Землевпорядний процес

Аналіз чинного земельного законодавства дозволяє виділити два види землеустрою — міжгосподарський та внутрішньогосподарсикий При цьому треба зазначити, що вони тісно пов'язані між со­бою При проведенні внутрішньогосподарських землевпорядних робіт можуть здійснюватись міжгосподарські землевпорядні ди І, навпаки, міжгосподарський землеустрій вимагає проведення внут­рішньогосподарських земельних перетворень Це має місце при реорганізації сільськогосподарських підприємств І господарських то­вариств, під час організації фермерських господарств, впорядку­вання земельних відносин між сусідніми землекористувачами (зем­левласниками, орендарями).

Міжгосподарський землеустрій являє собою систему заходів що­до комплексної організації територій декількох землекористувачів (землевласників, орендарів), здійснюваних з метою їх найбільш ра­ціонального використання. Його основними завданнями є: утво­рення нових землекористувань шляхом надання земель різним гос­подарюючим суб'єктам (сільськогосподарським кооперативам, ак­ціонерним товариствам, фермерським господарствам); упорядку­вання і раціональна організація існуючих землекористувань (усу­нення черезсмужжя, вклинювань, далекоземелля, вкраплювань та інших незручностей, пов'язаних з розташуванням земель).

Землевпорядні дії під час здійснення міжгосподарського зем­леустрою охоплюють: встановлення точного складу учасників (обов'язковою умовою є участь усіх зацікавлених у складанні про­екту суб'єктів); збирання, систематизацію та вивчення усіх наяв­них матеріалів про економічний стан і перспективи розвитку іс­нуючих і новостворюваних господарств (земельно-кадастрові да­ні, матеріали ґрунтових, геоботанічних, меліоративних, дорожніх та інших обстежень і розвідувань); одержання додаткових даних, необхідних для розроблення проекту (у разі потреби провадяться польові обстеження для уточнення і коригування застарілих відо­мостей).

Будь-які дії з міжгосподарського землеустрою пов'язані зі вста­новленням, припиненням або зміною конкретних прав землевлас­ників та землекористувачів. Тому міжгосподарський землеустрій повинен провадитися згідно з нормативними приписами і створю­вати найсприятливіші умови для раціонального використання та охорони земель.

Внутрішньогосподарський землеустрій — це комплекс заходів щодо організації території окремого господарюючого суб'єкта, які здійснюються з метою створення у межах його територіального во­лодіння умов для раціонального використання та охорони земель. Внутрішньогосподарські землевпорядні роботи провадяться на зе­мельних ділянках, що закріплюються за конкретними землевласни­ками і землекористувачами.

Основними завданнями внутрішньогосподарського землеус­трою є: економічне обґрунтування і графічне встановлення меж ок­ремих видів угідь, що входять до складу земель, які належать кон­кретному господарюючому суб'єкту; розмежування зазначених угідь за їх господарським призначенням; раціональна організація території всередині окремого господарства; обґрунтування і графіч­не визначення системи внутрішньогосподарських транспортних та інших комунікацій тощо. Внутрішньогосподарський землеустрій має важливе значення для конкретизації змісту прав землевласни­ків і землекористувачів. Він створює нормальні умови для функціонування господарств, забезпечує раціональне використання та ефективну охорону земель.

Систему землевпорядних органів очолює Держкомзем, який здій­снює загальне організаційно-методичне керівництво усією землев­порядною справою у нашій країні. Систему підпорядкованих йому землевпорядних органів складають: Державний комітет АРК по зе­мельних ресурсах і єдиному кадастру, обласні, Київське і Севасто­польське міські головні управління, районні відділи, міські (міст обласного і районного значення) управління (відділи) земельних ресурсів та інженери-землевпорядники сіл і селищ. Державний ко­мітет АРК по земельних ресурсах і єдиному кадастру, а також міс­цеві державні органи земельних ресурсів здійснюють свою діяль­ність на основі типових положень.

