Олігосахариди – це продукти, побудовані з двох або кількох (до десяти) моносахаридів. Серед них найбільше значення мають дисахариди. 2 страница

У вільному стані в земній корі трапляються лише метали, які в ряду стандартних електродних потенціалів знаходяться праворуч від водню – мідь, ртуть, срібло, золото, платина.

Усі метали, крім ртуті та францію, за звичайної температури – це тверді речовини кристалічної будови. У кристалічному стані вони добре відбивають світло і тому непрозорі, мають характерний металічний блиск. Найкраще відбивають світло індій та срібло, тому їх використовують для виготовлення дзекал у прожекторах і рефлекторах. Майже всі метали (за винятком золота та міді) мають білий або сірий колір з різними відтінками. У порошко-подібному стані більшість металів набувають чорного або темно-сірого кольору. Усі метали добре проводять електричний струм і теплоту. Найкращі провідники електричного стуму та теплоти – срібло і мідь.

Метали – пластичні речовини. Пластичність – це здатність легко змінювати форму під дією зовнішніх сил і зберігати одержану форму після припинення цієї дії.

Найбіль пластичний метал – золото. З нього можна приготовляти дуже тонку фольгу і тягнути тонкі нитки. Характерні фізичні властивості металів пояснюються особливостями їх внутрішньої структури: наявністю електронного газу – вільних електронів.

Густина, температури плавління, кипіння та твердість металів залежать від їх індивідуальних властивостей – маси атома, заряду ядра, міцності металічного зв’язку.

За густиною метали поділяють на легкі, густина яких не перевищує 5000 кг×м^-3 (літій, натрій, магній, алюміній тощо), і важкі з густиною понад 5000 кг×м^-3 (цинк, залізо, мідь, ртуть тощо). За температурами плавлення розрізняють легкоплавкі та тугоплавкі метали. Найнижчу температуру плавління має ртуть (-38,87 ⁰С), найвищу – вольфрам (3410 ⁰С). За твердістю метали поділяють на тверді та м’які. Найтвердішими є хром і вольфрам, найм’якшими – натрій, калій та індій.

За іншими ознаками розрізняють такі метали: чорні (залізо, марганець, хром), кольорові (усі інші), рідкісні (літій, рубідій, цезій, берилій, молібден, вольфрам, цирконій, гафній, ванадій, ніобій, тантал та ін.), рідкісноземельні (скандій, ітрій, лантан і лантаноїди), розсіяні (галій, індій, талій і германій), лужні (літій, натрій, калій, рубідій, цезій, францій), лужноземельні (кальцій, стронцій, барій, радій), благородні (золото, срібло, платина, паладій, родій, іридій, рутеній та осмій), радіактивні (технецій, прометій, полоній, францій, радій, актиній та актиноїди) тощо.

Метали добувають з їх сполук на металургійних заводах. Спочатку їх відновлюють, а потім відокремлюють від інших речовин. Усі промислові способи одержання металів засновані на окисно-відновних реакціях.

Пірометалургійні способи полягають у відновленні металів з оксидів за високих температур за допомогою вуглецю, оксиду вуглецю (ІІ), алюмінію, кремнію або водню:

ZnO + C Þ Zn + CO;

Fe₃O₄ + 4CO Þ 3Fe + 4CO₂;

Cr₂O₃ + 2Al Þ Al₂O₃ + 2Cr;

3BaO + Si Þ BaSiO₃ + 2Ba;

WO₃ + 3H₂ Þ W + 3H₂O.

Якщо метал одержують з сульфідів, ці сполуки перетворюють на оксиди (випалювання):

2ZnS + 3O₂ Þ 2ZnO + 2SO₂;

4FeS₂ + 11O₂ Þ 2Fe₂O₃ + 8SO₂;

Cu₂S + 2O₂ Þ 2CuO + SO₂.

