимку, а лісосіки без підросту – влітку. Зимову рубку краще проводити в насадженнях з сирими та мокрими ґрунтами, а літню – на сухих і свіжих. Дотримання цих вимог значною мірою підвищує збереження підросту при звалюванні дерев.

Для успішного проведення лісозаготівельних робіт і для зменшення негативного впливу на ліс і його середовище відведені під рубку лісосіки розбивають на пасіки. Пасіками називають частини лісосіки з одним трелювальним волоком, що виходить на магістральний волок, який в свою чергу примикає до лісовозної дороги. При проведенні рубки дерева трелюють трактором, який рухається тільки по волоку, не заходячи в глибину пасіки. При такій технології підріст і молодняк не знищується так, як при безсистемній рубці. При підготовці трелювальних волоків на них зрубують дерева на рівні ґрунту і вирубують підріст і підлісок. Ширина трелювальних і магістральних волоків – 4 – 5 м. Пасіки найчастіше мають форму дещо витягнутих прямокутників. Їх довжина визначається розмірами лісосіки, а ширина – висотою деревостану, що вирубується, типом ґрунту, а також потужністю трелювального трактора. Найчастіше ширина пасік дорівнює 1,5 висоти деревостану. Це дає змогу звалювати дерева під кутом не більше 45⁰ до волоку. Кожна пасіка ділиться трелювальним волоком на дві пів пасіки, а останні – на смуги, з яких зрубані дерева підтягуються до волоку, а потім трелюються. Магістральні волоки готуються заздалегідь – до початку основних лісозаготівельних робіт, а пасічні – у процесі розробки пасік.

Спосіб трелювання деревини вибирають у кожному конкретному випадку. Так при суцільно лісосічних рубках в умовах рівнинних лісів України трелювання сортиментами відбувається дуже часто, особливо, коли вирубується лісосіка з крупними деревами. Обов’язкове трелювання сортиментами в гірських лісах, бо трелювання хлистами тут дуже пошкоджує грунт і викликає ерозійні процеси. Але поширене і трелювання хлистами, або деревами з необрубаною кроною. І в одному, і в другому випадку воно відбувається як вперед окоренком, так і вперед вершиною.

Останнім часом лісозаготівля все більше механізується, і доля заготівлі деревини за допомогою машин вже перевищує 20%. Вся ця техніка повинна підвищити продуктивність праці на лісозаготівлях, прискорити заготівлю деревини. Однак агрегатні машини мають велику масу, завдають відчутної шкоди лісу, його середовищу і, як правило, лісозаготівля з використанням агрегатних машин не забезпечує високої схоронності підросту, а значить, не забезпечує поновлення цінних хвойних порід. Важкі машини так сильно знищують лісові ягідники, грибовища та ін.

Ефективність лісозаготівель і ступінь виконання лісівницьких вимог залежить не тільки від наявності тієї чи іншої лісозаготівельної техніки, а й від того, як вона використовується. На лісозаготівлях нашої країни застосовуються такі лісозаготівельні механізми:

1) бензомоторні пилки;

2) звалювальні машини;

3) звалювально пакетуючі машини;

4) звалювально трелювальні машини.

Під технологією головних рубок розуміють сукупність і послідовність певних операцій, за допомогою яких ведеться заготівля деревини на лісосіці і забезпечуються умови для якнайменшого порушення лісового середовища та успішного поновлення лісу. Якщо в процесі заготівлі деревини вдається зберегти хоч половину підросту, який є в наявності на лісосіці, можна вважати, що питання поновлення лісу на вирубках вирішується успішно.

Свого часу бригадиром малої комплексної бригади Г.В. Денисовим з комбінату «Костромаліс» була запропонована схема рубки з максимальним збереженням природного поновлення. У лісівницьку літературу ця технологічна схема ввійшла під назвою «костромської» (рисунок 2).

