Дослідження з допомогою мікроскопа

Пізньої осені 1737 р. (під час війни Росії й Австрії проти Туреччини) у російському війську в Криму появилася і набула епідемії злоякісна гарячка — "моровая язва", Febris pestilentialis s. petechialis з пахвовими і пахвинними бубонами, veram pestem (справ­жня чума).

Лікар Ергард Христіан Егіді — досить досвідчений і знаючий, упродовж всього часу епідемії працював у Ізюмському госпіталі (південь Харківської губернії), розтинав трупи хворих, що вмерли на другий або третій день захворювання. Він відзначав, що вся вісцера зовні мала натуральний вид, серце виповнене коагулянтними згустками крові; селезінка своєї консистенції не має, подібна до печеної крові, ухопиш — "розвалюється"; мезентеріальні лімфатичні вузли "були всі obstructae", тобто з блокованою функцією; у жовчному міхурі багато "лімфи ccolorem sphacelicatum", себто гангренозного кольору.

В епідемію чуми на сході Європи, яка влітку 1770 р. поширилася по всій Подолії, в серпні - по Правобережній Україні (в міста Васильків, Київ), по Лівобережній Україні (в міста Чернігів, Переяслав, Козелець, Ніжин і в деякі села), в 1783 р. — в м. Катерино­слав і в 1784 р. — в міста Херсон і Кременчук, — доктор медицини Данило Самійлович Самойлович на запрошення князя Г.О.Потьомкіна (намісника Новоросійської й Азовської губерній) приїхав у травні 1784 р. до м. Херсона для ліквідації епідемії чуми на півдні Російської імперії. Д.С.Самойлович, маючи досвід протичумних заходів, набутих ним, військовим лікарем, у російсько-турецьку війну 1768—1774 pp., істотно поліпшив карантин м. Херсона, ізолював хворих і епідемію ліквідував. Проте лікаря і вченого неабияк ціка­вили і наукові питання: механізм передачі "чумної зарази", патогенез чуми, послідовність у розвитку проявів хвороби, локалізації хвороби, а найбільше — збудник чуми. У серпні 1784 р. лікаря Самойловича "виписали" в м. Кременчук — наприкінці XVIII і на початку XIX ст. адміністративний центр півдня України; в Кременчуці до науко­вих прагнень Д.С.Самойловича поставилися дуже уважно та схвально і він одержав — за його визначенням — "превосходное такое орудие — Деллебарра", мікро­скоп конструкції d'Ellebarre (мал.1).

У палаті для хворих на чуму, Д.С.Самойлович обладнав за перего­родкою з дощок "нарочно устроен­ную каморку" - лабораторію і роз­почав наукові пошуки, стверджуючи, що в основі всіх міркувань дослід­ника мусять бути точно встановлені факти. Автопсії трупів хворих, які вмерли від чуми, мали на меті насам­перед встановити "где смертоносный яд сей имеет в теле человеческом точное свое пребывание". У прозек­торській справі Д.Самойловичу допомагали штаб-лікарі С.Копитовський, І.Яновський, П.Малишевський, лікарі М.Борисевич, А.Вучаров, А.Болдирьов.

Мал. 1'. Мікроскоп конструкції

d'Ellebare (Нідерланди)

Досліджували порожнину черепа, черевну порожнину. Окремі неістотні зміни шлунка, кишок, жовчного міхура, печінки не давали підстав, аби вважати їх причиною смерті хворих на чуму. А ось порожнини серця були заповнені якоюсь жовтою речовиною, схожою на гусячий жир; ця речовина не була подібною до тієї, яку Д.Самойлович бачив у людей, що вмерли від інших хвороб. Результати своїх досліджень чуми (епідеміології, клініки та сутності заразного начала) упродовж чотирьох років (1784-1787) у Херсоні та Кременчуці Д.С.Самойлович виклав у донесенні Г.О.Потьомкіну, в доповіді Паризькому медич­ному товариству - та в Енциклопедичному журналі; патологоанатомічні дослідження чуми — в монографії "Краткое описаніе микроскопическихъ исследованій о существе яду язвенного, которые проводилъ въ Кременчуге Данила Самойлович...", С-Пб., 1792. Це перший науково-літературний твір, у котрому висвітлено (якнайпов­ніше для того часу) патологоморфологічні зміни при чумі.

В епідемію чуми 1837 р. у м. Одесі трупи хворих на чуму були "анатомовані в карантині" у "чумному кварталі", ввіреному штаб-лікарю Черникову та особливій дорадчій комісії з лікарів Умісса, Андреєвського, Арпа. Всі автопсії виконував фельдшер Житомир­ського єгерського полку Іван Рогожин.

Патологічна анатомія виникла в Україні: клінічна (госпі­тальна) 1737 року — в м. Ізюмі (Слобожанщина) і клініко-науково-дослідницька 1784 року — у м. Кременчуці (Катеринославщина — Полтавщина). Е.X.Егіді та Д.С.Самойловича слід вважати першими лікарями, котрі започаткували офіційні, системні патологоанатомічні дослідження (вперше з допомогою, хай ще недосконалого, мікроскопа), а, отже, й започаткували патологічну анатомію в Україні.

ПАТОЛОГІЧНА АНАТОМІЇ В УНІВЕРСИТЕТАХ

Дата добавления: 2015-07-19