Финансовая основа государственного регулирования

Найважливішим елементом господарського механізму сучасного суспільства є фінанси.

Фінанси – це система сформованих у суспільстві економічних відносин по формуванню і використанню фондів коштів на основі розподілу і перерозподілу сукупного суспільного продукту і національного доходу.

Фінанси – історична категорія. Вони виникли в умовах товарно-грошових відносин під впливом розвитку функцій і потреб держави. Термін “фінанси” походить від латинського “фінансіа”, що означає доход, платіж. У значенні “грошовий платіж” він почав використовуватися в ХП-ХУ ст. в Італії, ряд міст якої – Флоренція, Венеція, Генуя – були в той час найбільшими європейськими центрами торгівлі і банківської справи.

Реалізуються фінансові зв'язки через фінансову систему, що містить у собі бюджети різних рівнів, фонди соціального, майнового й особистого страхування, валютні резерви держави, грошові фонди підприємств і фірм, комерційних і некомерційних структур та інші спеціальні грошові фонди.

У сучасних умовах поняття фінансів охоплює, з одного боку, державні фінанси, з іншого – фінанси підприємств і корпорацій. Державні фінанси – це особлива сфера економічних відносин, пов'язана з вторинним, а також первинним розподілом і споживанням частини сукупного суспільного продукту з метою утворення грошових фондів, необхідних державі для здійснення її функцій.

Їх матеріальний зміст втілюється в державному і місцевому бюджеті, спеціальних фондах, фінансах державних підприємств.

Фінанси приватних підприємств і корпорацій виражають грошові відносини, які виникають у ході їхньої економічної діяльності і забезпечують процес виробництва й одержання прибутку. Вони матеріалізуються у вигляді грошового капіталу, різних грошових фондів підприємств.

Характерними рисами сучасних фінансів є:

1) грошова форма на відміну від натуральних відносин;

2) розподільний характер відносин, тобто тут немає еквівалентного обміну;

3) розподіл сукупного суспільного продукту і національного доходу через реальні грошові фонди.

Таким чином, фінанси за своїм походженням – грошові відносини. Фінансова політика – це сукупність фінансових заходів, здійснюваних урядовими органами через ланки й елементи фінансової системи.

У цілому фінансова політика покликана здійснювати розподільні і контрольні функції. Це передбачає активну участь державних фінансів у розподілі і перерозподілі ВВП і контролі з боку суспільства за виробництвом, розподілом, обігом сукупного продукту.

Контроль прибуткової частини бюджету забезпечується фінансовими, податковими, митними органами, державними і приватними організаціями аудиту, які організовують роботу по стягуванню податків і стежать за правильним порядком їх сплати.

Для того щоб детальніше розглянути значення бюджету, необхідно усвідомити його місце у фінансовій системі. У цілому фінансова система – це сукупність фінансових ланок, покликаних забезпечити виконання політичних і економічних функцій держави.

Вона складається з чотирьох основних ланок – державного бюджету, місцевих фінансів, фінансів державних підприємств і спеціальних урядових фондів. Кожна ланка являє собою сукупність фінансових елементів, органічно пов'язаних між собою і спрямованих на здійснення фінансової політики держави. Головною ланкою фінансової системи є державний бюджет. Це найбільший централізований грошовий фонд, що знаходиться в розпорядженні уряду. Сукупність організаційних структур, що входять до нього, утворює бюджетну систему. Вона формується з урахуванням сукупності соціально-економічних, правових, адміністративних особливостей. Структура бюджетної системи тієї чи іншої країни залежить насамперед від її державного устрою. У країнах, які мають унітарний лад, бюджетна система має двоярусну побудову – державний і місцевий бюджет. У країнах з федеральним державним устроєм (США, ФРН, Росія) є проміжні ланки – бюджети штатів, земель, суб'єктів федерації.

Через бюджетну систему реалізуються функції бюджету: розподільна і контрольна. Розподільна функція передбачає концентрацію коштів у державі через різні канали надходження і їх використання для виконання державних цілей та функцій. У деяких країнах цю функцію виконує державне казначейство через свої регіональні органи.

Контрольна функція проявляється в проведенні контролюючих заходів за процесом формування і використання коштів у різних структурних ланках економіки. Здійснюють її податкові інспекції і податкова поліція, державні казначейства, центральний банк і інші органи.

Державний бюджет утворює централізований фонд грошових ресурсів уряду для утримання державного апарату, збройних сил, охорони здоров'я, освіти, виплати соціальних допомог. Вплив держави на економіку відбувається шляхом фінансування, видачі субсидій, трансфертів тощо. Як економічний документ бюджет відбиває політичну і соціальну динаміку суспільства.

Місцеві бюджети – бюджети штатів, земель, суб'єктів федерації. На їх частку у федеративних державах припадає від 40-50% усіх бюджетних ресурсів, тоді як в унітарних державах не більше 30%.

До бюджету належать також різні позабюджетні фонди або кошти, що мають цільове призначення. Найбільшими фондами є фонди соціального страхування: пенсійного забезпечення, допомог у зв’язку з хворобою, безробіттям, перекваліфікацією кадрів тощо.

Безповоротне надання державних коштів з бюджету на цільовий розвиток називається бюджетним фінансуванням.

Загальна сума доходів в ідеалі повинна покривати запрограмовані видаткові статті бюджету. У випадку якщо витрати перевищують прибуткову частину в загальній структурі, створюється бюджетний дефіцит. Бюджетний дефіцит, за усталеними міжнародними стандартами, не повинен перевищувати 5% від ВВП. Покривається він внутрішніми і зовнішніми державними позиками у вигляді продажів цінних державних паперів, позичок у позабюджетних фондів (фонду страхування, пенсійного фонду й ін.). Під час кризи уряд нерідко вдається до емісії грошей для покриття бюджетного дефіциту. Результатом, як правило, є неконтрольована інфляція.

Дата добавления: 2015-07-16