Рис. 2. Костромська технологія розробки лісосік (розроблена Г.В. Денисовим)

1 – трелювальний трактор; 2 – трелювальний трос з чокерами; 3 – підкладочне дерево; 4 – повалені і зачокеровані дерева; 5 – трелювальний волок

За костромською технологією спочатку розрушується волок, а потім рубка ведеться з дальнього від магістрального волока кінця у напівпасіках. Перші дерева доводиться звалювати на ліс, але потім, коли з’являється невеликий простір, дерева звалюють у бік вирубки. Рубка ведеться неширокими смугами, причому лісоруб спочатку валить під кутом 45⁰ до волока товсте (наскрізне) підкладочне дерево, а на нього окоренками ще 5–6 дерев. Повалені дерева чокеруються (чіпляються спеціальними тросами) за окоренки і витягуються на волок по підкладочному дереву, яке чокерується останнім. Всі дерева з кронами трактор трелює, не сходячи з волока, окоренками вперед. Така технологія дозволяє зберегти непошкодженим підріст висотою до 0,5 м на 60 – 70%, особливо, якщо рубку вести взимку при наявності снігового покриву.

Для рівнинних умов розроблені технологічні схеми із застосуванням бензомоторних пилок і трелювальних тракторів не тільки для суцільно січних рубок, а й для складних способів рубки. Найбільш відома схема механізованої двоприйомної рівномірно-поступової рубки розроблена Санкт-Петербурзькою лісотехнічною академією для хвойно-листяних насаджень (рисунок 3).

Рис. 3. Технологічна схема розробки пасік при механізованих поступових двоприйомних рубках лісу за методом ЛЛТА

За їх схемою ділянки лісу поділяють на пасіки шириною 30 – 40 м і довжиною 200 – 300 м. Межі пасік розширюють на 4 – 5 м і використовують як волоки. Валка дерев проводиться під кутом 35 – 45⁰ до волока вершиною на волок, обрубують гілля на місці валки. Трелювання ведеться хлистами вершиною вперед. Кожна пасіка розробляється двома смугами. Спочатку дерева звалюють на одній 15 – 20 метровій смузі, потім на протилежній від волока. Застосування описаної технологічної схеми дозволяє зберегти 70% підросту ялини і забезпечити нормальний хід поновлювального процесу.

Головні рубки у гірських умовах супроводжуються загостренням протиріч між лісоексплуатаційними і лісівницькими вимогами щодо охоронних функцій лісу. Практика рубок у Карпатах показала, що при використанні лісозаготівельної технології, яка зовсім не пристосована до гірських умов, після суцільних рубок у перші 2 – 5 років з кожного гектара поверхні вирубки змивається 300 – 600 т ґрунту. Ерозійні процеси припиняються з появою молодого покоління лісу, яке на змитих ґрунтах буде менш продуктивним, ніж материнське і матиме на 2 – 3 класи нижчий бонітет.

Технологія розробки лісосік в гірських умовах залежить не тільки від характеру лісу, а й від топографії місцевості, засобів механізації виробничих процесів і багатьох інших причин. Звалювання дерев в гірських умовах відрізняється від цього процесу в рівнинних лісах, бо дерево падає на землю не під кутом 90⁰, а 120^0, іноді 130⁰. У гірських умовах звалюють дерева звичайно кроною до низу схилу іноді під кутои 30⁰ – 40⁰ до технологічного волока. При великій масі стовбура він при падінні може розбитися на куски, тому в гірських умовах дерева звалюють з більшою обережністю, застосовуючи відповідні прийоми валки(підпил – кутом до низу та інші).

Зазвичай хлисти у горах розробляють на сортименти і трелюють у сортиментах, що зменшує пошкодження ґрунту. Існують межі крутизни схилів, на яких дозволено тракторне трелювання деревини. Технологічні волоки бажано прокладати близько до горизонталей, а кути їх підйому влітку не повинні перевищувати 22⁰, а взимку – 14⁰. Краще коли технологічні волоки примикають до магістральних під кутом 30⁰ – 40⁰. На пологих схилах магістральні волоки мають вигляд зигзагів, а на крутіших – серпантину. Лісовозні шляхи у гірських умовах прокладають також у вигляді серпантину. Як правило, їх роблять неширокими – до 4 м, але через кожні 200 м і обов’язково розширюють вдвічі для того, щоб трактор міг розминутися із зустрічним транспортом. На рисунку 4 зображена одна із розповсюджених технологічних схем розробки лісосіки у гірських умовах при тракторному трелюванні деревини.

