Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Ознаки революційної ситуації

Читайте также:
  1. КЛАСИФІКАЦІЙНІ ОЗНАКИ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
  2. Ознаки нормальної рогівки
  3. Ознаки революційної ситуації
  4. Основні ознаки ринкової соціально орієнтованої економіки
  5. Поняття та ознаки господарського договору.
  6. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ

В КОНТЕКСТІ ЗАГАЛЬНОЇ ТЕОРІЇ СОЦІАЛЬНИХ РЕВОЛЮЦІЙ

У яких категоріях слід визначати нинішні події в Україні?

Перше і основне питання, яке ставить перед собою кожен дослідник політики, аналізуючи останні події в Україні – це питання про те, що ж тут таки відбувається і якими науковими категоріями, при характеристиці зазначених подій, слід користуватися? І хоча оцінок того, з чим ми маємо справу сьогодні в Україні є чимало, однак назагал можна констатувати лише те, що в державі має місце серйозна політична криза з ознаками революційної ситуації.

І хоча нинішні події в Україні отримали назву Революції Гідності – однак визначати їх в категоріях соціальної революції очевидно передчасно.

Існує чимало різноманітних визначень поняття революції однак можна їх узагальнити наступним чином: “Революція – це успішна спроба повалення існуючого політичного режиму, фундаментального перетворення політичних інститутів і легітимації політичної влади, яка здійснюється протизаконними або насильницькими діями народних рухів і хоч би частково відповідає висунутим ними вимогам”.Революція це насамперед зміна правлячої верхівки, а також серйозні соціально - політичні зміни. Ані першого ані другого поки що в Україні ми не спостерігаємо.

Швидше поняття революція можна застосовувати до тих неочікуваних змін, які відбулися в суспільній свідомості населення. Адже попри різке зростання в громадській свідомості протестних настроїв такий потужний та масовий спалах громадянської непокори - все ж таки став явищем несподіваним та неочікуваним.

Ознаки революційної ситуації

Приводом до розгортання акцій протесту стало непідписання Президентом України угоди про Асоціацію з ЄС. Саме це несподіване рішення вивело тисячі мітингувальників (насамперед студентську молодь) на вулиці. Після ж брутального побиття бійцями загону “Беркут” мирних протестувальників на Майдані Незалежності акція набрала якісно іншого вигляду – із студентських протестів проти непідписання угоди з ЄС вона перетворилася у масову акцію супротиву владі.

Причина такої швидкої трансформації напрямку громадського спротиву –крайньо критичне ставлення населення до політики, яка реалізується нинішньою владою й до самої влади.

Так, за показниками довіри до інститутів влади Україна посідає останні місця серед європейських країн. Довіра до парламенту становила 1.99 за 10 - бальною шкалою (останнє місце серед європейських країн), незадоволеність урядом – 2.25 бали, довіра до судово - правової системи - 2.26 бали (останнє місце), довіра до міліції – 2.50 (останнє місце).

Говорить це про те, що нинішня політична влада фактично втратила свою легітимність – адже під останньою розуміють не лише (і не стільки!) законність її формування, скільки сприйняття її законною широкими верствами населення. Хоча в сучасних суспільствах при відсутності чіткого поділу між елітою та народом для виникнення революційної ситуації вистачає аби делегітимація влади відбулася в очах представників міського населення.

І якраз тут спостерігаємо чи не найбільшу проблему в сприйнятті політичних процесів в Україні зарубіжними політиками, які продовжують відноситись до влади і до вимог населення щодо її зміни чисто формально – легітимна влада може бути усунута від влади лише легітимно (зректися самостійно чи відійти в результаті перевиборів). Однак постає тоді запитання, а як народу, який є єдиним джерелом влади, змусити у демократичний спосіб нелегітимну, а отже й недемократичну владу застосувати демократичні механізми розв’язання політичної кризи й дотримуватися на виборах демократичних принципів їх проведення, не говорячи вже про вимогу відійти від влади?

Революція це завжди дилема поміж правом та справедливістю. Однак право, якщо воно не стоїть на сторожі справедливості не може вважатися непорушним.

Серйозне загострення соціально - економічної ситуації, тотальна корупція, планомірне згортання демократичних прав і свобод, неможливість розв’язання існуючих проблем законними методами та демократичними процедурами – чинники, які підштовхували людей до революційних виступів.

