Будова шприців та голок

Шприц (нім. Spritze, від spritzen – прискати) – це найпростіший насос, придатний для нагнітання та відсмоктування рідини. Він складається з пластикового градуйованого циліндра, вихідний кінець якого закінчується конусом з наконечником для насадки голки. Другий кінець шприца відкритий для уведення поршня.

В залежності від положення наконечника на конусі шприца, до якого кріпиться голка, розрізняють шприци: з коаксіальним та ексцентричним розташуванням наконечника. Коаксіальним (концентричним) положенням наконечника називається у тому випадку, коли наконечник знаходиться по центру конуса шприца. Положення наконечника обумовлюється зручністю застосування шприца. Концентрично наконечник зазвичай розташований у шприців, що застосовуються для підшкірних та внутрішньом’язових ін’єкцій (шприц, об’ємом 1-10 мл). Ексцентричним положення наконечника називається у тому випадку, коли наконечник розташований збоку конуса шприца. Зміщене положення наконечника обумовлене специфікою застосування шприців. Основна сфера застосування таких шприців – внутрішньовенні маніпуляції.

За типом приєднання голки до наконечника шприца розрізняють: шприци з роз’ємом типу Луер, роз’ємом типу Луер-Лок, з інтегрованою голкою (незнімною голкою).

Роз’єм типу Луер – це такий тип кріплення голки до наконечника, при кому голка надівається на нього. Це найбільш розповсюджений тип кріплення голки. Він є стандартом для шприців об’ємом від 2 до 100 мл, нерідко зустрічається у шприців об’ємом 1 мл.

Роз’єм типу Луер-Лок – це такий тип кріплення голки до наконечника, при якому голка вкручується в нього. З’єднання Луер-Лок застосовується шприцах машинного приводу (інфузійні насоси типу «перфузор» і «інфузомат»), а також в системах для крапельних інфузій. Шприци з кріпленням голки такого типу можуть бути використані і при простих ін’єкціях, коли вимагається особливо міцне з’єднання шприца з голкою.

Інтегрованою голкою, як правило, комплектуються шприци малого об’єму – до 1мл. Інтегрована незмінна голка дозволяє повністю розв’язати проблему «мертвого» простору, тим самим забезпечити повне уведення усієї дози препарату (частіше інсуліну)

В залежності від будови шток-поршня конструкції шприців підрозділяють на двох- і трьохкомпонентні. В двохкомпонентних (циліндр + поршень) шприцах шток і поршень є єдиним цілим, в трьохкомпонентних (циліндр + поршень + гумовий ущільнювач) – на поршень доданий гумовий ущільнювач.

Для того, щоб двокомпонентні шприци були герметичні, їх поршень роблять трохи більшого діаметру, чим внутрішній діаметр циліндра, по якому він ковзає при забезпеченні герметичності виникає недолік: через тертя пластикового поршня об циліндр, з циліндра можуть «здиратися» мікрочастинки поліпропілену, які потім можуть потрапити в тканини або кров. Ці частинки можуть бути і непомітними неозброєним оком, але ризик такий є.

Крім того, через більший діаметр поршня часто зростає зусилля, яке необхідно прикласти для переміщення поршня по циліндру. При виконанні ін’єкцій таким шприцом хід ін’єкції неможливо чітко контролювати, ліки вводяться ривками. При великій кількості ін’єкцій втомлюється рука медсестри. Ін’єкції таким шприцом більш болючі для хворих. Намагаючись привести тугий поршень шприца в рух, медсестра докладає помітне зусилля. Шприц стає рухливим в її руках – а отже рухлива і голка в тканинах пацієнта. Таке «колупання» голки в тканинах і є джерелом больових відчуттів. Саме за цих причин в розвинених країнах двокомпонентні шприци вже давно не використовуються.

Основною функціональною відмінністю трьохкомпонентних шприців є легкість і плавність ходу поршня. Доданий на поршень шприца гумовий ущільнювач дозволяє пересуватися йому в циліндрі з меншим коефіцієнтом тертя, тобто плавніше. Це робить ін’єкцію менш болючою, дає можливість плавно вводити ліки і виключає потрапляння в організм мікрочастинок поліпропілену.

Інсуліновий шприц. Інсуліновий шприц має ємкість 1 мл. З одного боку він градуйований в мілілітрах, а з іншого боку він має поділки, визначені в одиницях дії інсуліну.

Більшість препаратів інсуліну у флаконах, що використовуються у країнах СНД, містять 40 ОД інсуліну в 1 мл. На флаконі при цьому зазвичай стоїть маркування U-40 або 40 ОД\мл. інсулінові шприци призначені для такого інсуліну градуйовані таким чином, що 0,1 розчину містить 4 ОД інсуліну.

