Метод рейтингового тестування

Читайте также:

Найчастіше використовується в психологічному забезпеченні освітнього процесу.

Технологія рейтингового тестування наступна: складання рейтингової анкети; вибір шкали оцінювання; збирання інформації від респондентів; підрахунок рейтингових оцінок.

2. Методики непрямої оцінки міжособистісних переваг.

Методичні прийоми дослідження міжособистісних взаємин засновані на виявлених у соціальній психології закономірностях впливу емоційного відношення на невербальну поведінку, паралінгвістичні параметри.

Найбільш відомі методики, засновані на закономірностях проксемічної поведінки людей. Головна їхня передумова полягає в тому, що вибір суб'єктом положення в просторі щодо іншої особи або групи осіб залежить від його міжособистісних взаємин: позитивне емоційне підношення виявляється у виборі більш близької відстані.

Засоби дослідження, засновані на феноменах «особистісного простору», можна розділити на три категорії:

а) методики спостереження реальної ситуації;

б) методики символічного моделювання реальної ситуації;

в) проективні засоби.

Вважається, що методики спостереження реальної ситуації дають найбільш достовірну інформацію про міжособистісні взаємини. Класичною, найбільш типовою процедурою є схема дослідження, у якій проксемічна поведінка двох людей фіксується спостерігачем або ж, у більш складних схемах, проксемічна поведінка членів групи записується на відеоплівку з наступним аналізом поведінки кожного.

Ілюстрацією елементарної процедури може служити наступний варіант: у кімнаті знаходяться стіл і два стільці, розташовані на досить великій відстані один від одного. Експериментатор, що сидить на одному зі стільців, просить обстежуваного сісти. Вільний вибір дистанції, що виявляється у виборі місця для розташування стільця (відстань між ним і експериментатором згодом вимірюється), пов'язується з психологічною ситуацією міжособистісних взаємин.

Методики символічного моделювання реальної ситуації досить різноманітні. В одній з них обстежуваному пропонується набір фотографій, на яких зафіксовано різне розташування столу і стільців. Обстежуваного просять вибрати з них ту, у якій відображено найбільш комфортне для нього розташування.

Інші варіанти моделювання припускають велику активність обстежуваного, у яких він сам повинен цілком структурувати ситуацію, самостійно розташовуючи символи або іграшки, що зображують людей і об'єкти певним чином у просторі. Відповідно до методики, описаної Дж.Кют, дитина складає вирізані фігури різних людей на оксамитовій дошці. При порівнянні даних оцінюються лінійні відстані між розташованими фігурами з відповідними даними досліджень за іншими психологічними методиками. При цьому емоційні відстані між людьми виражаються через лінійні відстані в символічній ситуації.

Проективні засоби істотно не відрізняються від методичних прийомів моделювання, однак за своєю процедурою і стимульним матеріалом вони спрямовані на визначену сферу пізнання.

Скажімо, методика Петерсона (1980) спрямована на вивчення сімейних взаємин. До неї входять: модель кімнати (підлога кімнати маркірується поперечними лініями для зручності виміру відстані), іграшкові фігури членів родини. Дитина, граючи в «сім'ю» і розташовуючи певним чином її членів, дає дослідникові матеріал для інтерпретації. У більшості випадків оцінка відстані між фігурами складає лише невелику частину пояснювального матеріалу проективної методики, один його параметр. Він використовується в методиках, заснованих на ігровій діяльності, при інтерпретації малюнка сім'ї, при структуризації відображених міжособистісних ситуацій. Валідність проективних засобів у вимірі міжперсонального простору підтверджується в роботі Д.Едвардса (1980).

Також для досліджування соціометричної структури колективу використовуються малюнкові проби (ДДЛ, «Малюнок родини», тощо); тест Люшера (модифікація, при якій за результатами кольорових асоціацій аналізують емоційне сприйняття членів групи); модифікація психографічного тесту.

3. Методики спостереження й експертної оцінки інтерпретації. Ситуаційний тест.

У соціальній психології досить часто використовуються методики дослідження міжособистісних взаємин, у яких акцент робиться на об'єктивний і великий опис інтеракції, що згодом інтерпретується, виходячи з визначених теоретичних поглядів.

На відміну від попереднього класу методик тут дослідник має справу з менш однозначним і менш контекстуальним психологічним матеріалом; його інтерпретація більш інтегративна, більш залежна від психологічної теорії, на яку спирається дослідник. Зміст схеми спостереження залежить від теоретичної орієнтації психолога і специфіки розв'язуваних прикладних задач. Все-таки у своїй більшості вихідними точками відліку служать ситуативні детермінанти поведінки, гештальти трансакцій.

Формально процедури реєстрації поведінки відрізняються одна від іншої за низкою параметрів: реєстрування дискретних реакцій - реєстрування реакцій визначених загальних категорій; постійне реєстрування поведінки - вибіркове; реєстрування поведінки в ізоляції - реєстрування реакцій у контексті попередніх або наступних подій.