Все це й привело до формування в Україні революційної ситуації, класичними ознаками якої є: 1) “криза” правлячої верхівки, її нездатність управляти по - старому, 2) загострення вище звичайного бідувань населення, 3) значне зростання політичної активності мас.

Так, ВВП на душу населення України становить всього 7 500 дол США й за цим показником вона знаходиться н 140 місці. Позаду нас лише зруйнований війною Ірак (7 200 дол). Навіть такі держави як Албанія (8 200 дол) та Туркменістан (8 900 дол) за цим показником попереду України.

За рівнем заробітної плати Україна з середнім офіційним показником в 398.6 дол США займає п’яте місце серед держав СНД. На ершому місці Росія (870 дол), на другому – казахстан (685 дол), на третьому – Білорусь (572.4 дол) та Азербайджан (543 дол). За темпами ж росту заробітних плат Україна займає останнє місце серед країн СНД. Наприклад в Росії темпи зростання заробітної плати за минулий рік перевищили Україну більш ніж удвічі (12 та 5.6 %).

За оцінками міжнародних інституцій з часу останніх парламентських виборів за рейтингом демократії Україна “скотилася” із 53 позиції (неповна демократія) до 79 (гібридний режим).

З - поміж усіх країн Європи в Україні зафіксовано найбільший регрес у царині демократії. За цим показником Україна знаходиться на сьомому місці в світі – її перегнали лише шість держав: Фіджі, Ірану, Ефіопії, Єгипту та Гамбії. За рівнем свободи слова Україна опинилася на 131 - 133 місці разом із такими африканськими державами як Замбія та Південний Судан.

Все це й стало тими причинами які вивели людей на акції спротиву діючій владі. Однак зазвичай одне лише загострення соціально - економічного становища та критичний рівень громадянських прав та свобод не є достатніми причинами для соціальних революцій. У інших державах з гіршими показниками вони не спалахують. Соціальні революції зазвичай розпочинаються тоді, коли населення цілковито розчарувалося в здатності влади покращити її життя (т. зв ефект другого голоду).

За 9 місяців 2013 р. збитки підприємств збільшилися на 31, 3 % порівняно з аналогічним періодом минулого року, а відповідно і фінансові результати зменшилися у 2,3 рази. Заборгованість уряду банківській системі склала 258,3 млрд грн., а заборгованість за ОВДП – 250,4 млрд грн., тобто сума заборгованості зросла за рік на 30 %, а кількість коштів уряду в НБУ зменшилася до критичного рівня і склала лише 0,24 млрд грн. Дефіцит держбюджету за 10 місяців 2013 року становив – 40,8 млрд грн., а негативне сальдо зовнішньої торгівлі за 9 місяців склало 10,5 млрд дол. США. Грошова база за рік підвищилася на 20 %, а грошова маса – на 15 %. Стрімко зменшувалися золотовалютні резерви. Їх норма для України становить 30 млрд дол. США, але після виконання боргових зобов’язань залишилося 17,8 млрд. Тобто в результаті недолугого господарювання країна фактично опинилася у становищі банкрута.

Оцінка міжнародними експертами “ефективності функціонування уряду” поставила Україну на рівні Гани, Філіппін та Перу й поступається таким країнам як Малі, Намібія, Лесото, Папуа Нова Гвінея та Монголія. На думку міжнародних експертів ефективнішими за український уряд були уряди таких країн як Гондурас, Бангладеш, Камбоджа, Замбія та Малаві.

Важливим фактором, який впливає на поширення революційних настроїв є також наявність дискримінації більшої чи меншої частини населення країни – формально рівноправної. В їх очах влада не володіє повною легітимністю, національні чи релігійні контр - еліти часто виступають лідерами цих революційних виступів. Показовим у цьому сенсі є той факт, що основна маса протестувальників – україномовне населення переважно Західної України, греко - католики за релігійною приналежністю. Свою солідарність із мітингувальниками висловили також і кримсько - татарське населення Криму, практично усі основні релігійні конфесії – за винятком РПЦ.

Стихійні виступи підприємців проти існуючої податкової політики (т.зв. Податковий майдан), студентів - проти політики в сфері освіти, виступи проти свавілля міліції у Врадіївці – були лише провісниками загальнонаціонального громадянського спротиву, які достатньо виразно показали неготовність та нездатність влади будь - що змінювати у цій державі.


Дата добавления: 2015-11-30; просмотров: 59 | Нарушение авторских прав



mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.007 сек.)