Як відновник у реакціях використовують сульфід того ж металу (економія окисників і відновників):

2ZnO + ZnS Þ 3Zn + SO₂,

3 Zn⁺² + 2 е ® Zn⁰

S^-2 – 6 е ® S⁺⁴

Гідрометалургійні способи засновані на реакціях переведення сполук металів у розчин і відновлення з них металів без застосування високих температур за допомогою електролізу або інших металів:

CuО + H₂SO₄ Þ CuSO₄ + H₂O;

CuSO₄ + Fe Þ FeSO₄ + Cu.

Гідрометалургійними способами одержують золото, срібло, цинк, уран тощо.

Електрохімічні способи засновані на реакціях відновлення металів електролізом розплавів їх солей, оксидів або гідроксидів. Цими способами одержують лужні та лужноземельні метали. алюміній тощо.

Відновлення металів
Вугіллям та оксидом вуглецю (ІІ)	Електричним струмом (електроліз)	Алюмінієм (алюмінотерапія)	Воднем
+2 ^2e 0 0 +2 ZnO + C Zn + CO­ +3 ^6e +2 0 Fe2O3 + 3CO 2Fe + +4 + 3CO2	NiSO4 ® Ni^2+ + SO4^2+ HOH Û H^+ + OH^- На аноді: ОН^- - е ® ОН^0 0 4ОН ® 2Н2О + О2­ На катоді: Ni^2+ + 2е ® Ni^0	0 ^12e +4 4Al + 3MnO2 +3 0 ® 2Al2O3 + 3Mn	+6 ^6e 0 0 WO3 + 3H2 W + +1 + 3H2O +2 ^2e 0 0 CoO + H2 Co + +1 + H2O

Під дією факторів навколишнього середовища метали окислюються, утворюючи хімічні сполуки (оксиди, гідроксиди, солі) – зазнають корозії.

Корозія – це руйнування металів внаслідок їх взаємодії з навколишнім середовищем. Розрізняють хімічну та електрохімічну корозії.

Хімічна корозія – це руйнування металу внаслідок взаємодії з середовищем, яке не проводить елекричний струм. Прикладами хімічної корозії є швидке окислення на повітрі натрію або кальцію, взаємодія металів з сірководнем, галогенами, оксидом сірки (ІV) та іншими газами, що містяться в атмосфері, а також з рідинами, які не проводять електричний струм (нафтою, бензином, толуолом та ін.).

Електрохімічна корозія – це руйнування металу, що знаходиться в контакті з іншим металом і електролітом або водою.

Чисті метали не зазнають електрохімічної корозії.

Корозія завдає великих збитків народному господарству.

Методи захисту металів від корозії дуже різноманітні. Їх можна поділити на три групи.

1. Захист поверхні металу від впливу факторів навколишнього середовища за допомогою покриттів – металічних (нікелю, цинку, хрому, алюмінію, золота, срібла) або неметалічних (лаків, фарб, смол, гуми, емалей), плівки оксиду – оксидування, плівки солей – фосфатування.

2. Обробка корозійного середовища. З середовища, де знаходяться метали, видаляють речовини, які викликають корозію, або додають такі, що уповільнюють корозію - інгибітори.

3. Електрохімічні методи – катодний і протекторний захисти. Їх використовують у середовищах, які добре проводять електричний струм. Для забезпечення катодного захисту поверхонь (труб, парових котлів, корпусів кораблів) виріб підключають до катода (анодом є лист заліза). За певної сили струму окисник відновлюється на катоді, анод окислюється, що забезпечує стійкість виробу до корозії.

Лужні метали – це форма існування у вільному стані таких елементів, що ксладають головну підгрупу першої групи періодичної системи. Лужними вони називаються тому, що їх гідроксиди є сильними лугами.

У ряду стандартних електродних потенціалів лужні метали розташовані ліворуч і мають найменші з усіх металів значення. Це зумовлює такі властивості лужних металів: - їх атоми є сильними відновниками, а позитивні іони – дуже слабкими окисниками;

- вони – найактивніші метали, що витісняють водень не тільки з кислот – слабких окисників, а й з води;

- ці метали не можна одержати електролізом водних розчинів їх солей;

вони не витісняють інші метали з водних розчинів їх солей.

