Модель суб’єктної структури саморегуляції

Підструктури моделі. У нашій моделі психологічної структури саморегуляції запропоновано наступні підструктури (комплексні параметри):

1) у сфері самосвідомості та психологічних проекцій життєвого шляху людини:

- механізми очікувань, самооцінки, домагань, “Я-образу;

2) у мотиваційній сфері:

- спрямованість суб'єкта: потреба самореалізації, цілі саморегуляції та їх мотивація, мотиви вибору шляхів, засобів, способів саморегуляції, засоби саморегуляції;

- система ціннісно-смислових утворень у структурі особистості.

Узагальнені особливості моделі: динамічність. Оскільки ґрунтовне психологічне тлумачення перерахованих параметрів може стати предметом окремого теоретико-поняттєвого дослідження, зупинимося лише на узагальнених особливостях запропонованої моделі. Динамічність цієї психологічної моделі розуміється не стільки як опис її морфології, а скоріше як прагнення до дослідження реальних, суб'єктних відносин між виділеними підструктурами за умови апріорної мінливості кожної з них, варіабельності зв'язків, які утворюються.

Динамічна модель не може бути одномірною, розташованою у площинні, оскільки має містити в собі певні параметри часу, які присутні у будь-якому психічному образі. Це час суб'єктивний, своєрідно перетворений людиною, час у його “вторинному існуванні”. І хоча певні зв'язки часу та саморегуляції відомі, немає систематичної картини суб'єктивного часу особистості рятівника. Тому дослідження динаміки саморегуляції в контексті часу представляється нам особливо важливим.

Якість динамічності саморегуляції полягає також у необхідності пошуку та вивчення параметрів саморегуляції суб'єкта, які мають свої взаємопов’язані, сталі проекції в обох сферах, як у сфері самосвідомості, так і у мотиваційній сфері особистості. Ми переконані, що незнання останнього веде до синонімізаціі властивостей саморегуляції, ігнорування частини з них, а також, поняттєвих, методичних, операціональних не узгодженостей дослідження. Досить, наприклад, абсолютизувати поняття здатності, зокрема, до самоконтролю, щоб вести потім детальне, але заздалегідь змізернене дослідження її ізольованого впливу на ефективність професійної діяльності, ігноруючи всі інші психологічні властивості та чинники.

Подібна “юстировка” параметрів саморегуляції суб'єкта мала місце доти, поки “динамічність” не стала реальною характеристикою змодельованої саморегуляції суб'єкта професійної діяльності, рівною мірою віднесеною до вивчення впливів всіх компонентів структури саморегуляції.

Цілісність. Динамічність (мінливість, рухливість, варіабельність) запропонованої моделі існує в єдності з якістю її цілісності (ієрархічності, системності), що передбачає внутрішню єдність (але не тотожність) параметрів саморегуляції, відносну незалежність (але не протиставлення) змодельованого суб'єкта від об'єкта (зовнішньої діяльності і поведінки людини, соціуму і спілкування). Це наявність певної завершеності, стійкості описаних структур, компоненти яких не однопорядкові, а знаходяться у відношеннях сумірної взаємозалежності. Завдяки цьому до необхідних елементів цілісності відноситься, на нашу думку, і можливість самосуб’єктного впливу, розвитку, організації всієї системи саморегуляції.

У кожній із підструктур моделі умовно виокремлено функції, які деталізують зміст і можуть бути використані з метою діагностики при складанні кваліфікаційних характеристик, професіограм і т.ін.

Отже, алгоритм моделювання передбачає такий шлях: суб'єкт – роль для себе, роль для інших - психологічна структура – психологічна підструктура – функції – функціональні ланки. Зрозуміло, що в цьому логічному ланцюгу більш загальне психологічне утворення не є адитивним стосовно утворення більш дрібного. При “сходженні до конкретного” не зменшується, звичайно, і психологічна значущість досліджуваних структурно-функціональних утворень та їх виявів у цілісній психіці та поведінці людини.

Виокремлені підструктури психологічної структури саморегуляції не розглядаються нами як ортогональні, тобто якісно і кількісно незалежні. Тому на всіх поверхах і рівнях моделі є свої системи й підсистеми різної міри складності та взаємозв’язку.

Запропонована модель саморегуляції включає низку підструктур. Система цих підструктур-детермінант складає психологічний зміст саморегуляції особистості, який може бути представлений у вигляді наступної схеми (рис.1.1):

Дата добавления: 2015-07-16