Рис. 4. Схема розробки лісосіки із застосуванням гусеничних тракторів в гірських умовах

1 – пасіки шириною 30 – 50 м; 2 – трелювальні волоки; 3 – магістральний волок; 4 – навантажувальний майданчик; 5 – трелювальні трактори; 6 – щелепний навантажувальник; 7 – лісовозна дорога (крутизна схилів 15 – 20⁰)

Технологія рубок, пов’язаних з доглядом за лісом відрізняється від технології головних рубок. Особливості її полягають у тому, що вона більшою мірою повинна забезпечити збереження компонентів лісостану – деревостану, підліску, надґрунтового покриву, підвищити технічну якість і стійкість деревостанів до несприятливих факторів навколишнього середовища.

Вирубування дерев, що визнані небажаними для подальшого існування у лісостані, раніше здійснювалося по всій площі відведеної під рубку ділянки. У зоні інтенсивного ведення лісового господарства, особливо у Лісостепу України, дрібна лісопродукція тривалий час знаходила повний збут, тому навіть освітлення проводилось рівномірно по площі з селективною вибіркою небажаних дерев. При цьому вибирались тільки ті дерева, які замінювали цінні породи або найближчим часом перешкоджатимуть їх росту. У тих місцях, де другорядні породи виконують ґрунтозахисну роль, при перших освітленнях їх необхідно залишати. Суцільні за площею рубки догляду у молодняках можливі лише при достатньому забезпеченні робочою силою. При відсутності реалізації маломірної лісопродукції (хворосту) та при бракові робочої сили суцільне проведення рубок догляду в молодняках не проводили, замінюючи їх іншими способами.

Для догляду за дубом О.П. Молчанов запропонував коридорний спосіб. Суть його зводиться до того, що освітлення дуба від заглушення породами проводиться не на всій площі, а тільки в коридорах.

Коридорне освітлення менш трудомістке порівняно з суцільним, але у більш жорстких південних умовах через кореневу конкуренцію з боку рослинності міжкоридорних смуг, у дуба часто уповільнюється ріст і він може усихати. Тому в таких умовах практикують оборювання рядів дуба у коридорах.

Догляд за лісом із застосуванням механізмів і машин потребує не тільки використання нових способів, а й розробки відповідних технологій рубок догляду. При цьому повинні враховуватись тип лісу, цільові призначення деревостанів і режим їх догляду, а також наявність технічних засобів підприємства та шляхи використання деревини. Для проведення рубок догляду з використанням трелювальних засобів необхідно передбачити відповідне технічне облаштування ділянок рубок, що складається з системи технологічних і магістральних волоків, навантажувальних майданчиків та ін.

На кожну ділянку рубок складається технологічна карта, яка затверджується у встановленому порядку. У насадженнях штучного походження технологічними волоками(коридорами) служать міжряддя, а у насадженнях природного походження для них використовують стежки, лісові дороги, прогалини. У таких випадках волоки не обов’язково мусять бути прямолінійними. Навантажувальні майданчики краще розміщувати біля доріг, просік, на полянах. Величина майданчика не повинна перевищувати 0,2 га, а загальна площа технологічних коридорів при проріджуваннях і прохідних рубках 15% площі ділянки, площа навантажувальних майданчиків на ділянках до 10 га – 4%.

У лісовому господарстві нашої країни для проведення рубок догляду існує три технології, основним критерієм яких є ширина пасіки:

- вузькопасічна;

- середньопасічна;

- широкопасічна.

Ширина пасік відповідно: 20 – 30 м, 40 – 50 м і понад 60 м. кожна з технологій має свої особливості у наборі технічних засобів, порядку розробки лісосік та ін. Одна із таких технологій представлена на рисунку 5.

Рис. 5. Технологічна схема розробки лісосік (проріджувань і прохідних рубок)

1 – верхній склад; 2 – магістральний волок; 3 – пасічний технологічний коридор; 4 – напрямок звалювання; 5 – напрямок трелювання; 6 – закруглення технологічного коридору; 7 – повалене дерево; 8 – трелювальний трактор; 9 – лісовозна машина; 10 – штабель хлистів

Дата добавления: 2015-07-16