Одна з найвідоміших методик реєстрації міжособистісних взаємин належить Р.Бейлсу, який розробив схему, що дозволяє за єдиним планом реєструвати різні види інтеракції в групі. За цією ж схемою спостерігач може кодувати кожну взаємодію в будь-якій малій групі за 12 показниками, що об'єднані в чотири більш загальні категорії: область позитивних емоцій, область розв'язання проблем, область постановки проблем і область негативних емоцій. Завдяки такій формалізованій процедурі спостереження можна визначити різні рівні групової динаміки, статус і роль учасників взаємодії тощо. Наприклад: людина, що одержала високий бал в області розв'язання проблем, розглядається як діловий лідер, а в області позитивних емоцій - як емоційний лідер. Схема Р.Бейлса та її критика докладно описані в літературі (Ольшанський В.Б., 1981; Андрєєва Г.М., 1980).

4. Діагностика індивідуально-особистісних властивостей, що впливають на міжособистісні взаємини.

Для діагностики міжособистісних взаємин важливо виділити ті індивідуально-особистісні властивості учасників інтеракції, що впливають на процес спілкування.

Створено тести і шкали для виміру таких властивостей, як стиль лідерства, авторитарність, сумісність, тривожність, особистісні цінності, рівень агресивності, стиль реагування в конфліктній ситуації, тощо. Усі шкали перелічити неможливо, їх дуже багато, тому що більшість дослідників і практиків будують їх, виходячи зі своїх задач і конкретної ситуації. Існують спроби об'єднати різні шкали у великі психологічні опитувальники, підготувати спеціальні батареї тестів для вивчення міжособистісних взаємин. Найбільш відомі тести цієї групи: Каліфорнійський психологічний опитувальник особистості і методика Т.Лірі.

Каліфорнійський психологічний опитувальник особистості (СРІ) був розроблений за принципом ММРІ наприкінці 60-х років американським психологом Дж.Тоухом. Ціль цього опитувальника - «передбачати, що люди скажуть або зроблять у визначеній ситуації, а також спрогнозувати, що інші скажуть про них». На відміну від ММРІ, СРІ призначений для здорових людей і виявляє не патологічні, а скоріше соціально-психологічні характеристики особистості.

Опитувальник складається з 480 тверджень, на які обстежуваному треба відповісти «так» або «ні». Більшість запитань, 200 з яких узяті з ММРІ, стосуються типової поведінки, повсякденних почуттів, думок і установок обстежуваного. Підраховані відповіді переносяться на аркуші зі стандартними нормами за 18 шкалами опитувальника, і будується профіль особистості. Шкали опитувальника при інтерпретації поєднуються в чотири групи.

Шість шкал, що входять у першу групу, вимірюють врівноваженість, самовпевненість і адекватність у міжособистісних взаєминах. Це шкали домінантності, здатності придбати соціальний статус, соціальність, товариськість, самосприйняття і почуття благополуччя.

Друга група шкал виявляє зрілість і соціалізацію особистості, її відповідальність і міжособистісні цінності. У неї включені також шість шкал: відповідальності, досягнутої соціалізації, самоконтролю, толерантності, сприятливого враження і звичайності.

У третю групу включені три шкали: досягнення через конформність, досягнення через відстоювання своєї незалежності, інтелектуальної ефективності.

До четвертої групи входять три шкали: психологічність, гнучкість і жіночість. Три шкали з названих вище - почуття благополуччя, сприятливого враження і звичайності - дозволяють визначити щирість відповідей обстежуваних, хоча результати за ними теж інтерпретуються.

Діагностика міжособистісних стосунків та соціальної структури груп (на основі методики Т.Лірі)

Одну із спроб створити системну батарею тестів для діагностики міжособистісних взаємин індивіда зробили Т.Лірі і його співробітники. Результати вимірів переводяться в так звану дискограму - коло, складене з восьми психологічних тенденцій (октант). Вони певним чином орієнтовані щодо двох головних осей у міжособистісних взаєминах. На думку Т.Лірі, це: домінування - підпорядкування і дружелюбність - агресивність.

Октанти містять у собі якості, що характеризуються такими психологічними тенденціями:

1) тенденція до лідерства - владність - деспотичність;

2) впевненість у собі — самовпевненість - самозакоханість;

3) вимогливість - непримиренність - жорстокість;

4) скептицизм - упертість - негативізм;

5) поступливість - лагідність — пасивна підлеглість;

6) довірливість - слухняність - залежність;

7) доброзичливість - несамостійність - надмірний конформізм;

8) чуйність — безкорисливість — жертовність.

Узагальнюючи сказане, можна стверджувати, що один з можливих шляхів діагностики міжособистісних взаємин лежить у виявленні тих індивідуальних якостей і властивостей, що впливають на самі взаємини. Існують різні вербальні шкали для виявлення тієї або іншої властивості.

Методика діагностики схильності особистості до конфліктної поведінки (методика Томоса)

Семінарські заняття 1, 2

Тема 9.3. Діагностика міжособистісних стосунків дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

· Питання для обговорення

1. Особливості діагностики міжособистісних взаємин дошкільників та молодших школярів.

2. Методичні рекомендації щодо проведення діагностики міжособистісних взаємин дітей.

3. Особливості методу соціометрії в діагностичній роботі з дітьми.

4. Спостереження, як метод дослідження міжособистісних стосунків.

5. Дослідження міжособистісних стосунків дітей віку за допомогою методу проблемних ситуацій.