Прості речовини кальцій, стронцій, барій, радій називають лужно-земельними металами, оскільки їх гідроксиди мають лужні властивості, а їх тугоплавкі оксиди раніше називали землями. Іноді лужноземельними помилково називають усі елементи головної підгрупи другої групи.

На s-підрівні зовнішнього енергетичного рівня атоми елементів мають по два електрони. Це s²-елементи. У хімічних сполуках вони виявляють стурінь окислення +2.

За фізичними властивостями метали головної підгрупи близькі до лужних. У вільному стані – це сріблясто-білі речовини з металічним блиском, твердіші за лужні метали, з більшими густинами, температурами плавлення та кипіння. За густиною всі вони, за винятком радію, належать до легких металів.

Запитання до семінару

1. Які сполуки кальцію: а) найбільше розповсюджені в природі; б) мають найбільше застосування.

2. Які елементи належать до металів? Що характерне для їх електронних конфігурацій? Метали у періодичній системі.

3. Які у металів спільні характерні ознаки (фізичні властивості) та чим вони зумовлені? Металічний зв'язок.

4. Що таке сплави? Як вони утворюються та як їх вивчають?

5. Як визначають та чим характеризують хімічну активність металів? Які загальні хімічні властивості у металів?

6. Чому активні метали схильні до корозії? Як протікає та від чого залежить цей процес? Які є способи захисту металів від корозії?

7. Які загальні промислові способи добування металів? В чому їх суть?

8. Які метали належать до лужних? Чим зумовлена така назва? Якими спільними ознаками вони характеризуються?

9. Які сполуки натрію і калію: а) найбільше розповсюдженні в природі; б) мають найбільше застосування.

10. Що таке твердість води? Комплекс яких властивостей охоплює цей термін? Як зм’якшують воду?

11. Як охарактеризувати властивості алюмінію та його сполук, виходячи з положення елемента у періодичній системі?

12. Як довести амфотерність сполук алюмінію?

13. Що бажано знати про сполуки алюмінію в природі та його роль у техніці?

14. Який хімічний характер мають оксиди та гідроксиди феруму? Чи залежать їх властивості від ступеня окиснення Феруму?

15. Що треба знати про сполуки Феруму в природі та роль заліза і його сплавів у техніці?

16. Яку масу солі можна одержати з сульфатної кислоти масою 30 г і ферум(ІІІ) гідроксиду, якщо якщо вихід реакції становить 90 %?

17. Із Сульфур(VI) оксиду масою 40 г було здобуто сульфатну кислоту масою 82,32 г. Обчисліть вихід реакції.

18. Яку масу Сульфур(VI) оксиду необхідно взяти для одержання сульфатної кислоти масою 73,5 г, якщо вихід реакції становить 75 %?

19. Яку масу сульфатної кислоти можна одержати із Сульфур(VI) оксиду масою 40 г, якщо вихід реакції – 80 % (0,8)?

20. Яку масу цинк хлориду буде здобуто, якщо для реакції взято цинк масою 13,65 г і хлор масою 14,2 г? При обчисленнях врахуйте, що масова частка виходу продукту реакції становить 85 %.

21. Який об’єм Сульфур(IV) оксиду необхідно взяти для реакції окиснення киснем, щоб одержати сульфур(VІ) оксид масою 20 г, якщо вихід продукту продукту реакції дорівнює 80 %? Об’єм обчисліть за нормальних умов.

22. При взаємодії магній оксиду масою 10 г із сульфатною кислотою здобуто магній сульфат масою 26,4 г. Обчисліть масову частку виходу продукту реакції.

23. Із гідраргірум(ІІ) оксиду масою 86,8 г було здобуто кисень масою 6 г. Обчисліть масову частку виходу кисню.

24. Для одержання амоній гідрогенкарбонату крізь надлишок розчину вугільної кислоти пропустили амоніак об’ємом 5,6 л (н.у.). Знайдіть масу одержаного продукту, якщо вихід його продукту реакції дорівнює 96 %.

