Державний земельний кадастр та значення його ведення

Державний земельний кадастр є найважливішим Інструментом державного управління земельним фондом Він забезпечує прий­няття науково-обгрунтованих рішень у галузі організації раціональ­ного використання та охорони земель Роль земельного кадастру як Інструмента державного управління особливо зросла в умовах про­ведення земельної реформи, запровадження плати за землю, вклю­чення земельних ресурсів до системи ринкових відносин

Згідно зч 1 ст 193 ЗК державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює про­цедуру визнання факту виникнення або припинення права власності І права користування земельними ділянками та містить сукупність ві­домостей І документів про місця розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну харак­теристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів Ін­шими словами, це звід систематизованих, науково обґрунтованих та достовірних відомостей про землі всіх категорій

Державний земельний кадастр призначений для забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування, заінтересо­ваних підприємств, установ, організацій І громадян відомостями про природний стан, господарське призначення І правовий режим земель з метою організації їх раціонального використання та охо­рони, регулювання земельних відносин, економічного й екологіч­ного обгрунтування бізнес-планів та здійснення землеустрою, виз­начення розміру плати за землю Порядок ведення державного зе­мельного кадастру визначається Положенням, затвердженим пос­тановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 р № 15і

Відповідно до ст 195 ЗК основними завданнями ведення дер­жавного земельного кадастру є забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки, застосування єдиної системи просторових координат та системи Ідентифікації земельних ділянок, запровад­ження єдиної системи земельно-кадастрової Інформації та й досто­вірності

Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності, права користування землею І договорів й оренди, обліку кількості та якості земель, бонітування грунтів, зонування терито­рій населених пунктів, економічної й грошової оцінки земель, а та­кож кадастрових зйомок Він ведеться Держкомземом, Державним

комітетом АРК по земельних ресурсах і єдиному кадастру, облас­ними, Київським і Севастопольським міськими головними управ­ліннями, районними відділами, міськими (міст обласного і район­ного значення) управліннями (відділами) земельних ресурсів, вико­навчими комітетами сільських, селищних, міських рад.

До умов ведення державного земельного кадастру і до його ві­домостей ставляться певні вимоги. Щоб він виконував покладені на нього завдання, відомості, які містяться в усіх його розділах, повинні бути об'єктивними і достовірними, відповідати фактич­ному стану земель та їх використанню. Об'єктивність і достовір­ність кадастру, підтримання його даних на сучасному рівні забез­печуються: безперервністю кадастрових відомостей; проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт, ґрунтових, геобо­танічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних та ін­ших обстежень і розвідувань; реєстрацією права власності на зем­лю, права користування землею і договорів оренди землі; обліком кількості та якості земель; бонітуванням ґрунтів; зонуванням те­риторій населених пунктів; економічною оцінкою земель. Для одержання оперативних і точних даних використовуються аеро­космічні зйомки та методи дистанційного зондування земної по­верхні.

Одним із принципів ведення державного земельного кадастру є порівнянність його даних у розрізі адміністративно-територіальних одиниць з даними про землю, що містяться у кадастрах інших при­родних ресурсів (лісовому, водному, кадастрі родовищ і проявів ко­рисних копалин тощо)*. Можливість такої порівнянності забезпе­чується веденням зазначеного кадастру на всій території нашої кра­їни за єдиною системою, яка ґрунтується на нормативних докумен­тах, затверджуваних Держкомземом.

Усі кадастрові відомості про землю оформляються у вигляді пе­ріодично оновлюваної спеціальної базової документації, яка скла­дається щорічно. Вона може бути текстовою і картографічною. Нині для її складання застосовують сучасні технічні системи. Зок­рема, постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1997 р. № 1355 передбачено створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру. До зазначеної документації нале­жать карти і плани (графічні та цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, що містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень і земельних ділянок власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, які знаходяться у державній, комунальній і приватній власності, їх кількість, якість, цінність і продуктивність. Земельно-кадастрова документація також охоплює книги реєстрації державних актів на право приватної власності на землю, право постійного користуван­ня землею і договорів оренди землі.

* Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Склад і форми земельно-кадастрової документації уніфіковані. Вони затверджуються Держкомземом, який організовує роботи з картографування земельних угідь, обстеження, розвідування та оцінки земель, розробляє методичні вказівки та інструкції з веден­ня кадастру, аналізує та узагальнює звіти різних областей, здій­снює іншу діяльність у межах своєї компетенції. За недостовір-ність відомостей і даних кадастрової документації керівники міс­цевих відділів і управлінь земельних ресурсів, на які покладено функції ведення земельного кадастру, несуть юридичну відпові­дальність.

Дані державного земельного кадастру мають в обов'язковому порядку враховуватись при плануванні використання і охорони зе­мель, вилученні та наданні земельних ділянок, проведенні землеус­трою, оцінці господарської діяльності, здійсненні державного кон­тролю за використанням і охороною земель та інших заходів. Ці да­ні треба також враховувати під час визначення розміру відшкоду­вання шкоди, заподіяної землям, припинення права на земельну ділянку у разі її нераціонального використання, виплати вартості затрат на поліпшення земель при припиненні діяльності землеко­ристувачів та орендарів.

Згідно зі ст. 196 ЗК Державний земельний кадастр включає: державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель; бонітування ґрунтів; зонування територій населених пун­ктів; економічну та грошову оцінку земель; кадастрові зйомки.

Дата добавления: 2015-07-19