6. Психологічні ігри, як метод виявлення лідерського потенціалу дітей

7. Методи та методики дослідження позиції дитини у взаєминах з оточуючими (метод бесіди, методика Рене Жиля, дитячий варіант тесту Розенцвейга)

8. Методи та методики дослідження особливостей сприйняття однолітка та уявлень про самого себе (методики «Драбинка», «Оціни свої якості», «Я та мій друг у дитячому садку», «Розповідь про друга»)

· Практична частина

Проведення серед студентів ігрових методик, спрямованих на виявлення особливостей міжособистісних взаємин та соціального статусу членів групи («Режисер», «Дилема в’язня»)

· Індивідуально-дослідницьке завдання 1

1. Підібрати банк методик для діагностики міжособистісних стосунків дошкільників.

2. Підібрати банк методик для діагностики міжособистісних стосунків молодших школярів.

· Індивідуально-дослідницьке завдання 2

Дослідити особливості міжособистісних стосунків суб’єкта, а також його уявлення про себе та своє ідеальне «Я» (методика Т.Лірі) або провести діагностику тактики поведінки в конфліктній ситуації (тест К.Томоса) та побудувати особистісний портрет.

· Орієнтовні теми для доповідей:

- Діагностика психологічного статусу особистості в малій соціальній групі.

- Вивчення привабливості роботи як показника соціально-психологічного клімату.

- Вивчення особистості школяра в учнівському класі.

- Методи діагностики рівня розвитку групи як колективу.

- Експертна оцінка психологічних характеристик особистості керівника.

- Соціоніка. Особливості діагностики соціонічних типів.

Основна література:

1. Панфилова М.А. Игротерапия оющения: Тесты и коррекционные игры. –М.: «Гном и Д», 2005. – 160 с.

2. Межличностные отношения дошкольников: диагностика, проблемы, коррекция/ Е.О.Смирнова, В.М.Холмогорова. – М.: ВЛАДОС, 2005. – 158с.

3. Общение. Дети 5-7 лет / Н.В.Клюэва, Ю.В.Филиппова. – Ярославль: Академия развития, 2006

4. Образцова Т.Н. Психологические игры для детей

Самостійна робота №1

Тема 9.3. Діагностика сфери міжособистісних відносин підлітків

План.

1. Тест незакінчених речень (модифікація В.Міхала)

2. Графічна бесіда «Моє коло спілкування»

3. Методика «Соціометрія»

4. Оцінка взаємостосунків підлітка з класом.

Основна література:

1. Практикум по возрастной психологи: Учеб.пособие/ Под ред. Л.А.Головей, Е.Ф.Рыбалко. – Спб.: Речь, 2008.- С.366-370 (1,2)

2. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ -М», 2007. – С.281-288

3. Большая книга подросткового психолога / О.Н.Истратова, Т.В.Єксакусто. – Ростов н/Д: Феникс, 2008

Самостійна робота №2

Тема 9.4 Дослідження міжособистісних стосунків та соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі

План

1. Виявлення агресії в стосунках з колегами та учнями (тест А.Ассінгер)

2. Виявлення рівня комунікативності вчителя.

3. Вивчення рівня задоволеності перебування в колективі.

4. Визначення наявності стресу у педагогічних працівників.

5. Оцінка психологічного клімату в педагогічному колективі

Основна література:

1. Практикум по возрастной психологи: Учеб.пособие/ Под ред. Л.А.Головей, Е.Ф.Рыбалко. – Спб.: Речь, 2008.- С.366-370 (1,2)

3. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб.пособие: в 2 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2004.

Запитання для самоконтролю

1. Назвіть ознаки малої групи.

2. Що включає в себе психологічне вивчення групи?

3. Які ви знаєте критерії, що використовуються в основі систематизації методик діагностики міжособистісних взаємин?

4. Назвіть основні групи методик діагностики міжособистісних взаємин.

5. Вкажіть недоліки і переваги різних груп методик діагностики міжособистісних взаємин.

Змістовий модуль № 10

«Корекція та розвиток міжособистісної сфери»

Змістовий модуль 11 – ««Корекція та розвиток міжособистісної сфери»

Навчальні цілі: ознайомлення з різними аспектами психокорекції та розвитку міжособистісної сфери дітей та підлітків; оволодіння технологією розробки психокорекційних та розвивальних програм; вироблення ряду умінь та навичок щодо використання різних психокорекційних методів у психокорекції.

2. Методичні вказівки щодо роботи з модулем

Робота над модулем передбачає опрацювання наступних тем:

11.1 Формування доброзичливих взаємин дошкільників та молодших школярів. - 4 години лекційних занять, 2 години семінарських занять, 5 годин самостійної роботи.

11.2 Корекція сфери міжособистісних взаємин підлітків та юнаків та дорослих. - 2 години лекційних занять, 2 години семінарських занять, 5 годин самостійної роботи.

Робота з модулем передбачає засвоєння лекційного матеріалу, участь у обговоренні питань під час семінарських занять, самостійну роботу над окремими питаннями теми, модульний контроль у формі тестування.

9. 3. Після опрацювання цих тем, студент може отримати такі бали:

Поточний контроль	Самостійна робота	Індивідуальне завдання	Підсумковий тест	Усього
Тема №1	Тема №2	Тема №1	Тема №2

Лекція №1,2

Формування доброзичливих взаємин у дошкільників та молодших школярів.

План

1. Особливості дітей з проблемними формами ставлення до однолітків.

2. Психолого-педагогічні принципи виховання міжособистісних взаємин дітей дошкільного віку.

3. Логіка побудови корекційно-розвивальної програми, спрямованої на формування доброзичливих взаємин у дошкільників.