25. При взаємодії магнію з киснем було здобуто магній оксид масою 18,4 г, причому масова частка виходу продукту реакції склала 92 %. Визначте, яку масу магнію було взято для реакції.

Семінар № 4

Тема: Теорія хімічної будови. Насичені вуглеводні, їх властивості, добування, застосування.

Мета: Розширити та поглибити знання про властивості та взаємозв’язок будови речовин. Сформувати поняття про хімічну будову органічних сполук. Знати властивості, добування, застосування насичених вуглеводнів.

Література: 1. М.В. Горский “Обученые основам общей химии” М. Просвещение 1991.

2. І.Г. Хомченко “Загальна хімія” Київ “Вища школа” 1993 р.

Методичні вказівки.

Хімія сполук вуглецю називаєтьcя органічною хімією. Так визначив предмет органічної хімії великий російський хімік О.М.Бутлеров.

Органічна хімія має велике наукове і практичне значення. Вона сприяє розвитку суміжних галузей науки - біології, медицини, біохімії, агрохімії тощо.Велике значення має органічна хімія для сільського господарства. Органічні добрива, засоби боротьби з шкідниками рослин, засоби, що прискорюють або сповільнюють ріст рослин і розвиток плодів, - все це органічні речовини.

Велику роль у розвитку органічної хімії відіграла теорія хімічної будови органічних сполук, засновником якої був великий російський хімік - органік О.М.Бутлеров. Розглянемо основні положення цієї теорії.

До робіт О.М.Бутлерова не приділялося достатньо уваги уявленням про розміщення атомів у молекулах, хоча атомно-молекулярне вчення вже утвердилося в хімії. О.М.Бутлеров ввів поняття про хімічну будову - чітко визначений порядок розміщення атомів у молекулі. В основу теорії будови було покладено валентність елементів - важливу властивість атомів, яка характеризує їхню здатність до утворення хімічних зв'язків. Згідно з теорією Бутлерова в молекулах речовин атоми сполучені один з одним у певній послідовності відповідно до їхньої валентності, тобто молекули мають точну хімічну будову.

Хімічну будову молекул органічних речовин записують за допомогою структурних формул, у яких зазначають усі їх і хімічні зв'язки між атомами, зв'язок зображають рискою. Згідно з електронною теорією одна риска в структурних формулах означає електронну пару, що сполучає атоми.

Структурні формули сполук можна зображувати у спрощеній формі, вказуючи тільки зв'язки між атомами вуглецю. Наприклад, формули етану, етилену і пропану можна записати так: СН₃ - СН₃; СН₂ = СН₂; СН₃ - СН₂ - СН₃.

Основні положення теорії хімічної будови:

1) атоми в молекулах сполучені у певній послідовності, тобто молекули мають певну хімічну будову;

2) будова молекул зумовлена електронною будовою атомів, що входять до складу молекул;

3) властивості речовини визначаються хімічною будовою молекул та їхнім складом;

4) атоми в молекулах чинять взаємний вплив один на одного, тобто реакційна здатність атомів залежить від того, з якими атомами вони сполучені в молекулі.

Вуглеводні - це сполуки, які складаються із вуглецю і водню. Загальна формула .

Алкани є найпростішими вуглеводнями. Всі атоми вуглецю в молекулах алканів сполучені один з одним простими, одинарними зв'язками. Алкани називають також парафінами, насиченими вуглеводнями.

Найпростіший алкан - метан СН₄, молекула якого складається з одного атома вуглецю і чотирьох атомів водню.

Склад молекул усіх алканів відповідає загальній формулі С_nН_2n+2, де п = 1, 2, 3, 4…. Отже, алкани - це вуглеводні, склад молекул яких відповідає загальній формулі С_nН_2n+2.