У багатьох країнах застосовується інсулін, що містить 100 ОД\мл (U-100). Для нього існують свої інсулінові шприци, які зовні виглядають так само, як і шприци для інсуліну U-40, але градуйовані інакше, з урахування саме цієї концентрації (0,1 мл розчину містить 10 ОД інсуліну).

Шприц-ручка. Це своєрідний шприц, який вже заздалегідь наповнений інсуліном і має шкалу для вибору дозування. Інсулін вводиться через голку, як за допомогою шприца, але замість поршня використовується курок. Це набагато зручніший за окремо взятий шприц і флакон.

Туберкуліновий шприц. Такий шприц практично не відрізняється вд інсулінового. Він має подвійну шкалу, яка дозволяє використовувати шприц як для введення інсуліну, так і туберкуліну (ціна поділки = 0,01 мл).

Шприц-тюбик. Це пристрій одноразового використання для підшкірного або внутрішньом’язового уведення лікарських засобів, що складається з еластичної ємкості, заповненою рідиною, що вводиться, і, сполученого із стерильною ін’єкційною голкою, герметично закритого ковпачка. Застосовують при наданні швидко допомоги, а також само- і взаємодопомозі в умовах бойових дій військ, стихійних лих, аварій і т.д. нині деякі ін’єкційні форми ліків випускаються у шприцах-тюбиках, які не відрізняються по своїй будові від звичайних одноразових шприців, але вони вже попередньо заповнені лікарським препаратом. Одноразовий шприц стандартного типу допускає його разове застосування і обов’язкову утилізацію відразу ж після його використання. Проте, згідно з даними ВООЗ, щорічно внаслідок повторного використання одноразових шприців 8-16 млн людей захворюють гепатитом В; 2,3-4,7 млн – гепатитом С; 80-160 тис. людей – заражуються ВІЛ. Тобто, одноразові шприци без будь-якої стерилізації використовуються повторно і навіть багаторазово, що веде до зараження організму людини. В зв’язку з цим, зараз поширюється використання нових типів шприців, конструкція яких не дозволяє застосовуватися повторно.

Шприци, що саморуйнуються. Основною відмінністю одноразових шприців, що саморуйнуються, від стандартних типів являється те, що вони оснащені спеціальним пристосування всередині циліндра, яке після уведення ін’єкції зчіплює поршень з голкотримачем и при зворотному русі поршня голкотримач разом з голкою втягується усередину циліндра. Схема роботи шприца така:

1) Підготовлений шприц наповнюється ліками стандартним способом

2) Ін’єкція робиться як завжди. Після уведення ліків голкотримач зчіплюється з поршнем і блокується

3) Після закінчення ін’єкції голкотримач разом з голкою зворотнім рухом поршня втягується усередину порожнього циліндра

4) Насамкінець, поршень відламується від голкотримача, залишаючи голку усередині циліндра (шприц відразу утилізується)

Голка, втягнута в циліндр, унеможливлює випадкову травматизацію і зараження. ВООЗ рекомендує повністю переходити на використання таких шприців, особливо для країн з високим споживанням наркотичних речовин.

Параметри голки для різних типів ін’єкцій:

- Для внутрішньо шкірних: довжина – 1,5-2 см, діаметр – 0,3-0,5мм

- Для внутрішньом’язових: довжина – 8-10 см, діаметр – 0,8-1,0 мм

- Для внутрівенних вливань: довжина – 4-6 см, діаметр – 0,8-1,0 мм

- Для підшкірних ін’єкцій: довжина – 2,5-3,0 см, діаметр – 0,5-0,6 мм

В останні роки для забору крові із вени все частіше використовують вакуумні системи, які складаються з вакуумної пробірки (були введені в клінічну практику фірмою Бектон Діксон в 1947 році під тм Вакутайнер), голкотримача і двосторонньої голки довжиною 4 см і діаметром 0,8 мм з надтонкими стінками.

Внутрішні стінки голки оброблені силіконом. Один кінець голки (вставляється в пробірку) має захисний гумовий ковпачок (ніпель), а інших (для венепункції) має потрійне списоподібне заточування і захисний ковпачок, як у всіх одноразових голках. Ці системи забору крові аналогічні звичайному шприцу, але замість поршня використовується перепад тисків, що виникає завдяки створеному в пробірці вакууму.

Дозований вакуум забезпечує стандартне заповнення пробірки (вакутайнера) певною кількістю крові, з розрахунку на яку до пробірки внесені реактиви – активатор згоряння, антикоагулянти і т.д. така система забору крові забезпечує повну безпеку медичного персоналу у момент забору крові, оскільки повністю виключає контакт крові пацієнта з оточуючими.

Дата добавления: 2015-12-01