Література

1. Межличностные отношения дошкольников: диагностика, проблемы, коррекция / О.Е.Смирнова, В.М.Холмлгорова. – М.: Гуманитар.изд.центр ВЛАДОС, 2005. – 158 с.:ил. – (Психология для всех)

2. Панфилова М.А. Игротерапия общения: Тесты и коррекционные игры. Практическое пособие для психологов, педагогов и родителей. – М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2005.

3. Практикум по детской психокоррекции: игры, упражнения, техники / О.Н.Истратова. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2008.

4. Авторська корекційно-розвивальна програма О.Г.Васильєвої «Світ дитячих відносин»

5. Справочник по групповой психокоррекции / О.Н.Истратова, Т.В.Єксакусто. – Ростов н/Д: Феникс, 2008

6. Планування роботи практичного психолога дошкільного закладу / С.В.Сіроштан – К.: Марич, 2010. – (Психологічний інструментарій)

7. Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – 2-ге видання. – К.: Літера ЛТД, 2008

Семінарське заняття №1

Тема 11.1. Формування доброзичливих взаємин у дошкільників та молодших школярів.

· Питання для обговорення

1. Ігри, спрямовані на невербальну взаємодію між дітьми. Їх роль у формуванні конструктивних взаємин між дітьми.

2. Формування здатності дітей звертати увагу на інших однолітків. Ігри та вправи.

3. Ігри та вправи, які формують здатність дітей підпорядковувати власну поведінку з поведінкою інших дітей

4. Ігри, спрямовані на переживання спільних емоцій.

5. Ігри, які спонукають дітей проявляти взаємодопомогу, виявляти доброзичливе ставлення один до одного

· Практична частина

Проведення студентами вправ, які ілюструють запропоновані питання.

· Індивідуально-дослідне завдання

Розробити план програми розвитку позитивних міжособистісних взаємин дошкільників. Детально описати 1 заняття.

Література

4. Авторська корекційно-розвивальна програма О.Г.Васильєвої «Світ дитячих відносин»

5. Справочник по групповой психокоррекции / О.Н.Истратова, Т.В.Єксакусто. – Ростов н/Д: Феникс, 2008

Семінарське заняття №2

11.2. Корекція сфери міжособистісних взаємин підлітків та юнаків.

· Питання для обговорення

1. Робота з лідерським потенціалом в групі.

2. Роль психолога у подоланні конфліктних ситуацій.

3. Вправи та ігри, спрямовані на розвиток навичок ефективного спілкування та взаємодії між підлітками та юнаками.

4. Вправи-ігри, спрямовані на згуртованість групи.

5. Великі ігри, спрямовані на розвиток навичок групової та міжособистісної взаємодії.

· Практична частина

Проведення студентами вправ, які ілюструють питання 3,4,5.

· Індивідуально-дослідне завдання

Розробити план програми розвитку позитивних міжособистісних взаємин підлітків. Детально описати 1 заняття.

Література

1. Большая книга подросткового психолога / О.Н.Истратова, Т.В.Эксакусто. – Ростов н/Д: Феникс, 2008.

2. Справочник по групповой психокоррекции / О.Н.Истратова, Т.В.Єксакусто. – Ростов н/Д: Феникс, 2008

Самостійна робота №1

Тема 11.1. Формування доброзичливого ставлення у дошкільників та молодших школярів.

План

1. Особливості корекції сфери міжособистісних відносин молодших школярів.

2. Групова гра як найбільш адекватна форма корекції міжособистісних відносин дітей молодшого шкільного віку.

Література.

1. Панфилова М.А. Игротерапия общения: Тесты и коррекционные игры. Практическое пособие для психологов, педагогов и родителей. – М.: «Издательство ГНОМ и Д», 2005.

2. Практикум по детской психокоррекции: игры, упражнения, техники / О.Н.Истратова. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2008.

3. Коробко С.Л., Коробко О.І. Робота психолога з молодшими школярами: Методичний посібник. – 2-ге видання. – К.: Літера ЛТД, 2008

Самостійна робота №2

Тема 11.2. Корекція сфери міжособистісних взаємин підлітків та юнаків.

План

1. Особливості розвитку навичок міжстатевої взаємодії у підлітків.

2. Вправи на розвиток статево рольової ідентичності, уявлень про взаємини з протилежною статтю.

Література.

1. Большая книга подросткового психолога / О.Н.Истратова, Т.В.Эксакусто. – Ростов н/Д: Феникс, 2008. – С. 438-445

Змістовий модуль № 11

«Діагностика, розвиток та корекція Я-концепції та сімейних взаємин як фактору її формування».

Змістовий модуль 9 – «Діагностика, розвиток та корекція внутрішнього світу особистості та сімейних взаємин».

10. Навчальні цілі: висвітлити теоретичні основи та специфіку психодіагностики та розвитку самосвідомості, особливості організації діагностичного процесу та підбору діагностичного інструментарія; сформувати вміння відбирати методи для дослідження представників різних вікових груп, усвідомлювати їх доцільність, обмеження та переваги; розробляти та використовувати на практиці корекційно-розвивальні програми; ознайомити студентів з основними методиками психодіагностики та корекції дитячо-родинних та сімейних стосунків; сформувати вміння відбирати методи для дослідження, усвідомлювати їх доцільність, обмеження та переваги; розкрити особливості організації та проведення обстеження сімʼї; виробити ряд умінь та навичок щодо розробки та проведення корекційно-розвивальних занять із сімʼєю.