Для алканів характерна структурна ізомерія, яка зумовлена можливістю розгалуження вуглецевого ланцюга молекули. Вуглеводень з прямим, нерозгалуженим ланцюгом називається нормальним ізомером. У алканах з розгалуженим ланцюгом замісники (бічні ланцюги) можуть займати різне положення відносно головного ланцюга. Речовини, що мають однаковий склад, але різняться будовою вуглецевого ланцюга, називаються структурними ізомерами.

Запитання до семінару

1. Коли і де вперше Бутлеров висловився про основні положення теорії хімічної будови?

2. Назвіть основні положення теорії хімічної будови Бутлерова.

3. Поняття про яке явище виходить із положень теорії хімічної будови органічних речовин. Надати характеристику цьому явищу.

4. Чим пояснюється настільки велика кількість різноманітних вуглеводнів?

5. Що потрібно знати, щоб впізнати хімічні властивості речовини?

6. На властивостях якого елементу грунтуються основні закони органічної хімії?

7. Поясніть взаємний вплив атомів у молекулах на прикладі.

8. Ізомери якої речовини вперше відкрив Бутлеров. Розкрийте поняття ізомерії?

9. Що Бутлеров називав хімічною будовою, поясніть цінність знань про хімічну будову речовини?

10. Розкажіть про цінність відкриття Бутлеровим теорії будови органічних речовин.

11. Дайте визначення терміну “вуглеводні”. Яка ще назва зберіглася за насиченими вуглеводними історично? Чому?

12. Чому насичені вуглеводні не здатні вступати в реакції приєднання? Яка загальна формула алканів?

13. Розкажіть про будову молекули метану.

14. Розкрити поняття “гомологічний ряд”. Розповісти про гомологічний ряд метану.

15. Розповісти про принцип надання назв речовинам за міжнародною номеклатурою ІЮПАК.

16. Розповісти про знаходження в природі насичених вуглеводнів.

17. Загальні фізичні властивості для гомологічного ряду метану.

18. Найхарактерніші реакції насичених вуглеводнів.

19. Що називається вільними радикалами? Приклад.

20. Що таке ланцюгова реакція? Приклади.

21. Який третій член гомологічного ряду метану?

22. Які сполуки є гомологами для ацетилену?

23. Напишіть ізомери пропану.

24. Які види ізомерії органічноїхімії існуєть?

25. Укажіть загальну кількість структурних ізомерів сполуки, що має формулу С₅Н₁₂.

26. Який алкан містить чотири атоми карбону?

27. Дайте назву насиченого радикалу, що містить три атоми карбону.

28. Напишіть загальну формулу насичених вуглеводів (алканів).

29. Які речовини можна добути за допомогою реакції Вюрца, із суміші хлоретану і хлорпропану?

30. Обчисліть та вкажіть вихід продукту реакції від теоретично можливого, якщо з хлорметану масою 40,4г за допомогою реакції Вюрца було добуто етан об’ємом 6,72л.

31. Яка речовина є першим членом гомологічного ряду циклоалканів?

32. Напишіть загальну формулу сполук гомологічного ряду циклоалканів.

33. Напишіть молекулярну формулу циклопентану.

34. Назвіть агрегатний стан, у якому існує циклопропан за звичайних умов.

35. Назвіть та напишіть хімічні властивості для циклоалканів.

36. За допомогою яких реакцій можна добути циклоалкани?

37. Обчисліть та вкажіть масу циклобутану, що утворюється при взаємодії 63,5г 1,4-дихлорбутану з кальцієм.

38. Укажіть загальну кількість структурних ізомерів сполуки, що має формулу С₃Н₈.

39. Назвіть сполуку, що є ізомером н-бутану.

40. Напишіть ізомери бутану.

Семінар № 5

Тема: Ненасичені вуглеводні. Ароматичні вуглеводні. Їх характеристика, властивості, добування, застосування.

Мета: Закріпити знання студентів по данній темі, систематизувати найважливіші нафтопродукти. Знати будову та властивості бензолу, вивчити ізомерію та номенклатуру гомологів бензолу.