Держкомзем та його органи на місцях: здійснюють державний контроль за використанням та охороною земельних ресурсів; за до­держанням власниками землі і землекористувачами земельного за­конодавства, встановленого режиму використання земельних діля­нок відповідно до їх цільового призначення та умов надання; ведуть державний земельний кадастр, моніторинг земель, здійснюють зем­леустрій; реалізують державні та регіональні програми раціонально­го використання й охорони земель, відновлення родючості ґрунтів, поліпшення навколишнього природного середовища; організовують видачу державних актів на право власності на землю і на право ко­ристування землею, оформлення договорів оренди та здійснюють їх реєстрацію; сприяють проведенню земельних аукціонів і конкурсів та визначають стартову ціну земельних ділянок, які виставляються на них; забезпечують виконання землевпорядних робіт, аерофото-знімальних, аерофотогеодезичних, геодезичних та інших дослід­жень, необхідних для ведення державного земельного кадастру, мо­ніторингу земель, здійснення землеустрою, і робіт з охорони земель; провадять державну землевпорядну експертизу регіональних прог­рам, схем і проектів, що стосуються здійснення земельної реформи, землеустрою, використання та охорони земель; здійснюють кон­троль за встановленням на місцевості меж земельних ділянок, нада­них у власність або у користування; виконують інші функції.

Землевпорядний процес являє собою законодавче встановлений порядок здійснення окремих землевпорядних дій. У ЗК немає чіт­кого визначення його стадій. На підставі положень статей 118, 123, 151 і 184 цього Кодексу можна виділити такі стадії: ініціювання проведення землевпорядних дій; підготовчі роботи; розроблення прогнозів, техніко-економічних обґрунтувань використання та охо­рони земель, схем, проектів землеустрою; розгляд і затвердження проектної документації; перенесення проектів у натуру (на місце­вість); оформлення і видача землевпорядних матеріалів та докумен­тів; авторський нагляд за здійсненням проектів землеустрою влас­никами землі, землекористувачами та орендарями.

Ініціювання проведення землевпорядних дій здійснюється шляхом подання зацікавленими особами письмового клопотання або заяви.

Заявниками можуть бути власники землі, землекористувачі або орендарі, а також державні чи місцеві органи влади Клопотання або заява подається до державної адміністрації того району, де роз­ташована земельна ділянка власника, землекористувача чи оренда­ря Адміністрація приймає рішення про початок проведення зем­левпорядних робіт або про відмову в задоволенні клопотання чи за­яви Відмова може бути оскаржена до вищого органу виконавчої влади або в судовому порядку

Підготовчі роботи являють собою вивчення умов І підготовку відповідної Інформації та матеріалів для складання проекту При цьому провадяться такі дії вивчення стану землевпорядного об'єк­та, збирання, оцінка, оброблення та підготовка Інформації про об'єкт, підготовка графічних та Інших матеріалів, проведення по­льових обстежень І розвідувань, необхідних для забезпечення про­ектування, розроблення та погодження проектного завдання За­вершальним документом цієї стадії є акт проведення розвідуваль­них, підготовчих та Інших робіт

Розроблення прогнозів, техніко-економічних обґрунтувань вико­ристання та охорони земель, схем І проектів землеустрою — це ос­новна стадія землевпорядного процесу Головним юридичним до­кументом на цій стадії є проект землеустрою Він складається з гра­фічної (проектний план) І текстової частин У проекті економічно обґрунтовуються основні напрями найбільш раціонального та ефективного використання земель з урахуванням особливостей землевпорядного об'єкта

Розгляд І затвердження проектної документації На цій стадії провадиться державна землевпорядна експертиза При цьому пере­віряються правове забезпечення проектних рішень, відповідність передбачених заходів проектному завданню, а також вимогам раці­онального використання та охорони земель І нормативно-техніч­них документів, запропоновані проектною документацією способи зняття, збереження І використання родючого шару грунту при про­веденні робіт, пов'язаних з порушенням І рекультивацією земель, еколого-економічна ефективність заходів запобігання негативному впливу на земельні угіддя за межами ділянок охорони агролан-дшафтів Результати державної землевпорядної експертизи викла­даються у вигляді висновків, які є підставою для прийняття або неприйняття державними органами рішення про затвердження проектів Рішення про затвердження проектів є правовою підста­вою переходу до наступних стадій землевпорядного процесу

Перенесення проектів у натуру (на місцевість) здійснюється за участю представників зацікавлених сторін При цьому межі ділянок закріплюються межовими знаками встановленого зразка Додер­жання передбаченої порядком землеустрою організації територій є обов'язковим для власників, землекористувачів та орендарів зе­мельних ділянок

Оформлення І видача землевпорядних матеріалів та документів На підставі затверджених І перенесених у натуру проектів землеустрою власникам земельних ділянок І постійним землекористувачам видаються державні акти на право власності, право користування або право володіння землею чи вносяться зміни до раніше виданих актів

Дата добавления: 2015-07-19