11. Методичні вказівки щодо роботи з модулем

– Змістовий модуль складається з чотирьох тем:

9.1. Психодіагностичні методики дослідження Я-концепції. – 2 години лекцій.

9.2 Розвиток Я-концепції дітей, підлітків та старшокласників. Корекція дитячо-батьківських відносин. - 2 години семінарських занять; 5 годин самостійної роботи..

9.3. Діагностика дитячо-батьківських та сімейних стосунків. - 2 години лекцій,2 години семінарських занять.

9.4. Діагностика подружніх стосунків. - 5 годин самостійної роботи.

– Робота з модулем передбачає засвоєння лекційного матеріалу, участь у обговоренні питань під час семінарських занять, самостійну роботу над окремими питаннями теми, виконання індивідуально-дослідницького завдання; модульний контроль у формі тестування.

12. Після опрацювання цих тем, студент може отримати такі бали:

Поточний контроль	Самостійна робота	Індивідуальне завдання	Підсумковий тест	Усього
Тема №1	Тема №2	Тема №1	Тема №2

Лекція

5.1 Психодіагностичні методики дослідження Я-концепції.

План.

1. Самосвідомість як об'єкт психодиагностики.

2. Особливості психологічного дослідження самосвідомості дітей.

а Період раннього дитинства: перші кроки у виробленні ціннісного ставлення до себе. Вивчення розвитку образу Я у дитини раннього віку.

б Самосвідомість та самооцінка дітей старшого дошкільного віку як предмет діагностики. Методика вивчення самосвідомості та самооцінки дітей старшого дошкільного віку.

3. Методики діагностики самосвідомості, їх достоїнства й недоліки.

а Методика визначення ідентифікаційного зв’язку і почуття «Ми».

б Методика визначення незалежного та взаємозалежного Я.

в Тест «Символічний образ Я»

г Шкала визначення самооцінки.

д Тест «Перевір себе»

е Методика дослідження самооцінки особистості та визначення індексу задоволеності собою

ж Методики психодіагностики в кокології.

Література:

1. Практикум по возрастной психологи: Учеб.пособие/ Под ред. Л.А.Головей, Е.Ф.Рыбалко. – Спб.: Речь, 2008.

2. Психодіагностика: навч. посіб. / І.М.Галян, - К.: Академвидав, 2009. – С.253-265

3. Психодіагностика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За аг.ред. М.С.Корольчука. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2007. – 400 с.

4. Райгородский Д.Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский Дом «БАХРАХ -М», 2007

5. Робочая книга практического психолога / В.Шапарь, А.Тимченко, В.Швыдченко. – М.:АСТ; Харьков: Торсинг, 2005. – 672 с.

6. Фурман А.В., Гуменюк О.Є. Психологія Я-концепції: Навчальний посібник. – Львів: Новий світ – 2000, 2006. - 360с.

7. Дятленко Н. Самоповага дітей. – К.: Шк.світ, 2007. -120 с.

8. Психологическое тестирование детей от рождения до 10 лет / О.Н.Истратова. – Ростов н/Д: Феникс, 2008. – 317с.

9. Диагностика и развитие личностной сферы детей старшего дошкольного возраста. Тесты. Игры. Упражнения / Н.В.Краснощекова. – Ростов н/Д.: Феникс, 2006

Зміст лекції

1. Самосвідомість як об'єкт психодіагностики.

Самосвідомість - це відображення себе у своїй свідомості, знання про себе, переживання своєї індивідуальної неповторності. У психологічній літературі її розглядають як особливий феномен особистості, одну з «вищих» психічних функцій (за визначенням Л.С. Виготського), які є психологічними.

За допомогою самосвідомості людина усвідомлює свою належність до людського роду, до певних соціальних груп, а також усвідомлює свої індивідуально-неповторні особливості, риси характеру й інтереси. Завдяки цьому феномену людина здатна відокремити себе від біологічної й соціальної програми поведінки, які характеризують її як об'єкт біосоціальних відносин. У її розвитку проявляється турбота людини про своє особистісне зростання.

Я-концепція є продуктом самосвідомості. «Я-концепція» - «важливий фактор детермінації поведінки людини, таке внутріособистісне утворення, що багато в чому визначає напрямок її діяльностей, поведінку в ситуаціях вибору, контакти з людьми». Вона також «сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості, визначає інтерпретацію досвіду і є джерелом очікувань». Я-концепція визначає цінність професійного становлення. З її допомогою людина здатна визначити відповідність свого «я» вимогам, які пред'являє обрана професія.

У багатьох психологічних теоріях Я-концепція є одним з основних понять. Однак дотепер не існує її універсального визначення. Багатьма авторами Я-концепція визначається як «сукупність всіх уявлень індивіда про себе, сполучена з їхньою оцінкою». Описову складову Я-концепції називають образом «Я», а відносно аспекту, пов'язаного з відношенням до себе, поки не існує міцної термінологічної традиції. Як відзначає С.Р. Пантилєєв, багато невирішених проблем у сфері вивчення самоставлення «пов'язані з недостатньою теоретичною розробленістю цієї проблеми, з відсутністю адекватної й продуктивної концептуалізації цього поняття».