Література: 1. М.В. Горский “Обученые основам общей химии” М. Просвещение 1991.

2. І.Г. Хомченко “Загальна хімія” Київ “Вища школа” 1993 р.

Методичні вказівки.

Найпростішими ненасиченими сполуками є вуглеводні, що мають один подвійний зв’язок, це – алкени. Вуглеводні, що містять два подвійні зв’язки, називають дієнами, три подвійні зв’язки – триєнами і т.д. Сполуки з декількома подвійними зв’язками мають загальну назву полієни.

Загальна формула гомологічного ряду алкенів С_nH_2n. Першим представником цього класу вуглеводнів є етилен СН₂ = СН₂, у зв’язку з чим алкени також називають етиленовими вуглеводнями. Найближчі гомологи етилену:

СН₃-СН=СН₂; СН₃-СН₂-СН=СН₂; СН₃-СН=СН-СН₃.

Пропен Бутен-1 Бутен-2

Номенклатура. У алкенах із нерозгалудженим карбоновим ланцюгом нумерацію починають із того кінця, ближче до якого знаходиться подвійний зв’язок, а в назві відповідного алкана закінчення –ан змінюється на –ен. У розгалуджених алкенах вибирають головний ланцюг так, щоб він містив подвійний зв’язок, навіть якщо він при цьому і не буде найдовший. Перед назвою головного ланцюга вказують номер атома Карбону, при якому знаходиться замісник, і назву цього замісника. Номер після назви головного ланцюга вказує положення подвійного зв’язку, наприклад:

1 2 3 4 5

Н₃С – СН = СН – СН – СН₃

│

СН₃

4-Метилпентен-2

Алкадієни – ненасичені вуглеводні, що містять два подвійні зв’язки. Загальна формула алкадієнів С_nH_2n-n/

Якщо подвійні зв’язки розділені у карбоновому ланцюзі двома або більш одинарними зв’язками, то такі подвійні зв’язки називають ізольованими. Хімічні властивості алкадієнів з ізольованими подвійними зв’язками не відрізняються від властивостей алкенів з тією лише різницею, що в реакції можуть вступати не один, а два подвійні зв’язки незалежно один від одного.

Якщо подвійні зв’язки розділені в ланцюзі лише одним σ-зв’язком, то їх називають супряженими. Найважливіші представники супряжених дієнів:

СН₂ = СН – СН = СН₂; СН₂ = С(СН₃) – СН = СН₂

Бутадієн-1,3 Ізопрен

Номенклатура. Головний ланцюг у дієнах вибирають так, щоб він містив обидва подвійні зв’язки, і нумерують із того кінця, при якому сума номерів положень подвійних зв’язків мінімальна. У назві відповідного алкана закінчення –ан змінюється на –дієн.

Алкіни – це ненасичені вуглеводні, молекули яких містять один потрійний зв’язок. Першим представником цього класу є ацетилен НС СН, тому алкіни ще називають ацетиленовими вуглеводнями. Найближчі гомологи ацетилену:

СН₃ – С СН; СН₃ – СН₂ – С СН; СН₃ – С С – СН₃,

Пропін Бутин-1 Бутин-2

найпростіший алкін із розгалудженим карбоновим ланцюгом 3-метилбутин-1:

СН С – СН – СН₃.

│

СН₃

Загальна формула гомологічного ряду алкінів С_nH_2n-2. Вона збігається з загальною формулою алкадієнів, тому алкіни й алкадієни є міжкласовими ізомерами.

Номенклатура. У алкінів із нерозгалудженим карбоновим ланцюгом, як і у алкенів, нумерація починається з того кінця, ближче до якого знаходиться потрійний зв’язок. У назві відповідного алкану закінчення –ан змінюється на –ін (ин). У разгалуджених алкінах вибирають головний ланцюг так, щоб він містив потрійний зв’язок, навіть якщо він при цьому не буде найдовший. Перед назвою головного ланцюга вказують номер атома Карбону, при якому знаходиться замісник і назву цього замісника. Номер після назви головного ланцюга вказує положення потрійного зв’язку, наприклад 4-метилпентин-2:

1 2 3 4 5

Н₃С – С С – СН – СН₃

│

СН₃

Ароматичними вуглеводнями називаються сполуки, молекули яких містять стійкі циклічні структури - бензольні ядра. Термін "ароматичні сполуки" виник у початковий період розвитку органічної хімії, коли встановили, що речовини ряду бензолу виділяються з природних ароматичних речовин.