У психологічній літературі самоставлення визначається як феноменологічно представлене вираження змісту «Я» для суб'єкта. Воно має дві підсистеми - систему самооцінок і систему емоційно-ціннісних відносин. К.Роджерс також розділяє загальне ставлення до себе на самооцінку й самоставлення. Самоставлення на основі оцінки являє собою самоповагу, почуття компетентності або почуття ефективності. Цей компонент залежить від успіхів або невдач, тобто, ефективності досягнення мети. Самоставлення як емоції являє собою симпатію, почуття власної гідності, цінності, самоприйняття. Воно в меншому ступені залежить від успіхів і невдач людини, у своїй основі визначається змістоутворюючими мотивами. Це пояснює феномен, коли людина з низькою самооцінкою добре до себе ставиться й навпаки.

Самооцінку можна розглядати і як найбільш поверхневе самоставлення, загальне, позитивне або негативне ставлення до себе. Джерелом оцінних значень є соціокультурне оточення людини, соціальні реакції на якісь його прояви, самоспостереження. У її основі можуть лежати: власні судження індивіда про себе; інтерпретації суджень інших людей; індивідуальні ідеали або культурно задані стандарти. Самооцінка впливає на взаємини людини з навколишніми, його ставлення до успіхів і невдач, на ефективність діяльності людини.

Позитивна самооцінка полягає в прийнятті людиною самої себе. У людини з такою самооцінкою стійке позитивне самопочуття, думки навколишніх для нього не мають абсолютного вирішального значення, що дає йому спокійно сприймати критику на свою адресу. Результати великої кількості досліджень говорять про те, що людина, що володіє високою самооцінкою, позитивним ставленням до себе, здатна впливати на Я-концепцію іншої людини. Вона вірить у свої сили, здібності, енергію, самостійність, високо оцінює свої можливості контролю власного життя й розуміння самої себе (самоповага); схвалює, довіряє собі (аутосимпатія); виявляє цікавість до власних думок і почуттів, упевнена, що вона цікава для інших (самоінтерес); очікує позитивного ставлення до себе навколишніх.

Ознаками низької самооцінки є: неприйняття себе, самозаперечення, негативне ставлення до своєї особистості, негативне сприйняття навколишніх, часті коливання настрою, гостра реакція на критику. Низька самооцінка проявляється в підвищеній тривожності, ранимості, зниженні ініціативи, страху саморозкриття. Це впливає на спілкування з іншими людьми й результати діяльності, багато проблем здаються нерозв'язними, і їхнє рішення переноситься в область уяви.

Головна функція самоставлення - це сигналізація про ступінь благополуччя життя людини, його стосунків зі світом. У сучасному суспільстві ставлення багатьох людей до самих себе можна охарактеризувати як «ринкову орієнтацію», за визначенням Е.Фромма. Такі люди відчувають себе річчю, почуття самості випливають із їхньої соціально-економічної ролі, що виконує якусь функцію в соціальній системі. При цьому самооцінка залежить від ступеня успіху, удачливості, а життєвим завданням є «витяг вигоди із самих себе». Людські якості (доброта, дружелюбність, тощо) перетворюються в те, що можна продати, «у коштовні атрибути «особистісного набору, що сприяють одержанню більше високої ціни на ринку особистостей» Відчужена особистість, описана Е.Фроммом, позбавлена почуття власної гідності, втратила почуття самості, перестала відчувати себе неповторною істотою. Втрата переживання тотожності веде до придбання вторинного почуття самості за рахунок схвалення навколишніх.

Ставлення людини до себе може бути об'єктним («Я» - як об'єкт) і суб'єктним («Я» як суб'єкт). Показники об'єктного само ставлення - це позиція зовнішнього спостерігача, інструментальний підхід до себе («Я» як засіб досягнення деякої мети); «Я» позбавлене самоцінності, самонеприйняття; «маніпуляція собою, установка на самокорекцію й підвищений самоконтроль»; мета соціальної адаптації й самоствердження або прагнення «узяти гору» над іншими; компенсаторно-захисний характер дій, в основі яких відчуття індивідом власної неповноцінності. Суб'єктне самоставлення характеризується наступними рисами: когнітивні процеси відбувається з позиції внутрішнього спостерігача; розуміння замінює пояснення своїх учинків; пошук неповторних особистісних граней у собі; самоприйняття й прагнення «бути самим собою»; розмаїтість способів дії, самовираження, самореалізації.

2. Методики діагностики самосвідомості, їх достоїнства та недоліки.

В області діагностики самосвідомості використаються наступні класи методик:

· стандартизовані самозвіти

· нестандартизовані самозвіти;

· ідеографічні методики;

· проективні методики (включаючи рефрактивні техніки)