Бензол є найпростішим ароматичним вуглеводнем. Його склад відповідає формулі С₆Н₆.

Бензол – це безбарвна рідина що має характерний запах. Легко переходить у твердий стан: температура плавлення бензолу становить +5,5°С, температура кипіння +80,1°С. У воді бензол практично не розчиняється але є хорошим розчинником багатьох органічних речовин.

Для бензолу характерні реакції заміщення атомів водню в бензольному кільці. Ці реакції відбуваються за механізмом електрофільного заміщення.

На відміну від ненасичених сполук типу алкенів і алкінів, бензол дуже стійкий проти окислення, важко вступає в реакції приєднання.

Бензол виділяють переважно з нафти та камяного вугілля при виробництві коксу.

Гомологи бензолу - це ароматичні вуглеводні, в бензольному кільці яких один чи кілька атомів водню заміщені на алкільні радикали.

Загальна формула сполук гомологічного ряду бензолу С_nН_2n-6, де п =6,7,8,9…. Найпростішім гомологом бензолу, який відрізняється від нього на одну групу СН₂, є метилбензол, або толуол С₆Н₅ - СН₃.

Назви гомологів бензолу складаються з назви замісника з додаванням кореня бензол, наприклад етилбензол. Якщо гомолог містить кілька замісників, то їхнє положення позначають цифрами, що означають номери атомів вуглецю в бензольному ядрі, біля яких знаходяться ці замісники, наприклад 1,2-диметилбензол. Нумерацію починають з одного з атомів вуглецю, біля якого є замісник.

Для багатьох гомологів широко використовуються тривіальні назві (толуол, ксилол).

Найпростіші гомологи бензолу за звичайних умов - це рідини з характерним запахом, вищі гомологи - тверді речовини.

Нафта – це оліїста рідина, колір якой залежно від родовища цієї природної копалини змінюється від світло-коричневого до темно-коричневого. Густина нафти звичайно становить 0,80 - 0,95 г/см³. У воді нафта практично не розчиняється.

До складу будь-якої нафти входять алкани, циклоалкани і ароматичні вуглеводні. Співвідношення цих сполук різне в нафтах різних родовищ. Крім того, нафта містить різноманітні домішки, масова частка яких може досягати 4-5%. Найбільш поширені домішки - органічні кислоти, сірководень, сіркоорганічні сполуки. У нафті виявлені в невеликих кількостях сполуки металів (нікелю, магнію, кальцію, ванадію, заліза). Всього до складу нафти входять понад 20 хімічних елементів.

Сира нафта, що добувається, містить богато води, відділивши яку добувають товарну нафту, яка йде на переробку.

Дистиляція або перегонка – це метод первинної переробки нафти. До проведення перегонки від нафти відділяють гази - пропан і бутан.

В результаті перегонки нафти виділяються такі основні нафтопродукти: а) бензинова фракція, що містить легкий бензин і лігроїн; б) гасова фракція, що містить гас і газойль; в) мазут, який піддається додатковій перегонці. При дистиляції мазуту утворюються соляромні масла, мастила і залишок - гудрон.

Найціннішими нафтопродуктами є легкі (бензинові) фракції нафти. Для підвіщення виходу бензинових фракцій і поліпшення їх якості більш тяжкі нафтопродукти піддають додатковій переробці. Найважливіші способи переробки нафтопродуктів - крекінг, піроліз, риформінг.

Крекінг - це розкладання вуглеводнів нафти на більш легкі.

Дата добавления: 2015-12-01