1) Шкала “Я-концепція” Теннесі 2) Шкала дитячої “Я-концепції” Пірсона-Харріса 3) Шкала самоповаги Розенберга 4) Тест-опитувальник самоставлення (В.В.Столін, С.Р. Пантілєєв)	До стандартизованих самозвітів відносяться насамперед тести-опитувальники, що складаються із тверджень, що стосуються: 1) ставлення випробуваного до самого себе в різних життєвих сферах; 2) почуттів, думок щодо тих або інших подій у житті суб'єкта; 3) поведінкових проявів; 4) взаємин з іншими людьми. Спосіб відповіді широко варіюється від 2-х до 7-и альтернативних виборів, з вербальною й невербальною згодою.
Тест 20 тверджень на самоставлення (Kuhn M., McPartland T., 1966)	Нестандартизовані самозвіти являють собою розгорнутий самоопис, у якому так чи інакше проявляється “Я-концепція”. Для обробки сукупності тестів застосовують процедуру контент-анализу
Техніки репертуарних решіток Дж. Келлі	Ідеографічні техніки засновані на використанні психосемантичних закономірностей, аналізі індивідуальних матриць, при якому простір самоопису і його змістовних осей не задаються апріорно на основі усереднених даних, а виявляються за результатами конкретного обстежуваного, причому результати інтерпретуються не шляхом співвіднесення з «нормою», а в порівнянні з іншими характеристиками того ж суб'єкта
1. Методика малюнка людини К. Маховера 2. Символічні завдання на виявлення “соціального Я” (розроблені Б.Лонгом, Р.Зіллером і Р. Хендерсоном	Проективні техніки. Проективні показники використовуються для аналізу аспектів ставлення, що вислизають при аналізі прямого самозвіту: 1) несвідомих компонентів самоставлення (внутріособистісних захистів); 2) “небажаної самооцінки”, тобто самооцінки, що суперечить соціально прийнятним зразкам особистості

Рефрактивні техніки

Це процедури, у яких люди роблять оцінку якихось своїх атрибутів, не усвідомлюючи, що вони оцінюють себе.

Наприклад, Методика керованої проекції.

Випробуваному пред'являють його власний словесний портрет під ім'ям портрета іншої особи, а також портрет його вигаданої протилежності.

Методи виміру локусу контролю.

Інтегральна характеристика самосвідомості, що зв'язує почуття відповідальності, готовність до активності й переживання “Я”. Локалізація контролю над значимими для себе подіями: інтернальний та екстернальний.

1) шкала Роттера;

2) у вітчизняній психології:

а) оригінальна шкала Роттера;

б) Опитувальник рівня суб'єктивного контролю (адаптація Е.Ф. Бажина, С.А. Голинкіної, А.М. Еткінда);

Контрольні списки – різновид стандартизованого самозвіту

Стислість пунктів, аж до окремих прикметників. Наприклад, контрольний список прикметників Г.Гоха містить 300 особистісних прикметників, розташованих за абеткою. Випробуваний вибирає прикметники, які йому відповідають.

Передбачає вимір глобальної самооцінки.

Російською мовою також розроблені подібні списки (роботи А.Г.Шмельова, 1983, “Особистісний семантичний диференціал”).

Достоїнства й недоліки методик психодіагностики самосвідомості.

Клас методик	Достоїнства	Недоліки
Стандартизовані самозвіти	Забезпечують порівнянність результатів, незалежність від досвідченості експериментатора й кількісний підхід	Апелюють до більш усвідомлених аспектів самоставлення й потенційно піддані впливу стратегій «самопрезентації”, крім того, обмежують досліджуваного заданими рамками підібраних тверджень.
Контрольні списки	Простота застосування й обробки	Нав'язують суб'єктові оцінку за параметрами, які можливо не є значимими для його “Я-концепції”; винесення категоричних суджень щодо значимих для суб'єкта особистісних параметрів на внутрішній опір (соціальна норма скромності). Наприклад, “добрий”, “правдивий”, тощо.
Нестандартизовані самозвіти	Знімають обмеження досліджуваного заздалегідь заданими твердженнями (самоставлення виражається мовою суб'єкта). Багатство відтінків самоопису.	Більш трудомісткі й важкі для кількісної обробки, більше піддані впливу лінгвістичних здібностей досліджуваного. Стратегія самопрезентації.
Ідеографічні методики	Простір самоопису мовою досліджуваного	Проблема диференціювання системи діагностики висновків й їхньої обґрунтованості.
Проективні методи	Усувають прямий вплив стратегії самопрезентації	Відсутність простих і валідних критеріїв зіставлення проективних показників самоставлення; необхідність доказу, що проективна продукція відноситься до самоставлення, а не до інших психологічних характеристик; теоретична проблема розробки обґрунтованої системи категорій кодування проективного змісту

3. Методики психодіагностики в кокології.

Сприйняття нами світу відбувається у двох напрямках. Перше стосується зовнішнього світу, а друге спрямоване на внутрішній простір власного Я.

Існують спеціальні психодіагностичні ігри, що застосовуються винятково для того, аби мати змогу пізнати і відкрити своє Я. Кокологія (японське слово «кокоро» - свідомість, дух, душа, відчуття + грецьке «логія» - вивчення) – це гра, що ґрунтується на психологічній науці, дає змогу пізнавати й насолоджувати світом свідомості і самосвідомості.

У багатьох людей словосполучення психологічний тест викликає негатив. А ось психологічні ігри роблять цей процес цікавим і бажаним.

У кокології можна не погоджуватися з інтерпретацією відповідей на запитання тесту, якщо вони звучать недоречно чи неправильно. Але зачасту відповіді досить точно відображають істинний характер людини, у т.ч. внутрішній світ.

Лекція 2

Тема 9.2. Діагностика дитячо-батьківських та подружніх стосунків.

План

1. Проективні методики діагностики дитячо-батьківських стосунків.

2. Основні теми діагностики подружніх стосунків.

3. Дослідження індивідуальних особливостей та рівня сумісності партнерів

4. Дослідження рівня задоволеності стосунками в парі та сімейної моделі партнерів.

Хід лекції

1. Проективні методики діагностики дитячо-батьківських стосунків.

1.1. Малюнкові тести.

1.1.1. Методика «Малюнок родини».

1.1.2. Методика «Динамічний малюнок родини».

1.1.3. Методика «Три дерева»

1.2. Діагностичний проективний комплекс Д.Д.Столяренко.

1.2.1. Проективне інтерв’ю «Чарівний світ»

1.2.2. Методика «Незакінчені речення»

1.2.3. Серія розповідей «Дитячій світ»

1.3. Діагностичні казки Луізи Дюсс

2. Основні теми діагностики подружніх стосунків.

Співвідношення методів діагностики та факторів незадоволеності партнерськими стосунками.

3. Дослідження індивідуальних особливостей та рівня сумісності партнерів

3.1. методика «Малюнок людини»;

3.2. «Хто Я?»;

3.3. «Статеворольові партнери»

4. Дослідження рівня задоволеності стосунками в парі та сімейної моделі партнерів.

4.1. Тест «Кола взаємостосунків»;

4.2. опитувальник «Правда чи помилка»;

4.3. тест «Сімейна соціограма»

Література:

1. Психологические рисуночные тесты: - иллюстрированное руководство / А.Л.Венгер. – М.: Изд- во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2007.

2. Энциклопедия психодіагностики. Психодиагностика детей / Д.Я.Райгородский. - Самара: Издательский Дом «Бахрах-М», 2008.

3. Практическая психодиагностика. Методики и тесты /Д.Я.Райгородский. – Самара: Издательский Дом «Бахрах-М», 2007

4. Баранова О. Малюнок сімʼї. Діагностика міжособистісних взаємин дітей у сімʼї // Психолог. – 2005.- №2. – С.18-24

Семінарське заняття 1

Тема 9.2. Діагностика дитячо-батьківських та подружніх стосунків.

Література

1. Румянцева Т. В. Психологическое консультирование: диагностика отношений в паре. Учебное пособие. — СПб.: Речь, 2006. — 176 с.

· Питання для обговорення

1. Проективні методики діагностики дитячо-батьківських стосунків.

2. Опитувальники для виявлення дитячо-батьківських стосунків.

· Індивідуально-дослідницькі завдання:

II. Завдання

1. 1. Провести дослідження за допомогою проективної методики «Я – соціально-символічні завдання», оформити звіт.

2. Або за допомогою методики А.І.Баркана «Сімя, яку я хочу» (або будь-якої іншої методики) провести дослідження внутрішньосімейних стосунків дитини старшого дошкільного віку, оформити звіт за результатами.

Методичні рекомендації:

Аналізуючи проективні методики діагностики дитячо-батьківських стосунків зверніть увагу на:

Малюнкові тести:

ü Методика «Сімʼя тварин».

ü Методика А.І.Баркана «Сімя, яку я хочу».

Методику Рене Жиля «Як дитина оцінює внутрішньосімейні стосунки»

Розглядаючи опитувальники для виявлення дитячо-батьківських стосунків проаналізуйте

опитувальники для дітей:

ü Шкали для виявлення внутрішньо сімейних стосунків дитини.

ü Дослідження самооцінки дітей (методика А.І.Баркана «Самооцінка дитини»; методика «Драбинка»)

опитувальники для батьків:

ü PARI

ü Аналіз внутрішньосімейних взаємостосунків (АСВ) Е.Г.Ейдеміллера.

ü Ступінь знехтування дитини в родині.

ü Типи виховання дітей.

ü Діагностика батьківського ставлення до дитини А.Я.Варга, В.В.Століна.

ü Шкала сімейної адаптації та згуртованості.

III. Орієнтовні теми для доповідей:

- Ставлення до себе в структурі самосвідомості особистості.

- Проективні методики в діагностиці самосвідомості особистості.

- Техніка репертуарних матриць в експериментальній психології особистості.

- Специфіка використання опитувальника само ставлення (В.В.Столін)

- Діагностика особливостей сприймання особистістю інших людей.

- Діагностика самосвідомості молодшого школяра.

- Особливості діагностики самосвідомості підлітка та старшокласника.

Семінарське заняття 2

Тема 9.4. Розвиток Я-концепції дітей, підлітків та старшокласників. Корекція дитячо-батьківських відносин.

Література

1. Бойбіна Ю. Розвиток самопізнання та впевненості в собі у дітей 10-12 років // Психолог. – 2008. – № 25.

2. Дятленко Н. Самоповага дітей. – К.: Шк.світ, 2007. – С. 86-91.

3. Большая книга практического психолога / О.Н.Истратова, Т.В.Єксакусто. – Изд. 2-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2008.

4. Осипова А.А. Общая психокоррекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ Сфера, 2007.

5. Павлов И.В. Общение с ребенком: тренинг взаимодействия. – СПб.: Речь, 2008

6. Лютова Е.К., Монина Г.Б. тренінг общения с ребенком. – СПб.: Речь, 2008.

Питання для обговорення

1. Заняття психолога з дошкільниками, спрямовані на розвиток позитивного самосприйняття.

2. Я-концепція підлітків та особливості роботи психолога з її розвитку.

3. Методики та вправи, спрямовані на корекцію дитячо-батьківських та сімейних стосунків

Дата добавления: 2015-12-01; просмотров: 140 | Нарушение авторских прав

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.1 сек.)